09 листопада 2022 року
м. Київ
справа №640/35935/21
адміністративне провадження № К/990/29120/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Державної міграційної служби України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року
у справі №640/35935/21
за позовом ОСОБА_1
до Голови Державної міграційної служби України Науменко Наталії Миколаївни, Державної міграційної служби України
про визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Голови Державної міграційної служби України Науменко Наталії Миколаївни, Державної міграційної служби України, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної міграційної служби України Науменко Наталії Миколаївни №322-к від 23 листопада 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Державну міграційну службу України поновити ОСОБА_1 на роботі шляхом її допуску до роботи на посаді головного спеціаліста відділу перевірок належності до громадянства України та взаємодії з органами влади Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації у Державній міграційній службі України;
- стягнути з Державної міграційної служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- допустити негайне виконання в частині поновлення та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу;
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року позов задоволено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу Державної міграційної служби України задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року змінено та викладено абзац 4 резолютивної частини таким чином: «Стягнути з Державної міграційної служби України (на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 78 222 (сімдесят вісім тисяч двісті двадцять дві) грн. 42 коп.». В решті рішення залишено без змін.
25 жовтня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної міграційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі №640/35935/21.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов'язання поновити позивача на роботі шляхом його допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, що ОСОБА_1 проходила службу на посаді (головний спеціаліст відділу перевірок належності до громадянства України та взаємодії з органами влади Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації у Державній міграційній службі України), яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища та спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності.
Враховуючи, що дана справа є справою незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС Українита обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Суд відхиляє такі доводи відповідача з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження скаржник жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики цієї справи із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Крім того, питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Отже, наведені відповідачем в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що саме ця справа становить значний суспільний інтерес чи стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Також суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 329, 333 КАС України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі №640/35935/21.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду