10 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 910/20655/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав»
на рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2021 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022
за позовом громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав»
до товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК Ефір»
про укладення договору.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. До суду звернулась громадська спілка «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» (далі - ГС «КАМП», позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК Ефір» (далі - ТОВ «ТРК Ефір», відповідач), в якому просить суд з 10.04.2020 вважати укладеним між ГС «КАМП» та ТОВ «ТРК Ефір» договір про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об'єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення, в редакції, викладеній в прохальній частині позовної заяви.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є єдиною в Україні акредитованою організацією у сфері обов'язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, в свою чергу, відповідач здійснює на території України діяльність провайдера програмної послуги та в силу приписів статті 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (далі - Закон) зобов'язаний укласти з організацією колективного управління відповідний договір.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2021 (суддя - Борисенко І.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 (колегія суддів: Копитова О.С., Остапенко О.М., Сотніков С.В.) рішення господарського суду міста Києва залишено без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ГС «КАМП», не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду попередніх інстанцій і передати справу на новий розгляд.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга ГС «КАМП» подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
4.2. Зокрема позивач, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду викладені у постановах від 11.11.2021 у справі №910/17099/20, від 21.12.2021 у справі №916/3646/20, від 18.11.2021 у справі 922/3649/20, від 21.12.2021 у справі 916/2870/20, від 18.01.2022 у справі 902/1209/20.
4.3. У касаційній скарзі позивачем також заявлено орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
4.4. Від ГС «КАМП» надійшли письмові пояснення, де позивач зазначає, зокрема, про те, що відповідно до наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 10.09.2019 №14, ГС «КАМП» акредитована в сфері обов'язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об'єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організації мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. Строк акредитації три роки, тобто до 10.09.2022. Втім, звертає увагу, що на момент відкриття провадження у даній справі так й на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, предмет спору був дійсний.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10.09.2019 № 14 «Про акредитацію організації колективного управління» акредитовано організацію колективного управління ГС «КАМП» у сфері обов'язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, строком на три роки.
6.2. Відповідний Реєстр організацій колективного управління розміщений на офіційному сайті Мінекономіки.
6.3. ТОВ «ТРК Ефір» є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України, яка відповідно до вимог статей 1, 23, 28, 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» є провайдером програмної послуги на підставі ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 17.03.2014 НР № 00412-п та від 07.10.2016 НР № 00482-п.
6.4. Як доказ можливості кабельної ретрансляції відповідачем, ГС «КАМП» надано Загальну концепцію пакетування (перелік) програм, придбаних для ретрансляції, а також інформацію про програми, які провайдер програмної послуги має намір ретранслювати, отриману на запит від Нацради, станом на 29.03.2017.
6.5. Відповідно до загальної концепції ТОВ «ТРК Ефір» дозволено ретранслювати 53 програм, з яких 45 є вітчизняними.
6.6. В загальній концепції пакетування (перелік) програм, придбаний для ретрансляції добору програм (перелік програм) для надання програмної послуги, відповідачем заявлено іноземні програми, які дозволені до ретрансляції на території України.
6.7. Вказане також підтверджується переліком іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з частиною першою статті 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення" станом на 18.02.2009, затвердженим рішенням Національної ради від 02.04.2008 № 652 "Про затвердження Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з частиною першою статті 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".
6.8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до відповідача з листом від 12.11.2020 № 03-12/11/20 з пропозицією укласти договір про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об'єктів авторського і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення. До цього листа було додано два примірники проекту вказаного договору, підписаних ГС «КАМП» та скріплених його печаткою.
6.9. Втім, відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, запропонований позивачем проект не погодив та не підписав, зауваження або пропозиції відносно змісту запропонованого правочину не надав, протокол розбіжностей до нього не склав.
6.10. Також судами попередніх інстанцій зазначено, що в період з 10.03.2020 по 09.04.2020 позивачем та представниками провайдерів програмної послуги (зокрема й профільними асоціаціями провайдерів програмної послуги - Спілкою кабельного телебачення України, Всеукраїнською асоціацією операторів кабельного телебачення і телеінформаційних мереж, Телекомунікаційною палатою України, Асоціацією правовласників та постачальників контенту, Американська торговельна палата в Україні) проведено переговори щодо встановлення остаточних розмірів тарифів за кабельну ретрансляцію об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.
6.11. В ході переговорів сторони затвердили остаточні розміри тарифів за кабельну ретрансляцію об'єктів авторського права і (або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. Відповідні тарифи розміщені на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства України у розділі «Ставки (тарифи) винагороди за використання об'єктів авторського права і суміжних прав» (https://www.me.gov.ua).
6.12. Позивач зазначає, що відповідач не вчинив дій щодо укладення договору, відповідач іншого проекту договору чи протоколу розбіжностей позивачу не направив. Зазначене і стало підставою для звернення до суду з позовом - вважати з 10.04.2020 укладеним між ГС «КАМП» та ТОВ «ТРК Ефір» Договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об'єктів авторського і суміжних прав (крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення) на умовах та в редакції, викладеній в прохальній частині позовної заяви.
6.13. Відповідач заперечує про необхідність укладення договору та зазначає, що у ТОВ «ТРК Ефір» відсутні абоненти, яким надаються телекомунікаційні послуги, відповідно відсутня економічна необхідність укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об'єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організації мовлення на програми організацій мовлення. Послуги трансляції ТОВ «ТРК Ефір» за відсутності абонентів не надаються. Відсутність абонентів тягне за собою відсутність необхідності стягнення коштів згідно договору та необхідність укладення договору в цілому.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об'єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення у редакції позивача.
8.2. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
8.3. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи.
8.4. У частині другій статті 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких, зокрема, належить і визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
8.5. Зазначений в частині другій статті 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
8.6. У разі невизнання стороною договору, укладення якого є обов'язком в силу вимог закону, права іншої сторони на укладення такого договору підлягають захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.
Близька за змістом правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 61/341, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №905/887/19, від 16.01.2020 у справі № 905/514/19, від 24.10.2019 у справі № 46/406, від 07.05.2019 у справі №914/1002/18.
8.7. Верховний Суд зазначає, що предмет спору у цій справі відповідає способам захисту, передбаченим статтею 16 ЦК України.
8.8. Згідно зі статтею 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
8.9. Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов'язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 61/341, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №905/887/19, від 16.01.2020 у справі № 905/514/19, від 24.10.2019 у справі № 46/406, від 08.10.2019 у справі № 908/203/19.
8.10.Відповідно до частин третьої, четвертої, сьомої статті 179 ГК України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
8.11. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
8.12. Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що ГС «КАМП» як акредитована організація колективного управління у сфері кабельної ретрансляції об'єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, здійснює колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, а тому у відповідача в силу вимог частини третьої статті 20 Закону існує прямий обов'язок укласти з позивачем договір про використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
8.13. Правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні визначені Законом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції, зокрема: укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
8.14. Згідно з частиною шостою статті 12 Закону обов'язкове колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.
8.15. Обов'язкове колективне управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно у таких сферах, зокрема, кабельна ретрансляція об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.
8.16. Частиною третьою статті 20 Закону встановлено, що користувачі зобов'язані до початку використання в своїй діяльності об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про авторське право і суміжні права" укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами в відповідній сфері, договір про використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
8.17. У разі укладення користувачем договору з акредитованою організацією колективного управління та виконання ним передбачених таким договором зобов'язань користувач звільняється від будь-яких інших претензій щодо даної категорії прав, виду об'єкта авторського права і (або) суміжних прав і способу його використання згідно зі сферою акредитації організації колективного управління, з якою він уклав договір, крім тих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, щодо яких на загальнодоступному веб-сайті даної організації колективного управління зазначено, що вони не охоплюються договором. У разі надходження таких претензій вони вирішуються організаціями колективного управління.
8.18. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідно до вимог чинного законодавства користувачі зобов'язані укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами в відповідній сфері, договір про використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 № 906/1205/20, від 19.10.2021 у справі № 912/3580/20, від 11.11.2021 № 912/3574/20.
8.19. Що ж до доводів касаційної скарги про неврахування судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених скаржником постановах, колегія суддів зазначає таке.
8.20. У постанові від 11.11.2021 у справі №910/17099/20 Верховний Суд зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства користувачі зобов'язані укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами в відповідній сфері, договір про використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
8.21. Зокрема, суди у справі №910/17099/20 встановили, що позивач є акредитованою організацією у сфері обов'язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об'єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. Водночас відповідач відповідно до ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 14.07.2009 НР №0736-п, від 12.01.2011 НР № 00135-п, від 12.12.2013 НР № 00137-п, від 09.09.2019 НР № 00802-п є суб'єктом господарювання, який здійснює діяльність провайдера програмної послуги (строк дії ліцензії з 15.08.2017 до 15.08.2027 включно).
8.22. Як встановили суди у справі № 910/17099/20, згідно з інформацією, розміщеною на офіційній сторінці ТОВ «Українські новітні телекомунікації» в мережі Інтернет https://www.untc.ua/ua/, відповідач, поряд з вітчизняними програмами, ретранслює програми зарубіжних телерадіоорганізацій, в межах програм ним здійснюється трансляція численних і різноманітних об'єктів авторського права і суміжних прав, зокрема аудіовізуальних творів (зокрема фільмів, відеокліпів), музичних творів, музичних та акторських виконань, фонограм, відеограм та інше. Ретранслюючи програми телеканалів (перелік яких наведено в рішенні щодо видачі ліцензії провайдера програмної послуги), відповідач здійснює кабельну ретрансляцію всіх тих об'єктів авторського і суміжних прав, що транслюються телерадіоорганізаціями, чиї програми ретранслює відповідач. Зокрема, відповідач ретранслює програми таких телеканалів, як Fashion TV , Белорусь 24 HD , TV 1000 Actoin , TV 1000 (East) , Viasat Explorer , Viasat History , Viasat Nature , Viasat Sport East , TV 1000 kino , CNL тощо.
8.23. Верховний Суд у справі № 910/17099/20 зазначив, що з огляду на те, що укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об'єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організації мовлення на програми організації мовлення для відповідача, як провайдера програмної послуги (користувача у розумінні Закону №2415-VIII) з позивачем як єдиною в Україні акредитованою організацією колективного управління у сфері кабельної ретрансляції об'єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, є обов'язковим у силу вимог чинного законодавства, обставинами, які підлягають обов'язковому доведенню позивачем у даному спорі та встановленню судами, є: 1) наявність/відсутність у ТОВ «Українські новітні телекомунікації» відповідної ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; 2) обставини щодо здійснення/нездійснення відповідачем кабельної ретрансляції об'єктів авторського права і суміжних прав на території України.
8.24. Приймаючи рішення у справі №916/3646/20, суди виходили, зокрема, з того, що Спілка як акредитована організація колективного управління у сфері кабельної ретрансляції об'єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, здійснює колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, а тому у відповідача в силу вимог частини третьої статті 20 Закону існує прямий обов'язок укласти з позивачем договір про використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
8.25. Верховний Суд у справі від 21.12.2021 №916/3646/20, враховуючи наявність відповідної ліцензії на діяльність провайдера програмної послуги у відповідача та наявність акредитації у Спілки в сфері обов'язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об'єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в силу чинного законодавства укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об'єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організації мовлення на програми організації мовлення, між товариством та спілкою є обов'язковим.
Подібних висновків (з врахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи) дійшов Верховний Суд у постановах від 18.11.2021 у справі № 922/3649/20, від 21.12.2021 у справі № 916/2870/20, від 18.01.2022 у справі №902/1209/20.
8.26. Колегія суддів звертає увагу на тому, що цитування у касаційній скарзі норм законодавства, наведення постанов Верховного Суду з цитуванням окремих витягів з їх тексту без будь-якого аргументування і обґрунтування висновків Верховного Суду саме подібності правовідносин із загальним посиланням, що судом попередньої інстанції рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права, не є доведеним і переконливим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
8.27. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Такі ж висновки були викладені і в постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №916/112/20.
8.28. Так, у справі, що розглядається, суди попередніх інстанції встановили, зокрема, таке.
8.29. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10.09.2019 року № 14 «Про акредитацію організації колективного управління» акредитовано організацію колективного управління ГС «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» у сфері обов'язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, строком на три роки.
8.30. Отже, позивач - ГС «КАМП» єдина в Україні акредитована організація колективного управління у сфері обов'язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.
8.31. ТОВ «ТРК Ефір» є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України, яка відповідно до вимог статей 1, 23, 28, 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» є провайдером програмної послуги на підставі ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 17.03.2014 НР №00412-п та від 07.10.2016 НР № 00482-п.
8.32. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з листом від 12.11.2020 № 03-12/11/20 з пропозицією укласти договір про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об'єктів авторського і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення. До цього листа було додано два примірники проекту вказаного договору, підписаних ГС «КАМП» та скріплених його печаткою. Проте, відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, запропонований позивачем проект не погодив та не підписав, зауваження або пропозиції відносно змісту запропонованого правочину не надав, протокол розбіжностей до нього не склав.
8.33. Апеляційний господарський суд зазначив про те, що як доказ можливості кабельної ретрансляції відповідачем, надано загальну концепцію пакетування (перелік) програм, придбаних для ретрансляції, а також інформацію про програми, які провайдер програмної послуги має намір ретранслювати, отриману на запит від Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, станом на 29.03.2017. Втім, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідач фактично здійснює таку діяльність або здійснював взагалі.
8.34. Апеляційний господарський суд, залишаючи рішення першої інстанції без змін, дійшов висновку про те, що під час судового розгляду позивачем не доведено наявності всіх умов, на яких наголошував Верховний Суд у постанові від 11.11.2021 у справі №910/17099/20, необхідних для виникнення у відповідача обов'язку на укладення з позивачем договору, а саме здійснення відповідачем кабельної ретрансляції об'єктів авторського права і суміжних прав на території України.
8.35. Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника свідчить про порушення норм матеріального права.
8.36. У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій надано оцінку всім доказам, що в свою чергу подані сторонами, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може. Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.
8.37. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
8.38. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
8.39. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8.40. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та ключові питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.2. Оскільки за результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГС «КАМП» без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.
10. Судові витрати
10.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 у справі № 910/20655/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова
Суддя В. Селіваненко