ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
11 квітня 2019 року № 826/10731/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії,
11 липня 2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% відповідно до пункту 4-4 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у межах строку позовної давності.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що розраховуючи показник величини оцінки одного року страхового стажу при переведенні позивача з одного виду пенсії на інший, відповідачем протиправно застосовано показник 1%. Позивач вважає, що оскільки із заявою про переведення на пенсію за віком він звернувся вперше, відповідач повинен був керуватися приписами п.4-4 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосувати величину оцінки одного року страхового стажу 1,35%.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, про розгляд справи належним чином повідомлений.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 до 09 листопада 2017 року отримував пенсію за вислугу років, відповідно до Закону Україну «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
З 09 листопада 2017 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Для обчислення пенсії ОСОБА_1 було враховано величину оцінки одного року страхового стажу - 1%.
Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо розрахунку його пенсії за віком з урахуванням оцінки одного року страхового стажу 1 % неправомірним, тому звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 2003 року№ 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до положень ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, згідно з положеннями ч. 1ст. 10 Закону № 1058-IVособі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 3ст. 45 Закону України № 1058 - VI передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відтак, при переведенні з одного виду пенсії на інший особам враховується заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), як при первинному призначенні пенсії, а за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Тобто, ч. 3ст. 45 Закону № 1058-IVрегламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України №1058 - VI.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі №185/1474/17 (2а/185/161/17), адміністративне провадження № К/9901/3035/17.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ, який набув чинності з 11.10.2017 року, внесено зміни до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та доповнено пунктами 43 - 47.
Пунктом 44 даного Закону передбачено, що з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Положеннями ч. 2ст. 40 Закону України № 1058 - VI передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+Кз2+Кз3+ ... +Кз);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною 1 ст. 25 Закону № 1058 - VI передбачено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:
Кс = См х Вс / 100%х12, де:
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).
Таким чином, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, згідно положень пункту 4-4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону застосовується лише при призначенні особам пенсії у період з 01.10.2017 по 31.12.2017.
Водночас, суд зазначає, що приписи ч. 3 ст. 45 Закону регулюють переведення з одного виду пенсії на інший вид, тобто вказана норма застосовується до тих видів пенсій, які визначені саме Законом № 1058-IV.
Однак, у справі, яка розглядається, має місце призначення пенсії за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного закону.
Позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
09 листопада 2017 року позивачу було вперше призначено пенсію згідно Закону № 1058-IV.
З огляду на зазначене, положення абз. 1 п. 4-4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV поширюються на правовідносини щодо визначення розміру пенсії за віком позивачу при її призначенні, оскільки у вказаній нормі зазначено, що з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
Таким чином, суд вважає, що відповідач при обчисленні розміру для призначення позивачу вперше пенсії за віком відповідно до норм Закону безпідставно не застосував величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
Позивач за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІVзвернувся вперше 09.11.2017 року, а тому відповідач для визначення розміру пенсії за віком зобов'язаний був застосувати пункт 4-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV в редакції закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, відповідно до якого при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
З огляду на викладені вище обставини, дії відповідача, які полягають у застосуванні показника величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 % при призначенні пенсії позивача за віком, не відповідають вимогам чинного законодавства, тобто є протиправними. Як наслідок, переведення ОСОБА_1 розпорядженням відповідача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а не призначення пенсії за віком, також є протиправним.
Таким чином позовні вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, з урахуванням показника величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % згідно з п. 4-4 Прикінцевих положень до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи 09 листопада 2017 року - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 704,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 37 від 09.07.2018 року.
Керуючись ст.ст. 90, 134, 139, 143, 241-246, 250, 262-263, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, з урахуванням показника величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %, згідно з пунктом 4-4 Прикінцевих положень до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 2003 року№ 1058-IV, починаючи з 09 листопада 2017 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 704, 80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.І. Келеберда