ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
31 січня 2019 року № 826/2653/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Аблова Є.В., суддів Літвінової А.В., Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транзас Україна» до Державної фіскальної служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Державна податкова інспекція у Центральному районі міста Миколаєва про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Транзас Україна» (далі - позивач, ТОВ «Транзас Україна») з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору Державна податкова інспекція у Центральному районі міста Миколаєва (далі - третя особа), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не збільшення та відображення в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку ТОВ «Транзас Україна» має право зареєструвати податкові накладні на суму 2 700 000,00 грн., сплачену згідно платіжних доручень №2 та №4 від 16.06.2016;
- зобов'язати відповідача збільшити та відобразити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму 2 700 000,00 грн., сплачену згідно платіжних доручень №2 та №4 від 16.06.2016.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надав до банку платіжні доручення щодо перерахування коштів на електронний рахунок, відкритий казначейством, однак з вини банку такі платіжні доручення виконані не були. Позивач вважає, що кошти у сумі 2 700 000,00 грн. на підставі невиконаних банком платіжних доручень мають бути відображені відповідачем в системі електронного адміністрування податку на додану вартість як суму, на яку ТОВ «Транзас Україна» має право зареєструвати податкові накладні.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. Посилався на те, що кошти на електронний рахунок, відкритий позивачу органом казначейства, не надійшли, тому відсутні підстави для відображення на такому рахунку суми 2 700 000,00 грн. як суми, на яку ТОВ «Транзас Україна» має право зареєструвати податкові накладні.
Третя особа своєї позиції стосовно заявлених позовних вимог суду не повідомила.
У судове засідання 13.12.2017 представники відповідача та третьої особи не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Суд, на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на дату постановлення ухвали) ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
16.06.2016 ТОВ «Транзас Україна» подало до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» платіжні доручення на перерахування коштів №2 на суму 2 500 000,00 грн. та №4 на суму 200 000,00 грн. на рахунок №37519000016640, відкритий позивачу Державним казначейством України. Призначення платежу в обох платіжних дорученнях: «сплата податку на додану вартість за 2016 рік».
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 16.08.2016 №215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційний банк «Євробанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.08.2016 №1523 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» з 17.08.2016 до 16.08.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» Кононцю Вадиму Валерійовичу.
Позивач звернувся до ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» щодо надання інформації про стан проведення платежів згідно платіжних доручень від 16.06.2016 №2 та №4 та отримало у відповідь лист від 05.08.2016, яким повідомлено, що платіжні доручення залишені без виконання у зв'язку із ліквідацією ПАТ КБ «ЄВРОБАНК».
У подальшому позивач звернувся до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС листом від 12.09.2016 №1010/2, яким повідомив про подання до банку платіжних доручень від 16.06.2016 №2 та №4 та про те, що кошти не були перераховані з вини банку. Також позивач запропонував третій особі звернутись з кредиторськими вимогами до ПАТ КБ «ЄВРОБАНК».
У відповідь на звернення позивача, третя особа направила позивачу лист від 05.10.2016 №6069/10/14-04-10-010, у якому рекомендувала направити запит до банку або його правонаступника та вказати на відповідальність згідно пункту 126.6 статті 129 Податкового кодексу України за несвоєчасне зарахування грошових коштів.
Позивач також зазначив, що звернувся до Державної фіскальної служби України із листом від 13.02.2017 з повідомленням про здійснення оплати на рахунок №37519000016640 платіжними дорученнями №2 на суму 2 500 000,00 грн. та №4 на суму 200 000,00 грн. та їх невиконання з вини банку і просив забезпечити збільшення та відображення в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку ТОВ «Транзас Україна» має право зареєструвати податкові накладні, на загальну суму 2 700 000,00 грн., сплачену вказаними платіжними дорученнями.
У зв'язку із тим, що відповідач не надав відповідь на лист-звернення позивача від 13.02.2017 та не забезпечив збільшення і відображення в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми суму 2 700 000,00 грн., на яку ТОВ «Транзас Україна» має право зареєструвати податкові накладні, позивач звернувся за захистом свої прав та інтересів до суду.
Оцінивши за правилами статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України.
Згідно із пунктом 200-1.1 статті 200-1 Податкового кодексу України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:
суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;
суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;
суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;
суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;
інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 200-1.2 статті 200-1 Податкового кодексу України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу.
Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.
Положеннями пункту 200-1.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:
а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу;
б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку;
в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України;
г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4 1 статті 43 цього Кодексу.
Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 (далі - Порядок №569) визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.
Відповідно до пункту 4 Порядку №569 рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку.
Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.
Пунктом 10 Порядку №569 передбачено, що зареєстрованим платникам податку значення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, автоматично збільшується ДФС:
1) на суму залишків коштів на електронних рахунках платників станом на початок дня 03.08.2015 (третього робочого дня після дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість») за вирахуванням сум, заявлених платником у складі податкової звітності з податку за звітний (податковий) період (червень 2015 року) до перерахування з електронного рахунка до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку та/або на поточний рахунок платника відповідно до пункту 200-1.6 статті 200-1 Кодексу. Сума, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування в Реєстрі, зменшується на суму податкових зобов'язань з податку, задекларовану за звітний (податковий) період (червень 2015 року / II квартал 2015 року);
2) на суму помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку, що обліковувалась в інформаційній системі показників стану розрахунку платників інформаційної бази ДФС станом на 01.07.2015.
Згідно наданих ТОВ «Транзас Україна» платіжних доручень від 16.06.2016 №2 на суму 2 500 000,00 грн. та №4 на суму 200 000,00 грн. вказані кошти мали бути зараховані на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий позивачу Державним казначейством України. Призначення платежу в обох платіжних дорученнях: «сплата податку на додану вартість за 2016 рік».
При цьому позивач просив забезпечити збільшення та відображення в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму 2 700 000,00 грн., на яку він має право зареєструвати податкові накладні.
Однак, відповідач вказав на те, що оскільки грошові кошти на електронний рахунок ТОВ «Транзас Україна» №37519000016640 не надійшли, то підстави для їх відображення в системі електронного адміністрування податку на додану вартість відсутні.
Суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність у відповідача обов'язку відобразити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми 2 700 000,00 грн. на підставі платіжних доручень від 16.06.2016 №2 та №4, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом і банком.
Відповідно до частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Статтею 32.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.
Згідно із пунктом 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Платіжне доручення, за змістом пункту 1.30 статті 1 цього Закону, - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.
Положеннями пунктів 22.1, 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» встановлено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.
Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку виконує платіжна система (пункт 1.29 статті 1 даного Закону).
Відповідно до пункту 1.13 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 №174 зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 за №790/19528, у разі здійснення касових операцій протягом операційного часу банк (філія, відділення) на касових документах проставляє поточну дату здійснення касової операції, а в післяопераційний час - поточну дату і час приймання документів або напис чи штами «вечірня» або «післяопераційний час».
Пунктом 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» встановлено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів. Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів.
На платіжних дорученнях від 16.06.2016 №2 та №4, які надані ТОВ «Транзас Україна» до матеріалів справи відсутня відмітка про час їх отримання банком, що не дає можливості встановити чи були подані такі платіжні доручення протягом операційного часу.
Разом з тим, ПАТ КБ «Євробанк» мало виконати платіжні доручення від 16.06.2016 №2 та №4 протягом трьох операційних днів, відповідно до пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».
Однак, здійснення платежів ПАТ КБ «Євробанк» було припинено у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації з 17.06.2016 відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. При цьому під кредиторами банку маються на увазі юридичні або фізичні особи, які мають документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Листом від 05.08.2016 №01-243/2004 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» Кононець В.В. повідомив позивача про те, що платіжні доручення від 16.06.2016 №2 та №4 залишені без виконання. Тобто, банк не здійснював списання коштів на суму 2 700 000,00 грн. з рахунку ТОВ «Транзас Україна» та переказ на електронний рахунок № НОМЕР_1 . Доказів зворотного позивач суду не надав.
Стосовно посилання позивача на положення пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Зазначеною нормою передбачено звільнення платника податків від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі податків, зборів та інших платежів до бюджетів, яка передбачена статтями 126, 127 Податкового кодексу України.
Однак, до ТОВ «Транзас Україна» не була застосована відповідальність передбачена статтями 126, 127 Податкового кодексу України.
Крім того, переказ коштів з рахунку позивача, відкритого у ПАТ КБ «Євробанк» на електронний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий Казначейством, по своїй суті не є сплатою податків, зборів та інших платежів до бюджетів, а є поповненням електронного рахунка, тому в даному випадку, норми пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України не застосовуються.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи учасників справи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Транзас Україна» відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючи суддя Є.В. Аблов
Судді А.В. Літвінова
А.С. Мазур