09 листопада 2022 року Справа № 480/4104/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/4104/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії від 04.10.2021 № 183750002689;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку на 10 (десять) років, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ). Однак, рішенням від 04.10.2021 № 183750002689 йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС, у зв'язку з відсутністю документів у матеріалах пенсійної справи, підтверджуючих періоди роботи в зоні відчуження. Позивач зазначає, що він особисто брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та йому було видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_1 (категорія 2). З огляду на зазначене та враховуючи приписи ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він, як учасник ліквідації наслідків аварії, має право на призначення пенсії на пільгових умовах, а саме зі зменшенням пенсійного віку на 10 років.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою суду у відповідача було витребувано: заяву позивача про призначення пенсії з усіма її додатками; рішення про результати розгляду заяви позивача про призначення пенсії; усі документи, які стали підставою для прийняття такого рішення; копію пенсійної справи позивача в частині, що стосується позовних вимог.
Ухвалою суду від 05.07.2022 Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області було продовжено строк для подання витребуваних ухвалою суду від 24.06.2022 доказів на 10 днів з дня отримання ухвали.
Ухвалою суду від 21.07.2022 Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області було продовжено строк для подання витребуваних ухвалою суду від 24.06.2022 доказів на 10 днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвалою суду від 25.07.2022 залучено до участі у справі № 480/4104/22 у якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013).
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області надало відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити. У своєму відзиві відповідач зазначає, що 27.09.2021 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (за місцем проживання). З урахуванням Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. За наслідками розгляду заяви позивача від 27.09.2021, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області було прийнято рішення № 183750002689 від 04.10.2021, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з відсутністю документів у матеріалах пенсійної справи, підтверджуючих періоди роботи в зоні відчуження.
Зазначає, що статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено коло осіб, учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які мають право на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, зокрема, особам, які працювали до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсійний вік знижується на 10 років.
Згідно із підпунктом 5 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за №1566/11846, документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Право на вищезазначений вид пенсії надається із зменшенням пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного не кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Звертає увагу суду на те, що згідно із довідкою від 12.05.2021 № 01/01/10/05/01/01-06-118, наданою ПАТ "Укрнафта", заявник з 05.05.1986 по 09.05.1986 був направлений на виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Документи щодо періоду роботи та назви населеного пункту, де виконувалась робота з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС про кількість днів виїзду в зону, відсутні.
У зв'язку з цим, підстави для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно, відсутні.
ГУ ПФУ в Миколаївській області своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалось.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
Позивач є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.8).
27.09.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 04.10.2021 № 183750002689 позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з відсутністю документів, підтверджуючих факт роботи у зоні відчуження (а.с.19)
Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (надалі - Закону України № 796) або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Законом України № 796 визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 49 Закону України № 796 визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в ст. 55 Закону України № 796.
Так, відповідно до абз. 1 ст. 55 Закону України № 796, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів.
З оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 04.10.2021 № 183750002689 вбачається, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, у зв'язку з відсутністю документів у матеріалах пенсійної справи, підтверджуючих періоди роботи в зоні відчуження.
Суд не погоджується із вказаними доводами ГУ ПФУ в Миколаївській області, з огляду на таке.
Так, згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , позивача 21.11.1983 було прийнято на роботу в Полтавську тампонажну контору виробничого об'єднання "Укрнафта" на посаду водія автомобіля «КРАЗ 257» (наказ №82К від 22.11.1983) (а.с 10).
З наказу Полтавської тампонажної контори виробничого об'єднання "Укрнафта" від 05.05.1986 №27-к/Ч вбачається, що працівників контори та техніку було направлено для виконання робіт щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно списку, у тому числі і позивача з 05.05.1986 по 09.05.1986 (а.с.14-15).
Згідно довідки від 12.05.2021 № 01/01/10/05/01/01-06-118, наданою ПАТ "Укрнафта", позивач з 05.05.1986 по 09.05.1986 був направлений для виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.12).
Підпунктом 5 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) передбачено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону України №796).
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України № 796 посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 65 Закону України № 796).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким визначено, зокрема, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, коло осіб, яким вони видаються.
Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку, інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.
У п. 10 цього Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону України № 796 підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
У свою чергу довідки про період проживання, роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З наведеного випливає, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України № 796, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 у справі № 205/8713/16-а, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17 та від 09.01.2020 у справі № 363/3976/16-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дійсність посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, виданого позивачу, не оспорюється сторонами та не визнавалось недійсним в судовому порядку.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 10 років, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки з 05.05.1986 по 09.05.1986 він був направлений для виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та у встановленому законом порядку набув статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 .
Таким чином, суд зазначає, що рішенням ГУ ПФУ у Миколаївській області від 04.10.2021 № 183750002689 позивачу безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку на 10 (десять) років, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, суд зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що спірне рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області прийняте без повного з'ясування обставин справи та інших документів, наданих позивачем.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно із пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону № 1058-ІV Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Оскільки рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.
Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 14.06.2022 по справі № 480/5340/21.
Оскільки рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне застосувати належний спосіб захисту прав позивача та вийти за межі позовних вимог для повного захисту порушеного права на пенсію у відповідності до вимог ст. 9 КАС України та зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області (відповідач, який вирішив питання про право позивача на пенсію) повторно розглянути заяву позивача від 27.09.2021 та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати під час звернення до суду із даним позовом.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії від 04.10.2021 № 183750002689.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 27.09.2021 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько