Справа № 420/14351/22
10 листопада 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091), третя особа без самостійних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), про визнання протиправною та скасування постанови, -
До суду з адміністративним позовом звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа без самостійних вимог ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 28.09.2022 ВП №69224160 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Представник позивача зазначив, що ГУ ПФУ, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 року по справі №420/25235/21, яке набрало законної сили 22.03.2022 року, ОСОБА_2 14.06.2022 року проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ЮО115416 від 17.08.2021, виданої ООТЦКСП.
Окрім цього, бюджет Пенсійного фонду України на 2022 рік не затверджено, суми коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду буде визначена у бюджет пенсійного фонду на 2022 рік, після його затвердження. Погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Ухвалою суду від 12.10.2022 позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 31.10.2022 року позов прийнятий до розгляду та відкрите провадження у справі. Визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст. ст. 268-273 КАС України щодо розгляду термінових справ. Судове засідання призначене на 15:00 год 10.11.2022.
До суду від представника відповідача надійшли пояснення, в яких він просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав: позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки рішення суду виконано частково, а саме в частині проведення перерахунку пенсії. Представник відповідача вважає, що безумовною підставою для накладення на боржника штрафу відповідно до Закону є встановлення виконавцем факту невиконання рішення суду без поважних причин. Відсутність коштів у кошторисі не звільняє державу в особу ГУ ПФУ від обов'язку здійснити таку виплату. Як, зазначає відповідач, боржником не подано жодних документів в підтвердження відсутності коштів, які спрямовуються для погашення заборгованості та не зазначено, які заходи вживаються для вирішення витання щодо виділення коштів.
У судове засідання, призначене на 15:00 год 10.11.2022, учасники справи не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки невідомі.
Відповідно до приписів ч.9 ст.205, ч.3 ст.268 КАС України суд продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що 17.02.2022 року Одеським окружним адміністративним судом прийнято рішення по справі №420/25235/21, яким позов ОСОБА_2 до ГУ ПФУ задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови ОСОБА_2 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019р. на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ЮО115416 від 17.08.2021 р., виданої станом на 05.03.2019 р;
- зобов'язано ГУ ПФУ з 01.04.2019 р. перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_2 на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ЮО115416 від 17.08.2021 р., виданої станом на 05.03.2019 р., з урахуванням виплачених сум.
14.06.2022 року ГУ ПФУ проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення в розмірах та на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії №ЮО115416 від 17.08.2021, виданої ООТЦКСП (а.с.21-23).
21.07.2022 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження по справі ВП №69224160 (а.с. 71 зворотня сторона).
Листом від 30.09.2022 року №1500-0505-5/101600 пенсійним органом повідомлено відповідача про стан виконання рішення по справі №420/25235/21, в якому зазначається що покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на ГУ ПФУ. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.04.2019 по 30.06.2022 в сумі 128 602,76 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України (а.с. 24-25).
Керуючись ст. 75 Закону №1404-VIII головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 28.09.2022 винесено постанову про накладення штрафу у сумі 5100,00 грн за невиконання рішення суду (а.с. 9-10).
Вказана постанова отримана пенсійним органом 28.09.2022 року за вхід. №7782/14 (а.с. 8-10).
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.02.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII, у відповідній редакції).
За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Верховний Суд в постанові від 15.05.2020 у справі №812/1813/18 викладав висновок про те, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Крім того, статтею 71 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом.
Так, судом встановлено, що виплати пенсій можуть бути здійснені відповідачем виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат позивач не має.
Також, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
На переконання суду, невиконання судового рішення позивачем в частині виплати нарахованих стягувачу грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.
Суд звертає увагу, що виділення коштів із Державного бюджету на погашення заборгованості з виплати пенсії не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, тому у діях начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відсутні ознаки вини та умислу щодо невиконання у повному обсязі судового рішення, як умови притягнення особи до відповідальності та накладення, у даному випадку, штрафу.
З огляду на викладене, судом враховується, що, як було зазначено вище, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Суд враховує правову позицію, сформовану Верховним судом України в постанові від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 з якої вбачається, що невиконання судового рішення ГУ ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Суд зауважує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення спірної постанови слугувало те, що станом на час винесення останньої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не виконано рішення суду справі № 420/25235/21 в частині виплати донарахованої суми пенсії.
Між тим, як на підставу щодо невиконання в повному обсязі судового рішення у вищезазначеній справі, позивач вказує на відсутність фінансування, необхідного на виплату коштів за судовими рішеннями.
Судом встановлено, що листом від 30.09.2022 вих. №1500-0505-5/101600, який отримано відповідачем, позивач повідомив відповідача про виконання рішення суду у добровільному порядку. Також пенсійним органом зазначено, що погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань.
Державним виконавцем в оскаржуваній постанові про накладення штрафу не надано мотивованого обґрунтування про визнання або не визнання причин не виконання рішення суду неповажними.
За вказаних обставинах відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином суд дійшов висновку, що підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 287 КАС України, суд, -
Задовольнити адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Разумовська, 37, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529), третя особа без самостійних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №69224160 від 28.09.2022 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.О. Хурса