Справа № 751/2517/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/517/22
Категорія - ч. 3 ст. 365 КК України. Доповідач ОСОБА_2
09 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
сторін кримінального провадження:
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62022100150000183 від 15 липня 2022 року, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 серпня 2022 року,
щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Курінь Бахмацького району Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, учасника бойових дій, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 та ч. 3 ст. 365 КК України,
Цим вироком ОСОБА_6 засуджений: за ч. 2 ст. 162 КК України до трьох років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 365 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки; за ч. 3 ст. 365 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, шляхом поглиненням менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, у строк відбуття покарання зарахований строк тримання під вартою ОСОБА_6 з 29 квітня по 04 липня 2022 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням ряду обов'язків.
Скасований арешт, накладений постановами керівника Чернігівської обласної прокуратури від 25 квітня 2022 року та 03 травня 2022 року.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 24 816,06 грн. процесуальних витрат на залучення експертів.
Питання про долю речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Як установив суд, ОСОБА_6 , працюючи відповідно до наказу начальника ГУНП в Чернігівській області від 11 січня 2021 року №10 о/с на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, маючи спеціальне звання «старший лейтенант поліції», відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» будучи працівником правоохоронного органу, виконуючи функції представника влади, у зв'язку з чим відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, як службова особа, вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
17 квітня 2022 року, близько 08 години, інспектор відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 , особа №1 та особа №2, матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження, заступили на чергування по здійсненню охорони громадського порядку на території Чернігівського району Чернігівської області.
У ході несення чергування 17 квітня 2022 року, близько 16 години, ОСОБА_6 , особа №1 та особа №2, матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження, озброєні автоматичною вогнепальною зброєю, прибули до домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , за викликом на лінію «102» щодо можливих протиправних дій ОСОБА_9 , який спільно зі своєю матір'ю ОСОБА_10 проживав за вказаною адресою та разом з нею був володільцем домогосподарства.
Після прибуття за цим викликом, працівниками поліції ОСОБА_6 , особою №1 та особою №2, матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження, будь-якого факту вчинення ОСОБА_9 або його матір'ю ОСОБА_10 протиправних дій не встановили.
Незважаючи на це, ОСОБА_6 , особа №1 та особа №2, матеріали що яких виділені в окреме кримінальне провадження, на порушення вимог ст. ст. 3, 19, 30 Конституції України, ст. ст. 2, 6, 18, 29, 38, 43, 46 Закону України «Про Національну поліцію», достовірно знаючи про відсутність законних підстав для проникнення у житло ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , зокрема про відсутність у Чернігівському РУП ГУНП в Чернігівській області кримінальних проваджень щодо вказаних осіб, рішення суду про надання дозволу на проведення обшуку або огляду, підстав для врятування життя людей та майна, а також безпосереднього переслідування особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, незважаючи на неодноразово висловлену власницею домогосподарства ОСОБА_10 заборону на проникнення в її житло, діючи спільно без попередньої змови між собою, протиправно використовуючи надану їм владу та свої службові повноваження, використовуючи при цьому для залякування ОСОБА_10 наявну у них вогнепальну автоматичну зброю, зокрема шляхом здійснення ОСОБА_6 з автомату «Калашникова», калібру 7,62 мм., пострілу в повітря, виявляючи таким чином завдяки своєму службовому положенню зверхність над потерпілою, без складання будь-яких процесуальних документів, умисно незаконно усупереч волі ОСОБА_10 проникли в її житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
Разом з тим, ОСОБА_6 , особа № 1 та особа № 2, матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження, намагаючись незаконно проникнути у житло ОСОБА_10 , розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , умисно перевищили надану їм, як працівникам правоохоронного органу владу та свої службові повноваження.
Так, ОСОБА_6 , особа № 1 та особа № 2, матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження, 17 квітня 2022 року, близько 16 год., усупереч вимогам ст. ст. 3, 19, 30 Конституції України, ст. ст. 2, 6, 18, 29, 38, 43, 46 Закону України «Про Національну поліцію», діючи спільно, без попередньої змови між собою, перевищуючи надану їм як працівникам правоохоронного органу владу та свої службові повноваження, прибувши на територію домогосподарства, яке належить ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , змушували ОСОБА_10 проти її волі відкрити двері в належному їй житловому будинку з метою незаконного проникнення у будинок.
При цьому, ОСОБА_6 , особа № 1 та особа № 2, матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження, розуміючи відсутність підстав для застосування поліцейських заходів примусу, погрожували застосуванням насильства щодо потерпілої ОСОБА_10 , якщо вона не виконає їхні вимоги щодо відкриття дверей та, залякуючи ОСОБА_10 , умисно незаконно застосували наявну у них автоматичну вогнепальну зброю.
Зокрема, ОСОБА_6 , діючи спільно з особою № 1 та особою № 2, матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження, без попередньої змови між собою, з метою змусити ОСОБА_10 проти її волі відкрити двері у будинок, за відсутності законних підстав та без попередження здійснив один постріл у повітря з автомату «Калашникова», калібру 7,62 мм., на подвір'ї вказаного житлового будинку.
Після проникнення 17 квітня 2022 року, близько 16 год., ОСОБА_6 , особою № 1 та особою № 2, матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження, до першої кімнати (веранди) житлового будинку ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 , діючи усупереч вимогам ст. ст. 3, 19, 30 Конституції України, ст. ст. 2, 6, 18, 29, 38, 43, 46 Закону України «Про Національну поліцію», перевищуючи надану йому владу та свої службові повноваження, достовірно розуміючи про відсутність підстав для застосування зброї, маючи намір проникнути далі всередину будинку та з цією метою пошкодили навісний замок, за допомогою якого були закриті дерев'яні двері, розташовані між першою кімнатою (верандою) та другою кімнатою (коридором) вказаного житлового будинку, умисно незаконно застосував наявну в нього автоматичну вогнепальну зброю - автомат «Калашникова», калібру 7,62 мм., шляхом здійснення з неї одного пострілу в напрямку вказаних дверей.
При цьому, ОСОБА_6 не передбачав, хоча повинен був і міг передбачити, що випущена з його автоматичної вогнепальної зброї куля може нанести тілесні ушкодження або заподіяти смерть особам, які перебувають усередині житлового будинку.
Так, випущена ОСОБА_6 з автоматичної вогнепальної зброї куля, подолавши перешкоду у виді дерев'яних дверей, спричинила вогнепальне поранення в області черевної порожнини господарю домоволодіння ОСОБА_9 , який на момент пострілу перебував в другій кімнаті (коридорі) житлового будинку.
Унаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_6 , які виразилися в перевищенні влади та службових повноважень із застосуванням вогнепальної зброї, ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді проникаючого сліпого кульового поранення живота з ушкодженнями шлунку, великого сальника, поперечно-ободової кишки, печінки, ускладнених внутрішньою кровотечею та перитонітом, що призвело до травматичного шоку, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер після його доставки до КНП «Менська міська лікарня».
Кульове поранення живота з пошкодженням внутрішніх органів та внутрішньою кровотечею, заподіяне ОСОБА_9 відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням його смерті.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 , які виразилися у перевищенні влади та службових повноважень і спричинили смерть ОСОБА_9 , його матері ОСОБА_10 заподіяно моральну шкоду на суму 394 875,00 грн., яка перебуває у безпосередньому причинному зв'язку з протиправними діями ОСОБА_6 та згідно примітки 4 до ст. 364 КК України відноситься до тяжких наслідків.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікації дій обвинуваченого, доведеності його винуватості, вважає, що під час ухвалення вироку та призначення ОСОБА_6 покарання, судом неправильно застосований Закон України про кримінальну відповідальність, не застосований закон, який підлягав застосуванню. Просить вирок суду в частині призначеного покарання ь скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 162 КК України призначити 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 365 КК України призначити 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на 2 роки, за ч. 3 ст. 365 КК України із застосуванням ст. 69 К України призначити 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.
Мотивує тим, що відповідно до ч. 3 ст. 70 КК України, до основного покарання, призначеного судом за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кожне з кримінальних правопорушень, у вчиненні яких особу було визнано винною.
За вироком суду ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365 та ч. 3 ст. 365 КК України, та за ч. 2 і ч. 3 ст. 365 КК України, окрім основного покарання у виді позбавлення волі, призначене додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 та 3 роки відповідно, проте при визначенні остаточного покарання суд додаткове покарання взагалі не призначив.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 просить повторно дослідити ті обставини, які судом були досліджені не повно та з порушенням, вирок суду щодо ОСОБА_6 змінити, перекваліфікувавши правопорушення з ч. 3 ст. 365 КК України і застосувавши статтю закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення, а також пом'якшити призначене покарання, як таке, що за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, звільнити його підзахисного від покарання з випробуванням.
Ухваливши рішення про розгляд кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд під час судового розгляду допитав потерпілу, обвинуваченого, дослідив докази про обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, що підтверджується технічним записом судового засідання.
Обвинувачений ОСОБА_6 надав показання про те, що під час досудового слідства повністю відшкодував шкоду потерпілій, в свою чергу потерпіла ОСОБА_10 підтвердила повне відшкодування шкоди обвинуваченим. У вироку, як пом'якшуюча обставина вказано - повне добровільне відшкодування шкоди обвинуваченим, що підтверджується показаннями потерпілої та її розпискою.
Копія розписки потерпілої, завірена належним чином, була долучена стороною захисту до матеріалів кримінального провадження. Відповідно до вказаної розписки від 22 червня 2022 року ОСОБА_10 отримала 250 000 гривень моральної та матеріальної шкоди, завданої смертю сина та внаслідок неправомірних дій з боку ОСОБА_6 ( стріляв у повітря, змушував проти волі потерпілої відкрити житловий будинок).
У розписці зазначено, що збитки потерпілій відшкодовані в повному обсязі, тому жодних претензій до обвинуваченого вона не має. В судовому засідання ОСОБА_10 підтвердила автентичність цієї розписки та факт відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 250 тисяч гривень.
У той же час, у мотивувальній частині вироку суд вказав, що в результаті протиправних дій ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_10 заподіяно моральну шкоду на суму 394 875,00 грн., яка перебуває у безпосередньому причинному зв'язку з протиправними діями ОСОБА_6 та згідно примітки 4 до ст. 364 КК України відноситься до тяжких наслідків. У цій частині висновок суду не відповідає фактично встановленим обставинам справи та відповідно до вимог ч. 2 ст. 411 КПК України є підставою для зміни судового рішення, оскільки заподіяна матеріальна та моральна шкода в сумі 250 тисяч гривень не відноситься до тяжких наслідків.
Вказує на те, що суд не дотримався вимог ст. 368 КПК України, в частині оцінки спричинення тяжкості наслідків внаслідок перевищення влади та службових повноважень ОСОБА_6 , не з'ясував чи містить вчинене ним діяння склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.
У зв'язку з невідповідністю висновку суду фактичним обставинам в частині розміру завданої шкоди, суд помилився щодо тяжкості наступивши наслідків, в результаті чого застосував закон, який не підлягав застосуванню.
При призначенні покарання суд не врахував, що на утриманні обвинуваченого перебуває малолітня дитина. При цьому, мотивуючи неможливість застосування до обвинуваченого процедури звільнення від відбування покарання з випробуванням, послався на наслідки кримінальних правопорушень, фактично застосувавши п. 5 ч. 1 ст. 67 КК України, який не підлягав застосуванню, в силу ч. 4 ст. 67 КК України.
Заслухавши доповідача, захисника адвоката та обвинуваченого, які підтримали доводи апеляційної скарги про перекваліфікацію дій, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та суворість призначеного покарання, прокурора, який заперечував проти аргументів сторони захисту та просив про постановлення нового вироку з посиленням покарання в частині призначення за сукупністю злочинів основного та додаткового покарання, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційні скарги захисника та прокурора задовольнити частково.
Приписами ч. 3 ст. 349 КПК України передбачено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Основною умовою застосування такого судового розгляду є повне визнання всіма учасниками судового провадження як події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчинені за обставин, викладених в обвинувальному акті, так і виду та розміру завданої шкоди, що згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України входить до предмету доказування у кримінальному провадженні.
Проте, як свідчить технічний запис судового засідання в суді першої інстанції, суд порушив вимоги, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України.
Так, ОСОБА_6 у судовому засіданні дійсно заявив, що визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, проте надані ним пояснення, про обставини справи, свідчать про зворотне. Так, він пояснював, що у складі з іншими поліцейськими прибув на виклик через те, що загиблий ОСОБА_9 здійснює постріли в паркан сусіднього домогосподарства. Вони допитали заявників, які підтвердили, що ОСОБА_9 має зброю, показали отвори від пострілів, тобто упевнились у тому, що у ОСОБА_9 може знаходитись вогнепальна зброя, що суперечить встановленому органом досудового розслідування факту про незаконне проникнення поліцейських до домогосподарства потерпілих.
Обвинувачений також зазначав, що попереджувальний постріл у повітря він здійснював не з метою залякування потерпілої, яка була в істериці і обманула поліцейських, наполягаючи, що у будинку нікого нема, а з метою, якщо у ОСОБА_9 є зброя, він проявить себе, він хвилювався за свої життя та здоров'я, щоб не розстріляв з укриття, а також за своїх колег. Він стріляв у замок дверей, а куля влучила через двері у ОСОБА_9 , якого виявили пораненим у сусідній кімнаті.
Та обставина, що обвинувачений не заперечує своєї вини у наслідках, які наступили від його дій та призвели до загибелі ОСОБА_9 , не звільняла суд від обов'язку встановити фактичні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 та надати ним об'єктивну правову оцінку.
Вислухавши такі показання обвинуваченого, суд повинен був повернутися із скороченого порядку розгляду то розгляду обвинувального акту в загальному порядку, чого не зробив.
Більш того, сума завданих у кримінальному провадженні збитків потерпілій у вигляді 394 875 грн. моральної шкоди, як встановлено органом досудового розслідування, суперечить фактично завданим збиткам, про які вказувала сама потерпіла, та які становлять суму 250 тисяч гривень, при цьому, це загальна сума матеріальної та моральної шкоди. Саме ця сума була відшкодована потерпілій, про що вона надала відповідну розписку, та підтвердила, що інших претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.
За змістом ч. 3 ст. 349 КПК України, якщо принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощена процедура судового розгляду застосуванню не підлягає.
Як журналом судового засідання, так і технічним записом підтверджується, що під час судового розгляду судом взагалі не були встановлені обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень. Навіть після надання обвинуваченим показань, де він детально розповів про обставини свого прибуття за місцем проживання родини ОСОБА_11 , а також вказав на те, що перед тим, як проникнути до домогосподарства факт застосування загиблим вогнепальної зброї був встановлений, суд не поставив на вирішення питання про зміну порядку дослідження доказів у кримінальному провадженні та проігнорував свій обов'язок щодо встановлення фактичних обставин у кримінальному провадженні, погодившись з тими обставинами, що були викладені в обвинувальному акті, не зважаючи на те, що вони суперечили тому, що повідомив обвинувачений.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
За змістом частин першої та другої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У той же час, нормативно не встановлено мінімальний і максимальний розміри відшкодування моральної шкоди та методику його визначення. Тому, при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.
Першочергово розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження ще під час досудового слідства потерпілою від дружини обвинуваченого було отримано грошову суму в розмірі 250 тисяч гривень в рахунок відшкодування,як матеріальної, так і моральної шкоди, якої зазнала ОСОБА_10 внаслідок загибелі свого сина ОСОБА_9 та дій ОСОБА_6 по відношенню до неї ( стріляв у повітря, змушував проти волі потерпілої відкрити житловий будинок).
При цьому, потерпіла в судовому засіданні підтвердила, що жодних претензій матеріального характеру до ОСОБА_6 не має, шкоду відшкодовано у повному обсязі.
22 червня 2022 року потерпіла ОСОБА_10 подала заяву про те, що матеріальну і моральну шкоду їй відшкодовано у повному обсязі в сумі 250 тисяч гривень, утой же час, прокурор 15 липня 2022 року затвердив обвинувальний акт, де слідчим було зазначено суму моральних збитків, яких могла зазнати виключно потерпіла ОСОБА_10 в розмірі 394 875,00 грн.
Колегія суддів вважає, що за встановлених під час апеляційного розгляду обставин, судове рішення не можна вважати законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зважаючи на те, що дослідження всіх наявних у провадженні доказів судом не проведено і провадження розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, незважаючи на пряму заборону, зазначену в цій статті, проводити розгляд у спрощеному порядку, якщо обставини кримінального правопорушення заперечуються кимось з учасників судового розгляду, вказане порушення вимог кримінального процесуального закону є істотним, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, у зв'язку з чим вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Якщо за результатами нового судового розгляду суд прийде до висновку про доведеність інкримінованого обвинувачення, то призначаючи покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, основне і додаткове покарання, суд повинен за сукупністю кримінальних правопорушень призначити і основне, і додаткове покарання.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 412, 424 КПК України колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 серпня 2022 року щодо ОСОБА_6 скасувати у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_12 АНТИПЕЦЬ ОСОБА_13