іменем України
08 листопада 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/2358/22
Головуючий у першій інстанції - Коверзнев В. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1017/22
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді: Мамонової О.Є.,
суддів: Скрипки А.А., Шитченко Н.В.
із секретарем: Патук А.А.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Приватне підприємство «Інтер-Пасс-Авто»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Інтер-Пасс-Авто» про відшкодування моральної шкоди,
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Інтер-Пасс-Авто» про відшкодування моральної шкоди.
Обґрунтовував вимоги тим, що 07.12.2021 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю сідлового тягача «Daf FT XF 150.460» ДНЗ НОМЕР_1 у зчепленні з напівпричепом HUMBAUR HAS ДНЗ НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автобуса «Mersedes-Benz 313 СDI» ДНЗ НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 .
Унаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди загинув водій автобуса та пасажири, які в ньому перебували, у тому числі, загинула дружина позивача - ОСОБА_4 .
Указував, що загибель дружини завдала йому моральних страждань, які виразились в тому, що він залишився сам, без турботи та спілкування, без її підтримки та допомоги. Позивач позбавлений можливості повноцінно працювати та втілювати у життя свої плани, він позбавлений почуттів радості, щастя, можливості насолоджуватися життям.
ОСОБА_2 на момент ДТП працював у Приватному підприємстві «Інтер-Пасс-Авто», а отже, саме відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду позивачу.
Ураховуючи, що страховиком відповідача відшкодовано ОСОБА_1 78000,00 грн, проте, ця сума, є недостатньою для відшкодування шкоди у повному обсязі, просив, відповідно до ст. 23, 1172, 1187 ЦК України, стягнути з ПП «Інтер-Пасс-Авто» 610000,00 грн моральної шкоди, а також, судові витрати.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 вересня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного підприємства «Інтер-Пасс-Авто» на користь ОСОБА_1 72000,00 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.
Стягнуто з Приватного підприємства «Інтер-Пасс-Авто» на користь держави 2481,00 грн у відшкодування судових витрат у вигляді судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на те, що суд не застосував висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зроблений у постанові Верховного Суду у справі № 213/4098/18 від 29.11.2019 та рішення ЄСПЛ від 28.05.1985, де зазначено, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом.
Доводи скарги зводяться до того, що розмір стягнутої моральної шкоди не відповідає ступеню завданих моральних страждань позивачу, адже, у нього з померлою дружиною не було дітей і фактично смерть дружини позбавила його сім'ї. Інших близьких родичів у позивача не має.
Заявник звертає увагу на те, що смерть рідної людини - це невідновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання і встановити ціну людського життя неможливо, тому, будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подавався.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи часткового позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності беззаперечних доказів відсутності вини водія ОСОБА_2 у ДТП, завдана позивачеві загибеллю дружини моральна шкода підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача як працедавця особи, яка завдала цієї шкоди. Урахувавши глибину та тривалість страждань позивача, наявність вимушених змін у його житті, зважаючи на засади розумності та справедливості суд вважав, що достатньою сатисфакцією завданої позивачеві моральної шкоди буде грошова компенсація в сумі 150 000 грн, а оскільки 78 000 грн виплачено страховою компанією відповідача, з останнього підлягає стягненню залишок невідшкодованої суми у розмірі 72 000 грн.
З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вважає, що судом з'ясовані обставини справи в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 є чоловіком та дружиною, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а. с. 10).
07 грудня 2021 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю сідлового тягача «Daf FT XF 150.460» ДНЗ НОМЕР_1 у зчепленні з напівпричепом HUMBAUR HAS ДНЗ НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та мікроавтобуса «Mersedes-Benz 313 СDI» ДНЗ НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди померли водій мікроавтобуса ОСОБА_3 та пасажири, які знаходилися в ньому, в тому числі, дружина позивача.
Смерть ОСОБА_4 підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 11).
По факту даної дорожньо-транспортної пригоди у відношенні ОСОБА_2 розпочато кримінальне провадження № 12021270000000571 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, про що свідчить обвинувальний акт, складений старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Чернігівській області та затверджений прокурором відділу Чернігівської обласної прокуратури від 30.06.2022 (а. с. 31-47).
На момент ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із Приватним підприємством «Інтер-Пасс-Авто» і виконував роботу водія автотранспортних засобів, за ним було закріплено автопоїзд «DAF» ДРН НОМЕР_1 , НОМЕР_2 (а. с. 12, 12 зворот).
На підставі поданої позивачем заяви, страховиком цивільно-правової відповідальності ПП «Інтер-Пасс-Авто» - ПАТ «НАСК «Оранта», ОСОБА_1 , відповідно до ст. 27, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було виплачено страхове відшкодування у вигляді моральної шкоди у розмірі 78000,00 грн (12 мінімальних заробітних плат на день ДТП).
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 указував на те, що виплачений страховою компанією розмір страхового відшкодування, не є достатнім для відшкодування моральної шкоди у повному обсязі.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (ч. 6 ст. 11 ЦК України).
Згідно з пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною третьої цієї статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини 4 статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (частина 1 статті 1172 ЦК України).
Враховуючи, що на момент ДТП транспортний засіб - сідловий тягач «Daf FT XF 150.460» ДНЗ НОМЕР_1 у зчепленні з напівпричепом HUMBAUR HAS ДНЗ НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , належав його безпосередньому володільцю - Приватному підприємству «Інтер-Пасс-Авто», обов'язок по відшкодуванню завданої внаслідок ДТП моральної шкоди покладається на власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки - відповідача у справі.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними у п. 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач не зобов'язаний доводити вину відповідача у заподіянні шкоди. Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Подібний висновок наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі № 61/8496/15-ц, провадження №14-154цс19.
Як зазначено у п. 53 постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №821/1841/17, практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності та співставленні, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 з відповідача моральної шкоди, завданої позивачеві смертю дружини.
Так, позивач просив стягнути з ПП «Інтер-Пасс-Авто» 610000,00 грн моральної шкоди, проте, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що така сума, як 150000,00 грн є достатньою сатисфакцією завданої моральної шкоди.
Апеляційний суд не вбачає підстав для стягнення тієї суми відшкодування, яку просив стягнути позивач, оскільки вважає, що визначаючи та стягуючи 72000,00 грн моральної шкоди, як залишок невідшкодованої суми, суд першої інстанції врахував обставини справи, зокрема те, що позивачу вже було виплачено 78000,00 грн страхової виплати на відшкодування моральної шкоди, врахував відсутність у даній справі доказів відсутності вини ОСОБА_2 , характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач у зв'язку зі смертю його дружини та засади розумності і справедливості.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм закону або незастосування судової практики у подібних правовідносинах, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, чи незгоди заявника із відповідним висновком суду.
Судом також вірно проведено розподіл судових витрат.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 вересня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 листопада 2022 року.
Головуюча О.Є. Мамонова
Судді: А.А. Скрипка
Н.В. Шитченко