іменем України
09 листопада 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/5756/13-ц
Головуючий у першій інстанції - Карапута Л. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/975/22
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді: Мамонової О.Є.,
суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
учасники справи:
позивач: Кредитна спілка «Моя Родина»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Марті-С»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником - адвокатом Рожком Сергієм Миколайовичем, на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2013 року у справі за позовом кредитної спілки «Моя Родина» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Марті-С» про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2013 року Кредитна спілка «Моя Родина» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Марті-С» про стягнення солідарно з відповідачів на свою користь 91 000 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 73 907,03 грн заборгованості за процентами за фактичний час користування кредитом.
Позов обґрунтований тим, що 26.12.2011 між КС «Моя Родина» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № 91К, за умовами якого позивач зобов'язався надати кредит у сумі 91000,00 грн, а відповідач зобов'язався повернути в обумовлений сторонами строк, сплативши за користування кредитними коштами проценти у розмірі 0,15068 % від суми залишку кредиту за кожен день користування.
03.01.2012 згідно заяви відповідача сторонами був укладений додатковий договір № 1, яким внесені зміни до графіку розрахунків задля зручного погашення кредиту та запобігання відстрочення визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком, визначеним п. 3.7 основного договору, де зазначено, що процентна ставка за ним встановлюється у розмірі 0,30136 %.
Проте, всупереч досягнутим домовленостям ОСОБА_1 порушив погоджений графік повернення кредиту, не вніс жодного платежу, що призвело до віднесення кредитного договору до кредиту з підвищеним ризиком.
26.12.2011 з метою забезпечення виконання зобов'язань за основним кредитним договором позивачем з Приватним підприємством «Марті-С» в особі директора Оганнісяна Т.А. був укладений договір поруки № 91П, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати за виконання боржником своїх зобов'язань по кредитному договору № 91К.
Указувала, що відповідач прострочив сплату кредиту та ухилився від сплати заборгованості, внаслідок чого виник борг: 91000,00 грн це - сума кредиту, 73907,03 грн - проценти за користування кредитом.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2013 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Марті-С» на користь Кредитної спілки «Моя Родина» заборгованість за основною сумою кредиту за кредитним договором № 91К від 26.12.2011 в сумі 91000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Марті-С» на користь Кредитної спілки «Моя Родина» проценти за користування кредитом в сумі 73907,03 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Марті-С» на користь Кредитної спілки «Моя Родина» судові витрати в розмірі по 824,54 грн з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого подана скарга його представником - адвокатом Рожком С.М., просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на незаконність і необґрунтованість.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що матеріали справи не містять жодного належного доказу на підтвердження укладення між сторонами кредитного договору від 26.12.2011 та видачі позичальнику кредитних коштів.
Указує на те, що він мав кредитні правовідносини з позивачем, але станом на 26.12.2011 вони були припинені, що підтверджується довідкою від 26.12.2011 № 262, яку сторона відповідача просила приєднати до матеріалів справи.
На його думку, позов до суду поданий передчасно, оскільки, за умовами основного та додаткового кредитного договору, строк повернення усієї суми кредиту та процентів за користування ним був визначений 26.06.2013, проте, не зважаючи на ці умови, лист-попередження про необхідність сплати боргу на ім'я відповідача датований - 10.04.2013, а позовна заява - 17.06.2013.
Відзив на апеляційну скаргу Кредитною спілкою «Моя Родина» не подавався.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як сторона кредитного договору взяв на себе зобов'язання погасити кредит та сплатити проценти за користування ним згідно з графіком розрахунків, проте, не вніс жодного платежу, що призвело до виникнення заборгованості у боржника та поручителя перед кредитором, яка і підлягає стягненню в примусовому порядку.
З таким висновком погоджується апеляційний суд та вважає, що судом з'ясовані обставини справи в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.
Судом встановлено, що 26.12.2011 між Кредитною спілкою «Моя Родина» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 91К, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в сумі 91000,00 грн, а відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором (а. с. 5).
Відповідно до п. 2.1. договору кредит надається на 18 фактичних місяців від дати отримання позичальником кредиту.
Плата за користування кредитом (проценти) становить 0,15068 % денних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту. Погашення кредиту та процентів здійснюється згідно з графіком розрахунків, що додається і є невід'ємною частиною цього договору (пункт 3.1., 3.3.).
Пунктом 3.7. кредитного договору передбачено, що за будь-яких умов, у разі несвоєчасного надходження (прострочення) планового платежу повністю або частково, з четвертого дня прострочення цей кредит визнається кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком процентна ставка за ним встановлюється у розмірі 0,30136% денних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 4.1. договору зобов'язання позичальника щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом забезпечується порукою.
Сторони несуть відповідальність за порушення умов договору згідно чинного законодавства України. Порушення його умов є його невиконання або неналежне виконання, тобто, виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (п. 6.1., 6.2.).
Згідно з п. 8.1. договору внесення змін до цього договору оформлюється шляхом підписання сторонами додаткових договорів.
Свої зобов'язання Кредитна спілка «Моя Родина» виконала, видала кредитні кошти ОСОБА_1 , що підтверджується видатковим касовим ордером № 420 від 26.12.2011, а відповідач, відповідно, отримав ці кошти, про що свідчить його підпис (а. с. 7).
26.12.2011 Кредитна спілка «Моя Родина» (кредитор), Приватне підприємство «Марті-С» (поручитель), ОСОБА_1 (боржник) уклали договір поруки № 91П, відповідно до якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання боржником своїх зобов'язань по кредитному договору № 91К від 26.12.2011. Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання (а. с. 8).
03.01.2012 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Голови правління Кредитної спілки «Моя Родина», в якій просив внести змін до графіку розрахунків, що є невід'ємною частиною кредитного договору № 91К від 26.12.2011, а саме розбити платежі таким чином: оплата процентів та основної суми в кінці строку. Зобов'язався вносити платежі по мірі можливості (а. с. 9).
03.01.2012 сторони уклали додатковий договір № 1 до кредитного договору № 91К від 26.12.2011, за яким, внесено зміни у графік розрахунків, який є додатком (невід'ємною частиною) основного договору, що додається до даного додаткового договору, інші умови основного договору залишились незмінними. Додатковий договір підписаний КС «Моя Родина» та ОСОБА_1 (а.с. 10).
Згідно нового графіку розрахунків, що підписаний КС «Моя Родина» та ОСОБА_1 , сплата основної суми боргу 91 000 грн та загальної суми із процентами в розмірі 166 143,56 грн передбачена 26.06.2013 (а. с. 11).
10.04.2013 Кредитна спілка «Моя Родина» направила ОСОБА_1 лист-попередження № 108 про необхідність погашення заборгованості за основною сумою кредиту та процентами за фактичний час користування кредитом, яка станом на 10.04.2013 складала 155585,16 грн (а.с. 12).
Аналогічний лист - попередження № 110 був направлений на адресу директора Приватного підприємства «Марті-С» Оганнісяна Т.А., який був отриманий адресатом, про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомленні про вручення рекомендованого листа (а. с. 13 зворот).
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
У частині другій статті 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з'ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом частини 1 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків тощо (стаття 554 ЦК України).
Отже, з огляду на вищезазначене, є доведеним факт укладення сторонами кредитного договору та договору поруки, а також, те, що боржник, отримавши кредитні кошти, не виконав своїх зобов'язань за договором, борг кредитору не повернув, що і стало наслідком настання цивільно-правової відповідальності.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність заявлених Кредитною спілкою «Моя Родина» позовних вимог та наявність підстав для стягнення боргу з ОСОБА_1 і ПП «Марті-С» в солідарному порядку.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності між сторонами будь-яких цивільно-правових відносин за кредитним договором від 26.12.2011 із посиланням на те, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження укладення ОСОБА_1 з Кредитною спілкою «Моя Родина» такого правочину та видачі позичальнику кредитних коштів, спростовуються матеріалами справи. Так, ОСОБА_1 підписав кредитний договір, договір поруки від імені ПП «Марті-С», директором якого він є, та отримав кредитні кошти, підписавши також видатковий касовий ордер. Після цього, 03 січня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою про внесення змін до графіку розрахунків, цієї ж дати між сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору № 91К від 26 грудня 2012 року та складено новий графік розрахунків, які також підписані ОСОБА_1 .
Таким чином, вищезазначені дії ОСОБА_1 03 січня 2012 року, які ним не спростовані та не оспорені, додатково підтверджують наявність кредитних правовідносин між сторонами та взяття боржником на себе відповідних зобов'язань по виплаті боргу.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Поведінка ОСОБА_1 , а саме його твердження в апеляційній скарзі про те, що він особисто не підписував кредитний договір та касовий ордер, з огляду на викладені вище обставини, є непослідовною, не відповідає його попереднім діям, а тому такі твердження не заслуговують на увагу апеляційного суду та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог КС «Моя Родина».
Доводи про передчасність подання даного позову до суду не є слушними, адже, не зважаючи на те, що позивач подав позов до настання кінцевого строку для повернення усієї суми кредиту та процентів, станом на 26.06.2013 розгляд даної справи ще тривав і наразі триває, проте, не дивлячись на ці обставини, ОСОБА_1 досі не сплачено жодного платежу за кредитом та відсотками, тобто, зобов'язання залишилися невиконаними.
Отже, аргументи, викладені в апеляційній скарзі не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, чи незгоди заявника із відповідним висновком суду.
Таким чином, заочне рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Рожком Сергієм Миколайовичем - залишити без задоволення.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2013 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча О.Є. Мамонова
Судді: Н.В. Висоцька
Н.В. Шитченко