07 листопада 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/17989/22
Провадження № 11-сс/4820/532/22
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому та в режимі відеоконференції матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022243000001973 від 26 серпня 2022 року, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2022 року,
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 28 жовтня 2022 року задоволено клопотання слідчого СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Окружної прокуратури міста Хмельницького ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022243000001973 від 26 серпня 2022 року, щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України,
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Керч Автономної республіки Крим, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, неофіційно працює різноробочим ПП «Севен», на утриманні має двох малолітніх дітей, має судимості,
та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк по 27 листопада 2022 року включно.
Строк дії ухвали постановлено рахувати по 27 листопада 2022 року включно.
Захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 28 жовтня 2022 року та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Уважав, що зазначена ухвала слідчого судді місцевого суду є незаконною та постановлена із порушенням ст.ст.177, 178 КПК України.
Зазначав, що не враховано те, що підозрюваний ОСОБА_7 співпрацює із органами досудового розслідування та добровільно повідомив про обставини вчинення злочину.
Захисник звертав увагу на те, що підозрюваний сам неодноразово приходив на виклики до Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, у цьому провадженні останній не затримувався, а в день розгляду клопотання з'явився до суду.
Тому, на думку сторони захисту, це свідчить, що у підозрюваного ОСОБА_7 відсутні ризики переховуватися від органів досудового слідства та суду.
Крім того, стороною обвинувачення не надано доказів, що за два місяці з часу внесення відомостей до ЄРДР і по день розгляду клопотання ОСОБА_9 на когось впливав.
Окрім іншого, ОСОБА_7 у місті Хмельницькому зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де розміщено Центр соціальної підтримки та адаптації, який надає прихисток безхатькам. Працює на ПП «Севен» різноробочим та має на утриманні двох малолітніх дітей.
Цивільна дружина підозрюваного на ранній стадії вагітності, проживає у місті Славута у таборі для переселенців.
Зважаючи на викладені обставини, захисник стверджував, що для виконання підозрюваним ОСОБА_7 своїх процесуальних обов'язків достатнім буде запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту судового рішення та доводів апеляційної скарги; підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_6 , які підтримали доводи апеляційної скарги з викладених у ній мотивів; заперечення прокурора ОСОБА_5 щодо доводів апеляційної скарги сторони захисту; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.
З наданих матеріалів убачається, що ОСОБА_7 , будучи раніше, згідно з вироком Керчинського міського суду Автономної республіки Крим від 16 серпня 2007 року судимим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, судимість за яке не знята та не погашена, на шлях виправлення не став, та повторно вчинив кримінальне правопорушення.
Так, 25 серпня 2022 року близько 16 год 00 хв останній, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості, неподалік від автомийки «Аква», що по вулиці Прибузькій, 44, у місті Хмельницькому, під час спільного розпивання алкогольних напоїв із підозрюваним ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , вступив із останнім в словесну суперечку, під час якої, на ґрунті раптово-виниклих особистих неприязних відносин із потерпілим прийняв рішення про протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 . В ході зазначеного конфлікту ОСОБА_10 умисно наніс декілька ударів кулаками обох рук в обличчя ОСОБА_11 , в результаті яких останній впав спиною на землю.
Тоді ж ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, діючи групою осіб спільно із ОСОБА_10 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, та, разом із ОСОБА_10 , взявши до рук по дерев'яній палиці по типу штахети, умисно спільно завдали нею щонайменше п'ятнадцять ударів по голові та щонайменше чотирнадцять ударів по верхніх кінцівках потерпілого ОСОБА_11 . В результаті вказаних умисних протиправних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_10 потерпілому ОСОБА_11 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозковї травми: семи забійних ран в лобно-тім'яній ділянках, двох перехресних ран в надбрівній ділянці зліва, однієї наскрізної рани верхньої частини правої вушної раковини, забійної рани від зовнішнього кінця правої брови до середньої частини правої скроневої ділянки голови, відкритого перелому кісток носа з забійною раною, двох крововиливів в ділянці лівої щоки, крововиливу в м'які тканини правої скроневої ділянки, дифузного забою речовини головного мозку, тотального субарахноїдального крововиливу по всіх поверхнях головного мозку, крововиливу в бокові шлуночки мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент їх заподіяння. Крім того, ОСОБА_11 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді масивних крововиливів по зовнішніх поверхнях лівого плеча, лівого передпліччя, лівої кості, по зовнішніх поверхнях правого плеча, правого передпліччя, правої кисті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також тілесні ушкодження у вигляді забійної рани правого передпліччя в середні і третині, яка відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричиняє короткочасний розлад здоров'я.
Від отримання вищевказаних тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_11 помер на місці події. Причиною смерті є відкрита черепно-мозкова травма з множинними забійними ранами голови (місце прикладання травмуючої сили) з дифузним забоєм речовини головного мозку, субарахноїдальним крововиливом, крововиливом в бокові шлуночки мозку, яка ускладнилась набряком головного мозку.
Своїми умисними діями, які виразилися у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене п.13 ч.2 ст.115 КК України.
28 жовтня 2022 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з положеннями ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити певні дії, передбачені КПК України.
Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Задовольняючи клопотання слідчого та застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя місцевого суду вважав доведеними обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Слідчий суддя місцевого суду зазначив, що на первинній стадії досудового розслідування оцінка такої обґрунтованості робиться виходячи із наявності фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а надані докази є підтвердженням обґрунтованості підозри.
Колегія суддів звертає увагу, що зібрані під час досудового розслідування матеріали кримінального провадження дають підстави вважати, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України.
На підтвердження обґрунтованості підозри надано: протокол огляду місця події від 25 серпня 2022 року; лікарське свідоцтво про смерть №4805 від 26 серпня 2022 року; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_10 від 26 серпня 2022 року; протокол проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_10 від 26 серпня 2022 року; протоколи допитів свідків ОСОБА_7 від 26 серпня 2022 року; протокол огляду предмету від 26 серпня 2022 року; висновки експертів №435 від 17 жовтня 2022 року, №16 від 26 жовтня 2022 року; №509 від 04 жовтня 2022 року та інші матеріали кримінального провадження.
Визначення поняття «обґрунтована підозра» слід розуміти, як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України»), при цьому слід оцінювати лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
Докази наявні в матеріалах провадження є вагомими та такими, що об'єктивно пов'язують підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням.
Слідчий суддя місцевого суду обґрунтовано вважав встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування на даний час ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні.
Указане узгоджується з тим, що останній, будучи раніше судимим (18 вересня 2003 року Керчинським міським судом Автономної республіки Крим за ч.2 ст.186, ч.2 ст.153, ч.2 ст.296, ст.69, ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 16 серпня 2007 року Керчинським міським судом Автономної республіки Крим за ч.1 ст.115, ч.2 ст.121, ч.2 ст.187, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 12 років позбавлення волі; 09 липня 2019 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч.1 ст.121, ст.69 КК України до 3 років позбавлення волі, та звільнений 23 березня 2022 року по відбуттю строку покарання) на шлях виправлення не став, та підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення.
Санкція п.13 ч.2 ст.115 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі.
Колегія суддів приходить до висновку, що наразі потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, оскільки застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить ефективне розслідування кримінального правопорушення.
Запобіжний захід застосовується виключно задля запобігання встановленим ризикам, факт існування яких є доведеним стороною обвинувачення.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів приходить до висновку про наявність у даному випадку ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та вони дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ст.177 КПК України.
Ураховуючи та досліджуючи всі наведені стороною обвинувачення ризики, визначені у ст.178 КПК України обставини в їх сукупності, слідчий суддя місцевого суду обґрунтовано обрав підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Запобіжний захід - це процесуальний захід, який полягає у тимчасовому обмеженні прав людини органом досудового розслідування, досягненням якого є певна мета.
Урахувавши всі обставини провадження, мету процесуальних обов'язків, можливість вчинення підозрюваним певних дій, колегія суддів приходить до висновку про неможливість застосування іншого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слід зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зроблено посилання на те, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі «Летельє проти Франції» зазначалось, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Колегія суддів приходить до висновку, що мотиви прийнятого слідчим суддею місцевого суду рішення належним чином є обґрунтованими.
У даному випадку стороною обвинувачення є доведеним, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
При обранні виду запобіжного заходу слідчим суддею місцевого суду ураховано характеризуючі відомості щодо підозрюваного ОСОБА_7 .
Висновок слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зроблені з врахуванням відомостей щодо особи підозрюваного, стану здоров'я, його соціальних зв'язків та з огляду на те, що органом досудового розслідування на час розгляду слідчим суддею місцевого суду клопотання про обрання запобіжного заходу доведено недостатність застосування до підозрюваного інших більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Урахувавши всі обставини провадження, мету процесуальних обов'язків, можливість вчинити підозрюваною певних дій, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, про не можливість наразі застосування іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Колегія суддів зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому слідству, судовому розгляду, продовжить вчиняти кримінальні правопорушення.
Так, застосовуючи (продовжуючи) запобіжний захід необхідно виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, Європейський суд з прав людини зазначав, що право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено державою з огляду на суспільний інтерес.
При визначенні та дослідженні ризиків, закон не вимагає неспростовних доказів того, що особа одночасно, поза всяким сумнівом, вчинить відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що вона має реальну можливість і необхідність їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у майбутньому.
Тому не заслуговують на увагу посилання захисника щодо відсутності ризиків, оскільки слідчий суддя місцевого суду обґрунтовано виклав обставини наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 не спростовують в цілому висновку слідчого судді місцевого суду про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Також не заслуговує на увагу твердження щодо можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту.
Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлене з дотриманням зазначених вимог чинного законодавства.
Саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був обраний слідчим суддею на час розгляду клопотання слідчого, повною мірою відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ст.177 КПК України.
Колегією суддів апеляційного суду на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів також оцінено в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у ньому; міцність його соціальних зв'язків.
З огляду на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, який пов'язано із загибеллю людини, слідчий суддя обґрунтовано на підставі п.2 ч.4 ст.183 КПК України при обранні запобіжного заходу підозрюваному не визначив застави.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для зміни чи скасування ухвали слідчого судді у справі не має.
Колегія суддів зазначає, що висновок слідчого судді місцевого суду повною мірою відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, відтак, не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді місцевого суду та зміни застосованого запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст.407, 418, 419, 422, 423 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2022 року щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3