07 листопада 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/25005/21
Провадження № 33/4820/640/22
Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Латюка Петра Яковича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому в режимі відеоконференції за допомогою програми «EasyCon» об'єднану справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою останнього на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2022 року,-
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 496 грн. 20 коп. судового збору.
За постановою суду, 10 жовтня 2021року, приблизно о 15 год. 33 хв. ОСОБА_1 керував електроскутером «Імпульс», б/н, по вул. Сонячна, 21 с. Давидківці Хмельницької ОТГ з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя, відчутний різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6810» та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Крім того, 11 липня 2022 року, приблизно о 18 год. 20 хв. по вул. Осаківська с. Давидківці Хмельницького району водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом скутер електричний «Ліберті Імпульс», б/н, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Латюк П.Я. подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП або ж справу повернути на новий судовий розгляд до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області чи на доопрацювання до Хмельницького районного управління поліції.
Постанову вважає незаконною.
Суд порушив принцип рівності сторін та змагальності процесу, оскільки вважає, що в силу суворості санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП дана справа є кримінальною, однак суд не залучив до участі у справі прокурора.
Також, суд не врахував, що електроскутер з двигуном 1,2 кВт, яким керував ОСОБА_1 , не є механічним транспортним засобом в рамках відповідальності за ст. 130 КУпАП, тому безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, на підтвердження його винуватості у вчиненому.
Протокол не може бути доказом у справі, оскільки такий є лише актом обвинувачення.
Відеозаписи з бодікамер поліцейських є недопустимими доказами, оскільки не містять цифрового підпису їх автора.
Також, вважає, що суд допустив і процесуальні порушення, оскільки не повернув справу на доопрацювання, оскільки кваліфікація дій ОСОБА_1 за другим інкримінованим йому правопорушенням за ч. 1 ст. 130 КУпАП є неправильною, такі його дії слід було кваліфікувати за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Латюка П.Я. на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Вимоги ст. ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону.
Хоча ОСОБА_1 винним себе не визнав, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених як судом першої інстанції так і апеляційним судом.
Зокрема, його винуватість підтверджується відомостями із:
- протоколів про адміністративне правопорушення серії ААБ № 164925 від 10.10.2021 року та серії ААД №302443 від 11.07.2022р., з яких вбачається, що 10 жовтня 2021року, приблизно о 15 год. 33 хв. ОСОБА_1 керував електроскутером «Імпульс», б/н, по вул. Сонячна, 21 с. Давидківці Хмельницької ОТГ з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя, відчутний різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6810» та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України. 11 липня ж 2022 року, приблизно о 18 год. 20 хв. по вул. Осаківська с. Давидківці Хмельницького району водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом скутер електричний «Ліберті Імпульс», б/н, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України (а.с. 1, 44);
- актів огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, якими підтверджується відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 3, 45);
- направлень на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння до медичного закладу КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги ХОР» від 10.10.2021 року та від 11.07.2022 року, якими підтверджується, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 4, 46);
- відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, якими підтверджується, що ОСОБА_1 керував електроскутером, без номерного знаку. На пропозицію працівників поліції відмовився пройти огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу "Драгер", так і в медичному закладі (а.с. 6, 52).
Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.
Суд першої інстанції, повно, всебічно та об'єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи викладене, доводи апелянта про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими, на увагу не заслуговують і спростовуються вищезазначеними доказами.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки електроскутер, яким він керував, не є транспортним засобом, не заслуговують на увагу суду з наступних підстав.
Так, диспозиція ст. 130 КУпАП визначає відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді адміністративних справ зазначених категорій, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст. 121 КУпАП, п 1.10. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 13-06.
Згідно з визначенням, яке міститься в примітці до ст. 121 КУпАП, під транспортними засобами в статті 130 цього Кодексу слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Відповідно до п. 1.10. Правил дорожнього руху транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Відповідно до висновку Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.03.2018 року, справа № 278/3362/15-к (провадження № 51-877км18), будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів.
У Правилах дорожнього руху відсутнє визначення «електроскутер».
Відповідно до п. 2.13. Правил дорожнього руху транспортні засоби категорії А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Зважаючи на те, що електроскутер «Ліберті Імпульс» з потужністю двигуна 1,2 кВт, яким керував ОСОБА_1 , обладнаний сидінням, призначений для перевезення людей та приводиться в рух за допомогою двигуна, то такий є транспортним засобом в розумінні ст. 130 КУпАП.
Отже, суд обґрунтовано притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Посилання захисника на те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом у справі, оскільки він є лише актом обвинувачення, на увагу суду не заслуговує, виходячи з наступного.
Так, відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Відповідно до виписаних у ст.ст. 254-256 КУпАП положень протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративне правопорушення.
Протоколи про адміністративне правопорушення серії ААБ № 164925 від 10.10.2021 року та серії ААД №302443 від 11.07.2022 р складені відповідно до вимог закону, підтверджують подію та обставини правопорушення, його дані узгоджуються з іншими доказами у справі, тому такі суд обгрунтовано поклав його в основу доведеності вини ОСОБА_2 .
Твердження про те, що відеозаписи подій не підписані електронно - цифровим підписом, що свідчить про їх недопустимість, є безпідставним, оскільки вимогами КУпАП не передбачено обов'язковість такого. Підстав сумніватись у достовірності вказаних відеозаписів апеляційним судом не встановлено, оскільки особа, яка зафіксована на відеозаписах співпадає із фотозображеннями особи ОСОБА_1 на посвідченні водія останнього (а.с. 48).
Отже, даний відеозапис події є належним та допустимим доказом. А тому, місцевий суд обґрунтовано поклав такий в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання на те, що суд порушив вимоги ч. 2 ст. 278 КУпАП, об'єднавши дві справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 в одне провадження, не повернув справу на допрацювання, оскільки кваліфікація дій правопорушника за другим інкримінованим правопорушенням є неправильною, його дії за ним слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 130 КупАП, апеляційний суд до уваги не бере, враховуючи наступне.
Відповідно до Європейських стандартів, зважаючи на розмір санкцій, передбачених КУпАП, провадження у даних справах слід прирівнювати до кримінальних.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Як вбачається із вищевикладеного, суд розглянув справу у межах надісланих працівниками поліції протоколів по двох епізодах за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто в межах пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, жодним чином не погіршивши його становище. А отже, дотримався вимог ст. 337 КПК України та не вийшов за межі своїх повноважень.
Окрім того, слід звернути увагу захисника на те, що саме він наполягав на об'єднанні справ, сумісному їх розгляді та під час розгляду справи в суді першої інстанції не просив по другому епізоду погіршити становище ОСОБА_1 , про що просить на даний час.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає особі правопорушника.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд уважає, що постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження, як того просить апелянт, - відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката Латюка Петра Яковича.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Федорова Н.О.