02 листопада 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/922/22
Провадження № 22-ц/4820/1256/22
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
секретар судового засідання Цугель А. О.,
з участю позивача ОСОБА_1
і його представника ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2022 року (суддя Салоїд Н. М., повне судове рішення складено 16 березня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
У січні 2022 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що 04 березня 2021 року ОСОБА_3 взяв у нього в борг кошти у сумі 278000 грн та зобов'язався повернути їх до 02 травня 2021 року, що підтверджується власноручною розпискою відповідача. Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 не виконав.
Тому позивач просив стягнути з відповідача борг у сумі 278000 грн.
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у сумі 278000 грн. Вирішено питання про судовий збір.
ОСОБА_3 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові. Посилається на незаконність судового рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи. Суд розглянув справу за його відсутності і він був позбавлений можливості належним чином захистити свої права, заявляти клопотання та подавати заперечення. У судове засідання не міг з'явитися у зв'язку з хворобою та введенням в Україні воєнного стану. Суд першої інстанції не врахував того, що фактичної передачі коштів не було, оскільки 04.03.2021 між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу ТОВ «ЖБК Молодіжний ХХІ».
У засіданні апеляційного суду позивач і його представник визнали апеляційну скаргу необґрунтованою у повному обсязі.
Позивач повторно не з'явився, про розгляд справи повідомлений відповідно до вимог ЦПК України.
Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи за заявою ОСОБА_3 у зв'язку із захворюванням, оскільки причина неявки не підтверджена медичними документами і закінчилися строки розгляду апеляційної скарги у справі.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У справі Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області 16 березня 2022 року ухвалив заочне рішення.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
Згідно з частиною 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Про розгляд справи відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення йому 10 березня 2022 року за місцем проживання поштового відправлення.
ОСОБА_3 не повідомив суд про причини неявки і не подав відзив на позовну заяву.
Посилання в апеляційній скарзі на поважність причини неявки - захворювання не підтверджено належними і допустимими доказами.
Медичні документи, які підтверджують захворювання ОСОБА_3 у січні 2022 року, не можуть достовірно підтверджувати стан здоров'я у березні 2022 року.
Не може бути визнана поважною причина неявки до суду внаслідок запровадження в Україні воєнного стану.
Цивільний процесуальний закон не пов'язує явку у судове засідання з періодом дії в Україні воєнного стану.
Сам лише факт запровадження на території України воєнного стану не свідчить про неможливість брати участь у судовому засіданні.
Територія Хмельницької області не відноситься до території, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або яка перебуває в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Відповідач не надав доказів існування обставин, які виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили його явку до суду 16 березня 2022 року.
З урахуванням наведеного вище ухвалення у справі заочного рішення відповідає вимогам ЦПК України.
Суд першої інстанції правильно установив, що 04 березня 2021 року між сторонами був укладений договір позики, згідно з умовами якого відповідач отримав позику у розмірі 10000 доларів США, що еквівалентно 278000 грн, і зобов'язався повернути борг у строк до 02 травня 2021 року, що підтверджується його власноручною письмовою розпискою.
У визначений строк ОСОБА_3 позику не повернув.
Задовольняючи позов, суд виходив з факту невиконання відповідачем зобов'язань за договором. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог закону.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Про факт отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_1 грошових коштів у зазначеному розмірі за договором позики свідчить наявний у позивача оригінал розписки.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошових коштів позичальникові.
Отже, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про безгрошовість договору позики.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підставі статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника.
Розписка є документом, який боржник видає кредитору, підтверджуючи як укладення договору позики, так і його умови, а також засвідчуючи отримання певної грошової суми.
Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Суд першої інстанції установив, що 04 березня 2021 року відповідач власноручно склав розписку про отримання грошових коштів, оригінал якої знаходиться у позивача.
Факт того, що вказана розписка виконана ним особисто, ОСОБА_3 не оспорює.
Розписка містить, зокрема, дату її складання, відомості про паспорт і РНОКПП відповідача, отримання грошових коштів у конкретно визначеній сумі 10000 доларів США (еквівалентно 278000 грн), дані про особу позикодавця та зобов'язання щодо їх повернення, строк повернення.
Апеляційна скарга не містить посилання на докази, які б спростовували зміст боргового документа та укладення договору позики.
Тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність факту передання позивачем коштів відповідачу та договірних зобов'язань між сторонами.
Дослідивши боргову розписку, оцінивши її зміст, установивши, що оригінал розписки знаходиться у ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що між сторонами існують правовідносини, що виникли з договору позики.
За змістом частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Наявність оригіналу боргової розписки у кредитора свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконано.
Апеляційна скарга не містить посилання на докази, які б спростовували наявність боргу за договором позики.
Згідно з частинами 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, суд обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України у межах заявлених позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2022 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта