24 жовтня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 681/262/22
Провадження № 22-ц/4820/1475/22
Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Магера О.В.
за участю позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №681/262/22 за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Хмельницької обласної ради на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 05 липня 2022 року (суддя Горщар А.Г.,повне судове рішення складено 15 липня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Хмельницької обласної ради про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 вказував, що 10.03.2022 його було звільнено з посади водія автотранспортних засобів бригад екстреної медичної допомоги Полонської підстанції Шепетівської станції екстреної медичної допомоги на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України - у зв'язку із виявленою невідповідністю займаній посаді та відмовою від переведення на іншу роботу. Позивач вважає звільнення незаконним, адже в грудні 2021 року ним було пройдено черговий медичний огляд, проте наказом відповідача від 31.12.2021 його було відсторонено від роботи та направлено на позачерговий медичний огляд. 09.03.2022 позивачем було надано відповідачу довідку про проходження ним відповідного позачергового медичного обстеження і він, як водій, повністю придатний до керування автотранспортними засобами. Однак, наказом №99 від 10.03.2022 позивача звільнено у зв'язку із виявленою невідповідністю займаній посаді та відмовою переведення на іншу роботу. ОСОБА_1 зазначив, що в оскаржуваному наказі відсутній опис обставин, які вказують на його невідповідність займаній посаді, а також відсутній опис факту надання йому іншої роботи, від якої він відмовився.
Тому ОСОБА_1 вважає, що його звільнено з порушенням вимог п.2 ст. 40 КЗпП України, а тому після збільшення позовних вимог просив суд визнати недійсним наказ №99 від 10.03.2022, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути 20000 грн моральної шкоди.
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 05 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ № 99 від 10 березня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 », виданий т.в.о директора КНП «Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Хмельницької обласної ради Ю. Донюк. Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів бригад екстреної медичної допомоги Полонської підстанції Шепетівської станції екстреної медичної допомоги КНП «Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Хмельницької обласної ради з 10 березня 2022 року. Стягнуто з КНП «Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Хмельницької обласної ради на користь ОСОБА_1 37042 грн 56 коп середнього заробітку за час вимушеного прогулу (без урахування податку й інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню), 5000 грн моральної шкоди, 248 грн 10 коп витрат по оплаті судового збору, а всього 42290 грн 66 коп. Стягнуто з відповідача в дохід держави 1984 грн 80 коп судового збору. В задоволенні решти вимог позову відмовлено. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись із цим рішенням суду, КНП «Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Хмельницької обласної ради подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт вказує, що ОСОБА_1 31.12.2021 було направлено на проходження медичного огляду, проте позивач в розумний термін не надав жодних документів, які б підтверджували проходження ним медичного огляду, а тому йому було направлено лист та роз'яснено строки проходження медичного огляду, проте ОСОБА_1 проігнорував ці вимоги. Разом з тим, згідно консультаційного висновку КНП «Полонська міська багатопрофільна лікарня ім. Н.С. Говорун» позивачеві протипоказана важка фізична праця, тривале осьове навантаження на хребет, піднімання та переміщення вантажів, а відповідно до умов праці водія автотранспортних засобів бригад екстреної медичної допомоги, позивач не придатний до роботи на цій посаді. Як вказує апелянт, ОСОБА_1 не надано доказів щодо зміни його стану здоров'я як на день звільнення так і на час розгляду справи в суді першої інстанції. А тому, на думку відповідача, ним були встановлені усі фактичні дані, що підтверджують неможливість належного виконання позивачем покладених на нього трудових обов'язків, а також те, що їх виконання протипоказано ОСОБА_1 за станом здоров'я.
Зважаючи на викладене, КНП «Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Хмельницької обласної ради просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 погоджується із висновками суду першої інстанції та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Так, позивач вказує, що районний суд в своєму рішенні правильно застосував норми п. 2 ст. 40 КЗпП України і апелянтом не наведено належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду. Більше того, апелянт сам звертає увагу на вимоги п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», де зазначено, що за цією постановою можуть бути звільненні працівники тільки в тому випадку, якщо будуть встановлені фактичні дані, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або втрати здоров'я, стійкого зниження працездатності, працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я, або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує і неможливо перевести за його згодою на іншу роботу. А тому, консультаційний висновок не може бути тим повноцінним документом, який вказує на втрату працездатності.
Представник апелянта ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просять оскаржуване рішення залишити без змін.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки працював з 01.04.2014 водієм автотранспортних засобів бригад екстреної медичної допомоги Полонської підстанції Шепетівської станції екстреної медичної допомоги КНП «Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Хмельницької обласної ради (а.с.6).
З 30.12.2020 по 06.12.2021 ОСОБА_1 у зв'язку з отриманою невиробничою травмою хребта перебував на лікуванні, а з 07.12.2021 по 31.12.2021 знаходився у щорічній черговій відпустці, про що свідчать дані листків непрацездатності та витягу з наказу директора КНП «Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Хмельницької обласної ради № 172-В від 26.11.2021 (а.с.37-48).
Згідно медичної довідки та картки працівника від 30.12.2021 ОСОБА_1 пройшов попередній і періодичний медичний огляд в КНП Полонської міської ради «Полонська міська багатопрофільна лікарня ім. Н.С.Говорун» та визнано його придатним для роботи за професією: водій автотранспортних засобів на період до 30.06.2022 за умови: протипоказана важка фізична праця, перенесення вантажів (а.с.8, 9).
Наказом директора КНП «Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Хмельницької обласної ради № 391 від 31.12.2021 ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 01.01.2022 і направлено для проходження позачергового медичного огляду до обласної поліклініки КНП «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради (а.с.7).
14.01.2022 КНП «Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Хмельницької обласної ради направило ОСОБА_1 лист, в якому пропонувалось до 27.01.2022 пройти ЛКК у поліклінічному відділенні КНП «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради з метою визначення придатності до виконання обов'язків за професією «водій автотранспортних засобів бригад екстреної медичної допомоги» за станом здоров'я (а.с.33).
25.01.2022 КНП «Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Хмельницької обласної ради направило лист Генеральному директору КНП Полонської міської ради «Полонська міська багатопрофільна лікарня ім. Н.С. Говорун», у якому містилось прохання надати висновок спеціаліста за формою № 028/о «Консультаційний висновок спеціаліста» з метою визначення придатності ОСОБА_1 за станом здоров'я до виконання обов'язків за професією «водій автотранспортних засобів бригад екстреної медичної допомоги», виконувати посадові обов'язки водія на спеціалізованому санітарному автомобілі у складі бригади екстреної медичної допомоги, працювати позмінно згідно графіку по 12 годин на добу, а у разі виробничої необхідності цілодобово без права сну (а.с.34).
Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста за формою первинної облікової документації № 028/о від 25.01.2022, що оформлений та підписаний лікарем - консультантом ОСОБА_4 у пункті 8 «Рекомендації» зазначено, що ОСОБА_1 протипоказана важка фізична праця, тривале осьове навантаження на хребет, піднімання та переміщення вантажів, а також, що згідно умов праці водія автотранспортних засобів бригад екстреної медичної допомоги, хворий не придатний до роботи на даній посаді (а.с.35).
Відповідно до медичної довідки від 09.03.2022 серії ЯЯФ №590529, що видана ОСОБА_1 , останній визнаний придатним до керування транспортним засобом за категоріями А-1, А, В, без будь-яких обмежень (а.с.10).
Відповідно до Акту про відмову працівника від переведення на іншу роботу від 10.03.2022, що складений 10.03.2022 працівниками Полонської підстанції Шепетівської станції ЕМД ОСОБА_1 запропоновано вакантну посаду прибиральника території Хмельницької станції ЕМД, від переведення на яку він відмовився; інших вакантних місць, які могли б бути йому запропоновані, не має (а.с.36).
10.03.2022 наказом №99 т.в.о директора КНП «Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Хмельницької обласної ради Ю. Донюк «Про звільнення ОСОБА_1 » зазначено, що позивач направлявся на проходження медичного огляду, від якого він відмовився, на запит обласного центру ЕМД від 25.01.2022 КНП Полонської міської ради «Полонська міська багатопрофільна лікарня ім. Н.С.Говорун» надала Консультаційний висновок форма 028/о від 25.01.2022, відповідно до якого ОСОБА_1 не придатний до роботи за посадою водія автотранспортних засобів бригад екстреної медичної допомоги, для нього запропоновано переведення на посаду прибиральника території Хмельницької станції ЕМД, від якої він відмовився, інших вакантних посад відповідно до його фаху і кваліфікації, які він міг би обіймати, немає. У зв'язку із чим, ОСОБА_1 звільнено з 10 березня 2022 року з роботи на підставі ч. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із виявленою невідповідністю займаній посаді та його відмовою від переведення на іншу роботу (а.с.5).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із незаконності звільнення ОСОБА_1 з посади водія, адже консультаційний висновок спеціаліста від 25.01.2022 не є належним доказом підтвердження виявленої невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді внаслідок стану здоров'я і відповідачем при звільненні порушено порядок звільнення: з'ясування наявності чи відсутності можливості для переведення позивача за його згодою на іншу роботу. У зв'язку із чим наявні підстави для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 , поновлення його на посаді водія автотранспортних засобів бригад екстреної медичної допомоги Полонської підстанції Шепетівської СЕМД КНП «ХОЦЕМД та МК» ХОР , а також для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 37042,56 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 5000 грн моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до частин першої, шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).
Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров'я.
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що при розгляді справ про звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв'язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким актом національного законодавства України є, зокрема, Конвенція Міжнародної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII (далі - Конвенція). Згідно із статтею 4 вказаної Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
За змістом пункту 2 статті 9 вказаної Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.
При перегляді вказаної справи, суд апеляційної інстанції враховує, що невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров'я.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що підставою для винесення оспорюваного наказу про звільнення ОСОБА_1 відповідно до п. 2 ст.1 ст. 40 КЗпП України є консультаційний висновок ф028/о від 25.01.2022, відповідно до якого позивач є непридатним до роботи за посадою водія автотранспортних засобів бригад екстреної медичної допомоги. І врахувавши положення Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №028/0 «Консультаційний висновок спеціаліста», затвердженої наказом МОЗ №110 від 14.02.2012, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що зазначений документ не є допустимим доказом на підтвердження невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді водія автотранспортних засобів бригад екстреної медичної допомоги. Інші медичні документи щодо стану здоров'я ОСОБА_1 не були підставою для видачі оспорюваного наказу про звільнення.
Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, частиною другою статті 40 КЗпП України законодавець визначив, що звільнення з підстав, зазначених, зокрема, у пункті другому частини першої статті 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Тобто, частина друга статті 40 КЗпП України покладає на роботодавця чи уповноваженого ним органу обов'язок щодо працевлаштування особи, трудовий договір з якою розірвано внаслідок виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають подальшому виконанню даної роботи.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-491цс15.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що належних доказів дотримання відповідачем порядку звільнення ОСОБА_1 суду надано не було. Так, суд першої інстанції, оцінивши у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України Акт про відмову працівника від переведення на іншу роботу від 10.03.2022 та покази свідка ОСОБА_5 вірно встановив, що оспорюваний наказ про звільнення був виданий раніше ніж була запропонована ОСОБА_1 вакантна посада прибиральника території Хмельницької СМЕД.
Враховуючи вищевикладене, апеляційній суд, вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача з роботи відбулося з порушенням вимог чинного трудового законодавства.
Встановивши, що ОСОБА_1 було звільнено незаконно суд, враховуючи положення ч.2 ст. 235 КЗпП України, стягнув з КНП «Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Хмельницької обласної ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Стягуючи на користь позивача середній заробіток за період вимушеного прогулу з 10 березня 2022 року по 04 липня 2022 року у розмірі 37042,56 грн суд першої інстанції навів відповідний розрахунок, що відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 та який не оспорюється відповідачем.
Водночас, вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20000 грн, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення цієї позовної вимоги, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Верховний Суд в постанові від 19 грудня 2018 року в справі № 640/14909/16-ц зазначив, що підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із відповідними змінами) судам роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Так, районний суд прийшов до вірного висновку про порушення прав позивача при його звільненні та завдання останньому моральної шкоди, а тому визначаючись щодо її розміру, суд вірно врахував характер порушення прав позивача, ступінь та істотність вимушених змін у його житті і зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, і з врахування принципу розумності та справедливості стягнув моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Оцінюючи твердження апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не досліджено всебічно та в повному обсязі усіх обставин справи та не взято до уваги положення ст. 17 Закону України «Про охорону праці», судова колегія вважає їх голослівними, адже судом з'ясовані усі обставини справи: направлення ОСОБА_1 на проходження медичного огляду до КНП «ХОЛ» ХОР (наказ №391 від 31.12.2021); направлення 14.01.2022 листа ОСОБА_1 ; факт не проходження позивачем у визначений строк до 27.01.2022 медичного огляду; звернення відповідача 25.01.2022 до КНП Полонської міської ради «Полонська міська багатопрофільна лікарня ім. Н. С. Говорун» з метою становлення придатності ОСОБА_1 за станом здоров'я виконувати посадові обов'язки; консультаційний висновок спеціаліста за формою 028/о від 25.01.2022 щодо стану здоров'я ОСОБА_1 ; вимоги посадової інструкції водія автотранспортних засобів бригад медичної допомоги та відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України зазначені письмові документи були оцінені судом першої інстанції.
А посилання апелянта на те, що позивачем надані до суду: карту працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду від 30.12.2021 та копія медичної довідки про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду від 30.12.2021, у яких зазначено, що ОСОБА_1 протипоказана важка фізична праця, тривале осьове навантаження на хребет, піднімання та переміщення вантажів не впливає на законність оскаржуваного судового рішення, адже ці медичні документи не були підставою для видачі наказу №99 від 10.03.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Доводи апеляційної скарги про не помилковість висновку суду першої інстанції щодо недопустимості як доказу консультаційного висновку спеціаліста за формою 028/о від 25.01.2022 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Хмельницької обласної ради залишити без задоволення.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 05 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 листопада 2022 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай