Справа № 308/8371/21
(заочне)
20 жовтня 2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
Головуючої судді ? Бенца К.К.
при секретарі - Майор Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовною заявою ЗОКС «Бескид» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У липні 2021 року позивач - Закарпатська обласна кредитна спілка «Бескид» (далі - ЗОКС «Бескид») звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що 14 грудня 2020 року між ЗОКС "Бескид" (далі - позивач) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено кредитний договір №165-20, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі на загальну суму 12 000,00 гривень із розрахунку 51% річних від суми залишку кредиту строком на 24 місяці до 14 грудня 2022 року, на умовах щомісячного погашення кредиту за встановленим графіком та сплатою відсотків за користування кредитом.
Однак, взяті на себе зобов'язання щодо погашення суми отриманого кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені кредитним договором відповідачем не виконано. ОСОБА_1 порушувала терміни погашення суми кредиту і сплати відсотків за користування кредитом. Позивач вказує на те, що відповідач за вказаним договором належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання, і на вимогу сплатити заборгованість відповідач не реагувала.
Вимогу ЗОКС «Бескид» про виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, відповідачем залишено без задоволення.
Враховуючи, що відповідач не виконала належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на 30 червня 2021 року становить 21 319,89 грн., яка складається із: 12 000,00 грн. сума заборгованості за кредитом, 3 319,89 грн. сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 6000,00 грн. - розмір штрафу на підставі п.11 п.п. 3 Кредитного Договору № 165-20 від 14 грудня 2020 року, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Позиція сторін справи :
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові. Не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомляла, клопотань про відкладення розгляду справи та письмового відзиву до суду не надходило.
Відповідач про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №8950201814526, № 8950201814976, № 8950202157707 та даними відстеження з сайту «Укрпошти» про вручення рекомендованих повідомлень за №8800506843451 та № 8800506886576.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільно- процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що відповідач повідомлена належним чином повторно не з'явилася до суду без повідомлення причин, не подала відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони представника позивача, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Фактичні обставини справи:
Судом встановлено, що 14 грудня 2020 року між ЗОКС "Бескид" і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №165-20, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі на загальну суму 12 000,00 гривень із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 51% річних від суми залишку кредиту строком на 24 місяці до 14 грудня 2022 року, на умовах щомісячного погашення кредиту за встановленим графіком та сплатою відсотків за користування кредитом.
Як встановлено судом, відповідно до п.11 п.п. 3 Кредитного Договору № 165-20 від 14 грудня 2020 року у випадку звернення Кредитодавця до суду у зв'язку з виникненням заборгованості, повним, або частковим невиконанням зобов'яння по Договору, Позичальник сплачує Кредитодавцю штраф. Розмір штрафу становить 50% від суми залишку заборгованості та нарахованих, але не сплачених відсотків. При цьому, сукупна сума штрафу нарахована за порушення зобов'язань Позичальником на підставі Договору, не може перевищувати половини суми, одержаної Позичальником за таким Договором.
Як встановлено судом, факт отримання коштів відповідачем у розмірі 12 000,00 грн. 14.12.2020 року підтверджується видатковим касовим ордером №759.
Як вбачається з кредитного договору ОСОБА_1 отримала кошти від ЗОКС "Бескид" на умовах строковості, зворотності, забезпеченості, платності.
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору кредит надавався відповідачу ОСОБА_1 із цільовим призначенням - для споживчих потреб.
Відповідно до п. 3.1 кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 51% річних.
Позивач надав суду розрахунок заборгованості згідно якого станом на 30.06.2021 року заборгованість Відповідача становить 15 319,89 грн. (п'ятнадцять тисяч триста дев'ятнадцять гривень 89 коп.), яка складається із: 12 000,00 грн. сума заборгованості за кредитом та 3 319, 89 грн. сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом.
Відповідач не спростувала вказаний розрахунок заборгованості, хоча такий процесуальний обов'язок передбачений ст.ст. 12, 13 ЦПК України.
Як встановлено судом, 12.04.2021 року позивачем було направлено на ім'я відповідача лист-претензію від 12.04.2021 року №111 про сплату залишку кредиту у розмірі 12 000,00 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 1 995,29 грн.
Як встановлено судом, 01.06.2021 року позивачем було направлено на ім'я відповідача досудову вимогу від 01.06.2021 року №147 про сплату залишку кредиту у розмірі 12 000,00 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 2 816,88 грн.
Суду надані докази направлення цих вимог.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України, згідно з якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, вчинений правочин вважається правомірним, доки ця презумпція не буде спростована на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину, повинні здійснюватися, а обов'язки підлягають виконанню.
Згідно вимог п.1 ч.1 ст.1049 ЦК України , позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Статтею 1048 ЦК України встановлено право позикодавця (Банку) на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до умов кредитного договору №165-20 від 14 грудня 2020 року сторони погодили строки та розміри погашення кредиту та виплати відсотків.
Відповідно до п.11 п.п. 3 Кредитного Договору № 165-20 від 14 грудня 2020 року у випадку звернення Кредитодавця до суду у зв'язку з виникненням заборгованості, повним, або частковим невиконанням зобов'яння по Договору, Позичальник сплачує Кредитодавцю штраф. Розмір штрафу становить 50% від суми залишку заборгованості та нарахованих, але не сплачених відсотків. При цьому, сукупна сума штрафу нарахована за порушення зобов'язань Позичальником на підставі Договору, не може перевищувати половини суми, одержаної Позичальником за таким Договором.
Розмір штрафу становить 50% від суми залишку заборгованості за кредитом та нарахованих, але несплачених відсотків, а саме 15 319, 89 грн. х 50% = 7 659, 95 грн.
З урахуванням умов Кредитного Договору № 165-20 від 14 грудня 2020 року, позивач вимагає від відповідача сплатити штраф у розмірі 6 000,00 грн.
Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язалася погашати заборгованість за кредит і сплачувати нараховані проценти згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід'ємною частиною договору.
Оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконала зобов'язання, передбачені вищезазначеним кредитним договором у строк, встановлений цим договором, суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст. 612, ст. 610 ЦК України її слід вважати такою, що прострочила виконання зобов'язання.
Непогашення відповідачем заборгованості перед позивачем за кредитним договором свідчить про порушення нею його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань.
Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 допустила неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим заборгованість, яка утворилась за тілом кредиту , за процентами та нарахована сума штрафу підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як зазначено у ч. 1 - 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України ? кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.12,13,76-89,95,258,259,263-265, 280-284 ЦПК України, суд
Позовну заяву ЗОКС «Бескид» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ? задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Закарпатської обласної кредитної спілки «Бескид» (код ЄДРПОУ 22109660), що знаходиться в м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 3, кв. 4, суму заборгованості за кредитним договором №165-20 від 14.12.2020 року станом на 30.06.2021 року у розмірі 21 319,89 грн. (двадцять одна тисяча триста дев'ятнадцять гривень 89 коп.), яка складається із: 12 000,00 грн. - сума заборгованості за кредитом, 3 319,89 грн. - сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 6 000,00 грн. розмір штрафу як компенсацію за недоотриману вигоду.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Закарпатської обласної кредитної спілки «Бескид» (код за ЄДРПОУ 22109660), що знаходиться в м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 3, к. 4, витрати із сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: Закарпатська обласна кредитна спілка «Бескид» (код за ЄДРПОУ 22109660, що знаходиться в м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 3, к. 4);
Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )
Дата складання повного тексту судового рішення 21.10.2022 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца