Провадження № 22-ц/803/6222/22 Справа № 179/1827/21 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
09 листопада 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2022 року, -
09 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини. Позивач посилається на те, що 28.05.2021 року між сторонами був зареєстрований шлюб. На сьогоднішній день шлюб між сторонами не розірвано, проте разом не проживають. Під час шлюбу позивач завагітніла від відповідача знаходиться на 30 тижні вагітності та вже не може працювати. В той час, як відповідач працює водієм та має середній заробіток у розмірі близько 20 000 грн. Відповідач має у своєму користування транспортний засіб, що належить його батькові. Відповідач користується нерухомим майном, житловим будинком, що також належить його батькам. Позивач вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на неї, як на вагітну дружину, оскільки знаходиться у працездатному віці та може працювати. В той час, як наразі позивач не може працювати, через фізичний стан, а в подальшому повинна буде доглядати за дитиною. Так, як дохід чоловіка позивача є нерегулярним та мінливим, окрім заробітної плати він має додатковий дохід, так як постійно підробляє, і відстежити його доходи в повному обсязі є неможливим, тому позивач прохає суд стягнути з нього аліменти на свою користь у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. щомісячно на момент вагітності та до досягнення дитиною трирічного віку (а.с.1-3).
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн., стягнення робити щомісяця на момент вагітності починаючи з 02 листопада 2021 року і до досягнення дитиною трирічного віку. Вирішено питання судового збору. Допущено рішення суду до обов'язкового негайного виконання в межах суми платежу за один місяць (а.с.119-120).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 28 травня 2021 року (а. с. 8).
Згідно довідки № 0407250 виданої 20.09.2021 року ОСОБА_1 станом на 21.09.2021 року має термін вагітності 30 тижнів (а. с. 7).
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із того, що відповідач є чоловіком позивача, позивач не працює, отже вона потребує матеріальної допомоги від свого чоловіка, що у свою чергу є його обов'язком відповідно до вимог ст. 84 СК України.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Положеннями ч. 1 ст. 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно зі ст. 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Таким чином, необхідною умовою утримання дружини, з якою проживає дитина є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу.
Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини під час вагітності та дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина під час вагітності потребує матеріальної допомоги не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині під час вагітності незалежно від цієї обставини.
Як було встановлено судом, відповідач є чоловіком позивача, позивач не працює, отже вона потребує матеріальної допомоги від свого чоловіка, що у свою чергу є його обов'язком відповідно до вимог ст. 84 СК України.
Доводи апеляційної скарги, що позивач завагітніла до укладення шлюбу, а тому у них є спірні питання щодо походження дити, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки доводи апелянта ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні жодними доказами.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги щодо неможливості сплати аліментів, оскільки на утриманні відповідача знаходяться його батьки, колегія суддів також відхиляє, оскільки доказів на підтвердження вищенаведених обставин він суду не надав.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга переповнена оцінкою доказів апелянтом, при цьому не вказується, які з доказів неправомірно були судом першої інстанції не прийняті, чи досліджувались із порушенням установленого законом порядку.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: