Провадження № 22-ц/803/5880/22 Справа № 209/497/22 Суддя у 1-й інстанції - Лобарчук О.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
09 листопада 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Повного Товариства "Ломбард"Гарант" "Імперіал" Батура Р.В. і компанія" про захист прав споживачів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 липня 2022 року, -
18 лютого 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , через свого представника ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, в якому просили стягнути з відповідача на відшкодування заподіяного матеріального збитку за телевізор марки LG 55UH620V у сумі 30998 грн., стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначали, що між Повним Товариством «Ломбард «Гарант» «Імперіал» Батура Р.В. і компанія» та ОСОБА_1 03 листопада 2021 року укладено договір фінансового кредиту-закладу за № DNZ-7.63892/13.22612, на підставі якого заставодержатель, Відповідач, отримав у заставу телевізор LG 55UH620V для отримання Позивачем кредиту 5000,00 гривень (це тільки сума коштів яка була на той час потрібна ОСОБА_1 і не може бути розцінена як актуальна комерційна ціна, якщо б Позивач вирішив продати чи придбати це майно) із кінцевим строком повернення коштів в обмін на заставне майно 08 листопада 2021 року. Ані 08 листопада 2021 року Позивач ОСОБА_1 не зміг отримати від Відповідача заставне майно- телевізор LG 55UH620V, ані по теперішній час. Телевізор LG 55UH620V був придбаний у торговій мережі ООО «Комфи Трейд» по кредитному договору між ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_2 , яка знаходиться у цивільному шлюбі з ОСОБА_1 , за кредитні кошти. Інших власників цього майна не було. Телевізор був у чудовому стані на момент передачі його під заставу Відповідачу. Відповідачу була надіслана 22.12.2021 року претензія про відшкодування збитків на суму 30998 гривень у зв'язку з пошкодженням телевізора, але Відповідач проігнорував дану претензію, мотивуючи тим, що Позивач прострочив виконання зобов'язань за договором фінансового кредиту та не звертався до відділення ломбарду з метою повернення кредиту та процентів за користування. Але в той же час Відповідач у відповіді на претензію вказує, що співробітник ломбарду в телефонному режимі повідомив Позивача, що його заставне майно було втрачено та запропоновано після оплати кредиту отримати рівноцінне (а.с.2-3,15-16).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Повного Товариства "Ломбард"Гарант" "Імперіал" Батура Р.В. і компанія" про захист прав споживачів - залишено без задоволення (а.с. 50-53).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на формальний підхід суду першої інстанції в розгляді їх справи (а.с.50-53).
В порядку ст. 360 ЦПК України, від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, просив відмовити у задоволені апеляційної скарги (а.с.87-93).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що між Повним Товариством «Ломбард «Гарант» «Імперіал» Батура Р.В. і компанія» та ОСОБА_1 03 листопада 2021 року було укладено договір фінансового кредиту-закладу за № DNZ-7.63892/13.22612, на підставі якого заставодержатель, Відповідач, отримав у заставу телевізор LG 55UH620V для отримання Позивачем кредиту 5000,00 гривень із кінцевим строком повернення коштів в обмін на заставне майно 08 листопада 2021 року. Пунктом 7 Специфікації до Договору передбачено, що базова відсоткова ставка за цим договором становить 1,25 % (62,50 грн.) в день від суми кредиту, що складає 313,00 грн. (456 % річних). Так само, у п.11 Специфікаціє зазначено, що при поверненні Позичальником кредиту в строк, вказаний в п.4 Специфікації, Позичальник сплачує відсотки за користування кредиту, які розраховуються виходячи із ставки вказаної в п.9 цією Специфікації в розмірі - 281,00 грн. У випадку повернення кредиту із простроченням Позичальник додатково сплачує штраф у розмірі 1,45 % від суми кредиту за кожен день, починаючи із першого дня прострочення (а.с.5-6).
На адресу ПТ «Ломбард «Гарант» «Імперіал» Батура Р.В. і компанія» надійшла претензія від представника Позивача - 1 - Мартиненко С.О. від 22 грудня 2021 року. В даній претензії ОСОБА_3 посилається на порушення Відповідачем прав останнього, та вимагає відшкодувати заподіяні йому матеріальні збитки у сумі 30998,00 грн., суму отриманого кредиту 5000,00 грн. та проценти за користування кредитними коштами у сумі 313,00 грн. - визнати як відшкодування моральної (немайнової) шкоди (а.с.7-8).
Директором ПТ «Ломбард «Гранат» «Імперіал» Батура Р.В. і компанія» на адресу представника Позивача - 1 було надано відповідь на претензію, в якій остання зазначила, що ОСОБА_1 з 09 листопада 2021 року є боржником, у зв'язку із простроченням зобов'язань за Договором фінансового кредиту, закладу № DNZ-7.63892/13.22612 від 03.11.2021 року. А тому для отримання рівноцінного заставному майну або компенсацію в розмірі договірної оціночної вартості, ОСОБА_1 зобов'язаний виконати зобов'язання покладені на нього вищевказаних Договором, та сплатити суму наданого кредиту, проценти за користування кредитом та штрафні санкції, відповідно до п.13 Специфікації до Договору (а.с.9).
Згідно заяви Позичальника № ANW0RH130792997 від 08.10.2016 року, ОСОБА_2 отримала від Публічного Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» кредитні кошти в розмірі 30898,00 грн. на придбання телевізору LG 55UH620V (а.с.19).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.22).
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із того, що позивачами не доведено порушення відповідачем обов'язків заставодавця і виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків за договором в частині своєчасного повернення позики в повному обсязі.
Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції.
Згідно ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також, згідно ст.572, 574 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.587 ЦК України, особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана, якщо інше не встановлено договором:1) вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави; 2) утримувати предмет застави належним чином; 3) негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави. Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором. Заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки.
Як випливає зі змісту ст.593 ЦК України, право застави припиняється у разі:1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Суд 1 інстанції вважав необґрунтованими посилання представника позивача на те, що відповідачем не виконані умови Договору фінансового кредиту, закладу № DNZ-7.63892/13.22612 від 03.11.2021 року, оскільки не відшкодована вартість втраченого майна по наступним підставам.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками. Так, досліджений Договір фінансового кредиту-закладу за № DNZ-7.63892/13.22612, згідно якого якого заставодержатель, Відповідач, отримав у заставу телевізор LG 55UH620V для отримання Позивачем кредиту 5000,00 гривень із кінцевим строком повернення коштів в обмін на заставне майно 08 листопада 2021 року.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором фінансового кредиту-закладу про повернення коштів ломбарду до 08.11.2021 року не виконав, 08.11.2021 року, 09.11.2021 року до ломбарду він не звертався, отримані під заставу майна гроші не повернув.
Тому, доводи позивачів щодо відмову ломбарду прийняти кошти і видати заставне майно 08.11.2021 також належними доказами не підтверджено.
Доводи апеляційної скарги щодо звернення до відповідача 08.11.2021 року жодним чином не підтверджені, при цьому, як вбачається з відповіді на претензію позивача (а.с.9), відповідач повідомив в телефонному режимі ОСОБА_1 , що внаслідок пожежі 10.11.2021 року його заставне майно було втрачено та запропоновано після оплати кредиту отримати рівноцінне. Саме після повідомлення про пожежу позивач звернувся до ломбарду з вимогою про відшкодування заставленого майна, проте не надано жодних доказів виконання кредитного зобов'язання. Так суд 1 інстанції дійшов вірного висновку, що позивач ОСОБА_1 не надав доказів того, що відповідачем взагалі порушені його права за Договором фінансового кредиту, закладу № DNZ-7.63892/13.22612 від 03.11.2021 року.
Апелянтом не надано жодних квитанцій щодо оплати по кредитному договору, які б підтверджували будь-які зарахування оплати кредиту. Тому апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні вимог позивача. Оскільки вони є недоведеними.
Згідно ст.12,81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України).
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і не спростовують висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: