Провадження № 22-ц/803/6250/22 Справа № 201/838/22 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О.А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
09 листопада 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, грошових коштів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2022 року, -
26 січня 2022 року ТОВ “Автотранссервіс” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, грошових коштів. Позивач в своєму позові та з представником посилається на те, що 20 липня 2020 року о 08.20 годин в м. Дніпрі по вул. Набережна Перемоги, 19д, автомобіль Mercedes-Benz 0345, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким на підставі Договору позички транспортного засобу № 01012020 від 01 січня 2020 року користується ТОВ «Автотранссервіс» отримав механічні пошкодження в наслідок нанесення ОСОБА_2 удару по лобовому склі, в результаті чого скло було розбите. В результаті чого даний транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Після цього, водій ТОВ «Автотранссервіс» - ОСОБА_3 звернувся до поліції щодо пошкодження ОСОБА_2 лобового скла, яке було зареєстрованого.
30 грудня 2021 року на замовлення позивача Приватне підприємство «Техноцентр» виконала роботу по заміні лобового скла, встановлення скла в результаті чого вартість матеріального збитку, завданого позивачу транспортному засобу Mercedes-Benz 0345, державний номерний знак НОМЕР_1 складає 35 000 грн..
Згідно рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2008 року по справі № 2-0-329/08 ОСОБА_1 призначено опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, відповідачем спричинена позивачу матеріальна шкода у розмірі 35 000 грн.. Отже, винним у цій пригоді вказаними діями є саме недієздатний син відповідачки. Вказаними діями позивачу завдано матеріальну і моральну шкоду, він поніс витрати та інш.. Позивач звернувся з цим питанням до відповідача, але фактично отримав відмову. Матеріальна шкода повинна відшкодовуватися повністю в межах фактичних витрат на ремонтно-відновлювальні роботи з урахуванням зносу автомобіля і втрати товарної вартості. Позивач вважає, що вказану шкоду повинен відшкодовувати відповідач, тому просив стягнути вказану шкоди та витрати, задовольнивши позов у повному обсязі (а.с.1-4).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2022 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТДВ «Автотранссервіс» матеріальну шкоду в розмірі 35000 грн., а також судові витрати в сумі 2481 грн., а всього 37481 грн. (а.с.66-70).
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалась на те, що факт вчинення правопорушення сином апелянта жодним чином не підтверджено оскільки не містить ні відео, ні фото. Всі доводи позивача складені виключно на припущеннях (а.с.72-74).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 липня 2020 року о 08.20 годин в м. Дніпрі по вул. Набережна Перемоги, 19д; автомобіль Mercedes-Benz 0345, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким на підставі Договору позички транспортного засобу № 01012020 від 01 січня 2020 року користується Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» отримав механічні пошкодження в наслідок нанесення ОСОБА_2 удару по лобовому склі, в результаті чого скло було розбите. В результаті чого даний транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Після цього, водій ТОВ «Автотранссервіс» - ОСОБА_3 звернувся до поліції щодо пошкодження ОСОБА_2 лобового скла, яке було зареєстрованого.
30 грудня 2021 року на замовлення позивача Приватне підприємство «Техноцентр» виконала роботу по заміні лобового скла, встановлення скла в результаті чого вартість матеріального збитку, завданого позивачу транспортному засобу Mercedes-Benz 0345, державний номерний знак НОМЕР_1 складає 35000 грн..
Згідно рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2008 року по справі № 2-0-329/08 ОСОБА_1 призначено опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , виданого на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має інвалідність 2 гр. з дитинства.
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із того, що сином відповідача, який є недієздатним, спричинена позивачу матеріальна шкода у розмірі 35 000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду 1 інстанції в повному обсязі.
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно із роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до ст. 44, 1184 ЦК України шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, якщо він не доведе, що шкода була завдана не з його вини. Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється в разі поновлення її цивільної дієздатності.
Згідно рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2008 року по справі № 2-0-329/08 ОСОБА_1 призначено опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З викладеного вбачається, що саме відповідач є тією особою на яку може бути покладена відповідальність по відшкодуванню шкоди позивачу. Відповідач є опікуном ОСОБА_2 , а за ч. 2 ст. 63 ЦК України лише дієздатна фізична особа може бути опікуном недієздатної особи. Недієздатною є фізична особа, яка визнана такою судом в порядку статті 39 ЦК України, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Недієздатні особи є неделіктоздатними, тобто не несуть відповідальності за шкоду, завдану ними після визнання їх недієздатними.
Отже, винним у цій пригоді вказаними діями є саме недієздатний син відповідачки. Вказаними діями позивачу завдано матеріальну шкоду.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
До завдання збитків позивачу та пошкодження вказаного автомобіля призвели дії ОСОБА_2 . Саме його дії знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з спричиненням шкоди належному позивачу на законному праві управління автомобілю.
Вказане підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.
Колегія суддів наголошує, що відповідно до ч.2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Заперечення відповідача щодо винуватості її сина є голослівними та не підкріплені жодними доказами.
Апелянт не довела, що шкода заподіяна позивачу завдана не з вини її сина.
При цьому, колегія суддів враховує, що апелянт власноручно підписала Договір на добровільне відшкодування шкоди від 29 липня 2020 року, в якому визнала, що шкоду заподіяно позивачу її сином ОСОБА_2 (а.с.22-27), крім того в поясненнях наданих суду першої інстанції наголосила, що виплачувала частково вказане відшкодування.
Витрати позивача на відновлення свого пошкодженого транспортного засобу «Мерседес» підтверджуються наданими відповідними документами.
Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: