Справа № 761/14954/22
Провадження № 2/761/9481/2022
09 листопада 2022 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Романишена І.П., розглянувши заяву про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
В провадженні судді Шевченківського районного суду м.Києва Романишеної І.П. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою від 15.09.2022 року відкрито провадження у цивільні справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін 20.09.2022 року об 11:30 год. Судове засідання було відкладено на 10.11.2022 р.
09.11.2022 року на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява про відвід головуючого судді у справі №761/14954/22. На думку відповідача головуючий суддя не може розглядати вказану цивільну справу, оскільки суддею при відкриття провадженні по справі жодним чином не було забезпечено надсилання копії позовної заяви стороні відповідача. Крім того, у вказаній заяві зазначено, що суддя за наявності технічної можливості могла приєднати копії позовної заяви до матеріалів по справі у підсистемі "Електронний суд", а також вчинити дії для контактування з відповідачем задля спроб віднайдення способів виконання вимог закону щодо ознайомлення відповідача зі змістом позовної заяви. Проте, вказаних активних дій не вчинила.
Тобто відповідач не погоджується з процесуальною поведінкою головуючого судді Романишеної І.П. по цивільній справі №761/14954/22.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
У відповідності до ч.3 ст.40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Заява відповідача про відвід надійшла до суду 09.11.2022 року, наступне судове засідання по цивільній справі призначене 10.11.2022 р., таким чином розгляд вказаної заяви підлягає вирішенню головуючим суддею Романишеною І.П.
Частиною 7 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали заяви про відвід судді, оглянувши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.
Підстави для відводу судді передбачені ст.36 ЦПК України.
Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Розглянувши заяву про відвід, суд вважає необґрунтованою через те, що зазначені позивачем обставини не є підставами для відводу судді, що регламентовані ст.36 ЦПК України.
Відповідно до ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.
Отже, за умовами ч. 3, 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді.
Як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні від 23 травня 2001 №6-рп2001 судоустрій і судочинство визначаються виключно законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
В пункті 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 13.06.2007 р. «Про незалежність судової влади» зазначено, що частиною п'ятою статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
У висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
Європейський суд з прав людини у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02, рішення від 9 листопада 2006 року, п. 49, 50, 52, 53 зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, … чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58).
Ті ж самі висновки ЄСПЛ зазначив у рішенні у справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява № 4785/02, рішення від 10 грудня 2009 року.
Суддя наголошує увагу на тому, що процесуальним законом не передбачений обов'язок суду надсилати копії позовної заяви відповідачу через систему "Електронний Суд", а також на електронну адресу, натомість суд виконав свій процесуальний обов'язок надіслати засобами поштового зв'язку копії позовної заяви за підтвердженим місцем реєстрації відповідача, однак рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0305719052385 з вмістом копії позовної заяви було повернуто до суду, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
З аналізу вищезазначеного у взаємозв'язку із наведеними підставами для відводу судді, обставин для задоволення заяви про відвід не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 40, 353 ЦПК України, суд-
У задоволенні заяви відповідача про відвід головуючого судді Романишеної І.П. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, відмовити.
Продовжити розгляд справи у тому ж складі суду.
У відповідності до вимог ст. 353 ЦПК України ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА