08 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 686/21228/19
провадження № 51-2942 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року,
встановив:
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.
Початок строк відбуття покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 11 травня 2019 року (з моменту його затримання) до дня вступу вироку в законну силу включно із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 1 день позбавлення волі.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_5 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Засуджений ОСОБА_1 звертався із касаційною скаргою, в якій порушував питання про перегляд рішення суду апеляційної інстанції щодо нього.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю ст. 427 КПК України, оскільки обґрунтування вимог засудженим було викладено без урахування вимог ст. 433 КПК України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та положень ч. 1 ст. 438 КПК України.У поданій касаційній скарзі засуджений зазначав про незаконність рішення суду апеляційної інстанції в частині призначеного йому покарання, проте, належним чином цього не обґрунтовував та не наводив доводів щодо явної несправедливості призначеного йому покарання з огляду на положення ст. 414 КПК України. При цьому засуджений взагалі не вказував, в чому незаконність ухвали апеляційного суду, які конкретно порушення закону, в силу ст. 419 КПК України, на його думку, було допущено цим судом, які доводи його апеляційної скарги суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив, і чому ці порушення слід відносити до підстав для зміни чи скасування касаційним судом ухвали суду апеляційної інстанцій, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України. Також прохальна частина касаційної скарги засудженого не відповідала вимогам ст. 436 КПК України. Крім того, у порушення вимог ч. 5 ст. 427 КПК України засуджений не надав копію оскаржуваного судового рішення.
Також засудженому було роз'яснено, що у разі неусунення в установлений строк недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, така скарга повертається особі, яка її подала.
Копія ухвали була надіслана засудженому та отримана ним, відповідно до розписки, 15 жовтня 2022 року.
На адресу Верховного суду від засудженого надійшла нова касаційна скарга, датована 24 жовтня 2022 року, у якій він не погоджується із призначеним йому покаранням та просить переглянути рішення апеляційного суду щодо нього.
Проте, як убачається зі змісту нової касаційної скарги, вимог ст. 427 КПК України засудженим у повному обсязі не дотримано, вказані в ухвалі недоліки не усунуто.
У касаційній скарзі засуджений так і не зазначає на конкретні порушення закону, з урахуванням положень ст. 438 КПК України, які були б допущені судом апеляційної інстанцій при винесенні судового рішення та які б були підставами для його зміни чи скасування, та не конкретизує, у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановленого судом рішення.
При цьому засуджений знову не зазначає, в чому незаконність та необґрунтованість ухвали апеляційного суду в частині призначеного йому покарання, з огляду на положення ст. 414 КПК України, які конкретно порушення закону, на його думку, було допущено цим судом.
Крім того, засуджений вказує на невідповідність висновків суду, викладених у рішеннях суду, фактичним обставинам кримінального провадження, не погоджується із оцінкою доказів, наявних у матеріалах провадження, надає їм власну оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, що у розумінні ст. 433 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду.
Таким чином, конкретні порушення закону, які б були допущені судом та, які б були підставами відповідно до ст. 438 КПК України для скасування чи зміни вказаного судового рішення, засуджений не наводить.
При цьому засуджений, оскаржуючи ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, просить дослідити матеріали справи, змінити вирок з метою пом'якшення виду та розміру покараннята переглянути рішення апеляційного суду, що знову не відповідає вимогам ст. 436 КПК України, та містить протиріччя.
Таким чином, засудженим не усунуто в установлений строк недоліки касаційної скарги, залишеної без руху.
Оскільки в установлений строк засудженим не усунуто недоліків касаційної скарги, яку залишено без руху, то його скарга підлягає поверненню.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання нової касаційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, з усіма доданими до неї матеріалами, повернути.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4