Ухвала
07 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 202/7627/20
провадження № 61-10212ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу адвоката Константинова Романа Дмитровича як представника ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», третя особа - «Klinikum Garmish-Partenkirchen GmbH», про стягнення страхового відшкодування, моральної шкоди та пені,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, у якому просив зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі - ПрАТ «СК «Євроінс Україна») відшкодувати «Klinikum Garmish-Partenkirchen GmbH» суму на лікування в розмірі 8 700,60 євро та штрафні санкції в сумі 1 905,46 євро; стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на його користь суму за придбання авіаквитків у розмірі 227,97 євро, витрати за послуги таксі в розмірі 190,00 євро, витрати за придбання артезу на колінний суглоб у розмірі 1 247,20 євро, пеню в розмірі 13 411,98 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000,98 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивував тим, що 09 січня 2018 року між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та ОСОБА_3 був укладений міжнародний договір добровільного комплексного страхування під час перебування за кордоном № 004001-4401-2000150, згідно з яким він є застрахованою особою. 22 січня 2018 року з ним стався страховий випадок, а саме - відбувся перелом проксимального кінця великогомілкової кістки з переломом малогомілкової кістки. Оскільки через транспортування додому могла виникнути ситуація, яка б загрожувала його життю, тому він лікувався в німецькій лікарні. Страховий випадок стався в межах дії договору страхування, він знаходився на стаціонарному лікуванні у клініці «Klinikum Garmish-Partenkirchen GmbH» з 22 січня 2018 року до 13 лютого 2018 року. Загальна вартість лікування склала 11 200,60 євро, з яких 2 500,00 євро були сплачені ним. Окрім цього зазначав, що йому завдано моральну шкоду, яка виразилася в емоційних переживаннях. Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просив позов задовольнити.
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 03 березня 2022 року позов задовольнив частково. Зобов'язав ПрАТ «СК «Євроінс Україна» відшкодувати «Klinikum Garmish-Partenkirchen GmbH» суму на лікування в розмірі 8 700,60 євро та штрафні санкції в сумі 1 905,46 євро, а загалом 10 606,06 євро. Стягнув з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 суму витрат за придбання артезу на колінний суглоб у розмірі 1 247,20 євро, пеню в сумі 1 609,20 грн та моральну шкоду в сумі 8 000,00 грн. В решті позову відмовив.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 15 вересня 2022 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Євроінс Україна» задовольнив. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Адвокат Константинов Р. Д. як представник ОСОБА_1 14 жовтня 2022 року подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2022 року (на час подання касаційної скарги) - 2 481,00 грн.
Ціна позову у цій справі становить 532 421,47 грн (страхове відшкодування в розмірі 12 271,23 євро, що за курсом НБУ еквівалентно 419 008,51 грн (на день звернення з позовом), пеня в розмірі 13 411,98 грн та моральна шкода в розмірі 100 000,98 грн), що станом на 01 січня 2022 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 250 = 620 250,00 грн).
В касаційній скарзі заявник посилається на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, що стосується визначення та стягнення шкоди за договорами страхування подорожуючих за кордон (так званим туристичним страхуванням).
Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав вважати, що наведені заявником підстави є такими, що розгляд саме цієї справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної правозастосовчої практики, та зводяться до його незгоди з оцінкою зібраних судом у справі доказів і встановлених обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Крім того, у чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, заявником не обґрунтовано.
Посилання в касаційній скарзі на те, що позивач позбавлений можливості спростувати помилкові та хибні обставини і висновки, які встановлені та зроблені судом апеляційної інстанції у своїй постанові від 15 вересня 2022 року, при розгляді іншої справі, не підтверджують наявність таких випадків у відповідності до положень підпункту «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Заявником не зазначено, в якій саме справі, що перебуває на розгляді в судах, він позбавлений можливості спростувати обставини, а також в чому полягає така неможливість. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням. Тому наведені доводи не обґрунтовані.
Також, в касаційній скарзі заявник посилається на те, що справа має виняткове значення як для позивача, так і для третьої особи - німецької лікарні, де лікувався позивач в результаті настання страхового випадку. У зв'язку з відмовою позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування не отримає німецька клініка, що в результаті підриває довіру міжнародних, іноземних компаній до України та українського страхового ринку, так як складається уява, що українські страхові компанії є ненадійними та не несуть відповідальність за взяті на себе договірні зобов'язання, не платять страхове відшкодування за українських туристів, які подорожують за кордон. В результаті, дане рішення суду апеляційної інстанції завдає іміджевого удару по усім страховим компаніям в Україні та підриває довіру до українськи страхових компаній, як надійних партнерів і колег.
Наведені заявником обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Крім цього, посилання заявника в касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі, є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики.
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і воно не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Зазначення у постанові Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Константинова Романа Дмитровича як представника ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», третя особа - «Klinikum Garmish-Partenkirchen GmbH», про стягнення страхового відшкодування, моральної шкоди та пені.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов