Ухвала
04 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 757/24345/18-ц
провадження № 61-9167ск22
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
17 вересня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2022 року у вказаній вище справі.
До касаційної скарги було додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що заявник не отримував оскаржувану постанову апеляційного суду, а з її текстом ознайомився в суді першої інстанції лише 22 серпня 2022 року. Заявник вказував, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що апеляційний суд надсилав йому оскаржувану постанову. На підтвердження доказів не надано.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року визнано підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 січня 2022 року неповажними.
Клопотання ОСОБА_1 про зменшення сплати судового збору задоволено частково, зменшено розмір судового збору до 3 857,47 грн.
Касаційну скаргу залишено без руху та встановлено заявникові строк для усунення її недоліків, а саме сплати судового збору та направлення на адресу суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наведеними причинами пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження в оригіналах чи належним чином завірені їх копії.
02 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, а саме докази сплати судового збору та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що з текстом постанови апеляційного суду заявник ознайомився в суді першої інстанції 22 серпня 2022 року. На підтвердження надано лист Печерського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2022 року.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Київського апеляційного суду прийнято 12 січня 2022 року та оприлюднено 26 січня 2022 року.
Згідно із частиною першою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Положеннями частини другої статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
За приписами статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр). Реєстр - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі (стаття 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 28 липня 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з пропуском строку.
Як на підставу пропущення строку заявник посилався на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки у зв'язку із воєнним станом в Україні та евакуацією родини не мав можливості вчасно подати касаційну скаргу. З текстом оскаржуваної постанови ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень на початку липня 2022 року.
Враховуючи викладене, станом на 28 липня 2022 року ОСОБА_1 було достеменно відомо про оскаржувану постанову апеляційного суду, проте він до 22 серпня 2022 року не вживав заходів стосовно отримання тексту постанови Київського апеляційного суду від 12 січня 2022 року.
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року вказані заявником підстави було визнано неповажними, заявник в поданій заяві теж не навів достатніх підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, а тому слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Керуючись статтями 185, 392, 393, 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров