Дата документу 02.11.2022 Справа № 310/7/17
Єдиний унікальний №310/7/17 Головуючий у 1 інстанції Черткова Н.І.
Провадження № 22-ц/807/760/22 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
02 листопада 2022 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Кухаря С.В.,
Бєлки В.Ю.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 листопада 2021 року у справі за позовом військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя до ОСОБА_1 , треті особи: Бердянська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Будресурси» про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та повернення її законному користувачу,-
У 2017 року військовий прокурор Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Бердянська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Будресурси» про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та повернення її законному користувачу.
Позов обґрунтовано тим, що розпорядженням Ради Міністрів УРСР № 204-0029 від 19.02.1962 р. Мелітопольській квартирно-експлуатаційній частині Мелітопольського району (Мелітопольська КЕЧ) було видано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 20га, розташовану у с. Луначарське Бердянського району Запорізької області для будівництва військового містечка № НОМЕР_1 .
На виконання зазначеного розпорядження Мелітопольській КЕЧ у 1978 році видано державний акт на право користування землею серії "Б" № 012141, відповідно до якого за землекористувачем (Мелітопольською КЕЧ) закріплено у безстрокове і безплатне користування 20 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для будівництва військового містечка № НОМЕР_1 . У травні 1995 року відповідно до рішення Луначарської сільської ради народних депутатів № 84 від 27.10.1994 р. із раніше відведеної Мелітопольській КЕЧ земельної ділянки площею 20 га Бердянському заводу «Южгідромаш» відведено у постійне користування земельну ділянку, площею 7,6 га для організації садового товариства "Гідравлік", в результаті чого у постійному користуванні військової організації залишилась земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 , площею 12,4 га.
Наказом командувача військами ордена Червоного прапора Південного оперативного командування «Про організацію реформування та ліквідації Мелітопольської квартирно-експлуатаційної частини (району) Південного оперативного командування» від 27.01.2003 № 55 Мелітопольську квартирно-експлуатаційну частину (району) Південного оперативного командування розформовано, правонаступником визнано Запорізьку квартирно-експлуатаційну частину (району) Південного оперативного командування, у зв'язку з чим останньою прийнято на облік земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_1 площею 12,4 га.
На виконання вимог Директиви Міністра оборони України від 30.03.2003 № Д-115/1/03 "Про проведення організаційних заходів у Збройних Силах України" відповідно до наказу начальника КЕЧ Запорізького району № 46 від 06.05.2003, Квартирно-експлуатаційну частину Запорізького району переформовано в КЕВ м. Запоріжжя з 06.05.2003р.
Поряд з тим, 03.02.2006 між дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним підприємством «Укроборонсервіс», з одного боку (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Будресурси», з іншого боку (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого військового майна: будівель і споруд військового містечка № НОМЕР_1 .
У зв'язку зі зміною власника зазначених об'єктів нерухомості 17.07.2006 ТОВ «Будресурси» звернулося до голови Бердянської районної державної адміністрації з листом № 17/07 щодо відведення земельної ділянки колишнього військового містечка № НОМЕР_1 під індивідуальне дачне будівництво співробітникам товариства та членам їх сімей.
Згодом, до Бердяньскої РДА надійшов лист командира військової частини НОМЕР_2 , яка на той час дислокувалась на фондах військового містечка № НОМЕР_1 , № 867 від 28.07.2006, відповідно до якого командир не заперечує проти передачі до земель запасу території військового містечка № НОМЕР_1 .
Головою Бердянської РДА протягом 2006-2008 років прийнято низку рішень щодо розпорядження землями оборони у с. Луначарське (за межами населеного пункту), а саме: 1)розпорядження голови Бердянської РДА від 12.09.2006 № 543 «Про передачу земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою», яким: передано в землі запасу оборонного призначення земельну ділянку площею 9,88 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; погоджено матеріали місця розташування земельної ділянки для передачі громадянам для індивідуального дачного будівництва площею 9,0 га за рахунок вищезазначених земель; надано дозвіл громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 9,0 га для передачі їм у власність під дачне будівництво у межах норм безоплатної приватизації за рахунок земель оборонного призначення, що перебувають у запасі на території Луначарської сільської ради; 2) розпорядження голови Бердянської РДА від 17.11.2006 № 707 «Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 12.09.06 № 543», яким попереднє розпорядження визнано таким, що втратило чинність; 3) розпорядження голови Бердянської РДА від 31.01.2007 № 67 «Про визнання такими, що втратили чинність, розпоряджень голови райдержадміністрації», яким на виконання протесту Бердянського міжрайонного прокурора розпорядження № 707 від 17.11.2006 скасовано; 4) у зв'язку з вилученням земельної ділянки загальною площею 9,88 га, на яких була розташована військова частина НОМЕР_2 видано розпорядження голови Бердянської РДА від 02.08.2007 № 532 «Про передачу у власність земельних ділянок», яким: затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва із земель оборонного призначення, що перебувають у запасі на території Луначарської сільської ради; передано у власність 90-та громадянам наведені земельні ділянки по 0,10 га кожному та зобов'язано оформити державні акти на право власності на земельні ділянки; 5) розпорядження голови Бердянської РДА від 16.05.2008 № 345 «Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 02.08.2007 № 532», яким до вказаного у назві розпорядження внесено наступні зміни: доповнено пунктом 1.1., відповідно до якого земельну ділянку загальною площею 9,0 га переведено із земель оборони до земель рекреаційного призначення; змінено редакцію пункту 2 щодо передачі у власність громадянам земельних ділянок загальною площею 9,0 га за рахунок земель державної власності рекреаційного призначення, що перебувають у запасі.
Позивач вказав, що на виконання перерахованих розпоряджень голови Бердянського РДА протягом 2007 року 90-та громадянам видано державні акти на право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням "для індивідуального дачного будівництва" по 0,10 га кожному.
Так, відповідно до розпорядження голови Бердянської РДА від 02.08.2007 № 532 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва із земель оборонного призначення, що перебувають у запасі на території Луначарської сільської ради.
Пунктом 2 вказаного розпорядження безоплатно передано у власність громадянам земельні ділянки, загальною площею 9,00 га, в т.ч. забудовані землі 9,00 га для індивідуального дачного будівництва, у тому числі громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 земельні ділянки площею 0,10 га вартістю 8 080, 80 грн. кожна.
На виконання вказаного розпорядження голови Бердянської РДА Науменко Д.В., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 отримали державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №№ 711098, 711100, 711077, 711090, 711067, 711080, 711099, 711091, 711101, 711078, 711079, 711102, 711103, 711095, 711096, 711097.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.11.2014 року по справі № 908/3717/14 задоволено позов заступника Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області № 543 від 12.09.2006 «Про передачу земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою». Зазначене рішення набрало законної сили 03.04.2015 та не скасовано.
За результатами розгляду справи № 908/3717/14 Господарський суд встановив, що розпорядження Бердянської РДА № 543 від 12.09.2006 «Про передачу земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою» прийнято на підставі листа командира військової частини НОМЕР_2 про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою військового містечка № НОМЕР_1 № 867 від 28.07.2006, листа ТОВ «Будресурси» та матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки.
Однак Міністр оборони України або, за його дорученням, начальник Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України, відповідну згоду на припинення права користування спірною земельною ділянкою, її вилучення не надавав, жодної заяви про добровільну відмову від належного Міністерству оборони України права на вказану земельну ділянку не адресував. Оскільки рішення про відмову від права постійного користування спірною земельною ділянкою не приймалось, а тому будь-які правові підстави для розпорядження нею Бердянською районною державною адміністрацією відсутні.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.12.2015 року по справі № 908/267/15-г визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області № 532 від 02.08.2007 «Про передачу у власність земельних ділянок» та № 345 від 16.05.2008 «Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 02.08.2007 Л» 532», а постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Земельна ділянка, на якій були розташовані будівлі та споруди військового містечка № НОМЕР_1 на момент їх відчуження перебувала у користуванні Міністерства оборони України і не була предметом договору купівлі- продажу від 03.02.2006.
За договором купівлі-продажу нерухомого військового майна від 03.02.2006 до ТОВ «Будресурси» були передані у власність лише будівлі та споруди військового містечка № НОМЕР_1 , а не земельна ділянка. У фактичне користування відповідача перейшло право користування не всією спірною земельною ділянкою (9 га), а лише під будівлями і спорудами. Право на земельну ділянку під будівлями і спорудами не переходило автоматично, а мало бути оформлено відповідно до вимог чинного законодавства.
Бердянська районна державна адміністрація не є розпорядником земель, що перебувають у державній власності, оскільки таке розпорядження землями мало здійснюватися з дотриманням вимог ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України після вилучення земельної ділянки у попереднього користувача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Оскільки право на земельну ділянку ТОВ «Будресурси» не було оформлено відповідно до вимог чинного законодавства з отриманням правовстановлюючих документів на земельну ділянку, тому ТОВ «Будресурси» також не могло розпоряджатись землею, на якій знаходяться придбані ним будівлі та спорудами.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 отримали у право власності земельні ділянки військової частини НОМЕР_2 (а в подальшому - КЕВ м. Запоріжжя) з порушенням вимог ст. 77 Земельного кодексу України, згідно якої землі оборони, це землі надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військових навчальних закладів, підприємств та установ Збройних Сил України інших військових формувань утворених відповідно до законодавства України.
Вказав, що згідно копій Державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯК за №№ 824910, 824908, 913758, 824906, 913759, 913757, 824909, 824914, 824913, 913756, 913755, 824917, 824916, 824915, 824912, 824911 за договорами купівлі продажу вказані земельні ділянки придбала ОСОБА_1 .
Державні акти був зареєстровані у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №№ 011026500278, 011026500279, 011026500280, 011026500283, 011026500282, 011026500281, 011026500277, 011026500276, 011026500285, 011026500284, 011026500291, 011026500290, 011026500289, 011026500288, 011026500287, 011026500286.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути земельні ділянки (кадастровий номер 2320683000:02:007:0103, кадастровий номер 2320683000:02:007:0104, кадастровий номер 2320683000:02:007:0107, кадастровий номер 2320683000:02:007:0108, кадастровий номер 2320683000:02:007:0109, кадастровий номер 2320683000:02:007:0093, кадастровий номер 2320683000:02:007:0094, кадастровий номер 2320683000:02:007:0105, кадастровий номер 2320683000:02:007:0106, кадастровий номер 2320683000:02:007:0101, кадастровий номер 2320683000:02:007:0095, кадастровий номер 2320683000:02:007:0097, кадастровий номер 2320683000:02:007:0099, кадастровий номер 2320683000:02:007:0096, кадастровий номер 2320683000:02:007:0100, кадастровий номер 2320683000:02:007:0102), загальною площею 1.6 га, які розташовані на території Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області, законному землекористувачу - квартирно-експлуатаційному відділу м. Запоріжжя.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1378,00 грн..
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачі ніколи не були власниками спірної земельної ділянки.
У Державному акті від 1978 року, у якому за Мелітопольським КЕЧ закріплене безстрокове і безоплатне користування земельною ділянкою 20 га землі в межах, згідно з планом користування, не встановлено межі земельної ділянки, наданої в постійне користування, позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка входить до складу земельної ділянки (повністю чи частково), право на користування якої посвідчено державним актом.
Посилання прокурора на рішення судів, якими було скасовано рішення Бердянської РДА такими, що не мають значення для справи, оскільки розпорядження вичерпали себе в момент їх прийняття і їх скасування не породжує правових наслідків.
ОСОБА_1 набув спірну земельну ділянку на підставі цивільно-правової угоди, яка не скасована та не визнана недійсною, що виключає застосування, як підстави позову ст. 387 ЦК України, яка передбачає наслідки набуття майна без правової підстави.
Крім того, при подачі позову військовим прокурором було пропущено строк позовної давності для звернення до суду, оскільки спірні правовідносини були сформовані, як земельна ділянки та об'єкти прав в 2007 році, прокурор не мав повноважень для здійснення представництва Міністерства оборони України та Квартино-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, оскільки вони є окремими юридичними особами та мають всі процесуальні можливості для самостійного захисту своїх прав та інтересів у суді, прокуратурою не надано доказів того, що уповноважені органи не здійснюють свої повноваження або здійснюють їх неналежним чином. Особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна в попередній стан, посилаючись на те, щ вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.
Запорізькою спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін.
Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 01.02.2022 року відкрито провадження по даній справі та справу призначено до розгляду на 09:50 год. 23 березня 2022 року.
23 березня 2022 року слухання справи не відбулося у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні.
Розгляд справи відкладено на 28 вересня 2022 року на 09 год. 50 хв.
09 вересня 2022 року на електронну адресу Запорізького апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладенні розгляду справи у зв'язку з веденням воєнного стану в Україні. В клопотанні зазначив, що він не знаходиться в м. Запоріжжі, тому з'явитися до суду не має можливості, але бажає приймати участь в судовому засіданні.
28 вересня 2022 року розгляд справи відкладено за клопотанням ОСОБА_1 на 02 листопада 2022 року на 09 год. 50 хв.
27 жовтня 2022 року на електронну адресу Запорізького апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладенні розгляду справи у зв'язку з веденням воєнного стану в Україні. В клопотанні зазначив, що він не знаходиться в м. Запоріжжі, тому з'явитися до суду не має можливості, але бажає приймати участь в судовому засіданні.
Розглянувши дану заяву апеляційний суд дійшов до висновку про її необґрунтованість та безпідставність, спрямовану на безпідставне затягування і перешкоджання розгляду справи, виходячи з наступного.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У справах "Рябих проти Росії" (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03 від 3 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, за приписами ч.1 ст.212 ЦПК України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
ОСОБА_1 не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
З цих підстав колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, повідомлених належним чином про дату, час і місце розгляду справи, неявка яких до суду визнана судом неповажною.
При цьому колегія суддів також виходить із того, що у своєму рішенні у справі "Калашников проти Росії" Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінки компетентних органів влади.
Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Справа розглянута апеляційним судом на підставі ч. 2 ст. 247 та ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених вимог у відповідній частині.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, який узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на пропуск строків позовної давності для звернення до суд з вказаним позовом.
Колегією суддів вказані доводи апеляційної скарги відхиляються, з огляду на те, що в силу приписів статей 256, 257, 261 ЦПК України, судом першої інстанції вірно встановлено, що прокурор дізнався про порушення прав юридичних осіб в інтересах яких і звернувся до суду саме, з моменту постановлення рішення Господарського суду Запорізької області від 25.11.2014 року, яке 03.04.2015 року набрало законної сили - коли було задоволено позов заступника прокурора Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області № 543 від 12.09.2006 року « Про передачу земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою» , тому дійшов висновку, що строк позовної давності позивачем при подачі даного позову не пропущений і поданий в межах трирічного строку, передбаченого ст. 257 ЦК України.
Встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Розпорядженням Ради Міністрів УРСР № 204-0029 від 19.02.1962 р. Мелітопольській квартирно-експлуатаційній частині Мелітопольського району (Мелітопольська КЕЧ) було видано у постійне користування земельну ділянку, загальною площею 20 га, розташовану у с.Луначарське Бердянського району Запорізької області для будівництва військового містечка № НОМЕР_1 .
На виконання зазначеного розпорядження Мелітопольській КЕЧ у 1978 році видано державний акт на право користування землею серії "Б" № 012141, відповідно до якого за землекористувачем (Мелітопольською КЕЧ) закріплено у безстрокове і безплатне користування 20 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для будівництва військового містечка № НОМЕР_1 . У травні 1995 року відповідно до рішення Луначарської сільської ради народних депутатів № 84 від 27.10.1994 р. із раніше відведеної Мелітопольській КЕЧ земельної ділянки площею 20 га Бердянському заводу "Южгідромаш" відведено у постійне користування земельну ділянку площею 7,6 га для організації садового товариства "Гідравлік", в результаті чого у постійному користуванні військової організації залишилась земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 , площею 12,4 га.
Згідно наказу командувача військами ордена Червоного прапора Південного оперативного командування "Про організацію реформування та ліквідації Мелітопольської квартирно-експлуатаційної частини (району) Південного оперативного командування" від 27.01.2003 № 55 Мелітопольську квартирно-експлуатаційну частину (району) Південного оперативного командування розформовано, правонаступником визнано Запорізьку квартирно-експлуатаційну частину (району) Південного оперативного командування, у зв'язку з чим останньою прийнято на облік земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_1 площею 12,4 га.
На виконання вимог Директиви Міністра оборони України від 30.03.2003 № Д-115/1/03 «Про проведення організаційних заходів у Збройних Силах України» відповідно до наказу начальника КЕЧ Запорізького району № 46 від 06.05.2003, Квартирно-експлуатаційну частину Запорізького району переформовано в КЕВ м. Запоріжжя з 06.05.2003р. З'ясовано, що 03.02.2006 між дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним підприємством «Укроборонсервіс», з одного боку (продавець), та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Будресурси», з іншого боку (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого військового майна: будівель і споруд військового містечка № НОМЕР_1 .
У зв'язку зі зміною власника зазначених об'єктів нерухомості 17.07.2006 ТОВ «Будресурси» звернулося до голови Бердянської районної державної адміністрації (далі - Бердянська РДА) з листом № 17/07 щодо відведення земельної ділянки колишнього військового містечка № НОМЕР_1 під індивідуальне дачне будівництво співробітникам товариства та членам їх сімей.
До Бердянської РДА надійшов лист командира військової частини НОМЕР_2 , яка на той час дислокувалась на фондах військового містечка № НОМЕР_1 , № 867 від 28.07.2006, відповідно до якого командир не заперечує проти передачі до земель запасу території військового містечка № НОМЕР_1 .
Головою Бердянської РДА протягом 2006-2008 років прийнято низку рішень щодо розпорядження землями оборони у с. Луначарське (за межами населеного пункту), а саме: 1)розпорядження голови Бердянської РДА від 12.09.2006 № 543 «Про передачу земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою», яким: передано в землі запасу оборонного призначення земельну ділянку площею 9,88 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; погоджено матеріали місця розташування земельної ділянки для передачі громадянам для індивідуального дачного будівництва площею 9,0 га за рахунок вищезазначених земель; надано дозвіл громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок,площею 9,0 га для передачі їм у власність під дачне будівництво у межах норм безоплатної приватизації за рахунок земель оборонного призначення, що перебувають у запасі на території Луначарської сільської ради; 2) розпорядження голови Бердянської РДА від 17.11.2006 № 707 «Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 12.09.06 № 543», яким попереднє розпорядження визнано таким, що втратило чинність; 3) розпорядження голови Бердянської РДА від 31.01.2007 № 67 «Про визнання такими, що втратили чинність, розпоряджень голови райдержадміністрації», яким на виконання протесту Бердянського міжрайонного прокурора розпорядження № 707 від 17.11.2006 скасовано; 4) у зв'язку з вилученням земельної ділянки, загальною площею 9,88 га, на яких була розташована військова частина НОМЕР_2 видано розпорядження голови Бердянської РДА від 02.08.2007 № 532 «Про передачу у власність земельних ділянок», яким: затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва із земель оборонного призначення, що перебувають у запасі на території Луначарської сільської ради; передано у власність 90-та громадянам наведені земельні ділянки по 0,10 га кожному та зобов'язано оформити державні акти на право власності на земельні ділянки; 5)розпорядження голови Бердянської РДА від 16.05.2008 № 345 «Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 02.08.2007 № 532», яким до вказаного у назві розпорядження внесено наступні зміни: доповнено пунктом 1.1., відповідно до якого земельну ділянку загальною площею 9,0 га переведено із земель оборони до земель рекреаційного призначення; змінено редакцію пункту 2 щодо передачі у власність громадянам земельних ділянок загальною площею 9,0 га за рахунок земель державної власності рекреаційного призначення, що перебувають у запасі.
На виконання перерахованих розпоряджень голови Бердянського РДА протягом 2007 року 90-та громадянам видано державні акти на право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням «для індивідуального дачного будівництва» по 0,10 га кожному.
Згідно розпорядження голови Бердянської РДА від 02.08.2007 № 532 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва із земель оборонного призначення, що перебувають у запасі на території Луначарської сільської ради.
Відповідно до п. 2 вказаного розпорядження, безоплатно передано у власність громадянам земельні ділянки, загальною площею 9,00 га, в т.ч. забудовані землі 9,00 га для індивідуального дачного будівництва, у тому числі громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 земельні ділянки площею 0,10 га вартістю 8 080, 80 грн. кожна.
На виконання вказаного розпорядження голови Бердянської РДА Науменко Д.В., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯГ №№ 711098, 711100, 711077, 711090, 711067, 711080, 711099, 711091, 711101, 711078, 711079, 711102, 711103, 711095, 711096, 711097.
Відповідно до рішення Господарського суду Запорізької області від 25.11.2014 року по справі № 908/3717/14 задоволено позов заступника Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області № 543 від 12.09.2006 «Про передачу земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою». Зазначене рішення набрало законної сили 03.04.2015 та не скасовано.
За результатами розгляду справи № 908/3717/14 Господарський суд встановив, що розпорядження Бердянської РДА № 543 від 12.09.2006 «Про передачу земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою» прийнято на підставі листа командира військової частини НОМЕР_2 про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою військового містечка № НОМЕР_1 № 867 від 28.07.2006, листа ТОВ «Будресурси» та матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки. Однак Міністр оборони України або, за його дорученням, начальник Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України, відповідну згоду на припинення права користування спірною земельною ділянкою, її вилучення не надавав, жодної заяви про добровільну відмову від належного Міністерству оборони України права на вказану земельну ділянку не адресував. Оскільки рішення про відмову від права постійного користування спірною земельною ділянкою не приймалось, а тому будь-які правові підстави для розпорядження нею Бердянською районною державною адміністрацією відсутні.
Згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 21.12.2015 року по справі № 908/267/15-г визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області № 532 від 02.08.2007 «Про передачу у власність земельних ділянок» та № 345 від 16.05.2008 «Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 02.08.2007 Л» 532», а постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що земельна ділянка, на якій були розташовані будівлі та споруди військового містечка № НОМЕР_1 на момент їх відчуження перебувала у користуванні Міністерства оборони України і не була предметом договору купівлі-продажу від 03.02.2006. За вказаним договором купівлі-продажу до ТОВ «Будресурси» були передані у власність лише будівлі та споруди військового містечка № НОМЕР_1 , а не земельна ділянка. У фактичне користування відповідача перейшло право користування не всією спірною земельною ділянкою (9 га), а лише під будівлями і спорудами. Право на земельну ділянку під будівлями і спорудами не переходило автоматично, а мало бути оформлено відповідно до вимог чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Бердянська районна державна адміністрація не є розпорядником земель, що перебувають у державній власності, оскільки таке розпорядження землями мало здійснюватися з дотриманням вимог ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України після вилучення земельної ділянки у попереднього користувача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Враховуючи те, що право на земельну ділянку ТОВ «Будресурси» не було оформлено відповідно до вимог чинного законодавства з отриманням правовстановлюючих документів на земельну ділянку, тому ТОВ «Будресурси» також не могло розпоряджатись землею, на якій знаходяться придбані ним будівлі та спорудами.
Встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 отримали у право власності земельні ділянки військової частини НОМЕР_2 (а в подальшому - КЕВ м. Запоріжжя) з порушенням вимог ст. 77 Земельного кодексу України, згідно якої землі оборони, це землі надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військових навчальних закладів, підприємств та установ Збройних Сил України інших військових формувань утворених відповідно до законодавства України.
Згідно копій Державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯГ №№ 711098, 711100, 711077, 711090, 711067, 711080, 711099, 711091, 711101, 711078, 711079, 711102, 711103, 711095, 711096, 711097 за договорами купівлі продажу вказані земельні ділянки придбав ОСОБА_1 , які були зареєстровані у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №№ 011026500278, 011026500279, 011026500280, 011026500283, 011026500282, 011026500281, 011026500277, 011026500276, 011026500285, 011026500284, 011026500291, 011026500290, 011026500289, 011026500288, 011026500287, 011026500286.
В силу приписів ч. ст. 81 ЦПК України судом першої інстанції вірно зазначено про те, що суд не встановлює правомірність прийнятого Бердянською РДА розпорядження, оскільки ця обставина вже встановлена в судовому порядку.
Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
В силу приписів статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Так, п.2 розпорядження голови Бердянської РДА № 532 від 02. 08. 2007 року земельні ділянки надані у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 безоплатно.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 не набули право власності на спірні земельні ділянки внаслідок скасування розпорядження БРДА № 532 від 02. 08. 2007 року, а тому не мали права їх відчужувати ОСОБА_1
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 не набули право власності на спірні земельні ділянки внаслідок скасування розпорядження БРДА № 532 від 02.08.2007 року, а тому не мали права їх відчужувати ОСОБА_1 .
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що земельні ділянки, які були передані на підставі незаконних державних актів на право власності на земельні ділянки підлягають поверненню Квартирно-експлуатаційному відділу м. Запоріжжя, а отже позовна вимога про зобов'язання ОСОБА_1 повернути земельні ділянки (кадастровий номер 2320683000:02:007:0103, кадастровий номер 2320683000:02:007:0104, кадастровий номер 2320683000:02:007:0107, кадастровий номер 2320683000:02:007:0108, кадастровий номер 2320683000:02:007:0109, кадастровий номер 2320683000:02:007:0093, кадастровий номер 2320683000:02:007:0094, кадастровий номер 2320683000:02:007:0105, кадастровий номер 2320683000:02:007:0106, кадастровий номер 2320683000:02:007:0101, кадастровий номер 2320683000:02:007:0095, кадастровий номер 2320683000:02:007:0097, кадастровий номер 2320683000:02:007:0099, кадастровий номер 2320683000:02:007:0096, кадастровий номер 2320683000:02:007:0100, кадастровий номер 2320683000:02:007:0102), загальною площею 1.6 га, які розташовані на території Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області, законному землекористувачу - квартирно-експлуатаційному відділу м. Запоріжжя є обґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги про відсутність повноважень в органу прокуратури на звернення до суду із зазначеним позовом, є безпідставними, оскільки вони є необґрунтованими та не ґрунтуються на засадах чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.12.2015 по справі № 908/267/15-г визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області № 532 від 02.08.2007 «Про передачу у власність земельних ділянок» та № 345 від 16.05.2008 «Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 02.08.2007 № 532», а постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Під час розгляду справи № 908/267/15-г Міністерству оборони України та КЕВ м. Запоріжжя стало достеменно відомо про необхідність вжиття подальших заходів позовного характеру, спрямованих на повернення земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 4 «Загального положення про юридичну службу Міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1040 (далі - Положення № 1040), основним завданням юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства, інших нормативних актів органом виконавчої влади, підприємством, їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов'язків, а також представлення інтересів органу виконавчої влади, підприємства в судах.
Приписами п. 3.1 «Інструкції про порядок дій та вжиття заходів щодо недопущення самовільного захоплення, незаконного вилучення земель оборони або нерухомого військового майна», затвердженої наказом Міністра оборони України від 14.07.2008 № 348 (далі - Інструкція № 348) встановлено, що у разі виявлення факту самовільного захоплення сторонніми особами земельної ділянки зі складу земель оборони або нерухомого військового майна, з використанням незаконних рішень місцевих органів самоврядування, органів державної влади, начальник квартирно-експлуатаційного відділу зобов'язаний подати до відповідного суду позовну заяву про скасування відповідного рішення про вилучення земельної ділянки з вимогами стосовно звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Згідно п. 1 розділу ІІІ «Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністра оборони України від 30.12.2016 № 744 (далі - Інструкція № 744), для організації вирішення в судовому порядку спірних правовідносин, забезпечення належного представництва інтересів Міноборони та Збройних Сил під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, недопущення заподіяння збитків та майнових втрат державі відповідними юридичними службами за участю фінансової (фінансово-економічної) служби та відповідальних підрозділів проводиться позовна робота.
В порушення вимог Положення № 1040, Інструкцій №№ 348, 744, Міністерство оборони України, як уповноважений центральний орган виконавчої влади, та КЕВ м. Запоріжжя з 04.04.2016 (після набрання законної сили рішення у справі № 908/267/15-г) по 28.12.2016 позовну роботу з метою захисту інтересів держави задля повернення земельної ділянки оборонному відомству не проводили.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що звернення прокурора з вказаним позовом зумовлено необхідністю захисту порушених прав держави щодо повернення земель Міністерства оборони України, які в результаті протиправних дій Бердянської РДА надані у власність ОСОБА_1 без відповідних на те законних підстав, а також бездіяльністю Міністерства оборони України та КЕВ м. Запоріжжя, які з 04.04.2016 по 28.12.2016 не вживали заходів щодо судового захисту у суді порушених інтересів держави.
Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя з 04.04.2016 по 28.12.2016, мали усі законні підстави та процесуальну можливість для звернення до суду з відповідними позовними заявами й були зобов'язані в силу вказаних нормативно-правових актів захистити порушені права держави до отримання листів прокуратури гарнізону від 28.12.2016, проте не вжили жодних заходів протягом розумного строку.
А тому, військова прокуратура Запорізького гарнізону Південного регіону України вірно кваліфікувала зазначені обставини, як бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і з дотриманням приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» аргументовано подала відповідну позовну заяву.
Згідно п. 27 Постанови, питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Вказана стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Відповідно до п. 39 Постанови, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Встановлено, що у справі № 908/267/15-г про порушення вимог закону позивачам було відомо до звернення прокурора, тобто з 04.04.2016 і упродовж розумного строку (більше ніж півроку) будь-які заходи ними не вживалися.
Згідно п. 40 Постанови, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Враховуючи пункти 39-41 Постанови, фактичні обставини справи № 908/267/15-г, а також в силу зазначених раніше вимог Положення № 1040, Інструкцій №№ 348, 744, Міністерство оборони України та КЕВ м. Запоріжжя з 04.04.2016 зобов'язані були вжити заходи щодо повернення спірних ділянок без відповідного повідомлення Військової прокуратури Запорізького гарнізону, оскільки вказаним суб'єктам вже було відомо про порушення своїх законних прав.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному в п. 77 Постанови, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Встановлено, що Міністерством оборони України, КЕВ м. Запоріжжя не спростовано власну процесуальну бездіяльність щодо неподання відповідних позовних заяв, яке, в свою чергу, стало підставою для звернення до суду з згаданими позовними заявами Військової прокуратури Запорізького гарнізону.
Колегією суддів відхиляються посилання скаржника на мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2019 по справі № 826/7573/17, яке набрало законної сили , а саме що вищезазначеним судовим рішенням встановлено, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду, так і на момент розгляду справи судом земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 перебуває не у власності відповідача, а у власності фізичних осіб, яким вона була надана для індивідуального дачного будівництва, а отже відповідач враховуючи положення ст.41 Конституції України позбавлений права розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, з огляду на наступне.
Подача позову ТОВ БК « Будресурси» саме до Міністерства оборони України про визнання противоправними дій відповідача, а саме відмову від передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 після відчуження нерухомого майна та зобов'язання вчинити дії, щодо припинення права користування цією земельною ділянкою в рамках дотримання чіткої процедури свідчить про те, що позивач, звертаючись з таким позовом до відповідача вважав саме його розпорядником спірної земельної ділянки.
Верховний Суд у постанові від 07.04.2021 у справі № 310/1655/14-ц (провадження № 61-19600св20) зазначив, "... у цій справі суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки у державну власність спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу України на землі водного фонду, недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду та їх передання у приватну власність. Верховний Суд також зауважує, що в силу видимих природних властивостей спірної земельної ділянки відповідач, проявивши розумну обачність, перед набуттям у власність земельної ділянки, міг і повинен був знати про те, що зазначена ділянка належить до земель водного фонду та не може передаватись у приватну власність. Тому немає жодних підстав вважати, що відповідач не міг співвіднести чіткі законодавчі заборони з конкретним об'єктом на місцевості (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц і від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц). З огляду на викладене, загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_17 у збереженні земельної ділянки у власності з метою використання всупереч її цільового призначення. Тому втручання у права відповідача Верховний Суд вважає таким, що відповідає принципу пропорційності і згідно практики Європейського суду з прав людини у справах про право осіб мирно володіти майном відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (див. Depalle v. France, № 34044/02, ЄСПЛ, від 29 березня 2010 року).
З огляду на наведене колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України, дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.
Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 листопада 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 09 листопада 2022 року.
Головуючий
Судді: