Дата документу 09.11.2022
Справа № 334/2071/22
Провадження № 1-кп/334/513/22
09 листопада 2022 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження № 12022082050000532 від 22.03.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, одруженого, який має вищу технічну освіту, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,
установив:
22.03.2022 близько 13 години 00 хвилин на проїзній частині в межах перехрестя проспекту Металургів та вулиці Незалежної України неподалік будинку № 23 у місті Запоріжжя у ОСОБА_4 , який керував транспортним засобом марки «Ореl», моделі «Corsa», у кузові синього кольору, державний номерний реєстраційний знак « НОМЕР_1 » на ґрунті неприязних відносин під час словесного конфлікту виник злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який керував транспортним засобом «Volkswagen», моделі «Caddy», державний реєстраційний знак « НОМЕР_2 ».
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння смерті ОСОБА_6 діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 покинувши салон власного автомобіля, перебуваючи у положенні стоячи навпроти потерпілого та тримаючи в правій руці не встановлений в ході досудового розслідування предмет, який має колоті властивості, наніс один тичковий удар у верхню частину тулуба з ліва, чим спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колотого поранення грудної клітини з ліва, з локалізацією рани в проекції 5-го міжребір'я по паралельній лінії, з наскрізним пораненням серця, пораненням діафрагми, зі скупченням крові в лівій плевральній порожнині та в порожнині перикарду, дихання недостатності 1 ступеня, що кваліфікуються як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
Після цього, ОСОБА_4 вважаючи, що досяг своєї злочинної мети та виконав усі дії, які на його думку, необхідні були для доведення злочину до кінця, саме смерті ОСОБА_6 , залишивши місце вчинення злочину, однак наслідки у вигляді смерті останнього не настали завдяки наданню йому своєчасної медичної допомоги, тобто злочин не було закінчено з причин, що не залежало від його волі.
Стороною обвинувачення дії ОСОБА_4 , кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто ОСОБА_4 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Суд, перевіривши зібрані стороною обвинувачення докази у кримінальному провадженні, проаналізувавши їх та надавши їм відповідну правову оцінку, не погоджується із такою правовою кваліфікацією протиправних дій ОСОБА_4 , та дійшов висновку про недоведеність винуватості обвинуваченого у його вчиненні, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб'єктивне ставлення до наслідків своїх дій. Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.
Згідно зі ст. 15 КК України замахом на кримінальне правопорушення, є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 13 лютого 2020 у справі № 164/1826/17, від 17 вересня 2020 року у справі № 286/4163/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 642/6363/16-к звертав увагу на те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення кримінального правопорушення, є його стадією та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити кримінальне правопорушення, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, за наявності цілі досягнення суспільно-небезпечного результату.
Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання). Отже, якщо винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство.
Також кримінальне правопорушення не може бути кваліфіковано як замах на вбивство у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках повинна наставати лише за наслідки, які фактично були заподіяні.
Згідно із пунктом 22 вказаної Постанови питання про наявність у діях особи умислу на вбивство слід вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, треба враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_6 пояснив суду, що 22.03.2022 року у між ним та обвинуваченим стався конфлікт, спричинений поведінкою його учасників під час дорожнього руху. Так, спочатку обвинувачений, керуючи транспортним засобом марки «Ореl», моделі «Corsa», не надав переваги у русі автомобілю, яким керував потерпілий, на перехресті пр. Соборного та вул. Південноукраїнської. В подальшому, в районі перехрестя пр. Соборного та вул. Сергія Тюленіна між потерпілим та обвинуваченим знову виникла подібна ситуація через недотримання обвинуваченим правил дорожнього руху, що могло спричинити аварію.
Біля світлофора на перехресті пр. Соборного та пр. Металургів, обидва автомобілі зупинились на червоний сигнал світлофора, у цей час потерпілий прокричав у вікно обвинуваченому: «Що ти робиш?», а у відповідь обвинувачений викрикнув образи на адресу потерпілого, та продовжив рух по пр. Металургів в сторону вул. Незалежної України.
Потерпілий на своєму автомобілі наздогнав автомобіль обвинуваченого на перехресті пр. Металургів та вул. Незалежної України, вийшов зі свого автомобілю, відчинив двері автомобілю обвинуваченого та сказав йому: «Кому ти це кажеш?!», однак усвідомивши, що обвинувачений похилого віку, розвернувся та пішов в бік свого автомобілю. У цей час обвинувачений вийшов зі свого автомобілю та наздогнав потерпілого.
Потерпілий вхопив обвинуваченого за плечі та наніс декілька ударів ногами по тулубу та ногам обвинуваченого, а обвинувачений, розмахуючи руками, раз чи два штовхнув потерпілого в район грудей. Потерпілий водночас побачив, що обвинувачений у своїй правій руці намагається сховати предмет схожий на заточку.
У цей момент до потерпілого та обвинуваченого підійшов, раніше не відомий потерпілому чоловік, який розборонив їх руками ставши поміж ними. Потерпілий вирішив, що обвинувачений знайомий із цим чоловіком, оскільки він назвав обвинуваченого по імені та вказав заспокоїтись та йти. Потерпілий також вказує на те, що говорив цьому чоловіку, що обвинувачений приховує «заточку».
В подальшому, обвинувачений сів до свого автомобілю та поїхав по вул. Незалежної України в сторону порту та повернув у двори. Потерпілий, почав викликати поліцію за допомогою лінії «102» та переслідувати обвинуваченого. Через деякий час він побачив автомобіль обвинуваченого в одному з дворів і перекрив його виїзд своїм автомобілем.
Оператор лінії «102» вказав на те, що необхідно зазначити точну адресу місця події, але оскільки потерпілий не знав місцевості, він вийшов з машини та почав ходити у дворі, шукаючи таблички із вказівкою назви вулиці та номеру будинку. У цей час він побачив двох чоловіків, які однак не сказали йому адресу. Один з чоловіків сів до автомобілю обвинуваченого та вони разом виїхали з двору.
Потерпілий побачив автомобіль швидкої допомоги біля будинку культури Металургів і підійшов до них. В цей час йому стало зле, і він ліг у машині чекаючи на медичну допомогу. За його свідченнями тільки в цей момент він побачив кров на своєму одязі в районі грудей.
Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що наприкінці березня 2022 року він шов неподалік від квіткових павільйонів на проспекті Металургів та побачив, як двоє чоловіків штовхалися на проїжджій частині перехрестя пр. Металургів та вул. Незалежної України. Одного з них він впізнав як ОСОБА_4 , адже вони давно працювали разом. Він підійшов до цих чоловіків та розборонив їх ставши між ними, і розвивши своїми руками. Свідок ОСОБА_7 сказав ОСОБА_4 , що досить битись та вказав йому, аби він сідав у машину та їхав далі. Обидва чоловіка (потерпілий та обвинувачений) заспокоїлись та розійшлись, а сам ОСОБА_7 продовжив рух по своїм справам.
Згідно показів свідка, він не бачив будь-яких предметів, зокрема, заточок у руках ОСОБА_4 , так само він не бачив слідів крові на потерпілому ОСОБА_6 . Також він заперечив слова потерпілого про те, що він йому говорив, що обвинувачений приховує заточку у руці.
Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що наприкінці березня 2022 року домовився із своїм знайомим ОСОБА_4 про зустріч, адже пообіцяв записати йому на «флешку» телепередачу. У домовлений час ОСОБА_4 зателефонував йому та вказав, що чекає його у дворі його будинку. Вийшовши з під'їзду, свідок ОСОБА_8 побачив раніше не знайомого йому ОСОБА_6 , який запитував адресу будинку, проте ОСОБА_8 не сказав йому адресу з міркувань безпеки під час військового стану. Далі ОСОБА_8 сів до машини ОСОБА_4 та запитав хто так дивно припарковав автомобіль поряд, адже неможливо нормально виїхати, і попросив ОСОБА_4 підвезти його до гаража. ОСОБА_4 виглядав збуджено, проте будь-яких подробиць не розповів.
Також судом допитані свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , але вони не були свідками події злочину та їх покази не мають відношення до встановлення обставин у справі.
Допитаний обвинувачений ОСОБА_4 пояснив суду, що 22.03.2022 року домовився із своїм знайомим ОСОБА_8 про те, що останній запишіть йому телепередачу та у зв'язку із цим їхав до нього до дому. Дійсно на перехресті пр. Соборного та вул. Сергія Тюленіна між ним та водієм автомобілю «Volkswagen», моделі «Caddy» сталось непорозуміння через недотримання правил рядності. Він не пам'ятає, що потерпілий кричав йому щось на світлофорі біля перехрестя пр. Соборного та пр. Металургів, адже в нього у машині були зачинені вікна, і він спокійно продовжив рух в бік вул. Незалежної України.
На перехресті вул. Незалежної України та пр. Металургів він зупинився для того, щоб впевнитись у безпечності проїзду. В цей час залаяв його собака, який знаходився на пасажирському сидінні, ОСОБА_4 відволікся на нього та відчув удар в лівий бік обличчя.
За словами обвинуваченого, він дуже злякався, адже декілька років тому переніс інсульт та мав уникати будь-яких травм голови. За словами обвинуваченого, потерпілий витяг його з машини. Обвинувачений достеменно не пам'ятає, але припускає, що він схопив «чертилку» (українською «рисовалка»), яка знаходилась у нього в машині та вийшов з автомобілю. Потерпілий ОСОБА_6 схопив його руками за плечі та наніс декілька ударів ногою по ногам обвинуваченого, а сам ОСОБА_4 в один з моментів штовхнув ОСОБА_6 в груди з лівого боку.
В цей момент до них підійшов давній знайомий ОСОБА_4 ОСОБА_7 та став між ними. Він сказав ОСОБА_4 заспокоїтись та сідати до машини, що ОСОБА_4 і зробив. Сівши до машини, він поїхав до будинку ОСОБА_8 на зустріч із ним. За декілька хвилин у двір заїхав автомобіль ОСОБА_6 , який зупинився біля автомобілю ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 заблокував двері свого автомобілю та сидів у машині, чекаючи на свого знайомого ОСОБА_8 , коли той вийшов з будинку, він впустив його до машини та поїхав разом із ним до його гаражу, а згодом до себе додому.
Обвинувачений не визнав своєї вини у висунутому обвинувачені, вказав на те, що не мав наміру вбивати потерпілого і взагалі конфліктувати із ним, а увесь конфлікт спровоковано самим потерпілим. Він лише жаліє про наслідки, спричинені його діями.
Суд, вислухавши показання обвинуваченого, потерпілого та свідків, дослідивши документи та речові докази, оцінивши доводи обвинувачення та захисту вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, за кваліфікуючими ознаками - закінчений замах на вчинення умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині (замах на вбивство) не знайшла свого об'єктивного підтвердження під час судового розгляду, та дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що підтверджується вищенаведеними доказами у сукупності із дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме:
витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022082050000532 від 22.03.2022 року, внесеного за правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України;
протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24.03.2022 року;
протоколом огляду місця події від 22.03.2022 року, відповідно до якого слідчими оглянута відкрита ділянка місцевості в районі будинку АДРЕСА_2 ;
протоколом огляду від 22.03.2022 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого слідчими оглянута приміщення приймального покою МКП «МЛЕ та ШМД» ЗОР та вилучено одяг;
протоколом огляду від 24.03.2022 року, відповідно до якого слідчими оглянуто гараж у гаражному кооперативі біля будинку №12А по бульвару Центральному у місці Запоріжжі та вилучені речі
протоколом огляду від 24.03.2022 року, відповідно до якого слідчими оглянутий одяг та особисті речі ОСОБА_4 , а також вилучені речі;
довідкою від 23.03.2022 року №01-05/199 про те, що ОСОБА_6 знаходиться на лікування з 22.03.2022 року з діагнозом проникаюче колоте поранення грудної клітки зліва;
висновком експерта, за результатами проведення судово-медичної експертизи № 402п від 13.05.2022 року, відповідно до якого у ОСОБА_11 виявлено проникаюче колоте поранення грудної клітки зліва, з локалізацією рани в проекції 5-го міжребір'я по парастернальній лінії, з наскрізним пораненням серця, пораненням діафрагми, зі скупченням крові в лівій плевральній порожнині та в порожнині перикарду, дихання недостатність 1 ступеня, що кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя. Встановити від дії якого предмету було спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_6 експерту не вдалось через проведення хірургічної обробки рани та природні процеси загоєння. Давність утворення ушкодження не суперечить строку, вказаному в фабулі постанови слідчого та медичній карті. Виникнення виявленого ушкодження у ОСОБА_6 можливо при будь-якому положенні потерпілого відносно особи, що спричинила тілесне ушкодження, за умови доступності зони ушкодження для травматичного впливу. Виходячи з локалізації та характеру тілесного ушкодження, експерт вважає, що воно могло утворитись внаслідок не менш одного травматичного впливу колотим предметом в ділянку грудної клітки ліворуч;
протоколом огляду речей від 24.03.2022 року в ході якого оглянуто мобільний телефон IPhone XS Max;
висновком експерта, за результатами проведення судово-медичної цитологічної експертизи № 1202 від 15.04.2022 року, відповідно до якого визначена група крові ОСОБА_4 ;
висновком експерта №201 від 24.05.2022 року, відповідно до якого пошкодження на светрі потерпілого ОСОБА_6 утворились від дії колючо-ріжучого предмету, який в травмуючий частині має, щонайменше одне лезо. Результати проведеного експериментально-порівняльного дослідження дають підстави виключити кожен із представлених на експертизу предметів, а саме: викрутку з рукояткою тілесного відтінку, викрутку з рукояткою червоного кольору, викрутку з рукояткою помаранчевого кольору, два шила, фрагмент металевої спиці та фрагмент манікюрних ножиць, в якості знарядь, якими могли бути нанесені пошкодження на одязі потерпілого;
висновком експерта №1221 від 29.04.2022 року, відповідно до якого на кофті, футболці, джинсових штанах потерпілого ОСОБА_6 , встановлена наявність крові людини, у тому числі крові ОСОБА_6 . Походження крові від ОСОБА_4 виключається;
висновком експерта №1220 від 10.05.2022 року, відповідно до якого у слідах на парі кросівок ОСОБА_4 встанволена наявність крові людини, і не виключається походження цієї крові від потерпілого ОСОБА_6 . Походження крові від ОСОБА_4 виключається;
висновком експерта №1199 від 15.04.2022 року, відповідно до якого при дослідженні інструментів, вилучених під час огляду автомобіля «Opel», марки «Corsa», держномер НОМЕР_1 наявність на них крові не встановлена. Епітеліальні клітини придатні для дослідження не знайдені;
висновком експерта №558/к від 27.05.2022 року, відповідно до якого встановити від дії якого предмету було спричинено тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 не вдалось. Водночас комісія співставивши локалізацію тілесних ушкоджень із показами потерпілого дійшла висновку, що можливість утворення тілесного ушкодження у ОСОБА_6 за механізмом на який він вказував у протоколі допиту від 24.03.2022 та протоколі проведення слідчого експерименту від 05.05.2022 за його участю не виключається;
висновком експерта №559/к від 27.05.2022 року, відповідно до якого тілесне ушкодження у ОСОБА_6 вказане як колоте, проте дії якого предмету було спричинено тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 не вдалось. Водночас комісія співставивши локалізацію тілесних ушкоджень із показами ОСОБА_4 дійшла висновку, що можливість утворення тілесного ушкодження у ОСОБА_6 за механізмом на який вказував ОСОБА_4 у протоколі допиту від 05.04.2022 та протоколі проведення слідчого експерименту від 05.04.2022 за його участю не виключається;
протоколом проведення слідчого експерименту від 05.05.2022 року, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_6 та відеозаписом до нього;
протоколом проведення слідчого експерименту від 05.04.2022 року, проведеного за участю обвинуваченого ОСОБА_4 та відеозаписом до нього;
висновком експерта №331/п від 28.03.2022 року, відповідно до якого садно на слизовій оболонці лівої щічної ділянки у ОСОБА_4 сама за собою кваліфікується як тілесне ушкодження, тілесне ушкодження утворилось від дії тупого предмета, давність утворення ушкоджень не суперечить терміну, зазначеному в обставинах справи, знаряддя та способи його спричинення не виявлені, ушкодження утворилось від не менш ніж одноразового травматичного впливу.
Крім того, прокурор відмовився від допиту свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Вказана відмова була підтримана стороною захисту та потерпілим.
Отже, викладене у своїй сукупності, а також поведінка обвинуваченого до, під час та безпосередньо після вчинення злочину, свідчить про відсутність у нього умислу на вбивство потерпілого та доводить те, що він діяв з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння шкоди здоров'ю, так і настання смерті потерпілого, а тому повинен нести відповідальність лише за фактично заподіяні наслідки, у даному випадку - тяжкі тілесні ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.
Суд також враховує перебіг подій, що передували вчиненню самого злочину, зокрема, підручне знаряддя злочину, вибране обвинуваченим; характер, рішучість та динамічність дій, вчинених обвинуваченим, їх раптовість для потерпілого; а також поведінку обвинуваченого та потерпілого після вчинення злочину, а саме те, що, маючи можливість продовжити наносити тілесні ушкодження потерпілому, обвинувачений утримався від подальших протиправних дій та взагалі намагався уникнути контакту із потерпілим.
Не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду посилання прокурора на ту обставину, що обвинувачений виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які незалежали від його волі.
Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, суд, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини та її основоположних свобод має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного у обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Крім цього обвинувачений працює, одружений, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, надиспансерному обліку в наркологічному та в психіатричному диспансерах не перебуває.
Обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого згідно ст. 66 КК України, судом не встановлені.
Обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.
Згідно із приписами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
На підставі викладеного та з урахуванням того, що суд дійшов висновку про те, що обвинувачений все ж таки наніс удар колючим предметом потерпілому і достеменно це усвідомлював, проте не вчинив дій щодо запобіганню настанню негативних наслідків цих дій, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років, оскільки зазначене покарання відповідає тяжкості та обставинам вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого.
У судових дебатах прокурором заявлено клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.
Суд, враховуючи поведінку обвинуваченого під час судового розгляду, його ставлення до вчиненого, а також наявність соціальних зв'язків, вважає, що до ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід до набрання вироку законної сили у вигляді особистого зобов'язання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку суду до виконання.
Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід до набрання вироку законної сили у вигляді особистого зобов'язання, поклавши на нього обов'язки:
- не відлучатися за межі міста Запоріжжя без дозволу суду,
- повідомляти суд про зміну місця проживання, роботи,
- прибувати за викликом до суду.
Речові докази: предмет, схожий на викрутку з полімерною рукояткою тілесного відтінку, предмет, схожий на викрутку з полімерною рукояткою помаранчевого кольору, 2 предмета схожих на шило, частини манікюрних ножиць, фрагмент металевої спиці, чорну флісову куртку, чорні спортивні штани, чорні кросівки, чорні шкарпетки, чорну кофту залишити в матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1