07 листопада 2022 року
м. Київ
справа №380/7739/20
адміністративне провадження №К/990/24951/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Данилевич Н.А., Радишевської О.Р.,
перевірив касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у справі №380/7739/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправними та скасувати рішення Другої кадрової комісії №333 «Про неуспішне проходження атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки» від 09 квітня 2020 року та наказ Прокурора Львівської області №1402к «Про звільнення ОСОБА_1 » від 14 серпня 2020 року;
поновити позивача на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань Прокуратури Львівської області (аналогічній посаді Державної організації «Львівська обласна прокуратура») та органах прокуратури;
стягнути з Державної організації «Львівська обласна прокуратура» на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з моменту звільнення і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;
рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середньомісячного заробітку допустити до негайного виконання.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року, позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Другої кадрової комісії №333 "Про неуспішне проходження атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки" від 09 квітня 2020 року та наказ Прокурора Львівської області №1402к «Про звільнення ОСОБА_1 » від 14 серпня 2020 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань Прокуратури Львівської області (аналогічній посаді Державної організації «Львівська обласна прокуратура») та органах прокуратури, з 20 серпня 2020 року.
Стягнуто з Державної організації «Львівська обласна прокуратура» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 серпня 2020 року по 26 квітня 2022 року в розмірі 431845,26 грн.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 20466,60 грн (з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів) допущено до негайного виконання.
12 вересня 2022 року Львівська обласна прокуратура засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у справі №380/7739/20 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання документа про сплату судового збору в розмірі 2379,30 грн.
Скаржником усунуто недоліки касаційної скарги, які зазначені в ухвалі від 12 жовтня 2022 року та подано платіжне доручення про сплату судового збору №2161 від 12 жовтня 2022 року в розмірі 2379,30 грн.
Частиною першою статті 334 КАС України передбачено, що за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставою касаційного оскарження відповідач визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: п.17 розділу ІІ Закону №113-ІХ, п.7 Порядку №221, п.8 Порядку №221, п.6 розділу ІІІ Порядку №221, п.13 розділу ІІ Закону №113-ІХ, п.9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» в контексті застосування підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ та статті 235 КЗпП України щодо поновлення на попередній роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справах №160/6204/20, №200/5038/20-а, від 24 вересня 2021 року у справах №160/6596/20, №140/3790/19, №280/4314/20 та від 29 вересня 2021 року у справах №640/1218/21, №440/2682/20, від 20 жовтня 2021 року у справах №420/4196/20, №280/3705/20, №440/2700/20, від 21 жовтня 2021 року у справі №520/5000/2020, від 11 листопада 2021 року у справі №580/1859/20, від 25 листопада 2021 року у справі №160/6148/20, від 17 листопада 2021 року у справах №340/1673/20, №140/8233/20, від 29 листопада 2021 року у справі №200/4759/20а, від 25 листопада 2021 року у справі №160/5745/20, від 21 грудня 2021 року у справі №420/9066/20, від 27 липня 2022 року у справі №380/5151/20, від 09 липня 2018 року у справі №914/1875/17, від 03 листопада 2021 року у справі №160/5580/20, від 17 листопада 2021 у справі №340/1673/20, від 31 травня 2022 року у справі №380/5449/20, від 20 липня 2022 року у справі №160/5202/20, від 20 січня 2021 року у справах №640/18679/18, №804/958/16, від 23 грудня 2020 року у справі №813/7911/14, від 09 грудня 2020 року у справі №826/18134/14, від 19 листопада 2020 року у справі №826/14554/18, від 07 липня 2020 року у справі №811/952/15, від 19 травня 2020 року у справі №9901/226/19, від 15 квітня 2020 року у справі №826/5596/17, від 22 жовтня 2019 року у справі №816/584/17, від 12 вересня 2019 року у справі №821/3736/15-а від 16 грудня 2021 року у справі №640/1787/20, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №П/811/1672/15 та від 22 травня 2018 року у справі №П/9901/101/18.
Обґрунтування скаржника наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 329, 330, 334, 335, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у справі №380/7739/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Роз'яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: Н.А. Данилевич
О.Р. Радишевська