08 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 280/9183/21
адміністративне провадження № К/990/29849/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у справі №280/9183/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ» до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про визнання дій протиправними та скасування припису,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:
визнати протиправними дії перевіряючих осіб Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області щодо проведення перевірки безпеки відносно ТОВ «ЕН ПІ ДЖІ OIЛ», який відбувся з 25 по 26 березня 2021 року, за результатами якого складено акт № 252 від 26 березня 2021 року та припис № 193 від 01 квітня 2021 року та скасувати припис.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області щодо складання акту від 26 березня 2021 року № 252, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Скасовано припис від 01 квітня 2021 року №193 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ» відмовити повністю.
У поданій касаційній скарзі представник позивача з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
Так, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 27 лютого 2019 року у справі №№210/3059/17, від 17 липня 2019 року у справі №822/714/16, від 08 серпня 2019 року у справі №822/712/16, від 08 листопада 20169 року у справі №400/2866/18 та від 14 листопада 2019 року у справі №822/680/16. Обґрунтовуючи підставу неврахування висновків Верховного Суду викладених у зазначених постановах, представник відповідача по тексту касаційної скарги процитував абзаци з цих постанов, вказав, що порушення процедури перевірки є достатньою підставою для скасування її результатів, проте не зазначив, які висновки щодо застосування якої норми права судом апеляційної інстанції не були враховані під час розгляду цієї справи.
Верховний Суд зазначає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акту, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку.
Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Проте, скаржник в загальному перелічив уривки з різних постанов Верховного Суду, детально описав обставини справи послався на нормативно-правове регулювання та фактично висловив незгоду із прийнятими рішеннями, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас скаржником не вказано конкретної норми права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Також скаржником не зазначено, який безпосередньо висновок Верховного Суду не було враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі.
Інша мотивувальна частина касаційної скарги містить нормативно-правове регулювання обґрунтування, проте Суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з контексту скарги вибирати ті норми права, із застосуванням яких не погоджується скаржник.
Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно із пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у справі №280/9183/21повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддяМ.В. Білак