?
21 жовтня 2022 року
м. Київ
на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2022 у справі № 910/4777/21
І. Короткий виклад історії справи
Зміст позовної заяви
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (надалі - Банк) про стягнення 37 344 224,00 грн збитків у вигляді упущеної вигоди.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання Банком своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 65-3 Закону України "Про акціонерні товариства", ОСОБА_1 втратила можливість продажу належних їй простих іменних акцій Банку у кількості 3 964 355 шт. власнику домінуючого пакету акцій - Державній корпорації "Банк розвитку і зовнішньоекономічної діяльності (ВЕБ.РФ)", чим були заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди, що становить різницю між вартістю обов'язкового викупу акцій, яка мала бути сплачена під час викупу за вимогою, та її актуальною ринковою вартістю (фактично ціною, за яку належні позивачці акції можуть бути реалізовані третім особам, станом на день звернення з даним позовом).
Зміст постанови суду апеляційної інстанції про забезпечення позову
3. Північний апеляційний господарський суд постановою від 25.08.2021, яка була залишена без змін постановою Верховного Суду від 03.12.2021, скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі № 910/4777/21. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив.
4. Вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне Банку нерухоме майно у розмірі ціни позову 37 344 224, 00 грн, а саме - нежитловий будинок, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Малопідвальна, 8 (реєстраційний номер об'єкта 889250080000).
5. У задоволенні заяви Банку про зустрічне забезпечення відмовив.
6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка довела наявність обставин збитковості та не ефективної діяльності банківської установи. Зазначене може свідчити про наявність сумнівів щодо можливості виконання судового рішення у разі задоволення позову про стягнення з відповідача 37 344 224,00 грн збитків, внаслідок зникнення або зменшення майна, наявного у відповідача, на момент ухвалення рішення у даній справі. Застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Зміст клопотання про скасування заходів забезпечення позову
7. 14 липня 2022 року Банк, від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку, звернувся з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.
8. Клопотання обґрунтовано такими підставами:
- 25.02.2022 Правління Національного банку України прийняло рішення № 90-рш/БТ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію, що є зміною фактичних обставин, зумовило настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку і черговості, що передбачені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
- з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку (пункт 7 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб");
- не допускається забезпечення позову шляхом, зокрема, накладення арешту на майно (активи), у тому числі грошові кошти банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (частина сьома статті 137 ГПК України);
- задоволення вимог окремого кредитора, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, у тому числі на підставі судового рішення, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Зміст ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у скасуванні забезпечення позову
9. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.08.2022 залишив без задоволення клопотання Банку про скасування заходів забезпечення позову, вжитих постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 у справі № 910/4777/21.
10. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відкликання Національним банком України банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи, що відбулося після застосування заходів забезпечення не є підставою для скасування вжитих заходів забезпечення позову, оскільки норми пункту 7 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в частині того, що з дня початку процедури ліквідації втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку, не створюють правових підстав для скасування раніше застосованих судом заходів забезпечення відповідно до статті 145 ГПК України, а свідчать про можливість заінтересованої особи звернутись до державного реєстратора із заявою про зняття відповідного арешту.
11. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що станом на день ухвалення постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021, якою задоволено заяву позивача про забезпечення позову, не існувало обставин, за яких не допускається забезпечення позову, визначених частиною сьомою статті 137 ГПК України.
12. Одночасно суд апеляційної інстанції вказав, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Таким чином, заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 15.08.2019 року у справі №15/155-б.
Основні мотиви, викладені в постанові Верховного Суду
13. Верховний Суд постановою від 21.10.2022 касаційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) залишив без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 у справі № 910/4777/21 - без змін.
14. Верховний Суд дійшов висновку, що норма пункту 7 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є імперативною, тобто імперативно (наказово) визначає, які наслідки має розпочата процедура ліквідації банку для накладених публічних обтяжень чи обмежень на розпорядження майном (активами), коштами банку, що ліквідується, а саме: чітко визначає, що такі публічні обтяження чи обмеження на розпорядження майном банку втрачають чинність з дня початку процедури ліквідації банку. В силу імперативного характеру ця норма не створює правових підстав для скасування раніше вжитих судом заходів забезпечення позову відповідно до статті 145 ГПК України, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.
15. Верховний Суд також дійшов висновку, що норма частини сьомої статті 137 ГПК України стосується обставин, за наявності яких станом на дату розгляду судом питання щодо забезпечення позову, таке забезпечення не допускається. Відкликання Національним банком України банківської ліцензії Банку та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи відбулося після застосування судом заходів забезпечення позову.
ІІ. Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Щодо застосування пункту 7 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"
16. Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
17. Відповідно до частини першої статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
18. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом
19. Згідно з частиною п'ятої статті 13 цього Закону постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
20. Зокрема, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
21. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п'ята статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").
22. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону державним реєстратором є державний, приватний виконавець.
23. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Отже, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець, як державний реєстратор, може зняти арешт з майна боржника виключно на підставі судового рішення про скасування заходів забезпечення позову.
25. Та обставина, що відповідно до пункту 7 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку, не виключає необхідність (можливість) постановлення судом ухвали про скасування заходів забезпечення позову, оскільки:
по-перше: частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" не визначена як самостійна підстава для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини;
по-друге: така норма за своїм правовим регулюванням стосується чинності публічного обтяження чи обмеження, а не порядку вирішення судом питання про скасування заходів забезпечення позову;
по -третє: застереження щодо втрати чинності публічними обтяження чи обмеження (у тому числі арешти) не означає, що автоматично вважаються скасованими та знятими також й арешти, що накладені за рішенням суду, оскільки Закон України "Про виконавче провадження" визначає інший порядок вчинення дій;
по-четверте: наявність Державному реєстрі прав відповідних відомостей щодо обтяження впливає на ліквідність майна, за рахунок якого задовольняються вимоги кредиторів.
26. Суд апеляційної інстанції помилково вказав на можливість заінтересованої особи звернутись до державного реєстратора із заявою про зняття відповідного арешту, оскільки відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду. Державний виконавець може вчинити такі дії виключно з підстав, визначених у частині п'ятій статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".
Щодо застосування частини сьомої статті 137 ГПК України
27. Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 137 ГПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно (активи), у тому числі грошові кошти, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, або банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яке належить або підлягає передачі чи сплаті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або банку, віднесеному до категорії неплатоспроможних, банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і знаходиться у нього чи інших осіб.
28. Верховний Суд розтлумачив цю норму, як таку, що регулює виключно питання можливості забезпечення позову, якщо на дату розгляду заяви боржником є банк, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і не стосується підстав скасування забезпечення позову, що були вжиті ухвалою суду до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
29. З огляду на введення законодавцем заборони на забезпечення судом
позову щодо банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вважаю, що словосполуку "не допускається забезпечення позову", вжите у частині сьомій статті 137 ГПК України, слід тлумачити у значенні неможливості наявності такого забезпечення взагалі, а не лише на стадії розгляду судом питання щодо забезпечення позову.
30. Тому, якщо підстави, що обумовлюють таку неможливість (як в даному випадку - прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку), виникають вже після розгляду судом заяви, то в такому разі наявні підстави для скасування вжитих заходів забезпечення позову, оскільки їх наявність є несумісним із суттю встановленої законодавцем заборони та мети таких законодавчих змін.
Щодо підстав скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом.
31. Відповідно до частини першої статті 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
32. ГПК України не визначає виключний перелік підстав для скасування заходів забезпечення позову, тому таке питання, якщо інше прямо не обумовлено в закону, має вирішуватися, виходячи з мети вжиття заходів забезпечення позову, що закріплена в частині другій статті 136 ГПК України. Зокрема, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
33. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони прав та інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб гарантувати реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
34. Тому, якщо відповідно до змінених обставин, вжиті заходи забезпечення не відповідають визначеній меті (гарантія можливості реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову), то такі заходи скасовуються.
35. Суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
36. Такий саме висновок сформульовано у постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 15/155-б, на якій і суд апеляційної інстанції, і Верховний Суд послалися, але не врахували.
37. У даному випадку така підстава відпала, рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку та обумовлені ним правові наслідки роблять неможливим подальше існування заходів, вжитих на забезпечення прав позивача у даній справі.
ІІІ. Висновки
38. Прийняття рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку є підставою для скасування заходів забезпечення позову відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 137, частини першої статті 145 ГПК України. Тому у справі, що переглядається, касаційні скарги слід було задовольнити, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25 серпня 2022 року у справі № 910/4777/21 скасувати, а також заходи забезпечення позову, що вжиті постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 серпня 2021 року у справі № 910/4777/21.
Суддя І. Кондратова