8 листопада 2022 року місто Київ
справа № 753/6916/22
апеляційне провадження № 22-ц/824/9341/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Головачова Я.В.,
суддів: Вербової І.М., Нежури В.А.,
за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Комаревцевої Л.В. від 12 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування арешту на майно,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування арешту на майно.
Позов мотивовано тим, що під час переоформлення автомобіля у сервісному центрі МВС, позивачу стало відомо про накладення арешту на його майно на підставі постанови Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 18 січня 2013 року.
Посилаючись на те, що виконавче провадження у я кому було накладено арешт на майно позивача закінчено 27 листопада 2014 року, інших невиконаних боргових зобов'язань немає, ОСОБА_1 просив зобов'язати Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати арешт з його майна, накладений постановою державного виконавця від 18 січня 2013 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2022 року відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна мають розглядатися не у позовному провадженні, а в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (шляхом подання скарги на дії державного виконавця).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник зазначає, що висновок суду є помилковим, оскільки на примусовому виконанні відсутні виконавчі провадження щодо стягнення з позивача грошових коштів, а тому виконавча служба не може зняти накладений арешт. Строк на звернення із відповідною скаргою є пропущеним. Крім того, практика розгляду такої категорії справ є неоднозначною.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) відзив на апеляційну скаргу не подав.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак направив клопотання у якому просить розглядати справу у його відсутність, апеляційну скаргу підтримує та просить задовольнити.
Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що постановою державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. КиєвіДанилюк О.Б. від 18 січня 2013 року відкрито виконавче провадження (з накладенням арешту на майно боржника) № 36264922 з примусового виконання виконавчого листа від 10 грудня 2012 року № 2/2605/3486 про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Правекс Банк" заборгованості в сумі 619 220 грн. 84 коп.
27 листопада 2014 року головним державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. КиєвіДанилюк О.Б. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження". Арешт з майна боржника не знято.
Позиція суду апеляційної інстанції, мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 606-XIV) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Частиною 1 статті 57 Закону № 606-XIV передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на час пред'явлення позову) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Аналогічна за змістом норма містилась в статті 60 Закону № 606-XIV.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року № 904/51/19.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Зі змісту поданої позовної заяви убачається, що між сторонами немає спору про право користування майном, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тобто арешт майна не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби.
Установивши, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, в рамках якого було накладено арешт на його майно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Практика вирішення спірного питання є сталою, а тому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і відхиляються колегією суддів.
З урахуванням викладеного, ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2022 року про відмову у відкритті провадження у справі є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: