08 листопада 2022 року
м. Київ
справа №752/24796/21
провадження №22-ц/824/9754/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» - Даніліної Світлани Сергіївни
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 липня 2022 року у складі судді Шевченко Т.М.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», про стягнення заборгованості,-
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ухвалою Господарського суду Київської області від 27 травня 2020 року у справі про банкрутство №Б3/253-10 затверджено звіт ліквідатора ТОВ «СП «Хімпоставка» ОСОБА_1 про нарахування і виплату грошової винагороди ліквідатора за період з 18 квітня 2018 року по 05 листопада 2019 року в сумі 137 416,60 грн та звіт про здійснення та відшкодування витрат ліквідатора за період з 18 квітня 2018 року по 05 листопада 2019 року в сумі 12 708,80 грн за рахунок кредиторів по справі № Б3/253-10 про банкрутство пропорційно сумам вимог кредиторів, зокрема за рахунок АТ «ОТП Банк» на суму 42 778,53 грн.
За таких підстав, позивач просив суд стягнути з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його користь суму у розмірі 42 778,53 грн та судовий збір.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04 липня 2022 року позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 42 778,53 грн та судовий збір у розмірі 908 грн.
Не погоджуючись з указаним рішенням, 04 серпня 2022 року представник відповідача Даніліна С.С. звернулася безпосередньо до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального законодавства та застосовано подвійне стягнення з товариства однієї і тієї ж суми.
Уважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки дане питання було вирішене при розгляді справи №Б3/253-10, на підставі чого була постановлена ухвала від 27 травня 2020 року Господарським судом Київської області, якою відшкодовано витрати ліквідатора, та ухвалою Господарського суду Київської області від 15 червня 2022 року у згаданій справі замінено кредитора ТОВ «Сєвєродонецького підприємства «Хімпоставка» на правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», постановлено нову ухвалу, якою затверджено звіт ліквідатора ТОВ «СП «Хімпоставка» ОСОБА_1 про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 18 квітня 2018 року по 05 листопада 2019 року з покладенням обов'язку здійснення виплати грошової винагороди та витрат в частині суми 42 778, 53 грн на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
Вважає, що при вирішені справи було порушено юрисдикцію суду, оскільки питання щодо діяльності та виплати винагороди арбітражного керуючого регулюється КУзПБ.
20 вересня 2022 року на електронну адресу Київського апеляційного суду позивачем ОСОБА_1 надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просить залишити без змін рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 липня 2022 року, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вказані позивачем та стягнуті господарським судом витрати підлягають відшкодуванню за рахунок коштів, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом установлено, що постановою Господарського суду Київської області від 20 липня 2011 року ТОВ «Сєвєродонецьке підприємство (СП) «Хімпоставка» визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5 Цією ж ухвалою звільнено ОСОБА_5 і призначено нового арбітражного керуючого - ОСОБА_1
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27 травня 2020 року у справі №БЗ/253-10 затверджено звіт ліквідатора ТОВ «СП «Хімпоставка» - ОСОБА_1 про нарахування і виплату грошової допомоги, здійснення та відшкодування витрат ліквідатора, з урахуванням доповнень, за період з 18 квітня 2018 року по 05 листопада 2019 року, відповідно до якого невиплачена винагорода становить 137 416,60 грн, невідшкодовані витрати - 12 708,80 грн за рахунок коштів ТОВ «СП «Хімпоставка», визначено порядок відшкодування, зокрема частина - АТ «ОТП Банк» на суму 42 778,53 грн. Провадження у справі про банкрутство ТОВ «СП «Хімпоставка» закрито.
Постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк» про стягнення заборгованості.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов наступних висновків: позов пред'явлено до неналежного відповідача; вказаний спір виник з підстав порушення права ОСОБА_1 на виплату грошової винагороди ліквідатора (арбітражного керуючого) ТОВ «СП «Хімпоставка» в сумі 42 778,53 грн; справа про банкрутство боржника порушена господарським судом 08 грудня 2010 року, тобто до 19 січня 2013 року, тому, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 333/2242/16-ц, даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15 червня 2022 року у справі 3Б3/253-10 заяву арбітражного керуючого ОСОБА_1 про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами задоволено; ухвалу Господарського суду Київської області від 27 травня 2020 року у цій справі скасовано та постановлено нову ухвалу, якою затверджено звіт ліквідатора ТОВ «СП «Хімпоставка» ОСОБА_1 про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 18 квітня 2018 року по 05 листопада 2019 року з покладенням обов'язку здійснення виплати грошової винагороди та витрат в частині суми 42 778,53 грн на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».
З матеріалів справи вбачається, що 26 січня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № СМ-SME900/004/2007.
26 січня 2007 року в якості забезпечення виконання умов кредитного договору між ЗАТ «ОТП Банк» та ТОВ «СП «Хімпоставка» укладено договір поруки №SR-SME900/004/2007/1, за умовами якого поручитель ТОВ «СП «Хімпоставка»зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником ОСОБА_4 його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором у повному обсязі таких зобов'язань.
18 березня 2011 року мід ПАТ «ОТП Банк» (продавець) та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (покупець) укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю.
Відповідно до п. 3.1. ст. 3 зазначеного договору продавець продає (переуступає) покупцю права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься у додатку 1 до цього договору), а покупець приймає такий кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду.
Згідно витягу з Додатку 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 березня 2011 року ПАТ «ОТП Банк» передало ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги за кредитним договором № CM- SME900/004/2007 від 26 січня 2007 року, укладеним з ОСОБА_4 , та за договором поруки № SR-SME900/004/2007/1, укладеним між банком та ТОВ «СП «Хімпоставка».
Згідно ст. 1 Статуту АТ «ОТП Банк» останнє є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «ОТП Банк», яке, в свою чергу, є правонаступником усіх прав та обов'язків ЗАТ «ОТП Банк».
08 вересня 2017 року між ТОВ «ОТП Факторинг» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» прийняло право вимоги за кредитним договором № СМ-SME900/004/2007 від 26 січня 2007 року, який укладено між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк» 26 січня 2007 року та договором поруки №SR-SME900/004/2007/1, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ТОВ СП «Хімпоставка».
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні встановлені законодавством України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад в частині кредитора.
Відповідно до частин першої, другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Таким чином, зважаючи на те, що ухвалою Господарського суду Київської області від 15 червня 2022 року затверджено звіт ліквідатора ТОВ «СП «Хімпоставка» ОСОБА_1 про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 18 квітня 2018 року по 05 листопада 2019 року з покладенням обов'язку здійснення виплати грошової винагороди та витрат в частині суми 42 778,53 грн на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», який є правонаступником ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 має право на стягнення цих грошових коштів, як грошової винагороди ліквідатора (арбітражного керуючого) ТОВ «СП «Хімпоставка», в порядку статті 509 ЦК України.
За вимогами статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані позивачем та стягнуті господарським судом витрати підлягають відшкодуванню за рахунок коштів, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вказаний спір виник з підстав порушення права позивача на виплату грошової винагороди ліквідатора (арбітражного керуючого) ТОВ «СП «Хімпоставка» в сумі 42 778,53 грн.
Справа про банкрутство боржника, порушена господарським судом 08 грудня 2010 року, тобто до 19 січня 2013 року, тому, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 333/2242/16-ц, даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Отже, доводи апелянта щодо порушення юрисдикції суду, оскільки питання щодо діяльності та виплати винагороди арбітражного керуючого регулюється КУзПБ, є необґрунтованими. Окрім того, суд першої інстанції при прийнятті позовної заяви до розгляду та відкритті провадження у справі керувався висновками, викладеними у постанові Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у справі №372/2524/20 щодо первісної позовної заяви ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, щодо подвійного стягнення з відповідача 42 778,53 грн не заслуговують на увагу суду та є неспроможними, оскільки ухвалою Господарського суду Київської області від 15 червня 2022 року лише затверджено звіт ліквідатора ТОВ «СП «Хімпоставка» ОСОБА_1 про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 18 квітня 2018 року по 05 листопада 2019 року з покладенням обов'язку здійснення виплати грошової винагороди та витрат в частині суми 42 778,53 грн на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія». Питання про стягнення винагороди ліквідатора судом не вирішувалось, а отже дана ухвала не є таким судовим рішенням, яке може бути пред'явлено до виконання, а є лише підставою для подальшого пред'явлення вимог до осіб, за рахунок яких затверджено звіт.
Таким чином, колегія дійшла висновку, що місцевий суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.
Обставин, які б свідчили про наявність підстав для сумніву у правильності висновків суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведено.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів уважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а отже, слід відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» - Даніліної Світлани Сергіївни - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Кравець
Судді О.В. Желепа
О.Ф. Мазурик