Справа № 758/16292/21
№ апеляційного провадження: 33/824/2954/2022
27 жовтня 2022 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Слюсар Т.А., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Бойкініча Романа Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
Постановою Подільськогорайонного суду м. Києва 20 грудня 2021 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень та стягнуто судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на день винесення постанови становить 454 грн в дохід держави.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, адвокат Бойкініч Р.С. в інтересах ОСОБА_1 22 вересня 2022 року через засоби поштового зв'язку направив апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Подільського районного суду м. Києва 20 грудня 2021 року та ухвалити нову, якою закрити провадження за відсутності складу правопорушення.
Апеляційна скарга за змістом обґрунтована тим, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі фактичні обставини справи та всі обов'язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а тому дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Також зазначено, що обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише про характер вчиненого психологічного насильства відносно ОСОБА_2 , яка не є членом його сім'ї, а й про можливість завдання чи завдання внаслідок цього шкоди її психічному здоров'ю.
Апелянт вказує, що конфліктна ситуація між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відсутності доказів на підтвердження завдання або можливості завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-3 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку. Будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за обставин викладених в протоколі, матеріали справи не містять.
Крім того в апеляційній скарзі адвокат Бойкініч Р.С. в інтересах ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на оскарження, адвокат вказує, що про наявність оскаржуваної постанови ОСОБА_1 стало відомо 13 вересня 2022 року, після отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, оскільки адреса зазначена в повістках, які направлялися ОСОБА_1 , є невірною і тому повертались з відповідною відміткою.
Убачається, що постанова суду була ухвалена 20.12.2021, в матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити адвокату Бойкінічу Р.С. в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року як такий, що пропущений з поважних причин.
Під час апеляційного розгляду суд заслухав пояснення адвоката Бойкініч Р.С. в інтересах ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити.
Перевіривши та вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з'ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
За нормами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року з наступними змінами визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП суб'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини і передбачено наявність прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.
Тобто, за змістом закону слідує, що вчинення особою дій, передбачених даною статтею, тягнуть за собою завдання шкоди фізичному або психологічному здоров'ю особи, у відношенні якої вчинені дії, тобто настання певних наслідків.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме:
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 458101 від 30 вересня 2021 року, з якого убачається, що о 18 год. 00 хв. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє психологічне насильство відносно своєї співмешканки, а саме: висловлювався нецензурною лайкою, виганяв з квартири та погрожував фізичною розправою чим вчинив порушення передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 1).
Поясненнями ОСОБА_2 , щодо постійної до неї агресивної поведінки ОСОБА_1 , в тому числі і в присутності їх неповнолітніх дітей (а.с. 3).
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства у формі психологічного характеру погрози та образи, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 доведена наявними у справі доказами.
Доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення апеляційний суд до уваги не бере, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються наведеними вище доказами.
При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.
Апеляційним судом відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясовано усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.
Викладені у постанові районного суду висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень накладене відповідно до санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
З огляду на суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, підстави для скасування постанови районного суду відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-
Поновити адвокату Бойкінічу Роману Сергійовичу в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року.
Апеляційну скаргу адвоката Бойкініча Романа Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та піддано адміністративному стягненню - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.А. Слюсар