07 липня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12021111030000603 стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 04.10.2010 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки;
- 24.04.2012 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки;
- 29.11.2012 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ст. 198 КК України до арешту строком 4 місяці, звільнений 08.05.2013 року по відбуттю строку покарання;
- 26.11.2014 року Білоцерківським міськрайонним судом
Київської області за ч. 2 ст. 289, ст. 71 КК України на 6 років позбавлення волі без конфіскації майна, звільненого 12.09.2019 року по відбуттю строку покарання,
Справа №11-кп/824/1837/2022 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ч. 2 ст. 121 КК України Доповідач ОСОБА_1
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Таращанського районного суду Київської області від 20 грудня 2021 року,
Вироком Таращанського районного суду Київської області від 20 грудня 2021 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та йому призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Суд визнав доведеним, що 04 квітня 2021 року приблизно об 11 годині, точного часу не встановлено, ОСОБА_7 знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , в якій мешкав ОСОБА_9 , де, разом з останнім та ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , вживали алкогольні напої. В цей час у ОСОБА_7 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, в ході словесного конфлікту, який раптово виник на ґрунті особистих неприязних відносин із ОСОБА_9 , виник злочинний умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень останньому. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні кухні, умисно наніс ОСОБА_9 один удар долонею правої руки в область обличчя, після чого ОСОБА_9 пішов до приміщення спальної кімнати разом з ОСОБА_7 . Далі ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , знаходячись у приміщенні спальної кімнати вищевказаної квартири, діючи умисно, з метою заподіяння ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, передбачаючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи при цьому настання відповідних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, наніс ОСОБА_9 множинні удари руками та ногами в область обличчя та тулуба, після чого ОСОБА_7 схопив ОСОБА_9 за верхній одяг, а саме за капюшон його кофти, та, застосовуючи фізичну силу, витягнув останнього з приміщення квартири та залишив потерпілого у приміщенні під'їзду вказаного будинку.
Внаслідок умисних, протиправних дій ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки з переломами ребер та ушкодженням правої легені, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер у приміщенні Комунального некомерційного підприємства Таращанської міської ради «Таращанська міська лікарня».
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , вважаючи вирок суду незаконним через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити новий вирок, яким закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 .
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд у вироку, даючи кримінально-правову оцінку діям обвинуваченого, виходить з оцінки показань обвинуваченого у судовому засіданні у сукупності з дослідженими доказами з точки зору їх достатності та взаємозв'язку. При цьому, суд не зазначає переліку обставин, які визнано судом встановленими в ході розгляду справи, з наведенням переліку відповідних доказів.
Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованого йому діяння не визнав та пояснив суду, що він не бив потерпілого ОСОБА_12 , а лише штовхнув його, від чого потерпілий впав, потім 3-4 рази штовхнув його правою ногою по спині в області сідниць, а в подальшому витяг за капюшон кофти по підлозі з квартири на коридор, виселяючи його таким чином із помешкання.
При цьому, жодним із покладених судом в основу вироку доказів пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , надані ним суду, не спростовані.
Також, в ході судового розгляду справи не було доведено, що тілесні ушкодження, виявлені на тілі потерпілого ОСОБА_9 , були заподіяні обвинуваченим ОСОБА_7 , а висновок про те, що прокурором повністю і беззаперечно доведено, що дійсно мало місце умисне заподіяння ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , що потягло смерть останнього, зроблений судом всупереч вимогам ст. 370 КПК України в частині обґрунтованості висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 .
Крім того, у судовому засіданні в якості свідка був допитаний завідувач хірургічного відділення КНП Таращанської міської ради «Таращанська міська лікарня» ОСОБА_13 , який пояснив суду, що в день надходження потерпілого ОСОБА_12 до райлікарні йому був встановлений діагноз: перелом ребер, підшкірна емфізема. Рентгенологічне дослідження підтвердило наявність перелому ребер, ушкодження легені виявлено не було. Наступного дня пацієнт був дообстежений, йому було повторно проведено рентгенологічне дослідження, ознак ушкодження легень виявлено не було. В подальшому у хворого почались епілептичні напади, внаслідок яких він неодноразово падав, був у збудженому стані, стан середньої важкості. Також свідок зазначив, що одразу при поступленні у потерпілого вже була підшкірна емфізема, що вказує на наявність ушкодження легень. Однак, на рентгені ушкодження не виявили. Це можливо за умови, що ушкодження мало місце, але було невеликим.
Тому, та обставина, що під час рентгенологічного дослідження грудної клітини потерпілого не було зафіксовано ушкодження легенів, свідчить про те, що таке ушкодження від взаємодії із переламаними ребрами могло бути наслідком падіння ОСОБА_9 з висоти власного зросту на предмети з твердою поверхнею, які знаходились на підлозі лікарняної палати, на коридорі та туалеті, під час епілептичних нападів у лікарні.
Крім того, доводи експерта ОСОБА_14 у судовому засіданні про те, що всі описані у висновку тілесні ушкодження потерпілого стались одномоментно без розриву в часі, суд мав оцінювати критично, оскільки питання: «чи могли тілесні ушкодження у вигляді перелому ребер ОСОБА_9 утворитись без розриву легені та діафрагми?» та «чи могли тілесні ушкодження у вигляді розриву легені та діафрагми ОСОБА_9 утворитись під час перебування його в лікарні від дії на них гострих країв обломків ребер під час падіння Козачука з висоти власного зросту на предмети з твердою поверхнею, які знаходились на підлозі лікарняної палати, на коридорі та туалеті, під час епілептичних нападів у лікарні?», експерт в ході проведення експертизи не вирішував, а клопотання сторони захисту про призначення такої експертизи судом було відхилене.
Також під час проведення судово-медичної експертизи № 63 експертом не досліджувалися рентгенологічні знімки, на які посилався у своїх показаннях завідувач хірургічного відділення КПП Таращанської міської ради "Таращанська міська лікарня" ОСОБА_13 , стверджуючи, що при первинному обстеженні ОСОБА_9 не було виявлено пошкодження легенів та діафрагми.
Таким чином, вважає, що судом допущено невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи відносно доведеності тієї обставини, що тілесні ушкодження, виявлені на тілі ОСОБА_9 , та які призвели до смерті останнього, були заподіяні ОСОБА_7 , а також доведеності тієї обставини, що тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_9 у вигляді перелому ребер та тілесні ушкодження у вигляді розриву легені та діафрагми (причина смерті), утворилися одномоментно, і такі порушення, у відповідності до ст. 409 КПК України, є підставою для скасування вироку.
Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.
Також 07 червня 2022 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання прокурора у провадженні - прокурора Таращанського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_15 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 днів, без визначення йому розміру застави, яке обґрунтоване продовженням існування на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду, адже засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, на 9 років позбавлення волівироком Таращанського районного суду Київської області від 20 грудня 2021 року, який оскаржується в апеляційному порядку, та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше судимий, та знову вчинив кримінальне правопорушення, за яке засуджений даним вироком, а, крім того, 24.06.2020 року та 26.11.2020 року до Білоцерківського міськрайонного суду направлено обвинувальні акти по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 та ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 121 КК України відповідно, що свідчить про відсутність будь-яких стримуючих факторів щодо його протиправної поведінки, в тому числі вчинення кримінальних правопорушень, і томуз метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 , який раніше неодноразово судимий, на час інкримінованих йому дій ніде не працював, не навчався, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, покладених на нього процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні, та беручи до уваги неможливість запобігання вищезазначеним ризикам застосуванням більш м'яких запобіжних, необхідно продовжити йому строк тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника ОСОБА_6 на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, а також заперечення прокурора проти її задоволення, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
При цьому, положеннями ст. 94 КПК України встановлено обов'язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість вироку суду в межах доводів, викладених в апеляційних скаргах сторони захисту, колегія суддів вважає, що вказані вимоги кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 та при ухваленні вироку судом були дотримані.
Так, суд першої інстанції, розглянувши дане кримінальне провадження, відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, на переконання колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у заподіянні ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, від яких в подальшому настала смерть потерпілого, що відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджений дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності, які оцінені судом першої інстанції відповідно до положень ст. 94 КПК України.
При цьому повно та всебічно у судовому засіданні були перевірені доводи сторони захисту щодо того, що тілесні ушкодження, виявлені на тілі потерпілого ОСОБА_9 , не були заподіяні обвинуваченим ОСОБА_7 , адже останній лише штовхнув його, від чого потерпілий впав, потім 3-4 рази штовхнув його правою ногою по спині в області сідниць, а в подальшому витяг за капюшон кофти по підлозі з квартири на коридор, виселяючи його таким чином із помешкання, і тому від таких дій ОСОБА_7 не могли бути спричинені тяжкі тілесні ушкодження та наступити смерть ОСОБА_9 .
Проте, ці доводи судом першої інстанції обґрунтовано визнані такими, що не відповідають дійсності, оскільки спростовуються об'єктивними доказами у провадження, які змістовно наведені у вироку, а саме - показаннями потерпілої, свідків, а також письмовими доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку, обґрунтовано визнавши їх належними, допустимими та достовірними.
Так, судом першої інстанції з показань обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_16 та свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і письмових доказів, встановлено, що 04 квітня 2021 року під час спільного вживання алкогольних напоїв у приміщенні квартири за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 стався конфлікт з приводу звільнення ОСОБА_9 квартири, яку він винаймав у ОСОБА_10 та спільно з ним в ній проживав, після чого ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин наніс ОСОБА_9 один удар долонею правої руки в обличчя, а після цього множинні удари руками та ногами в область обличчя та тулубата, схопивши за капюшон, застосовуючи фізичну силу, витягнув ОСОБА_9 з приміщення квартири у коридор під'їзду, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки з переломами ребер та ушкодженням правої легені, від яких в подальшому настала смерть ОСОБА_9 .
При цьому сам ОСОБА_7 не оспорює, що в день події між ним та ОСОБА_9 стався конфлікт, але вказує, що він не бив потерпілого, а лише штовхнув його рукою в область тулуба, від чого потерпілий впав, потім 3-4 рази штовхнув його правою ногою по спині в область сідниць, а потім витягнув за капюшон кофти по підлозі з квартири на загальний коридор.
Між тим, такі твердження ОСОБА_7 про силу, кількість і локалізацію завданих ним ударів та неможливість спричинення нимитяжких тілесних ушкоджень спростовуються, а спричинення саме ним потерпілому ОСОБА_9 вищевказаних тяжких тілесних ушкоджень підтверджується, зокрема, даними:
- протоколу прийняття заяви ОСОБА_9 про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), що 04 квітня 2021 року складений оперуповноваженим СРЗПВ ВКП Білоцерківського РУП ОСОБА_23 , в якій зазначено з приводу обставин події, що 04.04.2021 близько 10 год. в АДРЕСА_2 ОСОБА_24 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_9 , та вона містить власноручний запис «Записано вірно», підпис і прізвище ОСОБА_9 (т. 2 а.п. 3);
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 , в якому останній, будучи допитаним 05 квітня 2021 року, зазначив, що вже близько місяця проживав у АДРЕСА_2 , де винаймав квартиру в ОСОБА_25 . Так, 04.04.2021 року близько 09 год. ОСОБА_26 разом зі своїм зятем ОСОБА_24 прийшли до вищевказаної квартири, де разом сіли снідати та вживати горілку. В ході спілкування ОСОБА_26 та ОСОБА_27 почали говорити, щоб він виселявся з їх квартири. На даному ґрунті в них виникла сварка та бійка між ним та ОСОБА_28 , в ході якої останній почав наносити йому удари руками та ногами по всьому тілу. ОСОБА_26 його не бив, а тільки кричав словесно. По факту отримання тілесних ушкоджень його було доставлено до Таращанської ЦРЛ (т. 2 а.п. 5-6);
- протоколу огляду місця події від 06.04.2021 року з фототаблицею, в ході проведення якого, в період часу з 02:40 год. до 03:10 год. палати № 12 Таращанської ЦРЛ за адресою: вул. Шевченка, 66, м. Тараща Київської області було виявлено з правої сторони палати на ліжку, труп ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у лежачому положенні на спині, обличчям до верху. На обличчі чисельні садні рани. Під правим та лівим оком наявні садна бурого кольору, більше виражено з лівої сторони обличчя. На верхній кінцівці лівій та правій наявні підшкірні крововиливи бурого кольору. Грудна клітина та тулуб вкриті численними крововиливами (підшкірними), наявні садна бурого кольору. Зі слів лікаря ОСОБА_29 в ОСОБА_9 підтверджені переломи ребер - 3, 4, 7, 8, 9, 10 з права. Труп одягнено в футболку сірого кольору, труси синього кольору. Грудна клітина на дотик має перелами ребер. Кінцівки рук та ніг, кістки черепа на дотик цілі. Носова перегородка на дотик має хруст, що свідчить про перелом (т. 2 а.п. 7-10);
- висновку судово-медичної експертизи № 63 від 07.05.2021 року, згідно якої: при проведенні судово-медичної експертизи встановлено, що смерть ОСОБА_9 настала від закритої травми грудної клітки з переломами ребер та ушкодженням правої легені, що призвело до шоку. На це вказують результати судово-медичного дослідження трупа: субдуральний крововилив; численні переломи ребер справа та зліва з розривом правої легені; розрив діафрагми справа; черезкапсулярний розрив печінки; кров в правій плевральній та черевній порожнинах; нерівномірне кровонаповнення міокарда; понижене кровонаповнення внутрішніх органів; рідкий стан крові; набряк легень та головного мозку. Перелом кісток носа. Синці та садна на обличчі, тулубі, верхніх кінцівках та правому стегні. Тілесні ушкодження (синці та садна, перелом кісток носа), виявлені при судово-медичному дослідженні трупа, виникли від дії тупого предмета (ів), мають ознаки легких тілесних ушкоджень і не знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого. Тілесне ушкодження у вигляді субдуральної гематоми виникло від дії тупого предмету, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження. Тілесне ушкодження у вигляді перелому ребер з ушкодженням правої легені, правого купола діафрагми та розрив капсули печінки мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження. Всі вище описані тілесні ушкодження не могли утворитися при падінні з висоти власного зросту та при падінні з дивана з положення лежачи, про що свідчить характер та локалізація ушкоджень. Всі вище описані тілесні ушкодження могли утворитися від дії рук та ніг людини, по давності можуть відповідати 04.04.2021 року. При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа ОСОБА_9 , етиловий спирт не виявлено (т. 2 а.п. 14-15);
- протоколу огляду місця події від 06.04.2021 року з фототаблицею до нього, за яким в ході проведення огляду квартири АДРЕСА_3 було виявлено та вилучено: штани (оливкового) кольору типу (вельвет), на яких, на задній частині, на відстані близько 20 см від поясу знаходились плями бурого кольору в кількості 5 штук, круглої форми, а у ванній кімнаті з наявної на відстані близько 60 см над бачком туалету сушилки (батарея) металева виявлено плями бурого кольору, з якої було здійснено змив, та на підлозі з правої сторони від входу виявлено особисті речі, на яких наявні плями бурого кольору, а саме: на рушнику (полотенці) для підлоги ванни та на доріжці сірого кольору, які вилучені (т. 2 а.п. 22-36);
- протоколу отримання речей та документів від 06.04.2021 року, згідно якого - підозрюваним ОСОБА_7 в присутності захисника було передано слідчому кросівки чорного кольору, штани синього кольору, кофту синього кольору з написом «Off white» (т. 2 а.п. 58);
- протоколу огляду речей від 30.04.2021 року з фототаблицею до нього, згідно якого: в ході проведення огляду речей - штанів сіро-синього кольору «Offwhite», спортивної кофти сіро-синього кольору «Off white», штанів болотного кольору, кросівок «Merella», ганчірки прямокутної форми та рушника, - на штанах болотного кольору спереду та ззаду з лицьової сторони виявлені переривчасті помарки та нашарування речовини сірого та сіро-коричневого кольору різної форми та величини; на підошві кросівка «Merella» на праву ногу, в передній та середній частині виявлено нашарування речовини темно-сірго кольору невизначеної форми з нечіткими контурами розміром 4,5х4,5 см та розміром 0,8х1,5 см; ганчірка бувша у використанні, сильно забруднена, наявні ознаки перебування у воді; рушник бувший у використанні, забруднений, місцями наявні масивні накладення жовтого кольору (т. 2 а.п. 203-208);
- висновку судово-медичної експертизи № 35/Д від 11.05.2021 року, згідно з яким встановлено, що смерть ОСОБА_9 настала від закритої травми грудної клітки з переломами ребер та ушкодженням правої легені, що призвело до шоку. Тілесні ушкодження на голові, тулубі та кінцівках виникли від прямої дії травмуючої сили, про що свідчить характер ушкоджень. Судово-медичних даних, які дозволяють судити в якій позі знаходився потерпілий та взаєморозташування потерпілого та нападника під час нанесення та заподіяння тілесних ушкоджень, не має. Після отримання тілесних ушкоджень потерпілий міг самостійно здійснювати активні дії. Смерть ОСОБА_9 , констатована в Таращанській міській лікарні в 2 години 06.04.2021 року (т. 2 а.п. 80);
- висновку експерта № 86 від 27.04.2021 року, згідно з яким - на фрагменті бинту зі змивом, вилученим при ОМП, який був надісланий на дослідження, в об. № 1 виявлена кров людини. При встановленні групової приналежності крові в об. № 1 на фрагменті бинту, виявлений тільки антиген Н. Отже, дана кров могла походити від потерпілого ОСОБА_9 (т. 2 а.п. 85-86);
- висновку експерта № 87 від 19.04.2021 року, за яким встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_9 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. На штанах, які були вилучені при огляді місця події 06.04.2021 року та надіслані на дослідження, в об. №4 виявлена кров людини. При встановленні групової приналежності крові в об. № 4 по системі АВ0, антигени А, В, Н не були виявлені (т. 2 а.п. 87-89);
- висновку експерта № 88 від 27.04.2021 року, згідно з яким - на ганчірці сірого кольору (за постановою - доріжка для підлоги), в об.№№1-4, рушнику з малюнком (за постановою - для підлоги), об.№№5-7; вилучених при ОМП, які були надіслані на дослідження, в об. №№ 1-5, виявлена кров людини. При встановленні групової приналежності крові в об. № 4 на ганчірці сірого кольору, встановлена група О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, в об.№№1-3, 5 виявлений тільки антиген Н. Отже, дана кров могла походити від потерпілого гр. ОСОБА_9 (т. 2 а.п. 90-91);
- висновку експерта № 89 від 23.04.2021 року, згідно з яким - на кросівку на праву ногу ОСОБА_7 в об.№№1,2, надісланому на дослідження, виявлена кров. Видова приналежність крові в об. №№1,2 не встановлена, так як ні з однією з преципітуючих сироваток, які вводились в реакцію, не було отримано позитивного результату. На кросівку на ліву ногу ОСОБА_7 в об.№№3,4, надісланому на дослідження, кров не виявлена (т. 2 а.п. 92-93);
- висновку експерта № 90 від 23.04.2021 року, за яким - на кофті, в об. №№ 1,3, вилученій у ОСОБА_7 та надісланій на дослідження, виявлена кров людини. При встановленні групової належності крові за системою АВ0, в об. №№ 1,3, на кофті виявлений антиген Н, отже, дана кров могла походити від потерпілого ОСОБА_9 (т. 2 а.п. 94-96);
- висновку експерта № 91 від 23.04.2021 року, за яким - на штанах, в об. № 6, вилучених у ОСОБА_7 та надісланих на дослідження, виявлена кров людини. При встановленні групової належності крові за системою АВ0, в об. № 6, на штанах виявлений антиген Н, отже, дана кров могла походити від потерпілого ОСОБА_9 (т. 2 а.п. 97-99);
- протоколу проведення слідчого експерименту від 06.04.2021 року та відеозапису цієї слідчої дії, за участю свідка ОСОБА_10 , в ході якого останній відтворив дії і обстановку події та показав, що 04.04.2021 року він приїхав з дочкою і зятем Антоном на квартиру по вулиці Повітрофлотській. Прийшов ОСОБА_30 (так свідок постійно називає потерпілого ОСОБА_12 ) і почав чіплятись до зятя, хапав ножа. Зять вибив у нього ніж. ОСОБА_12 пішов у кімнату та ліг на диван. Зять ОСОБА_31 пішов до нього в кімнату. Він також пішов за ними слідом і бачив, як зять пнув - наніс три чи більше - удари носком ноги в тулуб потерпілого. Під час слідчого експерименту свідок відтворив ці удари та продемонстрував, як обвинувачений ОСОБА_32 наносив удари носком правої ноги в область правої частини тулуба ОСОБА_33 - зону від нижніх ребер до правого бедра. Показав, що ОСОБА_34 лежав на спині головою до дверей, ногами до вікна, повернутий правою частиною тулуба до обвинуваченого. Після нанесення ударів ОСОБА_32 взяв ОСОБА_12 руками за обидві ноги, стягнув чи скинув з дивана на підлогу та витягнув за ноги обличчям догори з квартири на коридор. Свідок не бачив, щоб ОСОБА_32 наносив ОСОБА_12 удари руками, але ствердив, що обвинувачений певний період часу знаходився в кімнаті з потерпілим сам на сам, тому ОСОБА_32 міг наносити ОСОБА_12 удари руками і ногами так, як розповідав потерпілий, оскільки він всього не бачив. Стверджував, що ні він, ні його дочка потерпілого не били (т. 2 а.п. 37-41);
- протоколу проведення слідчого експерименту від 06.04.2021 року та його відеозапису, за участю свідка ОСОБА_11 , в ході якого остання відтворила дії і обстановку події та показала, що 04.04.2021 вони з батьком та чоловіком ОСОБА_31 приїхали у квартиру по вул. Повітрофлотській. В квартирі знаходився квартирант ОСОБА_35 , якого вони хотіли виселити із квартири, казали йому забирати речі, а він не хотів цього робити і (дослівно з відеозапису): «трохи поплатився за це». Квартирант схопив ножа і почав на них кидатись. Чоловік забрав ніж. Тоді ще потерпілого не били. ОСОБА_31 рукою натиснув на його плече і від цього ОСОБА_36 сів на стілець. Батько кулаком правої руки наніс два удари в ліву верхню частину обличчя ОСОБА_36 . Свідок відтворила ці удари і показала місце їх нанесення в область лівої вилиці потерпілого. Удари були сильні, але ОСОБА_36 свідомість не втрачав, був у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_37 , сидячи, потягнувся рукою до горілки, на що ОСОБА_31 долонею правої руки дав йому два ляпаси: по одному по кожній щоці, а потім лівою рукою (але не кулаком) в праву частину голови. Цей удар був важчий, ніж ляпас. Після цього ОСОБА_37 пішов у кімнату. ОСОБА_31 пішов за ним. Свідок не бачила, що там відбувається. Бачила, як ОСОБА_36 пішов у ванну, звідти вийшов у спідній білизні: у кофті без штанів, та знов пішов у кімнату. Там вони були з ОСОБА_31 10 хвилин. Що саме там відбувалось - вона не знає, особливих криків чи бійки вона не чула. Антон їй розповідав, що він витягнув ОСОБА_36 з кімнати за капюшон по підлозі та виставив за двері. Потім вони викинули на коридор його речі (т. 2 а.п. 42-45).
Отже, приведеними вище доказами беззаперечно підтверджується факт спричинення ОСОБА_7 , шляхом завдання рядуударів руками та ногами в область обличчя та тулуба, тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 у видізакритої травми грудної клітки з переломами ребер та ушкодженням правої легені, що ускладнилися розвитком шоку, від яких в подальшому настала його смерть.
При цьому, як визнав суд першої інстанції, і з цим погоджується колегія суддів, вищенаведені докази є належними, допустимими, достовірними і достатніми та в повному обсязі підтверджують встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження.
Поряд з цим, суд першої інстанції обгрунтовано критично поставився до показань свідка ОСОБА_11 в суді про те, що ОСОБА_7 не наносив ОСОБА_38 ударів, адже вони в цій частині суперечать показанням інших свідків, об'єктивно виявленим у загиблого тілесним ушкодженням та їх локалізації, а також даним, здобутим під час слідчого експерименту за її участі, під час якого свідок вільно, послідовно і впевнено розповіла та показала обставини події, показавши, як ОСОБА_24 долонею правої руки дав ОСОБА_9 два ляпаси: по одному по кожній щоці, а потім наніс удар лівою рукою (але не кулаком) в праву частину голови.
Аналогічним чином суд правильно оцінив і показання свідка ОСОБА_10 в суді першої інстанції, оскільки вони суперечать тим обставинам, що були встановлені під час слідчого експерименту за його участі, під час якого ним було продемонстровано як ОСОБА_24 підійшов до ОСОБА_9 , який лежав на дивані, і наніс потерпілому три чи більше удари носком правої ноги в тулуб - зону від нижніх ребер до правого стегна, що відповідає виявленим у ОСОБА_9 тілесним ушкодженням та їх локалізації.
Тож, зважаючи на вищеприведені докази, посилання сторони захисту в апеляційній скарзі, що вчиненими ОСОБА_7 діями, як то, що він лише 3-4 рази штовхнув ОСОБА_9 правою ногою по спині в області сідниць, не могли бути спричинені виявлені у ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження, від яких в подальшому настала його смерть, є непереконливими. Тим більше, що, як сам обвинувачений, так і свідки - очевидці події ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтвердили в суді першої інстанції, що в день події, коли вони прийшли до квартири АДРЕСА_3 , потерпілий ОСОБА_9 почував себе нормально, тілесних ушкоджень (крім подряпини чи-то синця на обличчі) він не мав, крові на ньому не було, і також кожен з них підтвердив факт конфлікту між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , що тоді виник на побутовому ґрунті через намір виселити потерпілого з квартири. Не оспорюється обвинуваченим і та обставина, що після конфлікту на місце події було викликано поліцію та швидку, потерпілого було оглянуто, зафіксовано тілесні ушкодження та направлено на кареті швидкої допомоги у лікарню. При цьому саме на обвинуваченого, як на особу, яка нанесла йому тілесні ушкодження, вказав у заяві про злочин і сам померлий ОСОБА_9 . Тому, зважаючи на те, що обвинувачений вказав, що ніхто інший, крім нього, під час того конфлікту не наносив ударів потерпілому, то його показання про силу, кількість і локалізацію цих ударів є нелогічними і вочевидь неправдивими.
Також, на переконання колегії суддів, є надуманою позиція сторони захисту про те, що, оскільки під час рентгенологічного дослідження грудної клітини потерпілого не було зафіксовано ушкодження легенів, то таке ушкодження могло бути наслідком від взаємодії із переламаними ребрами при падінні ОСОБА_9 з висоти власного зросту на предмети з твердою поверхнею, які знаходились на підлозі лікарняної палати, на коридорі та туалеті, під час епілептичних нападів у лікарні, адже вона повністю спростована показаннями в суді свідків ОСОБА_13 - завідуючого хірургічним відділенням Таращанської міської лікарні та ОСОБА_39 , котрий працює лікарем-травматологом у Таращанській міській лікарні, експерта ОСОБА_14 та даними судово-медичних експертиз.
Так, свідок ОСОБА_13 в суді першої інстанції надав показання про те, що при поступленні до лікарні Козачука, останній скаржився на болі грудної клітини і за результатами огляду йому був поставлений діагноз: перелом ребер, підшкірна емфізема, що вказує на наявність ушкодження легень. Однак, при рентгенологічному дослідженні ушкодження легені не виявили, і це можливо за умови, що ушкодження мало місце, але було невеликим.
Також і свідок ОСОБА_39 в суді вказав, що за результатами первинного огляду ОСОБА_12 , ним було встановлено у хворого травму грудної клітини і підшкірну емфізему, що є ознакою ушкодження легень і свідчить про тяжке тілесне ушкодження.
Допитаний же в суді експерт ОСОБА_14 підтвердив висновки, проведених ним судово-медичних експертиз № 63 та № 35/Д, та вказав, що всі описані у висновку тілесні ушкодження потерпілого стались одномоментно без розриву в часі: ребра були зламані при застосуванні сили (ймовірніше за все - ногою), які пошкодили внутрішні органи (легені, печінку, діафрагму) - це комплексне тілесне ушкодження. Отримати ушкодження внутрішніх органів через деякий проміжок часу після переламу ребер, внаслідок падіння потерпілий не міг. Враховуючи те, що було зламано тільки три ребра, отримати такі ушкодження внутрішніх органів при падінні з висоти власного зросту чи при падінні з ліжка потерпілий не міг. Всі тілесні ушкодження були отримані потерпілим саме протягом 04.04.2021 року, а отримати їх раніше (03.04.2021 року чи ще раніше), або пізніше (05.04.2021 року) - потерпілий не міг, про це вказують результати гістологічного дослідження. Закрита травма грудної клітини - це тяжке тілесне ушкодження, з яким людина може прожити до двох діб, що і було у випадку з потерпілим. При цьому, з таким тілесними ушкодженнями людина може вчиняти активні дії. При проведенні експертизи ним вивчалась історія хвороби, де були наявні рентгенологічні знімки, і це описано в експертизі. Проте, рентген - це вторинне дослідження, а він бачив усі ушкодження на власні очі при розтині. Описані у висновках тілесні ушкодження - це результат гістологічних досліджень.
При цьому і за даними висновку судово-медичної експертизи № 63 від 07.05.2021 року, всі описані в ній тілесні ушкодження, які були виявлені у ОСОБА_9 , в т.ч. і ті, від яких настала його смерть, не могли утворитися при падінні з висоти власного зросту та при падінні з дивана з положення лежачи, про що свідчить характер та локалізація ушкоджень, а могли утворитися від дії рук та ніг людини, по давності можуть відповідати 04.04.2021 року (т. 2 а.п. 14-15).
Згідно ж висновку судово-медичної експертизи № 35/Д від 11.05.2021 року, смерть ОСОБА_9 настала від закритої травми грудної клітки з переломами ребер та ушкодженням правої легені, що призвело до шоку. Тілесні ушкодження на голові, тулубі та кінцівках виникли від прямої дії травмуючої сили, про що свідчить характер ушкоджень (т. 2 а.п. 80).
Отже, з вищенаведеного слідує, що ще при поступленні ОСОБА_9 до Таращанської міської лікарні - 04 квітня 2021 року о 15 год. 40 хв., у нього при первинному огляді вже було діагностовано, окрім перелому ребер, підшкірну емфізему, що вказує на наявність ушкодження легень, що й стало в подальшому причиною смерті ОСОБА_9 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 63 від 07.05.2021 року.
А тому такі твердження захисника в апеляційній скарзі про можливість отримання ОСОБА_9 ушкодження легенів від взаємодії із переламаними ребрами при падінні ОСОБА_9 з висоти власного зросту на предмети з твердою поверхнею, які знаходились на підлозі лікарняної палати, на коридорі та туалеті, під час епілептичних нападів у лікарні, через те, що таке ушкодження не було зафіксовано під час рентгенологічного дослідження грудної клітини потерпілого, не заслуговують на увагу, адже носять характер припущень.
З вищевказаних підстав слід також визнати необґрунтованими і посилання захисника в апеляційній скарзі про те, що під час проведення судово-медичної експертизи № 63 експертом не досліджувалися рентгенологічні знімки, адже вони спростовуються даними висновку судово-медичної експертизи № 63, з якого вбачається, що експертом вивчалась медкарта стаціонарного хворого №00696/129 на ім'я ОСОБА_9 та описано, що у потерпілого, крім усього іншого, було зафіксовано: «… Епілепсія з частими епіприступами; …проведена рентгенографія черепа…; На рентгенографії грудної клітини виявлені ушкодження - перелом 5-8 ребер по ППЛ справа. Підшкірна емфізема м'яких тканин грудної стінки правої легені. …», а про наявність такої - підшкірної емфіземи, що вказує на наявність ушкодження легень, тобто ще під час первинного огляду ОСОБА_9 , вказав і завідуючий хірургічним відділенням Таращанської міської лікарні ОСОБА_13 та лікар-травматолог цієї ж лікарні ОСОБА_39 , та таке тілесне ушкодження було виявлено і експертом ОСОБА_14 під час проведення огляду трупа 06.04.2021 року в період часу з 9 год. 15 хв. по 10 год. 20 хв., що відображено у відповідному протоколі (т. 2 а.п. 16-21).
Тож, з огляду на вказані вище висновки судово-медичної експертизи та показання свідків - медичних працівників, позиція сторони захисту щодо критичного ставлення до показань експерта ОСОБА_14 про те, що всі описані у висновку тілесні ушкодження потерпілого стались одномоментно без розриву в часі, оскільки питання: «чи могли тілесні ушкодження у вигляді перелому ребер ОСОБА_9 утворитись без розриву легені та діафрагми?» та «чи могли тілесні ушкодження у вигляді розриву легені та діафрагми ОСОБА_9 утворитись під час перебування його в лікарні від дії на них гострих країв обломків ребер під час падіння Козачука з висоти власного зросту на предмети з твердою поверхнею, які знаходились на підлозі лікарняної палати, на коридорі та туалеті, під час епілептичних нападів у лікарні?», експерт в ході проведення експертизи не вирішував, не заслуговує на увагу, адже не лише не відповідає дійсності, бо ці питання експертом досліджувались та щеу висновку судово-медичної експертизи № 63 від 07.05.2021 року, експертом ОСОБА_14 вже було зазначено, що всі описані в ній тілесні ушкодження, які були виявлені у ОСОБА_9 , в т.ч. і ті, від яких настала його смерть, не могли утворитися при падінні з висоти власного зросту та при падінні з дивана з положення лежачи, про що свідчить характер та локалізація ушкоджень, а могли утворитися від дії рук та ніг людини, по давності можуть відповідати 04.04.2021 року (т. 2 а.п. 14-15), ау висновку судово-медичної експертизи № 35/Д від 11.05.2021 року - про те, що смерть ОСОБА_9 настала від закритої травми грудної клітки з переломами ребер та ушкодженням правої легені, що призвело до шоку. Тілесні ушкодження на голові, тулубі та кінцівках виникли від прямої дії травмуючої сили, про що свідчить характер ушкоджень (т. 2 а.п. 80),але й ними беззаперечно спростована, в т.ч. і щодо запропонованого стороною захисту механізму утворення тяжких тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 , від яких настала його смерть.
Таким чином, дослідивши надані стороною обвинувачення, на противагу твердженням апелянта, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дійсно мало місце умисне заподіяння ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , що потягло смерть останнього, про що свідчить насильницький характер та механізм заподіяних потерпілому численних тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію як небезпечні для життя у момент заподіяння та настання його смерті саме від описаних в обвинуваченні тілесних ушкоджень, що підтверджено даними висновку судово-медичної експертизи.
При цьому, виходячи з досліджених судом першої інстанції та наведених вище висновків експертиз у сукупності з даними, зафіксованими у протоколах слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_40 та ОСОБА_11 , беззаперечно слідує, що тілесні ушкодження відповідної локалізації були завдані активними діями обвинуваченого, обумовленими прикладенням з його боку значної сили, а відтворений свідками ОСОБА_40 та ОСОБА_11 , під час проведеного з кожним з них слідчого експерименту, механізм заподіяння тілесних ушкоджень відповідає виявленим у ОСОБА_9 тілесним ушкодженням та їх локалізації, що підтверджено показаннями допитаних в судових засіданнях свідків - медичних працівників та повністю узгоджується з висновками експерта.
Враховуючи наведене й виходячи із встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, в т.ч. щодо характеру та локалізації тілесних ушкоджень потерпілого, слід дійти висновку, що ОСОБА_7 раптово, на ґрунті особистих неприязних відносин, завдавши ОСОБА_9 чисельних ударів по голові та тулубу, об'єктивно усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння і передбачав, що внаслідок цього буде заподіяно шкоду здоров'ю потерпілого, хоча й не конкретизував у своїй свідомості, якою саме буде така шкода (ступінь тяжкості тілесних ушкоджень). Тобто він діяв із неконкретизованим (невизначеним) умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, тому має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно - умисні тяжкі тілесні ушкодження, а до настання смерті ОСОБА_9 від таких ушкоджень ставився необережно.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив злочин, з кваліфікуючими наслідками, суб'єктивна сторона якого полягає у змішаній формі вини, коли умисно спричинений прямий наслідок (тяжкі тілесні ушкодження) тягне за собою ще один - похідний наслідок (смерть потерпілого), психічне ставлення до якого полягає лише в необережній формі вини - злочинній недбалості.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_7 повністю охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 121 КК України, як завдання умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 .
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в процесі досудового розслідування та при розгляді провадження в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення, наведені у вироку докази зібрані у відповідності до вимог КПК України, обґрунтовано визнані належними і допустимими та такими, що доводять винуватість ОСОБА_7 в заподіяні умисного тяжкого тілесного, що спричинило смерть потерпілого, отже дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України.
Призначене покарання ОСОБА_7 відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, і є необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи всі вказані вище обставини, не маючи інших приводів та підстав для скасування чи зміни вироку, визнаючи його законним та обґрунтованим, колегія суддів, вважає за необхідне залишити вирок суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Зважаючи на вищевикладене та положення ст. 532 КПК України щодо набрання судовим рішенням законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, колегія суддів в даному випадку не вбачає підстав для вирішення клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Таращанського районного суду Київської області від 20 грудня 2021 року стосовно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим в той же строк - з часу отримання її копії.
Судді:
___________________ ____________________ _____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3