07 липня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, шляхом проведення відеоконференцзв'язку між Київським апеляційним судом та робочим місцем захисника ОСОБА_6 , кримінальне провадження №12021116160000128 стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Володарського районного суду Київської області від 05 листопада 2021 року,
Вироком Володарського районного суду Київської області від 05 листопада 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та йому призначено покарання у виді 1 місяця арешту.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та витрат, пов'язаних із залученням експерта.
Суд визнав доведеним, що 09 жовтня 2021 року близько 14 години _________________________________________________________________
Справа №11-кп/824/467/2022 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ч. 1 ст. 309 КК України Доповідач ОСОБА_1
ОСОБА_7 , перебуваючи на польовій дорозі між селами Чепіженці та Капустинці Білоцерківського району Київської області, на узбіччі дороги, побачив дикорослу рослину коноплі та розуміючи, що це наркотичний засіб - канабіс, переслідуючи мету незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, зірвав листки та приніс до місця свого проживання: АДРЕСА_2 .
11 жовтня 2021 року близько 15 години 50 хвилин ОСОБА_7 проходив по вулиці Центральна, с. Чепіженці Білоцерківського району Київської області та був зупинений працівниками поліції на предмет зберігання заборонених речовин. В подальшому, під час особистого обшуку у
ОСОБА_7 було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, загальною масою 5,7 г.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , вважаючи вирок суду необґрунтованим, просить його змінити в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, призначене ОСОБА_7 покарання є явно суворим та не відповідає особі обвинуваченого.
Так, призначаючи покарання ОСОБА_7 у вигляді 1 місяця арешту суд першої інстанції врахував лише ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що є кримінальним проступком, однак не надав належну оцінку особі обвинуваченого, який раніше не судимий, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, шкодує про свою поведінку та в процесі досудового розслідування давав визнавальні показання, сприяючи органам правосуддя встановити істину по справі.
Разом з тим, виходячи із принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тому, враховуючи встановлені судом обставини щодо тяжкості кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та обставин, які пом'якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вважає, що ОСОБА_7 необхідно призначити більш м'яке покарання у виді штрафу.
Прокурор у провадженні ОСОБА_9 у запереченнях на апеляційну скаргу захисника, вважаючи її необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції, як законний та обґрунтований - без змін.
Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, а також заперечення прокурора проти її задоволення, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, встановленим органом досудового розслідування, оскільки вирок суду був ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381, 382 КПК України.
Порушень кримінального процесуального закону при розгляді обвинувального акта щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального проступку у спрощеному порядку колегія суддів не вбачає, а тому встановлені органом досудового розслідування обставини, як і правова кваліфікація дій обвинуваченого, відповідно до вимог ч. 1 ст. 394 КПК України, не є предметом апеляційного розгляду, у зв'язку з чим, згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду лише в межах поданої захисником апеляційної скарги.
Перевіряючи вирок суду першої інстанції, виходячи з апеляційних доводів захисника в частині призначеного ОСОБА_10 покарання, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Згідно положень ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Як слідує з мотивувальної частини вироку, при призначенні ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, згідно ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має задовільний стан здоров'я, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, по місцю проживання характеризується посередньо, не працює, його поведінку під час досудового розслідування, який беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненому та щиро кається, отже жалкує з приводу вчиненого, а також його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального проступку, як обставини, що пом'якшують його покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують.
Саме на цих підставах суд, за змістом судового рішення, з урахуванням відсутності у ОСОБА_7 постійного місця роботи, а відтак і коштів для сплати штрафу та неможливість застосування судом такого виду покарання як штраф та виправні роботи, дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе шляхом застосування відносно нього такого виду покарання як арешт у мінімальних межах, встановлених для даного виду покарання санкцією частини 1 статті 309 КК України.
Між тим, поза увагою суду залишилася та обставина, що ОСОБА_7 був позбавлений можливості надати суду відповідну інформацію щодо наявності чи відсутності у нього коштів для сплати штрафу, оскільки обвинувальний акт розглядався у спрощеному провадженні за відсутності учасників кримінального провадження, а призначити розгляд обвинувального акта у судовому засіданні та викликати для участі в ньому учасників суд не визнав за необхідне.
Під час апеляційного провадження захисник ОСОБА_6 повідомив, що незважаючи на те, що ОСОБА_7 на даний час не працює, у нього є особисті заощадження, та ще на стадії завершення досудового розслідування він повідомляв про наявність у нього коштів, та зазначав про те, що йому легше заплатити штраф, оскільки він є тимчасово переміщеною особою, так як зареєстрований у Луганській області, і через постійну зміну місця проживання, відбувати покарання, зокрема у виді іспитового строку для нього складно, та у разі зміни покарання ОСОБА_7 одразу сплатить штраф.
Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини в сукупності з даними про особу ОСОБА_7 , який є особою молодого віку, раніше не судимий, не перебуває на спеціальних обліках у лікарів психіатра та нарколога, по місцю проживання, на противагу твердженням суду, характеризується позитивно, адже, згідно характеристики, що надана старостою сіл Капустинці, Чепіженці, Коржиха, ОСОБА_7 є переселенцем з Луганської області та проживає в будинку дідуся по АДРЕСА_2 , разом із дідусем ОСОБА_11 , на даний час не працює, в громадських місцях веде себе добре, спиртними напоями не зловживає і за час проживання в селі Чепіженці з боку виконкому селищної ради зауважень не має (а.п. 46), його поведінку під час досудового розслідування, який беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненому та щиро розкаявся, і його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального проступку, як обставини, що пом'якшують його покарання, та відсутність таких обставин, що його обтяжують, колегія суддів вважає, що в даному випадку призначене ОСОБА_7 покарання у виді арешту, яке полягає в триманні засудженого протягом строку в один місяць в умовах ізоляції, не відповідає принципам справедливості, індивідуалізації та співмірності покарання внаслідок суворості, а таким покаранням, що сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, буде штраф у мінімальних межах, встановлених у санкції за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Саме таке покарання, яке полягає у накладенні грошового стягнення, що вплине на майновий стан ОСОБА_7 , буде відповідати вимогам ст. 65 КК України та сприятиме досягненню мети, визначеній у ст. 50 КК України.
Вказані обставини, згідно з ст.ст. 408, 409, 414 КПК України, є підставою для зміни вироку шляхом пом'якшення ОСОБА_7 призначеного покарання на штраф та задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Володарського районного суду Київської області від 05 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_7 змінити, та пом'якшити призначене йому покарання за ч. 1 ст. 309 КК України, визначивши його у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
___________________ ____________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3