Номер провадження: 33/813/1231/22
Номер справи місцевого суду: 523/11196/22
Головуючий у першій інстанції Строілов С. О.
Доповідач Кутурланова О. В.
08.11.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя Кутурланова О.В.
за участю:
секретаря судового засідання -Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2022 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого у ТОВ «Флора Імпекс», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
встановив:
Постановою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік та стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 496,20 гривень.
Відповідно до постанови суду, 19.08.2022 року о 23:15 год. в м.Одесі по вул.Миколи Плигуна, 41 ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння керував транспортним засобом «ВАЗ 21011», державний номерний знак « НОМЕР_1 », що підтверджується результатами огляду на стан сп'яніння, проведеного за допомогою приладу “Alcotest 7510” тест № 690 та доданими до протоколу відеозаписами БК 474897, 471811, чим порушив п.2.9.а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з оскарженою постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив постанову суду скасувати, а справу закрити у зв'язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що огляд на стан сп'яніння він пройшов на місці зупинки його поліцейськими, проте з його результатами згодний не був, а поліцейські не направили його до найближчого медичного закладу охорони здоров'я для проходження огляду. Також вказує, що огляд проведено без участі свідків, а відеозапис у матеріалах справи відсутній. Крім того зазначає, що розгляд справи судом першої інстанції проведено без його участі, при цьому відомості про належне повідомлення його про дату та час судового засідання у матеріалах справи відсутні, а запис в протоколі про адміністративне правопорушення щодо дати розгляду справи містить виправлення.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 7 ст. 294 КпАП України передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Постанова суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає, оскільки суд не врахував зміст протоколу про адміністративне правопорушення, не дав належної оцінки наявним у справі доказам, не оцінив їх відповідність вимогам законодавства та всупереч наведеним вимогам КУпАП прийняв необґрунтоване рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя першої інстанції зазначив, що його вина у вчиненні цього правопорушення доведена у повному обсязі.
Проте, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.
Так, згідно ч.1 ст. 130 КУпАП, відповідальність за даною статтею настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, однією із ознак складу правопорушення є керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку, тому орган, який складає матеріали справи про адміністративне правопорушення повинен довести даний факт.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції і Порядку, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 19.02.2022 року серії ААД №220888, 19.08.2022 року о 23:15 год. в м.Одесі по вул.Миколи Плигуна, 41 ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21011», державний номерний знак « НОМЕР_1 », в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується результатами огляду на стан сп'яніння проведеного за допомогою приладу “Alcotest 7510” тест № 690 та доданими до протоколу відеозаписами БК 474897, 471811, чим порушив п.2.9.а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1ст.130 КУпАП. Свідки під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та складення протоколу про адміністративне правопорушення не залучалися.
Крім того, у вказаному протоколі зазначено, що до нього додаються акт огляду, тимчасовий дозвіл та тест DRAGER. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився.
Ознайомившись зі змістом наявного в матеріалах тесту DRAGER “Alcotest 7510” №690 від 19.08.2022 року, судом встановлено, що у ньому не вказано прізвище, ім'я та дата народження особи, огляд якої здійснювався. Крім того, у вказаному тесті відсутній підпис чи відмітка про відмову у підписанні тесту особи, яку оглядали, а також відсутні дані та підпис оператора (поліцейського), який проводив огляд.
При цьому в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який міститься у матеріалах справи, зазначено, що результат огляду на стан сп'яніння позитивний, складає 0,55 %, однак відсутні будь-які посилання на прилад, яким здійснено огляд, номер тесту, дату та час проведення огляду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вказані докази не можна вважати належними та допустимими, оскільки вони не дають змоги ідентифікувати особу відносно якої проведено огляд.
Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що він не погодився з результатом тесту DRAGER “Alcotest 7510”.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до найближчого закладу охорони здоров'я, ці доводи апелянта також не спростовані.
Приймаючи до уваги вище викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відсутні належні та достатні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно з ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Спираючись на положення ч. 1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України", "Малофєєва проти Росії", необхідно виходити з того що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим, безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювань правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та вини особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21.07.2011 р. у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що ОСОБА_1 не погоджується із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена достатніми, допустимими та достовірними доказами.
За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 130, ст.294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Суворовського районного суду м.Одеси від 28 вересня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати та прийняти нову постанову.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, закрити із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду О.В. Кутурланова