Дата документу 27.10.2022 Справа № 331/1056/22
Єдиний унікальний № 331/1056/22 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/1288/22 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ст. 199 КПК України
27 жовтня 2022 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2022 року, якою у відношенні
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ромської національності, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, не одруженого, маючого середню освіту, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст.186 КК України,
продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 26 листопада 2022 року включно, -
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст.186 КК України.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2022 року було продовжено застосування у відношенні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 26 листопада 2022 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України, за яке передбачено покарання лише у виді позбавлення волі, а тому він може переховуватись від суду, стан його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення, докази в даному кримінальному провадженні не досліджені, не допитані свідки та потерпілі, а також приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, відповідає особі обвинуваченого та позбавляє обвинуваченого можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам незаконно впливати на потерпілих, свідків та перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.
В апеляційній скарзі захисник вважає оскаржувану ухвалу незаконною та такою, що прийнята без з'ясування усіх належних обставин.
В обґрунтування своєї скарги вказує, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є занадто суворим.
Захисник вважає, що до обвинуваченого слід застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Вказує, що відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Зазначає, що обвинувачений має стійкі соціальні зв'язки, разом з членами сім'ї проживає в АДРЕСА_3 .
Звертає увагу на те, що під час судового слідства вже було допитано потерпілого по справі - ОСОБА_8 .
Крім цього, зазначає, що матеріалах провадження міститься медична довідка, відповідно до якої ОСОБА_6 потребує амбулаторне лікування.
Просить скасувати оскаржувану ухвалу та застосувати до ОСОБА_6 більш м'який альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово за місцем його проживання.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник підтримав подану ним апеляційну скаргу та вказав, що доводи обвинувачення базуються на тому, що ОСОБА_6 може вплинути на потерпілу, проте її вже допитано. Зазначив, що обвинувачений має хвороби серця та кишечника.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні апеляційного суду підтримав подану його захисником апеляційну скаргу та просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Повідомлений належним чином прокурор до судового засідання апеляційного суду не з'явився, заяв та клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавав.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив як наявність певних ризиків, так і неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи тяжкість інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії нетяжких та тяжких злочинів проти власності, суворість можливого покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, факт відбування ним покарання в місцях позбавлення волі в минулому, що має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності обвинуваченого та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, що підвищує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду.
Крім того, колегія суддів погоджується і з висновками суду, що не виключається можливість незаконного впливу на свідків, оскільки як вбачається із оскаржуваної ухвали вони в судовому засіданні допитані не були, а обвинуваченому можуть бути відомі адреси їх проживання чи роботи, у зв'язку з чим, він може здійснювати на них певний вплив з метою зміни ними показань або відмови від їх надання для уникнення кримінальної відповідальності, а факт їх допиту на стадії досудового розслідування не свідчить про відсутність вказаного ризику, оскільки вони повинні бути допитані безпосередньо в судовому засіданні для виконання вимог ч. 4 ст. 95 КПК України.
Доводи захисника за приводу відсутності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, із посиланням на то, що потерпілу вже допитано судом першої інстанції, не спростовують висновків суду першої інстанції з приводу продовження існування цього ризику, оскільки допит потерпілої не виключає наявність вказаного ризику відносно свідків.
Встановлені ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м'який запобіжний захід, не здатний забезпечити виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків.
Крім того, даних про такий стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_9 , щоб унеможливлював застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час апеляційному суду не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений має стійкі соціальні зв'язки, разом з членами сім'ї проживає в АДРЕСА_3 , потребує амбулаторного лікування, на даний час не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які могли у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Всі інші доводи апеляційних скарг були досліджені судом при продовженні строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка, а жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданих апеляційних скарг не встановлено.
Разом з тим, колегія суддів враховує повідомлення захисника з приводу стану здоров'я обвинуваченого та приходить до наступного.
Відповідно до ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, в тому числі і особи, які тримаються під вартою.
Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико - санітарних і оздоровчо-профілактичних програм, в тому числі і держаних установах Міністерства юстиції, якими є слідчі ізолятори, в яких створюються умови для ефективного доступного для ув'язнених медичного обслуговування.
Як випливає із рішення ЄСПЛ у справі «Каверзін проти України» надання медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов'язком держави.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відреагувати на повідомлення захисника щодо стану здоров'я обвинуваченого та відповідно до п.п. 1, 2 ст. 206 КПК України доручити ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» здійснити перевірку стану здоров'я останнього, який перебуває в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», а у разі необхідності надати належне лікування.
З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 206, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2022 року, якою у відношенні ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 26 листопада 2022 року включно, залишити без змін.
У відповідності до ст. 206 КПК України доручити ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» здійснити перевірку стану здоров'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», а у разі необхідності надати медичну допомогу в необхідному обсязі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4