Справа № 308/14713/22
3/308/8260/22
08 листопада 2022 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шепетко І.О., розглянувши матеріали справи, які надійшли з відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, місце народження: Україна, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Велика Добронь, місце проживання: АДРЕСА_1 , пенсіонерку, документ, що посвідчує особу: паспорт громадянина
України для виїзду за кордон серія НОМЕР_1 , орган, що видав - 2HUN, РНОКПП - невідомий,-
ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як випливає з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №011229 від 31.10.2022, 31.10,2022 о 14 год. 50 хв. в міжнародному пункті пропуску для залізничного сполучення «Чоп (Дружба)» на в'їзд в Україну прибула громадянка, яка під час здійснення прикордонного контролю пред'явила на паспортний контроль паспорт громадянина Угорщини для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 виданий на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час здійснення прикордонного контролю прикордонним нарядом «Перевірка документів» та під час перевірки БД «Ризик» було встановлено що, громадянка Угорщини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 30.09.2015 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , орган видачі 2HUN, тобто вищезазначена громадянка вчинила спробу незаконного перетинання державного кордону України без відповідного для громадян України документу. Дії гр. ОСОБА_1 за порушення вимог ст. 4 Конституції України, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України», ст. ст. 2,3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та п. 2 « Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 кваліфіковані за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. До матеріалів справи долучив заяву про розгляд справи без його участі.
На підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП, враховуючи передбачений законодавством скорочений термін розгляду справ зазначеної категорії, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Частиною 1 статті 204-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого вказаною статтею, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Відповідно до вимог Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Статтею 4 Конституції України передбачено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України» законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах, зокрема: єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Відповідно до вимог ст.12 Закону України «Про державний кордон України», пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Відповідно до Європейської Конвенції «Про громадянство» від 06.11.1997, яка ратифікована Україною згідно Закону 20.09.2006, Україна зобов'язалась гарантувати права громадян із множинним громадянством.
Зокрема, згідно ст.17 Конвенції,громадяни держави-учасниці, які мають інше громадянство, мають на території держави-учасниці, в якій вони проживають, ті самі права та обов'язки,як і інші громадяни держави-учасниці.
При цьому суд враховує, що чинним в Україні законодавством відповідальності за множинне громадянство не передбачено.
Згідно ч.3 ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 (зі змінами), пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.
П.п.12, 14 ч.1 ст.1 вищевказаного закону передбачено, що паспортний документ - це виданий уповноваженими державними органами України чи іншої держави або статутними організаціями ООН документ, що підтверджує громадянство, посвідчує особу пред'явника, дає право на в'їзд або виїзд з держави і визнаний Україною.
При цьому перевірка документів, тобто дослідження уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України паспортного та інших документів фізичних осіб, які перетинають державний кордон, здійснюється з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при перетині кордону на в'їзд в Україну пред'явила дійсний паспорт громадянина Угорщини для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 виданий на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який їй належить, містить усі необхідні реквізити, виданий уповноваженим державним органом іншої держави, посвідчує особу пред'явника, дає право на в'їзд або виїзд з держави (і це узгоджується із вимогами Європейської Конвенції «Про громадянство») та визнаний Україною.
Отже, дії ОСОБА_1 не суперечать положенням ст.12 Закону України «Про державний кордон України», ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 щодо вимоги про перетин кордону за дійсним паспортним документом, а також узгоджуються із приписами Європейської Конвенції «Про громадянство», ратифікованої Україною.
Положення п.1 ст.2 Закону України «Про громадянство» стосовно того, що громадяни України, які набули громадянство іншої держави, у правових відносинах з Україною залишаються лише громадянами України, не призводить автоматично до недійсності документів щодо громадянства, виданих іншою державою у встановленому порядку.
Таким чином, як встановлено судом з матеріалів справи, такі не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що гр. ОСОБА_1 в'їжджаючи в Україну та надаючи на паспортний контроль дійсний паспорт громадянина Угорщини, діяла з прямим умислом на перетинання кордону у незаконний спосіб, без відповідних документів.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що вина гр. ОСОБА_1 у інкримінованому їй правопорушенні не доведена належними та допустимими доказами, а тому провадження в справі про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 204-1, 245, 251-252, 268, 280, 284, 287-291 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП - закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Шепетко