08.11.2022 227/4560/21
(заочне)
08 листопада 2022 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Здоровиці О.В.
за участі секретаря судового засідання Сисенко Ю.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні, заочно, в залі суду м. Добропілля цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради до ОСОБА_1 , про стягнення надмірно виплачених коштів державної допомоги, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь надмірно сплачену суму державної соціальної допомоги на дітей одинокій матері у розмірі 4436,00 грн. та судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачка ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні соцзахисту населення Добропільської міської ради (далі Управління), як отримувач державної допомоги на дітей одиноким матерям згідно ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». З 01 січня 2020 року по 30 червня 2020 року Управлінням відповідачці призначено виплату зазначеної допомоги в розмірі 4436,00 грн щомісячно на двох дітей, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Розпорядженням позивача від 24 червня 2020 року, враховуючи вимоги постанови КМУ № 264 від 08.04.2020 року «Деякі питання надання державної соціальної допомоги», відповідачці, у зв'язку з запровадженням в країні карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, автоматично було продовжено строк виплати допомоги на дітей, як одинокій матері, з 01 липня 2020 року по 31 липня 2020 року та виплачена допомога в сумі 4436,00 грн. 26 серпня 2020 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Управління з заявою про призначення допомоги на дітей одиноким матерям та надала декларацію про доходи та майновий стан. На підставі поданої заяви та враховуючи декларацію про доходи Управлінням був здійснений перерахунок розміру виплаченої державної соціальної допомоги за липень 2020 року. За результатами проведеного перерахунку було встановлено, що відповідачка не має права на отримання допомоги за вказаний період. Рішенням Управління ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні державної допомоги на дітей одиноким матерям. Таким чином, у відповідачки виникла переплата допомоги на дитину за період з 1 липня 2020 року по 31 липня 2020 року у сумі 4436,00 грн, у зв'язку з чим позивач просить задовольнити позов та стягнути з відповідача надмірно сплачену суму допомоги за липень 2020 року, оскільки ОСОБА_1 у добровільному порядку переплачену їй допомогу не повернула.
Своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов відповідачка не скористалась.
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03.12.2021 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Від представників позивача - Мороз І.А., Віловатої С.Б. , які діють на підставі довіреностей, до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких зазначено, що вони підтримують позовні вимоги та не заперечують проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки до суду не повідомила, заяви про розгляд справи в її відсутності до суду не надходило.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але не з'явився в судове засідання без повідомлення причин та не подав будь-яких заперечень проти позову і позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.
03.01.2020 року ОСОБА_1 звернулась до управління соціального захисту населення Добропільської міської ради із заявою про призначення їй державну допомогу сім'ям з дітьми, а саме: допомогу на дітей одиноким матерям(а.с.5-6).
Рішенням начальника Управління від 09.01.2020 року, ОСОБА_1 було призначено допомогу на дітей( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), як одинокій матері, з 01 січня 2020 року по 30 червня 2020 року у розмірі 4436 грн щомісячно (на кожну дитину по 2218,00 грн) (а.с.11).
Розпорядженням начальника Управління від 24 червня 2020 року ОСОБА_1 продовжено строк виплати допомоги на дітей, як одинокій матері (з урахуванням доходів), з 01 липня 2020 року по 31 липня 2020 року в сумі 4436,00 гривень (а.с.12).
26 серпня 2020 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Управління з заявою про призначення допомоги на дітей, як одинокій матері (а.с.13-15) та надала декларацію про доходи(а.с.16). Зі змісту вказаних документів встановлено, що ОСОБА_1 має у володінні квартиру в м.Добропілля загальною площею 42кв.м., не працює, не навчається, у центрі зайнятості на обліку не перебуває, пенсій не отримує, єдиним джерелом доходів останньої є допомога на дітей, яка виплачувалась Управлінням, інших джерел доходів не має. Також відповідачка повідомила, що вона у шлюбі не перебуває, з особою, від якої має дітей не проживає (а.с.13-18).
З рішення начальника Управління від 14.09.2020 року(на підставі здійсненого перерахунку) вбачається, що ОСОБА_1 не має права на соціальну допомогу у виді допомоги на дітей одиноким матерям з 01 липня 2020 року, у зв'язку з тим, що у складі сім'ї є працездатний, що не здійснює догляду, який не працював три місяці, що передують зверненню (а.с. 20).
13.09.2020 року та 01.12.2020 року позивачем на адресу відповідача направлялись повідомлення, в яких повідомлялось ОСОБА_1 про проведення перерахунку розміру виплаченої державної допомоги на дітей одиноким матерям, внаслідок чого було встановлено факт надмірної виплати вказаної допомоги за період з 01.07.2020 року по 31.07.2020 року в сумі 4436,00 грн і пропонувалось повернути надмірно сплачені суми у вказаному розмірі повернути на рахунок Управління (а.с. 23,24), але відповідачем вказані кошти повернуті не були.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі: Закон № 2811-XII) визначено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За вимогами п.5.ч.1.ст 3 Закону № 2811-XII, допомога на дітей одиноким матерям відноситься до одного з видів державної допомоги сім'ям з дітьми.
Згідно ст. 18-1 Закону № 2811-XII, право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.
Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника, соціальну пенсію або державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю".
Якщо одинока мати, одинокий усиновлювач, мати (батько) у разі смерті одного з батьків зареєстрували шлюб, то за ними зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися чи були усиновлені до шлюбу, якщо такі діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).
Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.
Згідно із пунктом 34 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (у редакції, що діяла на час виникнення правовідносин, далі - Порядок № 1751) допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається в розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Попередні шість місяців становлять два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям (далі - період, за який враховується дохід). Середньомісячний сукупний дохід сім'ї визначається відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 632.
До складу сім'ї особи, яка звертається за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям, включаються чоловік, дружина, рідні та усиновлені діти віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (в тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем, якщо такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи і доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім'єю і мають спільних дітей. При цьому діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей, включаються до складу сім'ї незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування. Особи, які перебувають на повному державному утриманні, до складу сім'ї не включаються.
Допомога на дітей одиноким матерям призначається на кожну дитину.
Розмір допомоги на дітей одиноким матерям перераховується з дня досягнення дитиною відповідного віку без звернення її отримувача до органу соціального захисту населення.
Згідно пункту 352 Порядку № 1751, доповненого згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 632 від 22 липня 2020 року, допомога на дітей одиноким матерям не призначається, зокрема, якщо у складі сім'ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених в абзацах десятому - чотирнадцятому цього пункту).
За вимогами ст. 18-2 Закону № 2811-XII, для призначення, виплати та припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям додатково застосовуються умови призначення, виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 (далі - Порядок № 250), державна соціальна допомога призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї. Державна соціальна допомога призначається на шість місяців з місяця звернення за її призначенням.
Пунктом 10 Порядку № 250 (в редакції на час виникнення правовідносин) визначено, що державна соціальна допомога не призначається, якщо у складі сім'ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених у пункті 11 цього Порядку).
За вимогами п. 25 Порядку № 250, якщо малозабезпеченою сім'єю приховано або подано недостовірні дані про доходи та майновий стан або органом соціального захисту населення отримано інформацію про обставини, що вплинули на встановлення права на призначення державної соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого надміру виплачено кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів з місяця призначення державної соціальної допомоги та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану малозабезпеченої сім'ї; повідомляють уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення. Суми надміру виплаченої державної соціальної допомоги повертаються: отримувачем державної соціальної допомоги самостійно; за згодою отримувача державної соціальної допомоги у повному обсязі за рахунок її наступних виплат; за рішенням органу соціального захисту населення за рахунок суми наступних виплат державної соціальної допомоги у розмірі, що не перевищує 20 відсотків щомісячної суми призначеної допомоги.
У разі неможливості добровільного повернення або утримання надміру виплачених сум державної соціальної допомоги такі суми стягуються в судовому порядку.
Відповідно до постанови КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19»(зі змінами та доповненнями), з 12 березня по 31 липня 2020 року на усій території України був встановлений карантин.
Постановою КМУ від 08.04.2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги», на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - карантин) було встановлено, що строк виплати державної допомоги на дітей одиноким матерям, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - орган соціального захисту населення).
Згідно постанови КМУ від 22 липня 2020 р. № 632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги», з 1 липня 2020 р. призначення і виплата державної допомоги на дітей одиноким матерям особам, у яких закінчився строк таких виплат у березні - червні 2020 р., здійснюється лише після подання нової заяви з необхідними документами та декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.
Пункт 2 вказаної постанови КМУ від 08.04.2020 року № 264 передбачає, що орган соціального захисту населення проводить перерахунок розміру виплаченої державної соціальної допомоги, на підставі поданої особою або її законним представником заяви та необхідних документів. Якщо за результатами проведеного перерахунку не підтверджується право на отримання допомоги або її розмір буде меншим від виплаченої під час карантину допомоги, органи соціального захисту населення:
- визначають обсяг коштів, які підлягають поверненню, з місяця призначення державної соціальної допомоги;
- встановлюють строки повернення коштів, які підлягають поверненню залежно від матеріального стану багатодітної сім'ї;
- повідомляють отримувачу допомоги про обсяг коштів, які підлягають поверненню, та строки їх повернення.
Також вказаним пунктом 2 постанови КМУ від 08.04.2020 року № 264 передбачено, що не підлягають поверненню кошти допомоги на дітей одиноким матерям, виплачені отримувачам під час карантину до 1 липня 2020 р., якщо не було підтверджено право на отримання допомоги або її розмір внаслідок перерахунку зменшився. Якщо отримувач державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, допомоги на дітей одиноким матерям повернув суми надміру виплачених коштів, орган соціального захисту населення повертає такі кошти отримувачу допомоги.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Таким чином, допомога на дітей одиноким матерям є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки малозабезпечених сімей, у яких виховуються та проживають неповнолітні діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Суд зазначає, що під час дослідження доказів не встановлено відомостей, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 недобросовісно набула отримані кошти у розмірі 4436,00 грн, які позивач просить стягнути, як надмірно виплачені суми.
За вказаних обставин, враховуючи соціальний статус сім'ї відповідача, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, суд вважає, що примусове повернення наданої державою соціальної допомоги може призвести до покладення на ОСОБА_1 надмірного тягаря.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог Управління, як такі, що заявлені необґрунтовано.
У зв'язку із відмовою у позові судові витрати, які пов'язані із сплатою судового збору, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 259, 263-268, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради до ОСОБА_1 , про стягнення переплати бюджетних коштів - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення до Добропільського міськрайонного суду Донецької області.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку позивачем, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Копію рішення направити сторонам.
Позивач - Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради, код ЄДРПОУ 25954002, адреса місцезнаходження: 85000, Донецька область, м. Добропілля, просп. Шевченка, 15;.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судя О.В. Здоровиця
08.11.2022