Справа № 240/19930/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов С.В.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
02 листопада 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
представника позивача: Грицика А.В.,
представника відповідача: Зеленової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Відродження" до Головного управління ДПС в Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
у листопаді 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Відродження» (ТОВ «Агрофірма Відродження») про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002070402 від 01.09.2020.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 0002070402 від 01 вересня 2020 року у частині зменшення ТОВ "Агрофірма "Відродження" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 509122,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, апеляційну скаргу ГУ ДПС у Житомирській області задоволено, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Проте, постановою Верховного Суду від 22 вересня 2022 року касаційну скаргу ТОВ «Агрофірма Відродження» задоволено, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.
Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено те, що працівниками ГУ ДПС у Житомирській області проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Агрофірма Відродження» з питань правомірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість по декларації з ПДВ та заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2020 року, за результатами якої складено акт № 144/06-30-04-02/31884860 від 10 серпня 2020 року.
У ході проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення ТОВ «Агрофірма Відродження»:
- п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 1.2, 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, а саме: завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 519714,00 грн.;
- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: не складено та не зареєстровано податкові накладні в ЄРПН по господарським операціям з безоплатного надання послуг з зберігання сої в сумі 52959,72 грн.
На підставі акта перевірки, 01 вересня 2020 року ГУ ДПС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0002070402 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 519714,00 грн.
Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятим повідомленням-рішенням, позивач подавав на них заперечення і скаргу відповідно, які залишено без задоволення.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Так, п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а)в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Згідно п. 199.1 ст. 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Згідно п. 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).
Відповідно до п. 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Із наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Із матеріалів справи встановлено, що у перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські відносини контрагентом ФГ «Двірець».
Так, 23.04.2020 року між ТОВ «Агрофірма Відродження» (Покупець) та ФГ «Двірець» (Продавець) укладено договір поставки №10, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити сою. До вказаного договору сторонами були підписані специфікації № 1 від 24 квітня 2020 року і № 2 від 26 квітня 2020 року.
На підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем надані накладні №№ 21- 24 від 24 квітня 2020 року і №№ 30-32 від 30 квітня 2020 року, рахунки №№21-22 від 24 квітня 2020 року і №№ 25-26 від 30 квітня 2020 року, платіжні доручення № 1287 і № 1290 від 24 квітня 2020 року, № 1376 і № 1352 від 30 квітня 2020 року, податкові накладні №№ 24-27 від 24 квітня 2020 року і №№ 28-30 від 30 квітня 2020 року, договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 23 січня 2020 року, реєстри ТТН № 336 і № 337 від 25 квітня 2020 року, товарно-транспортні накладні № 3 і № 4 від 24 квітня 2020 року, акти на різницю ваги зерна від 25 квітня 2020 року, акти надання послуг № 1 і № 14 від 25 квітня 2020 року, платіжні доручення № 1322 і № 1323 від 28 квітня 2020 року, договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 24 квітня 2020 року, договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 25 січня 2020 року, реєстр ТТН № 338 від 25 квітня 2020 року, товарно-транспортну накладну № 1 від 24 квітня 2020 року, реєстр ТТН № 339 від 25 квітня 2020 року, товарно-транспортну накладну № 2 від 24 квітня 2020 року, акт надання послуг № 13 від 25 квітня 2020 року, платіжне доручення № 1324 від 28 квітня 2020 року, договір про перевезення вантажі від 30 квітня 2020 року, реєстр ТТН № 369 від 01 травня 2020 року, товарно-транспортну накладну № 074508 від 30 квітня 2020 року, акти на різницю ваги зерна від 01 травня 2020 року, реєстр ТТН № 370 від 01 травня 2020 року, товарно-транспортну накладну № 074509 від 30 квітня 2020 року, реєстр ТТН № 371 від 01 травня 2020 року, товарно-транспортну накладну № 074507 від 30 квітня 2020 року, акт надання послуг № 1 від 01 травня 2020 року, платіжне доручення № 1410 від 05 травня 2020 року, акт списання товарів № 131 від 30 квітня 2020 року, податкову накладну № 151 від 30 квітня 2020 року.
Так, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач виходив з того, що під час проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності ФГ «Двірець» згідно з даними інформаційних систем ДПС, інформаційних ресурсів інтернету та наданих документів СГ під час перевірки було встановлено, що згідно з поданими відомостями про наявність земельних ділянок до декларації платника єдиною податку четвертої групи за 2020 рік дане підприємство орендує земельні ділянки площею 39.3321 га, при тому в наданих документах про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду форма - 29-сг станом на 01.12.2019, платник відобразив в р.0410 - 55 га посівна площа для сої та в р. 1371 - 20 га посівна площа капусти головчастої. На основі зазначеного, на площі 75 га здійснювалось посіви, що не відповідають кількості орендованих земель, відображених в декларації з плати за землю та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно з якою орендує земельні ділянки площею 39,3321 га, різниця складає 35,6679 га.
При цьому, із змісту інформації, отриманої від оперативного управління, встановлено, що директор ФГ «Двірець» Райський Л.Л. відмовився від надання письмових пояснень щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Агрофірма «Відродження».
Також, на підставі поданої ТОВ «Агрофірма «Відродження» до контролюючого органу податкової звітності (податкових декларацій з ПДВ та додатків 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до них), даних ЄРПН, наданих ТОВ «Агрофірма «Відродження» для перевірки регістрів бухгалтерського обліку (журналу «Головна книга», журналін-ордерів, обігово-сальдових відомостей, аналізів по рахунках бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 311 «Розрахунковий рахунок», тощо), податкових накладних ФГ «Двірець», а також копій документів ФГ «Двірець», наданих на запит ГУ ДПС у Житомирській області від 16.06.2020 №6870/6/06-30-05-05-14, перевіркою встановлено, що в періоді з 01.04.2020 по 30.04.2020 ТОВ «Агрофірма «Відродження» на підставі податкових накладних, оформлених ФГ «Двірець» щодо відображення операцій поставки сої на користь ТОВ «Агрофірма «Відродження» та зареєстрованих в ЄРПН задекларовано у складі податкового кредиту за квітень 2020 року податку на додану вартість на загальну суму 509 122,33 грн.
Проте, на підставі даних ЄРПН, ФГ «Двірець» реалізовано на користь ТОВ «Агрофірма Відродження» 259,58 т сої (код УКТ ЗЕД 1201), походження якої по ланцюгу постачання не прослідковується.
Крім того, у ФГ «Двірець» протягом 2017 - 2019 років відсутні трудові ресурси (згідно з даними за ф.№1-ДФ за IV квартал - 1 працюючий), відсутня сільськогосподарська техніка (показники в р. 1010, 1011, 1012 «Основні засоби» у фінансовій звітності мікропідприємства за 2018, 2019 - відсутні ) та документи, які підтверджують отримання послуг з обробітку землі, внесення мінеральних добрив, посіву, збирання урожаю, тощо.
Також, фермерське господарство придбавало відповідний посівний матеріал в кількості 68 кг, при цьому згідно з даними інформаційних ресурсів з інтернету для посіву 1 га потрібно 80-130 кг (https://sgroscience.com.ua), що дає можливість засіяти тільки 0,85 га.
Таким чином, у разі здійснення посіву сої на 39,3321 га (без 20 га на вирощування капусти) з урахуванням середньої урожайності сої по Житомирській області/статистичний збірник «Рослинництво України за 2019 рік»/ 2,1 т з 1 га, валовий збір мав би скласти тільки 82,6 т, а згідно з інформацією АС «Податковий блок» ФГ «Двірець» у 2019 та ц.р. здійснило продаж 272,58 т сої (п/н від 28.11.2019 №6 ФГ «Царіцино» в кільк. - 7 т на загальну суму з ПДВ 67900 грн., п/н від 04.03.2020 №20 ПП «Фермацентр» в кільк. - 6 т на загальну суму з ПДВ 75000 грн., п/н від 24.04.2020, 30.04.2020 №24 - 30 ТОВ «Агрофірма Відродження» сої в кільк. - 259,58 т на загальну суму з ПДВ 3 054 734 грн.), здійснено продаж сої невідомого походження в кількості 189,98 т.
Крім того, показники в р.1100 «Запаси» у фінансовій звітності мікропідприємства за 2019 рік - збільшились протягом року тільки на 50 тис. грн., а не на вартість вирощеної сої на суму 2 545,6 тис. грн.
За таких обставин, податковий орган дійшов висновку про те, що документи, які відображено в бухгалтерському обліку ТОВ «Агрофірма Відродження» є сумнівними для підтвердження факту господарської операції з контрагентом ФГ «Двірець» з купівлі-продажу сої.
Стосовно доводів податкового органу щодо відсутності у ФГ «Двірець» необхідної кількості штатних та найманих працівників та власного та/або орендованого спеціального обладнання та техніки для виконання такого роду поставок, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).
Так, у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 Верховний Суд вказав, що висновки про відсутність у контрагентів (по «ланцюгу» постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
Крім того, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з'ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків.
Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагента позивача матеріали справи не містять.
Також, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально поставляти на їх адресу товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Тобто, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.
Проте, в даному випадку відповідачем не доведено існування таких обставин.
При цьому, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року по справі №802/1428/17-а, від 17 серпня 2022 року по справі №240/936/20.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 0002070402 від 01 вересня 2020 року у частині зменшення ТОВ "Агрофірма "Відродження" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 509122,00 грн.
Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 08 листопада 2022 року.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.