Справа № 640/12774/22 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.
08 листопада 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Собківа Я.М.
При секретарі: Шепель О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п.3 ч.4 статті 169 КАС України.
Приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позов підписаний представником позивача за довіреністю від 05 серпня 2022 року ОСОБА_2 . Проте, згідно даних Єдиного реєстру адвокатів України судом встановлено відсутність у ОСОБА_2 статусу адвоката, у зв'язку з чим на підставі Закону України від 02 червня 2016 року №1401-III "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" у неї відсутні повноваження на представництво інтересів ОСОБА_1 у суді, зокрема, із підписання позовної заяви та звернення до суду від його імені.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану ухвалу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно ч. 2 статті 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини 2 статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. Оскільки даний спір стосується захисту соціальних прав, то справу можна кваліфікувати як незначної складності, відповідно, інтереси позивача може представляти інша фізична особа на підставі нотаріально засвідченої довіреності.
Відповідно до ч.2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно п.11 ч.1 статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: зупинення провадження у справі.
Керуючись вказаними нормами, суд призначив дану справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, розглянувши та перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд приходить до висновку про необхідність повернення цієї позовної заяви, виходячи з такого.
Повертаючи позовну заяву, суд вказав, що ним встановлено, що поданий до суду адміністративний позов підписаний представником позивача за довіреністю від 05 серпня 2022 року ОСОБА_2 .
При цьому, Законом України від 02 червня 2016 року №1401-III "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" Перехідні положення Конституції України доповнено пунктом 161. За змістом підпункту 11 пункту 161, представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
З вищевказаного слідує, що з 01 січня 2019 року представництво інтересів осіб в судах усіх інстанцій у справах, у яких не відкриті провадження до 30 вересня 2016 року (дати набуття чинності Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-III) здійснюється адвокатами.
Так, на виконання вказаної норми, судом було здійснено перевірку процесуального статусу представника позивача - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яким подано та підписаний позов, проте згідно даних Єдиного реєстру адвокатів України встановлено відсутність в останнього статусу адвоката, у зв'язку з чим, у ОСОБА_2 відсутні повноваження на представництво інтересів ОСОБА_1 у суді, зокрема, із підписання позовної заяви та звернення до суду від його імені.
На переконання суду, немає підстав для прийняття до розгляду вказаної позовної заяви, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.
Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Вимоги щодо оформлення адміністративного позову, який подається до суду першої інстанції, визначені статтею 160 КАС України, а положеннями статті 161 КАС України визначено документи, що додаються до позовної заяви.
Так, ч. 2 статті 160 КАС України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно п. 3 ч. 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно ч.1 статті 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч.1статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Статтею 59 КАС України визначено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Частиною 6 статті 59 КАС України, передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Згідно ч.8 статті 59 КАС України, у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідності заяви, скарги, клопотання.
За ч.1,2 статті 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Таким чином, сторона у справі має право на звернення до суду із позовною заявою через представника на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява підписана представником позивача ОСОБА_2 та на підтвердження повноважень до позовної заяви додана засвідчена приватним нотаріусом Ггерманенко Н.І. копія довіреності від 05 серпня 2022 року, виданої ОСОБА_1 на уповноваження ОСОБА_2 на представлення його інтересів.
Згідно ч.1 статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ч. 1, 3 статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Довіреність може бути видана як на укладення правочину, так і на здійснення інших юридично значимих дій. Довіреність є правочином і, як будь-який правочин, повинна відповідати всім вимогам, встановленим діючим законодавством до правочинів. Так, довіреність може бути видана тільки на виконання правомірних юридичних дій. Воля довірителя повинна відповідати його волевиявленню.
В той же час, відповідно до ч.4 статті 131-2 Конституції України законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Згідно ч.2 статті 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що суть спору зводиться до зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з урахуванням всіх складових грошового забезпечення. Тобто, такий спір стосується захисту соціальних прав, а справа є незначної складності.
Таким чином, на думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції про те, що позов підписано особою, яка не мала права його підписувати, є передчасним та таким, що ґрунтується на формальному підході.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не вжито заходів для перевірки повноважень особи, що підписала адміністративний позов.
Застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись з урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів.
Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення особи до суду може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Так, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
Зі статті 6 Конвенції випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі Голдер проти Великої Британії від 21 лютого 1975 року ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція статті 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 статті 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
Зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Таким чином, повертаючи позовну заяву товариству, суд першої інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права позивача на судовий захист.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки, покладені в основу рішення суду першої інстанції, прийнятого з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. ст. 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст рішення виготовлено 08 листопада 2022 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Я.М. Собків