ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
07 листопада 2022 року справа №320/15766/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач)
доЦентрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі по тексту - відповідач, ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області)
про1) визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 04 жовтня 2021 року №80111300010801 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання в Україні; 2) зобов'язання відповідача видати ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання в Україні
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом, зазначаючи про протиправність оскаржуваного рішення відповідача, оскільки право на отримання посвідки на тимчасове проживання встановлено під час її видачі; до міграційного органу подано заяву разом з усіма необхідними документами, як передбачено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Ухвалою від 09 грудня 2021 року Київський окружний адміністративний суд передав адміністративну справу №320/15766/21 на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу №320/15766/21 передано на розгляд судді Кузьменку В.А.
Ухвалою від 14 липня 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №320/15766/21 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому вказав про безпідставність позовних вимог та підтримав оскаржуване рішення. В обґрунтування законності відмови позивачу в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання в Україні відповідач вказав, що під час розгляду заяви позивача виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними, або юридичними особами.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 документовано посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 із строком дії до 19 жовтня 2021 року.
У зв'язку із закінченням строку дії посвідки на тимчасове проживання, позивач звернувся до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області із заявою від 24 вересня 2021 року про обмін посвідки на тимчасове проживання в Україні на підставі пункту 14 статті 14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (возз'єднання сім'ї з громадянином України (на підставі шлюбу).
Згідно з рішенням ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 04 жовтня 2021 року №80111300010801 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 на підставі підпункту 10 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322 (далі по тексту - Порядок №322), відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі по тексту - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (пункт 18 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України (пункт 14 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування.
Відповідно до пункту 7 Порядку №322 обмін посвідки здійснюється, зокрема, у разі закінчення строку дії посвідки.
У разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки (пункт 19 Порядку №322).
Пунктом 21 Порядку №322 встановлено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.
У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що позивачу відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 10 пункту 61 Порядку №322, яким передбачено, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну.
Проаналізувавши наявні у справі докази, суд встановив, що позивач на момент подання заяви перебував в Україні на законних підставах та у встановленому законом порядку звернувся до відповідного міграційного органу, подавши усі необхідні документи. Відповідач вказані обставини не заперечує та не спростовує.
У свою чергу, суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме факти невиконання позивачем рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення виявив відповідач, а також наявність у позивача майнових зобов'язань перед державою, фізичними або юридичними особами.
Будь-яких обґрунтувань та відповідних доказів щодо підстав для відмови в оформленні позивачу посвідки на тимчасове проживання в Україні, відповідач не надав і під час розгляду справи.
Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання посвідки на тимчасове проживання встановлювалось під час видачі посвідки від 20 жовтня 2020 року №800164092, яку не скасовано, не визнано недійсною чи такою, що підлягає вилученню, у встановленому законом порядку.
Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність підстав для відмови позивачу в оформленні посвідки на тимчасове проживання, передбачених підпунктом 10 пункту 61 Порядку №322, а тому оскаржуване рішення є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частина третя статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Оскільки суд встановив відсутність у відповідача правових підстав для відмови в оформленні посвідки на тимчасове проживання, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача видати ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання в Україні за його заявою від 24 вересня 2021 року про обмін посвідки на тимчасове проживання в Україні.
При вирішенні спору суд враховує, що єдиною підставою для відмови в оформленні (видачі) посвідки позивачу вказано посилання на підпункт 10 пункту 61 Порядку №322.
Водночас, у разі відсутності підстав, визначених вказаною правовою нормою, виникає обов'язок видати посвідку на тимчасове проживання.
На думку суду, обрання такого способу захисту та відновлення прав позивача не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки у разі протиправності оскаржуваного рішення відповідач має лише один варіант поведінки - видати позивачу посвідку на тимчасове проживання в Україні.
Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №826/3608/18.
У даному випадку задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача видати посвідку на постійне проживання позивачу є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту про зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено, на користь позивача належить присудити понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області.
Питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу буде розглянуто судом після надання позивачем документального підтвердження понесення таких витрат.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 04 жовтня 2021 року №80111300010801 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання в Україні.
3. Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області видати ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання в Україні.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий);
Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а; ідентифікаційний код 42552598).
Суддя В.А. Кузьменко