ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 листопада 2022 року місто Київ №640/16429/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства соціальної політики України
треті особи Пенсійний фонд України,
Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві,
Державна казначейська служба України
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства соціальної політики України, треті особи Пенсійний фонд України, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Державна казначейська служба України, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо невжиття необхідних заходів для забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері соціального захисту осіб, яким призначено пенсію на підставі Закону №2262-ХІІ та які набули право на її перерахунок у зв'язку із збільшенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2017 №704;
- зобов'язати Міністерство соціальної політики України направити, через Пенсійний Фонд України, до Головного управління Пенсійного Фонду України місті Києві відповідне повідомлення з дозволом на проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи із розміру і складу усіх видів грошового забезпечення, що зазначені у довідці від 30.10.2020 № 2/6 -1631;
- стягнути з Державного бюджету України компенсацію за завдані ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 358 424,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що внаслідок запровадження Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 алгоритму, він зазнав дискримінаційних утисків, оскільки опинився у нерівних правових умовах по відношенню до інших осіб, які, так само як і позивач, одержують пенсію на підставі та в порядку Закону №2262-ХІІ, однак звільнились з військової служби після 1 березня 2018 року - дня набуття чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, так як останні, на відміну від позивача одержують пенсію, яка розрахована виходячи із розміру усіх складових відповідного грошового забезпечення, що, у свою чергу, стало причиною порушення його легітимних очікувань на реалізацію свого законного інтересу у одержанні пенсії, розрахованої виходячи із розміру усіх складових грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовця.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2021 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2021 прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/16429/21 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 25.08.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній з вимогами, викладеними у позовній заяві, не погоджується та вважає їх такими, що не підглягають задоволенню, зауваживши, що у зв'язку з прийняттям Постанови №103 Мінсоцполітики листом від 26.02.2018 №3590/0/2-18/21 було повідомлено Пенсійний фонд України про підстави для проведення перерахунку пенсій, призначених за нормами Закону, як це передбачено Порядком № 45. Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 Порядку №45 і додатку 2 до нього. При цьому, рішення суду не містить приписів до Кабінету Міністрів України щодо вжиття ним додаткових заходів, спрямованих на подальше врегулювання питання перерахунку пенсій особам, звільненим із військової служби, та деяким іншим особам. Після прийняття рішення суду, яким скасовано окремі положення Постанови №103, виникла правова неврегульованість, оскільки Урядом не приймалося нових рішень щодо перерахунку пенсій, а будь-якого порядку виплати перерахованих сум пенсій судовим рішенням установлено не було.
Відповідач наголосив на тому, що в адміністративному позові ОСОБА_1 посилається на норми законодавства, які не можуть бути застосовані до спірних правовідносин (зокрема, під час перерахунку пенсії), оскільки вони регулюють інші ніж перерахунок пенсії правовідносини.
Таким чином, відповідач вважає, що він не має правових підстав та повноважень для направлення через Пенсійних фонд України до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві відповідного повідомлення з дозволом на проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи із розміру і складу усіх видів грошового забезпечення, що зазначені у довідці від 30.10.2020 №2/6-1631.
У відповіді на відзив, яка надійшла через систему "Електронний суд" 21.08.2021, представник позивача зазначив про те, що у відзиві на позов представник відповідача не заперечує жодної з обставин, наведених позивачем чи норм закону, що визначають права позивача, які належать до предмету спору, натомість представник відповідача вдається до заперечення факту наявності у Мінсоцполітики достатніх повноважень для забезпечення реалізації чи відновлення прав позивача, для зихисту яких він звернувся до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2021 у задоволенні клопотань представника позивача у справі №640/16429/21 стосовно пропозиції Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві надати пояснення щодо спірних правовідносин, про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в якості відповідача (співвідповідача), про надання пояснень Міністерством соціальної політики стосовно поставлених представником позивача запитань відмовити, про залучення третьої особи та про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін - відмовлено.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (третя особа-2) 08.09.2021 до суду надійшли письмові пояснення, в яких представник третьої особи-2 зауважив, що оскільки до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві не надходила оновлена довідка про розмір грошового забезпечення позивача, між ним та органом пенсійного фонду відсутній спір.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача від 08.09.2021 щодо роз'яснення обставин, які належать до предмету доказування.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та з 15.09.2009 отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, що підтверджується матеріалами пенсійної справи №2609008572.
Відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунків пенсії вбачається, що 01.01.2018 було проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням приписів Постанови №103, чинних на дату здійснення перерахунку пенсії.
Позивач, вважаючи, що він зазнав дискримінаційних утисків, оскільки опинився у нерівних правових умовах по відношенню до інших осіб, які одержують пенсію на підставі та в порядку Закону № 2262-ХІІ, однак звільнились з військової служби після 1 березня 2018 року - дня набуття чинності постановою КМУ від 30.08.2017 № 704 та одержують пенсію, яка розрахована виходячи із розміру усіх складових відповідного грошового забезпечення, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи спірним правовідносинам оцінку, суд зазначає наступне.
Згідно частин першої, другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно пунктів 7 - 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII).
Вказаний закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію.
Зазначеним законом держава гарантувала гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
За нормами статті 1 Закону №2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, мають право на довічну пенсію за вислугу років.
За правилами частини вісімнадцятої статті 43 Закону №2262-ХІІ у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Частиною другою статті 51 Закону №2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ, у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрала чинності з 01 січня 2017 року), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Так, рішенням Уряду передбачено набрання чинності з 01 березня 2018 року постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704), якою визначено розміри та порядок обчислення і виплати грошового забезпечення окремим категоріям військовослужбовців.
Пунктом 2 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Водночас Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2018 року прийнято постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (надалі - Постанова № 103), відповідно до пункту 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Відповідно до пункту 2 Постанови № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01 січня 2018 року.
Крім того, цією постановою внесені зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (надалі - Порядок № 45), пунктом 1 якого передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку №45 визначено, що Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію, зокрема, Міноборони. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
За приписами пункту 3 Порядку №45 на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Згідно з пунктом 4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Відтак, із набуттям чинності Постановою №704 у позивача виникло право на перерахунок його пенсії з 01 січня 2018 року.
Судом встановлено, що за результатами реалізації передбаченої Порядком №45 процедури взаємодії державних органів військовим пенсіонерам, в тому числі позивачу, забезпечено здійснення перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року з урахуванням приписів чинної на дату здійснення перерахунку пенсії Постанови №103.
У подальшому, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 пункти 1 та 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 визнано протиправними та нечинними; зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/3858/18 від 05 березня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 залишено без змін.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Як вже зазначалось, пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Згідно Порядку №45 чітко визначено, що перерахунок раніше призначених відповідно до вказаного Закону пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за згаданим Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Тобто, питання щодо прийняття рішення про проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.
Як зазначалось вище, розміри грошового забезпечення військовослужбовців було підвищено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та на виконання якої Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Позивач у позовній заяві не заперечує того факту, що йому здійснено перерахунок пенсії відповідно до вимог Постанови №103 у зв'язку підвищенням грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців згідно з Постановою №704.
При цьому, у зв'язку з прийняттям Постанови №103, Мінсоцполітики листом від 26.02.2018 № 3590/0/2-18/21 було повідомлено Пенсійний фонд України про підстави для проведення перерахунку пенсій, призначених за нормами Закону, як це передбачено Порядком № 45, що позивачем не заперечується.
Разом з тим, після прийняття Постанови №103, Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII, яким було визначено умови, порядок та розміри перерахунку пенсій, не приймалось, і відповідно, підстави у Мінсоцполітики для складення та направлення повідомлення про проведення перерахунку пенсій, обчислених за нормами Закону № 2262-XII до ПФУ були відсутні.
Суд зауважує, що пунктом 2 Постанови №45 передбачено, що юридичним фактом для виникнення обов'язку Мінсоцполітики здійснити повідомлення ПФУ про наявність підстав для перерахунку пенсій є саме прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій. Крім того, законодавство не передбачає обов'язку для відповідача по справі прийняття будь-якого управлінського рішення, позаяк правовою підставою для перерахунку пенсії є саме рішення Кабінету Міністрів України.
Суд звертає увагу, що позивач не оскаржує бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не прийняття рішення про проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З огляду на те, що Мінсоцполітики виконано обов'язок щодо надіслання до ПФУ повідомлення про наявність підстав для проведення у 2018 році перерахунку пенсій згідно з Постановою № 704, призначених за нормами Закону №2262-XII, на підставі Постанови № 103, та при цьому Кабінетом Міністрів України, у подальшому, не приймалося рішення про проведення перерахунку таких пенсій, а суд не має достатніх підстав для визнання обґрунтованими та задоволення заявлених позивачем позовних вимог.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що у спірних відносинах відповідач не допустив жодної протиправної бездіяльності, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.