08 листопада 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/2682/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської рада про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Глобинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним рішення та скасувати рішення Глобинської міської ради від 25.01.2022 №371 "Про розгляд звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320686400:00:006:0077, з метою передачі у власність ";
- зобов'язати Глобинську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320686400:00:006:0077.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що Глобинською міською радою Полтавської області відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, що не передбачені Земельним кодексом України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
03.05.2022 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що даний земельний масив належить до земель для сінокосіння і випасання худоби.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Глобинської міської ради Полтавської області із заявою, у якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області за рахунок земельної ділянки кадастровим номером 5320686400:00:006:0077, з метою передачі у власність.
22.04.2021 восьмою сесією восьмого скликання Глобинської міської ради ухвалене рішення №1153 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га (пасовища), цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320686400:00:006:0077, з метою передачі у власність", яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на підставі пункту 1 статті 34 Земельного кодексу України.
Не погодившись з цим рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 у справі №440/9426/21 позов ОСОБА_1 до Глобинської міської ради Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення восьмої сесії восьмого скликання Глобинської міської ради Полтавської області від 22.04.2021 №1153 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, (пасовища) цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320686400:00:006:0077, з метою передачі у власність". Зобов'язано Глобинську міську раду Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.03.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320686400:00:006:0077, з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач 18.01.2022 звернувся до Глобинської міської ради Полтавської області із заявою, у якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області за рахунок земельної ділянки кадастровим номером 5320686400:00:006:0077, з метою передачі у власність.
До цієї заяви позивачем додано: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, розмір та площа земельної ділянки, копію довідки про присвоєння рнокпп, копію паспорта, рішення суду, заява.
Рішенням двадцять третьої сесії восьмого скликання Глобинської міської ради від 25.01.2022 №371 відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га з цільовим призначенням - 01.03 для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області за рахунок земель запасу, на підставі пункту 1 статті 34 Земельного кодексу України.
Позивач, не погодившись із рішенням відповідача, звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини четвертої цієї статті передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
За змістом пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.97 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
За змістом статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Суд враховує, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.
При цьому, виходячи з положень статей 26, 59 Закону №280/97-ВР, рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність належить до повноважень міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні.
Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
Отже, з урахуванням вищенаведених норм, рішення про затвердження чи відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність належить до виключних повноважень селищної ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні.
Дослідивши рішення двадцять третьої сесії восьмого скликання Глобинської міської ради від 25.01.2022 №371, суд встановив, що підставами для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою зазначено пункт 1 статті 34 Земельного кодексу України.
При цьому, у відзиві відповідач вказує, що підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою слугувало те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5320686400:00:006:0077 належить до земель сільськогосподарського призначення, вид угідь - пасовища.
Надаючи оцінку вказаній підставі для відмови у наданні дозволу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Пунктом "а" частини другої статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.4 розділу І Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306, класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 №224. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
У зазначеному класифікаторі визначено види цільового призначення земель, зокрема землі сільськогосподарського призначення, до яких належать землі для ведення особистого селянського господарства, землі для сінокосіння і випасання худоби, а також землі резервного фонду, загального користування та землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).
Відповідно до статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
Таким чином, орган місцевого самоврядування має право на створення на землях комунальної власності громадських сіножатей і пасовищ, яке має відбуватись у повній відповідності з вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою. При цьому земельні ділянки, які призначені для сінокосіння та випасання худоби, можуть бути передані громадянам виключно на умовах користування (в оренду).
Відповідно до частини першої статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Згідно зі статтею 194 Земельного кодексу України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Статтею 196 Земельного кодексу України передбачено, що склад відомостей Державного земельного кадастру визначається законом.
Частиною першою статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" № 3613-VI від 07.07.2011 встановлено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Відповідно до частин першої та другої статті 36 вказаного Закону (у редакції, чинній на дату формування витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.04.2019) на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про: а) межі адміністративно-територіальних одиниць; б) кадастрові номери земельних ділянок; в) межі земельних ділянок; г) цільове призначення земельних ділянок; ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок; е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель; є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок; ж) земельні угіддя; з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; и) координати поворотних точок меж об'єктів кадастру; і) бонітування ґрунтів; ї) інші відомості про земельні ділянки, передбачені статтею 15 та частиною другою статті 30 цього Закону, крім відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, дату народження фізичної особи, які є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.
Відомості, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру.
Отже, відомості з Державного земельного кадастру про віднесення земельної ділянки до земель сіножатей та пасовищ відображаються на Публічній кадастровій карті.
Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5320686400:00:006:0077 площею 17,896 га на момент подання позивачем заяви та на дату розгляду справи має цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем до матеріалів справи не надано жодного належного, достовірного та достатнього доказу в підтвердження розгляду заяви позивача з урахуванням висновків суду, визначених у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 у справі №440/9426/21, яке набрало законної сили.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вищевикладене, відмова відповідача із тих самих підстав у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою є необґрунтованою та безпідставною, у зв'язку з чим рішення двадцять третьої сесії восьмого скликання Глобинської міської ради Полтавської області від 25.01.2022 №371 підлягає скасуванню, як протиправне.
Суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З урахуванням встановлених обставин справи, зокрема того, що обставини, що є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, повинні бути встановлені відповідачем під час розгляду відповідної заяви позивача, то в даному випадку може існувати декілька варіантів прийняття відповідачем рішення відносно заяви позивача, а саме: надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, або, у разі наявних передбачених законом обмежень щодо бажаної земельної ділянки, - відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з відповідним обґрунтуванням та посиланням на норми права та належні докази.
Отже, належним і ефективним способом повного захисту порушеного права позивача є зобов'язання Глобинської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.01.2022 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області за рахунок земельної ділянки кадастровим номером 5320686400:00:006:0077, з метою передачі у власність, з урахуванням висновків суду.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.08.2018 у справі № 815/1666/17, від 26.06.2018 у справі №814/1755/17, від 11.09.2018 у справі № 816/318/18.
Отже, вимога про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га відповідно до заяви від 18.01.2022 є такою, що задоволенню не підлягає.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Водночас, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору стало протиправне рішення відповідача, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у повному розмірі.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Глобинської міської рада (вул. Центральна, 285, м. Глобине, Кременчуцький район, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 22547673) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Глобинської міської ради від 25.01.2022 №371 "Про розгляд звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320686400:00:006:0077, з метою передачі у власність ".
Зобов'язати Глобинську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.01.2022 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області за рахунок земельної ділянки кадастровим номером 5320686400:00:006:0077, з метою передачі у власність, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Глобинської міської рада (вул. Центральна, 285, м. Глобине, Кременчуцький район, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 22547673) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна