Іменем України
09 листопада 2022 року Справа № 360/598/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання діяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі по тексту також - Позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі по тексту також - відповідач І), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі по тексту також - відповідач ІІ), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду перебування на посаді прокурора та половини строку навчання на денному факультеті у Саратовській державній академії права;
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.12.2021 року № 909190844312 про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви ОСОБА_1 № 11207 від 24.12.2021 року;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.12.2021 року № 909190844312 про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви ОСОБА_1 № 11207 від 24.12.2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наступні періоди: перебування на посаді прокурора відділу нагляду за розглядом кримінальних справ в судах прокуратури Луганської області з 19.11.1986 року по 30.11.1992 року - 6 років 00 місяців 11 днів, а також половину строку навчання на денному факультеті Саратовської державної академії права з 01.09.1976 року по 30 червня 1980 року - 1 рік 11 місяців 00 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно її заяви № 11207 від 24.12.2021 року у розмірі 72 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, із врахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено таке.
Позивач є суддею у відставці, отримує довічне грошове утримання судді, яке було призначено відповідно до розпорядження управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 844312 від 25.10.2016 року. Зазначена обставина підтверджується посвідченням судді у відставці № 01652. Позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області.
До моменту виходу у відставку Позивач згідно записів трудової книжки (запис № 12, сторінка 8-9), а також довідки апеляційного суду Луганської області № 1/949/16 від 23 вересня 2016 року про розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці, з 01.12.1992 року по 16.09.2016 року перебувала на посаді судді апеляційного суду Луганської області.
Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 року № 1513-VІІІ Позивач був звільнений з посади судді апеляційного суду Луганської області. Внаслідок цього наказом голови суду апеляційного суду Луганської області від 15 вересня 2016 року № 116 був відрахований зі штату апеляційного суду Луганської області у зв'язку зі звільненням з посади судді за її заявою про відставку.
Отримуючи довічне грошове утримання судді у відставці, 24.12.2021 року Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою № 11207 про перерахунок розміру довічного грошового утримання судді у відставці на підставі здійснення перерахунку стажу роботи на посаді судді, мотивуючи необхідність зарахування до стажу роботи на посаді судді також половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та строку перебування на посаді прокурора.
Відповідачем ІІ органом, відповідальним за розгляд зазначеної заяви, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідач І, розглянувши заяву про перерахунок розміру довічного грошового утримання судді у відставці, прийняв рішення від 28.12.2021 року № 909190844312, яким було відмовлено у здійсненні перерахунку, мотивуючи це тим, що відсутні підстави для здійснення перерахунку стажу роботи на посаді судді, який визначається відповідно до ст. 137 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-УІІІ (далі також - Закон № 1402-VІІІ), а оскільки розмір стажу роботи на посаді судді залишається незмінним, то відповідно відсутні підстави для застосування положень ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VІІІ, відповідно до яких за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Зазначені рішення та дії відповідачів Позивач вважає протиправними, незаконними та такими, що порушують його права і законні інтереси, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, не погоджуючись із наведеними позивачем обставинами та правовими підставами позову, подало відзив, в якому зазначено таке.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
24.12.2021 Позивач звернувся до Відповідача ІІ із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зареєстрованою в формі № 10 за № 11207, у зв'язку із зарахуванням до стажу роботи, що дає право на нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи на посаді прокурора відділу нагляду за розглядом справ в судах прокуратури Луганської області з 19.11.1986 по 30.11.1992, що складає 6 років 11 днів, та 2 роки навчання в юридичному вузі за період з 01.09.1976 по 28.06.1980.
Відповідно до пункту 1.1 розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі також - Порядок № 22-1) заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з пунктом 4.1. Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Відповідно до пункту 4.2. Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
На підставі зазначеного заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 24.12.2021 та надані документи позивачем, опрацьовувались за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів та після автоматичного розподілу потрапили до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За наслідками розгляду заяви Позивача від 24.12.2021 та наданих ним документів Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 28.12.2021 № 909190844312 про відмову у перерахунку пенсії позивачу відповідно до Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», з яким Відповідач ІІ повністю згоден.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, не погоджуючись із наведеними позивачем обставинами та правовими підставами позову, подало відзив, в якому зазначено таке.
Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви Позивача про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється відділом пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За результатами розгляду заяви Позивачки прийнято рішення про відмову в перерахунку № 909190844312.
Відповідно до ч.1 ст.135 Закону № 1402 (Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів») суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 137 Закону № 1402 визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Вважають, що приписами статті 137 Закону № 1402 не передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується період роботи в органах прокуратури та період навчання за фахом на юридичному факультеті ВНЗ.
Водночас, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402 були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання суддів у відставці.
З огляду на вищевикладене, на теперішній час розмір суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регулюються виключно Законом № 1402.
За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у рішенні від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20 (провадження Пз/9901/5/20), у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно з положеннями Закону № 2453-VI, наявне право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402.
Тобто, у цьому випадку при перерахунку довічного грошового утримання судді слід застосовувати норму закону, яка визначає суддівську вислугу і є чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Особи, яким щомісячне довічне грошове утримання призначено на підставі Закону № 2453-VI, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці у розмірі та у порядку, визначеному чинним на час здійснення такого перерахунку закону.
Отже, відповідач І вважає, що оскільки чинним Законом № 1402 передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання судді одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом № 1402, а розміру відсотку - за Законом № 2453-VI.
Ухвалою суду від 31.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Ухвалою суду від 09.11.2022 призначено розгляд справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Позивач є суддею у відставці, що підтверджується посвідченням судді у відставці № 01652, та отримує довічне грошове утримання судді, яке було йому призначено відповідно до розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 844312 від 25.10.2016 року, перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області.
Згідно записів трудової книжки Позивача:
- 19.11.1986 року - був назначений прокурором відділу по нагляду за розглядом кримінальних справ у судах (запис № 10);
- 30.11.1992 року - був звільнений у зв'язку з переводом до обласного суду у відповідності до ст. 36 КЗпП (запис № 11).
- з 01.12.1992 року по 16.09.2016 року перебував на посаді судді апеляційного суду Луганської області.
Позивач 08.09.2016 відповідно до Постанови ВРУ «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 року № 1513-VІІІ був звільнений у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно довідки апеляційного суду Луганської області № 1/949/16 від 23 вересня 2016 року про розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці, з 01.12.1992 року по 16.09.2016 року Позивач перебував на посаді судді апеляційного суду Луганської області.
Наказом голови суду апеляційного суду Луганської області від 15 вересня 2016 року № 116 Позивач відрахований зі штату апеляційного суду Луганської області у зв'язку зі звільненням з посади судді за його заявою про відставку.
Дипломом Б-1 № 083385 від 28.06.1980, додатком до зазначеного Диплому, а також Архівною довідкою Саратовської державної академії права від 26.03.1998 року № 39-3/280 підтверджується, що Позивач навчався на денному факультеті Саратовської державної академії права з 1 вересня 1976 року по 30 червня 1980 року.
У загальному підсумку період навчання складає 3 роки 09 місяців 30 днів, у зв'язку з чим половина цього строку дорівнює 1 року 11 місяцям та 29 дням.
Згідно постанови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 липня 2017 року у справі № 428/5473/17, залишеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 року, позовні вимоги Позивача були задоволені у повному обсязі, зокрема, було зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, включивши до стажу роботи судді, крім роботи на посаді судді, роботу на посаді прокурора відділу нагляду за розглядом кримінальних справ в судах прокуратури Луганської (Ворошиловградської) області з 19.11.1986 року по 30.11.1992 року, що складає 6 років 11 днів.
24.12.2021 Позивач звернувся до Відповідача ІІ із заявою № 11207 про перерахунок розміру довічного грошового утримання судді у відставці на підставі здійснення перерахунку стажу роботи на посаді судді, мотивуючи необхідність зарахування до стажу роботи на посаді судді також половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та строку перебування на посаді прокурора.
Відповідач І, розглянувши заяву позивача про перерахунок розміру довічного грошового утримання судді у відставці, прийняв рішення від 28.12.2021 року № 909190844312, яким було відмовлено у здійсненні перерахунку, мотивуючи це тим, що відсутні підстави для здійснення перерахунку стажу роботи на посаді судді, який визначається відповідно до ст. 137 Закону № 1402-VІІІ.
Отже, спірним при вирішенні даної справи є не право позивача на призначення пенсії, оскільки таке призначення вже відбулось, а обрахунок загального стажу позивача станом на дату звернення 24.12.2021 з урахуванням вказаних періодів роботи та навчання.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 142 Закону № 1402-VІІІ визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно статті 137 Закону № 1402-VІІІ до стажу роботи на посаді судді, серед іншого, зараховується робота на посаді судді судів України
Частиною 2 статті 137 Закону № 1402-VІІІ визначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Згідно п. 34 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VІІІ судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Оскільки постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 липня 2017 року у справі № 428/5473/17, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 року, було зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснити Позивачу перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, включивши до стажу роботи судді, крім роботи на посаді судді, роботу на посаді прокурора відділу нагляду за розглядом кримінальних справ в судах прокуратури Луганської (Ворошиловградської) області з 19.11.1986 року по 30.11.1992 року, що складає 6 років 11 днів, заявлені вимоги про зобов'язання відвідача ІІ зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду перебування на посаді прокурора відділу нагляду за розглядом кримінальних справ в судах прокуратури Луганської області з 19.11.1986 року по 30.11.1992 року - 6 років 00 місяців 11 днів є обґрунтованими та підлягають зарахуванню.
Вимоги про зобов'язання відвідача ІІ зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання на денному факультеті Саратовської державної академії права з 01.09.1976 року по 30 червня 1980 року - 1 рік 11 місяців 00 днів є безпідставними з таких підстав.
Постанова КМУ № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», якою передбачалося, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, була прийнята 03.09.2005 року.
В свою чергу, пункт 34 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VІІІ визначає право судді, призначеного чи обраного на посаду судді до набрання чинності цим Законом, на визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло саме на день його призначення (обрання).
Матеріалами справи встановлено, що позивач призначений на посаду у 1992 році, а постанова КМУ № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» була прийнята у 2005 році, тобто пізніше.
Як наслідок, за вказаних обставин пункт 34 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VІІІ не підлягає застосуванню.
У зв'язку з чим загальний стаж, який необхідно зараховувати позивачу для обчислення щомісячного грошового утримання, має складати 29 років 09 місяців 26 днів, або 29 повних років (23 роки 09 місяців 15 днів роботи на посаді судді апеляційного суду Луганської області + 06 років 00 місяців 11 днів роботи на посаді прокурора).
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VІІІ - щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Оскільки Позивач має стаж роботи на посаді судді у загальному розмірі 29 повних років, що зумовлює необхідність перерахунку розміру довічного грошового утримання судді у відставці та визначення його в розмірі 69 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
За таких обставин, суд вважає, що пенсійним органом неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірного періоду роботи в органах прокуратури.
Щодо позиції відповідача ІІ стосовно того, що фактично рішення про перерахунок пенсії позивачу виносилося відповідачем І - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, і такі дії є правомірними, суд зазначає таке.
Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Частиною 5 статті 142 Закону № 1402-VІІІ встановлено, що пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту також - Закон № 1058) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно частини першої статті 44 Закону № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Таким чином, нормами статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 44 Закону № 1058 прямо визначено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду.
Пунктом 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (далі також - Положення № 280), передбачено, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів, серед іншого, щодо: здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, «призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій», щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.
Згідно пункту 7 Положення № 280 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку «територіальні органи».
Відповідно до пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 40/26485 (далі також - Положення № 28-2) Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Згідно пункту 4 Положення № 28-2 Головне управління, утворене шляхом злиття головного управління Фонду та управління Фонду, головне управління Фонду, до якого приєднані управління Фонду, також забезпечують виконання завдань, передбачених пунктом 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486 (далі - Положення).
Підпунктом 7 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, серед іншого, визначено, що Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях шляхом приєднання до головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях за переліком згідно з додатком.
Відповідно до додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» у Луганській області Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду України, Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України, Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України, Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України, Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду в м. Лисичанську, Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку, Управління Пенсійного фонду в Попаснянському районі, Управління Пенсійного фонду в Станично-Луганському районі реорганізовані шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 внаслідок реорганізації територіальних органів Пенсійного фонду України в Луганській області шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду в м. Лисичанську, Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку, Управління Пенсійного фонду в Попаснянському районі, Управління Пенсійного фонду в Станично-Луганському районі на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області покладені функції з призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.
Згідно відомостей офіційного сайту, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області має такі структурні підрозділи:
1)Сектор обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян (сервісний центр), місце розташування - місто Сєвєродонецьк;
2) Відділ обслуговування громадян № 1 (сервісний центр), місце розташування - смт Біловодськ, смт Мілове;
3) Відділ обслуговування громадян № 2 (сервісний центр), місце розташування - смт Білокуракине, смт Новопсков;
4) Відділ обслуговування громадян № 3 (сервісний центр), місце розташування - м. Кремінна;
5) Відділ обслуговування громадян № 4 (сервісний центр), місце розташування - м Лисичанськ;
6) Відділ обслуговування громадян № 5 (сервісний центр), місце розташування - смт Марківка;
7) Відділ обслуговування громадян № 6 (сервісний центр), місце розташування - смт Новоайдар, м Щастя;
8) Відділ обслуговування громадян № 7 (сервісний центр), місце розташування - м. Попасна;
9) Відділ обслуговування громадян № 8 (сервісний центр), місце розташування - м. Рубіжне;
10) Відділ обслуговування громадян № 9 (сервісний центр), місце розташування - м. Сєвєродонецьк;
11) Відділ обслуговування громадян № 10 (сервісний центр), місце розташування - м Сватово, смт Троїцьке;
12) Відділ обслуговування громадян № 11 (сервісний центр), місце розташування - смт Станиця Луганська;
13) Відділ обслуговування громадян № 12 (сервісний центр), місце розташування - м. Старобільськ.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області є територіальним органом Пенсійного фонду України, що призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
При цьому Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області має 13 структурних підрозділів, які територіально розташовані у 16 населених пунктах Луганської області.
Також згідно змісту Положення про Пенсійний фонд України у останнього зовсім відсутні функції щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.
У Пенсійного фонду України наявні повноваження стосовно організації, координації та контролю «роботи» саме «територіальних органів», серед іншого, щодо здійснення контролю за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, «призначення (перерахунку) і виплатою пенсій», щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.
Аналіз зазначених норм законів та нормативно-правових актів свідчить про те, що Пенсійний фонд України безпосередньо не наділений повноваженнями щодо «призначення (перерахунку) і виплати пенсій», а в силу положень пункту 7 Положення № 280 здійснює такі повноваження виключно через утворені в установленому порядку «територіальні органи».
Пунктом 1.1. розділу I Порядку 22-1 визначено, що заява про призначення пенсії подається заявником до «територіального органу» Пенсійного фонду України (далі - «орган, що призначає пенсію») через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - «сервісний центр»).
Відповідно до пункту 4.1. розділу ІV Порядку 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень «органу, що призначає пенсію».
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ «органу, що призначає пенсію», який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником «органу, що призначає пенсію» (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів «органом, що призначає пенсію», приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів саме «органом, що призначає пенсію».
Виключно «орган, що призначає пенсію», не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Як зазначає сам відповідач ІІ, заява позивача прийнята головним спеціалістом відділу обслуговування громадян та зареєстрована в електронному журналі звернень.
Тобто, ГУПФУ в Луганській області як «орган, що призначає пенсію», правильно виконав положення пункту 4.1. розділу ІV Порядку 22-1.
Як вже зазначалося, пункт 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ «органу, що призначає пенсію», який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідач ІІ пояснив, що з урахуванням п.4.2 Порядку 22-1 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області винесло рішення про відмову у перерахунку пенсії позивачу.
Зазначені дії як відповідача І, так і відповідача ІІ не відповідають положенням пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1, оскільки згідно вказаної норми засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ саме «органу, що призначає пенсію».
Тобто, після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів відповідач ІІ зобов'язаний засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначити структурний підрозділ саме «органу, що призначає пенсію», яким і є відповідач ІІ - ГУПФУ в Луганській області.
ГУПФУ в Луганській області має 13 структурних підрозділів, які територіально розташовані у 16 населених пунктах Луганської області.
Саме серед 13 структурних підрозділів, які територіально розташовані у 16 населених пунктах Луганської області, засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності повинен був визначений один структурний підрозділ, який повинен був сформувати атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу позивача.
Натомість, таким структурним підрозділом був визначений відповідач І - ГУПФУ в Донецькій області.
Зазначені дії не регламентовані жодною правовою нормою, які регулюють відносини в сфері пенсійного забезпечення.
ГУПФУ в Донецькій області не є структурними підрозділами ГУПФУ в Луганській області, оскільки є територіальним органом Пенсійного фонду України і має свої окремі структурні підрозділи.
Пенсійний фонд України в силу приписів норм законодавства та Положення про Пенсійний фонд України не наділений повноваженнями призначати (перераховувати) пенсії, відповідно серед його територіальних органів (якими є як ГУПФУ в Луганській області, так і ГУПФУ в Донецькій області) не може визначатися «структурний підрозділ», який в силу приписів пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення) та електронну пенсійну справу.
Таким чином, відповідач І не мав правових підстав для розгляду заяви та прийняття рішення стосовно позивача, який звернувся із заявою про перерахунок пенсії до відповідача ІІ.
В силу приписів пункту 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 саме керівник ГУПФУ в Луганській області повинен підписати рішення за результатами розгляду заяви про перерахунок пенсії, оскільки ГУПФУ в Луганській області і є тим «органом, що призначає пенсію».
Пункт 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що саме «орган, що призначає пенсію» (за спірних правовідносин - ГУПФУ в Луганській області) повинен всебічно, повно і об'єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання (перерахунок) пенсії.
Враховуючи вище викладені обставини, відповідач ІІ допустив грубе порушення пунктів 4.2., 4.3. та 4.7. розділу ІV Порядку 22-1, неправомірно допустивши після реєстрації заяви позивача визначення засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності ГУПФУ в Донецькій області як структурного підрозділу, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу позивача.
У зв'язку з чим рішення відповідача І про відмову у перерахунку пенсії позивачу підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
Статтею 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд, серед іншого, може прийняти рішення про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду перебування на посаді прокурора;
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.12.2021 року № 909190844312 про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви ОСОБА_1 № 11207 від 24.12.2021 року;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.12.2021 року № 909190844312 про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви ОСОБА_1 № 11207 від 24.12.2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період перебування на посаді прокурора відділу нагляду за розглядом кримінальних справ в судах прокуратури Луганської області з 19.11.1986 року по 30.11.1992 року - 6 років 00 місяців 11 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно її заяви № 11207 від 24.12.2021 року у розмірі 69 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, із врахуванням раніше виплачених сум.
Також, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо визначення засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області як структурного підрозділу, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу позивача за її заявою від 24.12.2021 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Таким чином, зобов'язання відповідача ІІ перерахувати та виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Більше того, суд звертає увагу, що жодних інших перешкод та/або недотримання процедури звернення із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням всіх періодів роботи, аніж вирішених в судовому порядку, відповідачами не наведено, а тому суд приходить до висновку, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням всіх періодів роботи.
Такий спосіб захисту, на переконання суду, матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем І під час розгляду заяви позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не було встановлено інших підстав для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи, аніж досліджені та спростовані судом під час розгляду справи.
З огляду на зазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушеного права.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн, що підтверджено квитанцією від 17.01.2022 № 3431-02616-1549-5702.
Як вже зазначено, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушеного права.
З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачами права позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів по 496,20 грн з кожного.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262
Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код ЄДРПОУ 21782461) про визнання діяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо визначення засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як структурного підрозділу, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу ОСОБА_1 за її заявою від 24.12.2021 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду перебування на посаді прокурора.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.12.2021 року № 909190844312 про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви ОСОБА_1 № 11207 від 24.12.2021 року.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.12.2021 року № 909190844312 про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви ОСОБА_1 № 11207 від 24.12.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період перебування на посаді прокурора відділу нагляду за розглядом кримінальних справ в судах прокуратури Луганської області з 19.11.1986 року по 30.11.1992 року - 6 років 00 місяців 11 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно її заяви № 11207 від 24.12.2021 року у розмірі 69 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, із врахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Борзаниця