08 листопада 2022 року Справа № 280/4126/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (Україна, 69057, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ПРОСПЕКТ СОБОРНИЙ, будинок 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зменшення основного розміру пенсії з 80% до 70% грошового забезпечення під час проведення, з 01.12.2019 року, перерахунку та виплати основного розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорозькій області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію в розмірі 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції», з 01.12.2019 року, та виплатити утворену заборгованість.
Ухвалою суду від 18 липня 2022 року відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомлено, що відповідно до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, позивачу здійснено перерахунок пенсії. В результаті перерахунку пенсії її розмір зменшено до 70% відповідних сум грошового забезпечення, що, відповідно, призвело до зменшення розміру пенсії позивача у грошовому вираженні. Вважає, що такі дії відповідача є протиправними та перерахунок пенсії має бути проведений без обмеження її максимальним розміром.
В позовній заяві просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області проти позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у письмовому відзиві вх.№31413 від 15 серпня 2022 року. Відповідач вважає, що його дії щодо застосування 70% грошового забезпечення, передбаченого Законом №2262 під час проведення перерахунку пенсії позивачу є такими, що повністю відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки на момент здійснення такого перерахунку діяла норма статті 13 Закону №2292, яка передбачала саме такий максимальний розмір пенсії. Щодо позовних вимог позивача щодо виплати перерахованої пенсії без обмеження граничного розміру, відповідач вважає передчасними та безпідставними. Зауважує, що управлінням ще ні прийнято рішення щодо перерахунку позивачу пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, тому відсутні підстави вважати, що права позивача при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у позові.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
Позивач, з 05 червня 2010 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію по вислузі років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Основний розмір пенсії на день призначення, згідно протоколу за пенсійною справою № 0803003492, визначено на рівні 80% грошового забезпечення, вислуга на день звільнення 30 років.
25 жовтня 2021 року рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/7612/21 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Запорізькій області, щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01 грудня 2019 року, з грошового забезпечення, зазначеного у довідці МВС України № 33/28-1568 від 19 липня 2021 року.
На виконання зазначеного рішення суду, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Запорізькій області, проведено перерахунок пенсійного забезпечення ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року, обмеживши виплату максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність та зменшено основний розмір пенсії з 80% до 70% грошового забезпечення, що підтверджується листом ГУ ПФУ в Запорізькій області № 5855-5309/Б-02/8-0800/22 та розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі позивача № 0803003492 сформованим 20 червня 2022 року.
Відповідно до зазначеного розрахунку позивачу нарахована пенсія в розмірі 21966.63 грн. а виплату проведено в сумі 19340, обмеживши максимальним розміром.
02 червня 2022 року позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Запорізькій області, щодо проведення перерахунку та виплати пенсійного забезпечення, на виконання судового рішення у справі № 280/7612/21 від 25 жовтня 2021 року, в розмірі 80% грошового забезпечення та без застосування обмеження максимального розміру при виплаті пенсії на рівні десяти прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність.
20 червня 2022 року на адресу позивача з ГУ ПФУ в Запорізькій області надійшов лист №5855-5309/Б-02/8-0800/22 в якому зазначено, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/7612/21, яке набрало законної сили, Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача з 01 грудня 2019 року відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення від 19 липня 2021 року № 22/28-1568, із застосуванням норм статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби да деяких інших осіб», якою передбачено, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Не погоджуючись із відмовою відповідача щодо проведення перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
При вирішенні спору по суті судом прийнято до уваги приписи Конституції України (статті 22, 46, 64), Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (статті 13, 43, 51, 63), постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року за №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року за №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, та інших норм права у редакціях на час виникнення спірних правовідносин.
Стаття 63 Закону №2262-ХІІ визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
Кабінет Міністрів України у Порядку №45 визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.
Зокрема, згідно з частиною 3 статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №160/8324/19 (провадження №11-20заі20) у постанові від 24 червня 2020 року зробила правовий висновок, що з 05 березня 2019 року (з дня набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18) виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, а тому з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року за №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/7612/21 від 25 жовтня 2021 року, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням грошового забезпечення визначеного в довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області» №33/28-1568 від 19.07.2021, станом за листопад 2019 року, у відповідності до вимог статей 43 , 63 Закону України від 11.05.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції», з 01.12.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області на виконання вищевказаного судового рішення проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року відповідно до наданої довідки №33/28-1568 від 19.07.2021, проте при проведенні перерахунку відповідачем при обчисленні пенсії розмір грошового забезпечення зменшено з 80% до 70%.
Суд звертає увагу, що стаття 13 Закону №2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
Зміни до статті 63 Закону №2262-ХІІ ні Законом №3668-VI, ні Законом №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Постанова КМУ №45 і Постанова КМУ №103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.
Отже, позивач має право на перерахунок та виплату пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення з 01 грудня 2019 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії без обмеження її граничного розміру, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до пункту 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Конституційний Суд України, керуючись частиною третьою статті 61 Закону України "Про Конституційний Суд України", вважає, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, згідно з якими "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Приписами пунктів 1, 2 резолютивної частини вказаного рішення, визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
Положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, положення частини сьомої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з 20 грудня 2016 року втратили чинність, оскільки є неконституційними.
Крім того, положення частини 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в цілому визнано неконституційним з 20 грудня 2016 року, що означає, що з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, а отже, зміни внесені Законом України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 6 грудня 2016 року №1774 VIII до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії, призначеної у відповідності до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, максимальним розміром.
Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17, від 08 серпня 2019 року у справі №522/3271/17, від 16 квітня 2020 року у справі №620/1285/19, від 09 листопада 2020 року у справі №813/678/18, від 09 лютого 2021 року у справі №1640/2500/18.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про Національний банк України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, “Про пенсійне забезпечення”, “Про судоустрій і статус суддів”, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України”, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте вказаний Закон містить посилання на Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, який є спеціальним законом щодо призначення та виплати пенсії військовослужбовців. Норма щодо обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців у вказаному спеціальному законі визнана неконституційною, тобто Конституційний Суд України визнав неконституційним обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, а тому відповідач не може застосовувати положення статті 2 Закону України № 3668 від 08 липня 2011 року при призначенні/перерахунку пенсії позивача.
Також необхідно зазначити й про те, що відповідно до пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановлене цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Тобто, обмеження максимальним розміром пенсії не застосовується до пенсій, які призначені до набрання чинності цим законом, тобто до 01 жовтня 2011 року.
Обмеження пенсії максимальним розміром застосовуються до тих пенсій, що призначені після набрання чинності Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08 липня 2011 року №3668-VI.
Пенсія позивачу призначена 05 червня 2010 року.
Згідно з частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі гарантії не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.
Також на користь зазначеного висновку суду свідчить стала практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, в рішенні ЄСПЛ по справі “Суханов та Ільченко проти України” від 26.06.2014 (за заявою № 68385/10 та № 71378/10) зазначено, що якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має “законне сподівання”, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
Суд не приймає твердження представника відповідача, що позовні вимоги позивача щодо виплати перерахованої пенсії без обмеження граничного розміру є передчасними та безпідставними, оскільки під час здійснення перерахунку пенсії позивача з 01 грудня 2019 року відповідачем вже фактично обмежено граничний розмір пенсії відповідача, з огляду на зменшення розміру грошового забезпечення, з якого має обчислюватись пенсія позивача з 80% до 70%.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги позивача.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 243, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (Україна, 69057, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ПРОСПЕКТ СОБОРНИЙ, будинок 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зменшення основного розміру пенсії з 80% до 70% грошового забезпечення під час проведення, з 01.12.2019 року, перерахунку та виплати основного розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорозькій області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію в розмірі 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції», з 01.12.2019 року, та виплатити утворену заборгованість.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 992,40 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення складено та підписано 08 листопада 2022 року.
Суддя Д.В. Татаринов