Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 листопада 2022 року Справа№200/4233/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області (далі - відповідач, Фонд) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, відповідно до якої просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості зі страхових виплат ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат та виплатити заборгованість з 01.10.2021 року.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області як особа, що отримує щомісячні страхові виплати, проте страхові виплати позивачу були припинені.
З метою уточнення інформації стосовно припинення страхових виплат представником позивача були спрямовані адвокатські запити до відповідача.
Листом № 01-04/15-1023 від 19.05.2021 року відповідач повідомив позивача про те, що страхові виплати позивачу припинені з 20.02.2020 року у зв'язку зі скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року у справі № 200/8405/21 відповідача було зобов'язано нарахувати і виплатити позивачу заборгованість із щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2016 року по 31.12.2019 року, поновити позивачу нарахування та виплату щомісячних страхових виплат та виплатити заборгованість із щомісячних страхових виплат з 20.02.2020 року.
Як зазначає позивач, вказане рішення суду відповідачем виконане у лютому 2022 року, але лише по 01.10.2021 року.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року у справі № 200/8405/21 Слов'янським відділенням Фонду грошові кошти у розмірі 267449,74 грн. за період з 01.03.2016 року по 31.12.2019 року та період з 20.02.2020 року по 30.09.2021 року платіжним дорученням від 26.01.2022 року № 53 перераховано до Управління Державної казначейської служби України у м. Слов'янськ Донецької області, яке 27.01.2022 року перерахувало ці кошти на особовий рахунок позивача, відкритий у ПАТ "Державний ощадний банк України".
Постановою від 24.01.2022 року № 14022/312212/6594/15 позивачу було продовжено щомісячну страхову виплату з 01.10.2021 року, проте у зв'язку з відсутністю документів для продовження страхових виплат було винесено постанову про припинення страхових виплат від 31.01.2022 року № 14022/312212/6594/16 відповідно до п. 6 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
У подальшому позивач не звертався до будь-якого відділення органу Фонду із заявою щодо продовження щомісячних страхових виплат у встановленому порядку (з відповідним переліком документів).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/4233/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як видно з довідки МСЕК серії 10 ААБ № 368790 від 20.09.2012 року та довідки МСЕК серії 10 ААА № 048662 від 20.09.2012 року, позивачу встановлено 70% втрати професійної працездатності та 2 група інвалідності безстроково.
18.09.2017 року позивач, як внутрішньо переміщена особа, звернувся за продовженням страхових виплат до Слов'янського міського відділення Фонду, однак щомісячні страхові виплати не виплачувались через відмову в призначенні (відновленні) страхових виплат на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (протокол від 24.10.2017 року № 11-31/41).
У січні 2020 року, з метою продовження страхових виплат, позивач повторно звернувся до Слов'янського міського відділення Фонду.
Щомісячні страхові виплати позивач отримував з 01.01.2020 року по 19.02.2020 року, проте, з 20.02.2020 року щомісячні страхові виплати позивачу були припинені.
Для уточнення інформації щодо припинення страхових виплат позивачу представником позивача - адвокатом Корнієнком Андрієм Андрійовичем, направлено адвокатський запит до відповідача № 03/05 від 07.05.2021 року.
У відповідь на адвокатський запит відповідач листом від 19.05.2021 року № 01-04/15-1023 повідомив, серед іншого, що страхові виплати позивачу припинені з 20.02.2020 року у зв'язку зі скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Наведені обставини були встановлені Донецьким окружним адміністративним судом у рішенні від 20.09.2021 року у справі № 200/8405/21, яке набрало законної сили.
Положеннями ч. 2 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, вказані вище обставини не потребують доведення при розгляді даної справи.
Згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року у справі № 200/8405/21 відповідачем поновлено позивачу нарахування та виплату щомісячних страхових виплат та виплачено заборгованість за період з 01.03.2016 року по 31.12.2019 року та починаючи з 20.02.2020 року.
Постановою відповідача від 24.01.2022 року № 14022/312212/6594/15 було продовжено щомісячні страхові виплати позивачу з 01.10.2021 року.
У подальшому, у зв'язку з відсутністю документів для продовження страхових виплат, відповідачем було винесено постанову від 31.01.2022 року № 14022/312212/6594/16 про припинення страхових виплат позивачу з 01.10.2021 року відповідно до п. 6 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (відсутність необхідних документів для продовження страхових виплат).
Суд вважає за необхідне зауважити про те, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є головним територіальним органом надання адміністративних послуг, є юридичною особою і має адміністративну процесуальну дієздатність відповідно до ст. 43 КАС України.
Відтак, з урахуванням наведеного, зважаючи на те, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є відповідним розпорядником коштів, суд вважає, що саме Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (а не певне відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, у якому позивач перебував на обліку) є належним відповідачем у даній справі.
Отже, з 01.10.2021 року, нарахування страхових виплат позивачу було припинено.
Для уточнення інформації щодо припинення страхових виплат позивачу представником позивача - адвокатом Корнієнком Андрієм Андрійовичем, направлено адвокатський запит до відповідача № 01/08 від 31.08.2022 року.
Будь-якої відповіді на цей запит сторонами до матеріалів даної справи не надано.
Відтак, безпосередньою підставою для припинення страхових виплат позивачу стало ненадання позивачем документів для продовження страхових виплат, зокрема, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що не заперечується відповідачем у відзиві на позов із посиланням на постанову від 31.01.2022 року № 14022/312212/6594/16.
Спірним питанням даної справи є правомірність припинення нарахування та виплати позивачу страхових виплат з 01.10.2021 року з наведених вище підстав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з приписами ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правові, фінансові, організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян стосовно їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначені нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 1105-ХІV від 23.09.1999 року (далі - Закон № 1105-XIV).
Відповідно до ч. 1 та ч. 7 ст. 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Страхові виплати складаються із:
1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.
Приписами ч. 7 ст. 47 Закону № 1105-ХІV визначено, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Умови та підстави припинення страхових виплат встановлені ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV, згідно з якою страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; в інших випадках, передбачених законодавством.
Положеннями п. 3 розд. VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-ХІV визначено, що особливості надання соціальних послуг і виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 1 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець, особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до приписів ст. 2 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.
У той же час, за ст. 3 Закону № 1706-VII громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.
Суд зауважує, що у жодному із зазначених Законів не передбачено такої підстави для припинення соціальних виплат особі, як закінчення терміну дії довідки особи про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи, скасування такої довідки або відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної особи.
Прийняті Кабінетом Міністрів України постанови від 01.10.2014 року № 531 "Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", від 07.11.2014 року № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства" так само, як і постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 року № 20 "Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції" та від 12.12.2018 року № 27 "Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб", є підзаконними нормативно-правовими актами та не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, внаслідок чого у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1105-XI, не можуть застосовуватись.
При розгляді даної справи судом враховуються висновки стосовно застосування норм матеріального права у подібних відносинах, які були викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 243/3505/16-ц, за якими відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат. При цьому Верховний Суд відступив від висновку стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах, який було викладено Верховним Судом України у рішенні від 12.04.2017 року у справі № 6-51цс17.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до норм ст. ст. 1, 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Зокрема, у рішеннях у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10, п. 52 рішення) та у справі "Хонякіна проти Грузії" (заява № 17767/08, п. 72 рішення) Європейський Суд з прав людини зазначив про те, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що припинення позивачу виплати раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено відповідачем за відсутності підстав, передбачених ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-ХIV, або підстав, передбачених будь-яким іншим законом, отже, є протиправним.
У позовній заяві позивач просить суд, зокрема, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості зі страхових виплат.
Суд зазначає, що дія - це активна поведінка, під час якої приймаються певні рішення, вчиняються певні активні дії, які змінюють існуюче (статичне) положення, а бездіяльність - це пасивна поведінка, тобто невиконання будь-яких активних дій в конкретних умовах.
У даному випадку мала місце не бездіяльність, а відповідачем були вчинені саме активні дії - прийнято постанову від 31.01.2022 року № 14022/312212/6594/16 про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати відносно позивача, яка порушує права позивача, є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати) та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Отже, суд зауважує, що умовами призначення і продовження виплати страхових виплат внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщеної особи на обліку місця перебування, що підтверджується відповідною довідкою, та наявність рахунку в ПАТ "Державний ощадний банк України".
Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.09.2018 року у справі № 826/11272/16, предмет розгляду якої стосувався визнання дискримінаційними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили з моменту прийняття, окремих положень п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 у частині здійснення відповідних виплат через рахунки та мережу установ і пристроїв ПАТ "Державний ощадний банк України".
За правовим висновком Верховного Суду у справі № 826/11272/16, вищевказана норма постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 спрямована на збереження коштів соціально незахищених осіб, які перебувають на обліку як особи, що переміщуються з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення, забезпечення виплати пенсій та соціальних допомог, недопущення застосування шахрайських схем та протиправних дій під час здійснення таких виплат, запобігання фінансуванню тероризму.
У зв'язку з цим Верховний Суд зазначає, що аналіз наведених норм права свідчить про те, що оскільки внутрішньо переміщені особи, зокрема, потребують спеціального захисту з боку держави, надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, які передбачені законом, встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян, тому оспорюванні позивачем зміни до Постанови № 637 не можуть вважатися дискримінаційними в розумінні положень закону.
Врахувавши викладене, суд зазначає про те, що згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Застосувавши положення ч. 2 ст. 9 та ст. 245 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та їх задоволення шляхом:
- визнання протиправною та скасування постанови відповідача № 14022/312212/6594/16 від 31.01.2022 року про припинення позивачу щомісячної страхової виплати;
- зобов'язання відповідача поновити позивачеві нарахування та виплату щомісячних страхових виплат та виплатити заборгованість з 01.10.2021 року на рахунок позивача, який відкритий у ПАТ "Державний ощадний банк України".
У позовній заяві позивач просить суд поновити строк на звернення до суду з позовом.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 47 Закону № 1105-ХІV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Таким чином, право позивача щодо виплати раніше призначеної соціальної виплати є абсолютним та не може бути обмежене будь-яким строком.
З огляду на встановлені судом обставини щодо ненарахування та невиплати страхових виплат позивачу з 01.10.2021 року саме з вини відповідача, строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущений.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, судові витрати ним понесено не було, отже, відшкодуванню вони не підлягають.
Керуючись Конституцією України та Законами України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 № 14022/312212/6594/16 від 31.01.2022 року.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) нарахування та виплату щомісячних страхових виплат та виплатити заборгованість з 01.10.2021 року на рахунок ОСОБА_1 , відкритий у ПАТ "Державний ощадний банк України".
Повне судове рішення складене 07 листопада 2022 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч