Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 листопада 2022 року Справа №200/5573/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса перебування: АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса перебування: АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволений частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07 квітня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07 квітня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 07 квітня 2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої суми індексації 4258 гривень 75 копійок відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 07.2003 року №1078.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану суму індексації грошового забезпечення у розмірі 4258 гривень 75 копійок за період з 01 березня 2018 року по 07 квітня 2019 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Встановлено, відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року по справі № 200/5573/21.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 подати у 30-ти денний строк з дня набрання рішенням суду законної сили звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року по справі № 200/5573/21.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
24 листопада 2021 року до суду від Військової частини НОМЕР_2 надійшла апеляційна скарга на судове рішення.
25 листопада 2021 року справа направлена до Першого апеляційного адміністративного суду для розгляду апеляційної скарги відповідіча по справі.
20 грудня 2021 року та 06 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить суд встановити відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року по справі № 200/5573/21-а та зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 подати у 10-ти денний строк з дня набрання рішенням суду законної сили звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року по справі № 200/5573/21.
Листом від 13 січня 2022 року Донецький окружний адміністративний суд ровідомив ОСОБА_1 про те, що заяви будуть розглянуті після повернееня адмінісративної справи №200/5573/21 з суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовлено. Таким чином, вказане рішення набрало законної сили.
Ухвалою суду від 08 листопада 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса перебування: АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено повністю.
Також, позивачем заявлена заява в порядку статті 383 КАС України, в якій він просить
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 07.04.2017 року по 28.02.2018 року при виконанні Рішення Донецького окружного адміністративного від 15 липня 2021 року по справі №200/5573/21.
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо застосування посадового окладу при розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.04.2017 року по 28.02.2018 року при виконанні Рішення Донецького окружного адміністративного від 15 липня 2021 року по справі №200/5573/21.
- постановити окрему ухвалу про притягнення до відповідальності командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , який відповідальний за нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 при виконанні рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі №200/5573/21.
- встановити військової частини НОМЕР_2 місячний строк з дня отримання ухвали для надання відповіді про результати розгляду окремої ухвали та інформації про вжиті заходи.
Розглянувши зазначену заяву, суд зазначає таке.
Згідно статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Положеннями ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах “Алпатов та інші проти України”, “Робота та інші проти України”, “Варава та інші проти України”, “ПМП “Фея” та інші проти України”), якими було встановлено порушення п.1 ст.6, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статті 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду викладеними в цьому рішенні, яке набрало законної сили.
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Відповідно до частини 3 статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 6 статті 383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
В контексті розуміння вимог чинного законодавства протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені, про що зазначив у постанові від 13 червня 2017 року у справі № 21-1393а17 Верховний суд України, роз'яснивши при цьому, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
З огляду на вищевикладене, суд вказує на те, що бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що у січні 2022 року від Кальміуського відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшла постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 67161658 від 20 січня 2022 року, відкритого щодо виконання виконавчого листа по справі № 200/5573/21-а.
Як зазначено у вказаній постанові, виконавчий документ по справі № 200/5573/21-а виконано у повному обсязі, шляхом добровільного виконання рішення суду відповідачем.
Наведене дає підстави вважати, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року в адміністративній справі № 200/5573/21-а виконано у повному обсязі.
Таким чином, суд вважає заяву позивача необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Щодо строків розгляду заяви, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (стаття 1).
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IХ, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
22 травня 2022 року Верховною Радою прийнято Закон України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 22.05.2022 № 2263-ІХ, яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року.
Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 строком на 90 діб.
Враховуючи викладене, станом на день розгляду даної заяви в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю - рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Донецький окружний адміністративний суд розташований в м. Слов'янськ Донецької області. У зв'язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, системних ракетних обстрілів населених пунктів області, у тому числі м. Слов'янськ, які здійснюються державою-агресором та створюють суттєву загрозу життю та здоров'ю людей, керівництво Донецької обласної державної адміністрації через засоби масової інформації закликало мешканців області евакуюватись до більш безпечних регіонів України.
Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.
В таких умовах керівництвом Донецького окружного адміністративного суду задля збереження життя та здоров'я працівників та відвідувачів суду прийнято рішення про подальшу організацію роботи установи в дистанційному режимі.
З огляду на викладене, судове рішення ухвалено за умови наявної можливості доступу судді до матеріалів адміністративної справи.
Керуючись статтями 243, 248, 249, 256, 294, 295, 297, 370, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса перебування: АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справа була розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 08 листопада 2022 року.
Суддя Абдукадирова К.Е.