Справа № 185/4595/22
Провадження № 1-кп/185/478/22
25 жовтня 2022 року м.Павлоград
Дніпропетровської області
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області під час запровадженого Указом Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні, обвинувальний акт та угода про визнання винуватості з додатками складені у кримінальному провадженні № 62022050010000252 від 21 червня 2022 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
В провадженні судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 знаходиться обвинувальний акт з додатками та угода про визнання винуватості складені у кримінальному провадженні № 62022050010000252 від 21 червня 2022 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, вказавши на підстави, зазначені в останній. Вважав, що обвинувальний акт і угода відповідають вимогам КПК України.
Крім того прокурор подав до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, обґрунтовуючи його тим, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу не змінилися і не відпали.
Обвинувачений зазначив, що обвинувачення йому зрозуміле, вину у пред'явленому обвинуваченні не визнає. Просить відмовити у затвердженні угоди, оскільки під час її укладання був безкоштовний адвокат, який переконав його, що два роки у дисциплінарному батальйоні- це добре і не надав слідчому та прокурору дані про його незадовільний стан здоров'я.
Захисник ОСОБА_5 , також просив відмовити у затверджені угоди про визнання винуватості.
З'ясувавши думку сторін кримінального провадження із зазначених питань, кожного окремо, проаналізувавши та співставляючи зазначені питання між собою та у сукупності з позицією сторін кримінального провадження, змістом обвинувального акту, а також вимогами КК та КПК України, суд приходить до наступного висновку.
Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
В підготовчому судовому засіданні підлягають вирішенню ряд питань, передбачених ст. ст. 314-315 КПК України.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. ст. 468-475 КПК України.
У пункті 18 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» № 13 від 11.12.2015 року зазначено, що за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень: а) затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення, або б) відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК, та: повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом III КПК; або продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження, а також у випадку подання прокурором відповідного клопотання, пов'язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення. При цьому, зокрема в останньому випадку, слід неухильно дотримуватися вимог закону щодо відкриття сторонами кримінального провадження одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України, обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні, зокрема, у разі укладення угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості - з моменту ініціювання укладення такої угоди.
Відповідно до частини 7 статті 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Судом встановлено, що умови наданої угоди про визнання винуватості суперечать вимогам Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України.
Так, 02 липня 2022 року у кримінальному провадженні № 62022050010000252 від 21 червня 2022 року була укладена угода про визнання винуватості між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.
Так, з значеної угоди вбачається, що вона була укладена за участі захисника - адвоката ОСОБА_6 .
Разом з тим, у підготовчому судовому засіданні учасники провадження підтвердили, що під час укладення угоди про визнання винуватості брав участь уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги захисник ОСОБА_6 .
Таким чином, суд вважає, що угода про визнання винуватості була укладена без дотримання вимог п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України, що суперечить вимогам кримінального процесуального закону та є безумовною підставою для відмови у задоволенні угоди про визнання винуватості.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-1V від 23.02.2006 року, зі змінами, внесеними згідно із Законами №3135-V1 від 15.03.2011 року та №5463-V1 від 16.10.2012 року, остаточне рішення ЄСПЛ у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав і основоположних свобод, є обов'язковим для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції.
Згідно з правовою позицією ЄСПЛ, відображеною, зокрема, у п. 262 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником…, є однією з основних ознак справедливого судового розгляду».
Таким чином, суд констатує, що важливою складовою права на захист у кримінальному провадженні є забезпечення ефективності захисту та створення умов для вільного вибору захисника. Недотримання цих складових права на захист навіть за умови участі захисника у провадженні на різних стадіях може призвести до істотних порушень вимог КПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в затвердженні угоди про визнання винуватості від 02 липня 2022 року, укладеної між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_7 має бути відмовлено, у зв'язку з невідповідністю умовам угоди інтересам суспільства.
Вирішуючи у підготовчому судовому засіданні питання про наявність підстав для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022050010000252 від 21 червня 2022 року відносно ОСОБА_7 суд вважає, що підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складений у відповідності до вимог ст. 291 Кримінально-процесуального кодексу України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Досудове слідство повністю закінчено. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області.
Увідповідності до ч.3 ст.315 КПК України, у підготовчому судовому засіданні прокурор, з наведенням відповідних мотивів, клопоче про необхідність вирішення питання щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 діб, обґрунтовуючи його тим, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу не змінилися і не відпали.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Згідно зі ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, інших учасників цього ж кримінального провадження;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 є раніше не судимим, є військовослужбовцем за призивом, не одружений.
Даних про незадовільний стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 , у суду не має.
Також, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином.
Покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, у разі доведеності вини, передбачено на строк до десяти років позбавлення волі.
Враховуючи викладене, фактичне існування ризиків доведених прокурором, а також оцінюючи сукупність наведених обставин, застосування більш мякого запобіжного заходу є неможливим. Більш того, за час тримання обвинуваченого під вартою зазначені ризики не зменшилися та не втратили своєї актуальності.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а обраний відносно останнього запобіжний захід з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто, з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Зазначені обставини свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_4 , у випадку зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, з огляду на тяжкість інкримінованого, процесуальні наслідки зазначеного в контексті покарання, що загрожують даній особі у разі визнання винуватою, може перешкоджати судовому провадженню, переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим та його захисником, проте в даному конкретному випадку приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.
Під виключним випадком суддею розуміється те, що злочин, у якому підозрюється військовослужбовець ОСОБА_4 вчинено під час коли триває широкомасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України, а отже непокора військовослужбовця законному наказу командира послаблює обороноздатність України та негативно впливає на бойовий дух та моральний стан усієї роти.
Вирішуючи питання продовження дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд зважає на те, що зазначений прокурором ризик про переховування від суду продовжує існувати, бо під загрозою можливого покарання обвинувачений може ухилитись від правосуддя, вчинити інше кримінальне правопорушення. В зв'язку з наведеним, суд зазначає, що тяжкість злочину не є єдиною підставою продовження строку тримання під вартою, а тому з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, думки прокурора, та інших учасників процесу, а також, вбачаючи ризики, викладені в ст.177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 , тримання під вартою до 60 календарних днів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 194,196, 197, 314, 315, 316, 376, 469, 472, 474 КПК України, суд,
У затвердженні угоди у кримінальному провадженні № 62022050010000252 від 21 червня 2022 року, про визнання винуватості, укладеної 02 липня 2022 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 і підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, о 10.00 год. 26 жовтня 2022 року в залі судових засідань Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Судовий розгляд кримінального провадження провести у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово, за участю прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , та свідків кримінального правопорушення.
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 23 грудня 2022 року в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1