Номер провадження 22-ц/821/1160/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/782/22 Категорія: 304090200 Смоляр О. А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
03 листопада 2022 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
судді-доповідачаНовікова О. М.,
суддів:Вініченка Б. Б., Нерушак Л. В.,
за участю секретаря Чуйко А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коханія Олексія Володимировича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 червня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» про визнання недійсним договору про споживчий кредит,
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції із вказаним позовом та просила суд визнати недійсним договір про споживчий кредит №РР/22167 від 25 лютого 2020 року, укладений між Акціонерним товариством «Банк інвестицій та заощаджень» та ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний кредитний договір не відповідає встановленим законом вимогам, оскільки зазначена в ньому інформація є не чіткою, суперечливою та такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».
Позивачка вказала, що зазначені у кредитному договорі орієнтовна вартість кредиту в розмірі 10 005 508,71 грн. та розмір загальних витрат за кредитом в розмірі 6 305 508,71грн. не відповідають дійсності, оскільки розрахунок орієнтованої вартості кредиту, здійснений на основі орієнтованої реальної процентної ставки (27,84%), не відповідає вказаній банком орієнтовній загальній вартості кредиту і фактично складатиме 10 300 800,00 грн. (3 700 000 грн. х 27,84% х 10 років).
Також зазначила, що, всупереч вимог ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» в кредитному договорі відсутня інформація про орієнтовну вартість супровідних послуг третіх осіб (нотаріуса, оцінювача та страховика), хоча й зазначено про обов'язковість таких послуг.
ОСОБА_1 вказала, що на момент укладання оспорюваного кредитного договору вона перебувала у шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_2 , а тому виступила поручителем за таким кредитним договором, оскільки вважала, що кредитні кошти отримуються в інтересах сім'ї та для спільних потреб. Натомість ОСОБА_2 не використав отримані кошти в інтересах сім'ї, а мав намір спрямувати такі кошти на здійснення взаєморозрахунку з ОСОБА_3 по зобов'язанням, які виникли внаслідок їх спільної господарської діяльності, але фактично ОСОБА_2 використав кредитні кошти на невідомі потреби та з невідомою метою.
Позивачка також вказала що укладаючи договір поруки та надаючи згоду на укладення іпотечного договору, вона об'єктивно очікувала, що кредитні кошти будуть спрямовані на задоволення інтересів сім'ї, що матиме наслідком набуття позивачем матеріальних вигод, зокрема спільної власності з ОСОБА_2 , про що вона отримала запевнення від останнього. Натомість внаслідок цього в неї виник обов'язок за кредитними зобов'язаннями, які є необґрунтованими, в тому числі і перед відповідачем ОСОБА_2 , щодо відшкодування останньому грошових коштів у розмірі половини суми сплаченого кредиту, який той використав на власні потреби.
ОСОБА_1 також стверджує, що укладення оспорюваного кредитного договору здійснювалось в умовах введення її в оману щодо обставин, що мають істотне значення (з одного боку дії направлені на введення позивача в оману відповідачем ОСОБА_2 щодо обставин використання кредитних коштів для споживчих потреб; з іншого боку, укладення правочинів під впливом помилки, яка виникла внаслідок дій відповідача AT «Банк інвестицій та заощаджень» щодо прав та обов'язків, дійсного розміру зобов'язання та вартості кредиту), внаслідок чого вона помилилася стосовно цінності такого договору для неї, а тому на підставі статей 229, 230 ЦК України просила визнати такий кредитний договір недійсним.
Вважає, що визнання недійсним кредитного договору №РР/22/167 матиме наслідком припинення поруки для позивача та буде ефективним способом захисту її прав та законних інтересів, а обов'язок з повернення коштів лежатиме виключно на відповідачеві ОСОБА_2 відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК України.
Рішенням Черкаського районного суду від 30 червня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення обґрунтоване тим, що, виходячи із обсягу наданих суду доказів, в ході розгляду справи судом не встановлено підстав, які б свідчили про невідповідність умов Договору про споживчий кредит № РР/22/167 від 25 травня 2020 року вимогам законодавства, а доводи позивача в цій частині ґрунтуються на її припущеннях і спростовуються самим змістом договору та додатків до нього. Відтак відсутні підстави для визнання даного договору недійсним.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Коханій О. В. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Черкаського районного суду від 30 червня 2022 року та ухвалити нове, про задоволення позовних вимог.
У апеляційній скарзі вказує, що судом необґрунтовано визначено, що зазначені у кредитному договорі та паспорті споживчого кредиту суми відповідають Методиці розрахунку загальної вартості кредиту для споживача.
Зазначає, що після прийняття рішення у справі, позивачу стало відомо, що 26 лютого 2020 року АТ «Банк інвестицій та заощаджень» із рахунку НОМЕР_1 , який не належить ОСОБА_2 двома платежами на загальну суму 920 263,86 грн. сплачено АТ «Райффайзен Банк» погашення кредиту згідно з договором від 07 жовтня 2019 року, укладеного між Банком та ОСОБА_2 як фізичною особою-підприємцем; а також із рахунку НОМЕР_2 , який не належить ОСОБА_2 сплачено 184 465,01 грн. АТ «Таскомбанк» на погашення кредиту за договором від 20 листопада 2018 року, укладеним між Банком та ОСОБА_2 як фізичною особою-підприємцем.
На думку скаржника вказане доводить, що кошти були отримані не на споживчі цілі, а оспорюваний договір споживчого кредиту не є таким за своєю суттю та є удаваним, так як кошти надавались для підприємницької діяльності і відповідачу АТ «Банк інвестицій та заощаджень» про це було відомо.
Також вважає, що скаржник може ефективно захистити свої права виключно шляхом визнання договору споживчого кредиту недійсним.
Представник АТ «Банк інвестицій та заощаджень» - адвокат Єфремова І. В. подала відзив на апеляційну скаргу та вказуючи на правильність рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Також вказує, що рішенням Черкаського районного суду від 24 червня 2022 року стягнуто на користь АТ «Банк заощаджень та інвестицій» заборгованість за оскаржуваним договором про споживчий кредит солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ПП «Фіш.Ка», ТОВ «Пристань-17, ТОВ «Компанія Веста».
Вважає, що звернення ОСОБА_1 із позовом про визнання недійсним вказаного договору є намаганням уникнути відповідальності за договором поруки та несприятливих наслідків порушення зобов'язань перед Банком, підтверджених зазначеним рішенням суду.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, пояснення представника позивачів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам процесуального закону.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не знайшов підстав, які б свідчили про невідповідність умов Договору про споживчий кредит № РР/22/167 від 25.05.2020 вимогам законодавства, а доводи позивачки вважав такими, що ґрунтуються на припущеннях і спростовуються самим змістом договору та додатків до нього і дійшов висновку про відсутність підстави для визнання даного договору недійсним.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч.1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього кодексу.
Частиною першою статті 12 Закону від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (тут і далі у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) визначений перелік обставин, які обов'язково мають міститись у договорі про споживчий кредит, а частиною другою цієї статті Закону передбачено, що у договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.
З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2020 року між AT «Банк інвестицій та заощаджень» та ОСОБА_2 , як позичальником, укладено Договір про споживчий кредит № РР/22/167 (надалі - Кредитний договір).
За умовами п. 1.1 Кредитного договору, Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 3 700 000 грн. на споживчі потреби з кінцевою датою повернення кредиту 22 лютого 2030 року.
За користування кредитом, Позичальник зобов'язався сплачувати фіксовані проценти в розмірі 24,99% річних та повернути кредитні кошти 22 лютого 2030 року.
Відповідно до п. п. 1.1.4, 1.1.6, 1.1.7 Кредитного договору, цільове використання (мета отримання) Кредиту - споживчі потреби, комісія за надання Кредиту - 0,00 грн., орієнтована загальна вартість Кредиту становить 10 005 508,71 грн.
Відповідно до п. 1.2.4 Кредитного договору, орієнтована реальна річна процентна ставка - 27,84% річних.
Пунктом 1.4.2 Кредитного договору передбачено, що Кредит надається шляхом зарахування Кошових коштів на Поточний рахунок Позичальника зазначений у п. 1.4.1. цього Договору.
Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору, кредит, одержаний Позичальником за Договором повертається щомісячно згідно встановленого графіку ануїтетних платежів, зазначеними в ньому рівними частинами (ануїтетний платіж), кожна з яких включає в себе заборгованість за сумою Кредиту та процентами за його користування, розрахованими за весь строк користування Кредитом, але не пізніше 10 (десятого) числа кожного місяця, починаючи з 10.03.2020 року. Графік ануїтетних платежів наведений в Додатку №1 до даного Договору. При цьому повне повернення кредиту здійснюється Позичальником не пізніше дати повернення Кредиту, зазначеної у п. 1.1.5 Договору (22.02.2030 р.).
Згідно з п. 3.1. та п. 3.2 Кредитного договору, Банк щомісяця за період з першого числа по останнє число (включно) місяця нараховує проценти за Кредитом, виходячи із встановленої в п. 1.2.1 цього Договору процентної ставки та фактичної суми наданого Кредиту за фактичний строк користування наданим Кредитом (метод «факт/факт»), кількість днів у році зазначається фактична - 365/366. При нарахуванні процентів Дата надання Кредиту враховується, а Дата повернення кредиту - ні. Залишок процентів за неповний розрахунковий період сплачується одночасно з погашенням суми Кредиту.
Відповідно до п. 8.12 Кредитного договору, підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що перед укладанням Договору Банк безоплатно надав йому інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій Банку з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту, у вигляді Паспорта споживчого кредиту.
Відповідно до п. 8.13 Кредитного договору, підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що Банк до укладення цього Договору надав йому пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано Договір до його потреб та фінансового стану, зокрема шляхом пояснення інформації, зазначеної в частині другій та третій ст.9 Закону України «Про кредитування», істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для Позичальника, зокрема у разі невиконання ним зобов'язань за цим Договором.
Згідно з Розділом 7 Паспорту споживчого кредиту до Банківського продукту «Готівка 50/50» (з ануїтетними платежами), підписаного ОСОБА_2 , останній підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних умов кредитування. Позичальник підтвердив отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик та певних наслідків, які вони можуть мати.
25.02.2020 ОСОБА_4 складена і підписана заява, яка адресована начальнику Черкаського регіонального відділення АТ «Банк інвестицій та заощаджень», відповідно до якої позивач надала згоду своєму чоловікові ОСОБА_2 на укладення договору про споживчий кредит №РР/22/167.
Також 25.02.2020 ОСОБА_1 складена і нотаріально посвідчена її заява, адресована компетентним органам, якою вона діє згоду своєму чоловіку ОСОБА_2 на укладення договору іпотеки, за яким він виступає іпотекодавцем нерухомого майна, а саме: житловий будинок та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлові приміщення під літ. «Б-ІІ» (приміщення І-го поверху загальною площею 760,8кв.м та приміщення підвалу загальною площею 225,8кв.м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, 25.02.2020 між AT «Банк інвестицій та заощаджень» та ОСОБА_1 , як поручителем, укладено Договір поруки № РР/22/167/Р1 (далі - Договір поруки), за яким позивач зобов'язується перед AT «Банк інвестицій та заощаджень» у повному обсязі солідарно відповідати за порушення боржником, яким є ОСОБА_2 , взятих на себе забезпечених порукою зобов'язань, що витікають з Договору про надання споживчого кредиту №РР/22/167 від 25.02.2020.
Відповідно до п.2.8. Договору поруки поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами кредитного договору та всіх договорів, відповідно до яких забезпечується виконання зобов'язань за Кредитним договором, та отримав їх копії, жодних заперечень, а також непорозумінь їх положень не має, та повністю на них погоджується.
Пунктом 6.2 Договору поруки передбачено, що цей договір підписаний поручителем, який діє цілеспрямовано, свідомо і добровільно, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків, обумовлених цим договором, розуміючи наслідки своїх дій та керуючись ними, не помиляючись щодо обставин, обумовлених цим договором, без впливу обману, насильства чи тяжкої для поручителя обставини, без наміру приховання іншого правочину чи не створення правових наслідків.
Отже, АТ «Банк інвестицій та заощаджень» у письмовій формі надав Позичальнику ОСОБА_2 всю необхідну інформацію, а кредитний договір містить усі умови, передбачені положеннями Закону № 1734, при цьому сторони узгодили всі істотні умови договору, а саме: суму кредиту, дату видачі кредиту, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, тощо. ОСОБА_2 особистим підписом засвідчив, що він погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.
Будь-яких обставин, які б свідчили про сумніви у вільності волевиявлення сторін оспорюваного кредитного договору на укладення і підписання договору ні місцевим, ні апеляційним судами не встановлено.
Аналіз змісту п.п. 2.8, 6.2 договору поруки свідчить, що поручитель ОСОБА_1 повністю погодилася з усіма умовами оспорюваного кредитного договору, будь яких зауважень чи пропозицій щодо невідповідності умов Договору, від неї не надходило.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильності обчислення у кредитному договорі та паспорті кредиту орієнтовної вартості кредиту та розміру загальних витрат за кредитом є необґрунтованими, оскільки наведені в таких документах значення відповідних сум повністю відповідають Методиці розрахунку загальної вартості кредиту для споживача, реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженої розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових слуг 20.07.2017 № 3238, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2017 р. за № 08/30876, та обчислені за вихідних даних, передбачених п.п.1.1.1, 1.1.5, 1.1.7, 1.2.1, 1.2.4 Кредитного договору, про що суд вказав у своєму рішенні.
Також необґрунтованими є й доводи скаржника щодо не включення банком у розрахунок орієнтованої загальної вартості кредиту витрат, пов'язаних з оплатою супутніх послуг третіх осіб, які є обов'язковими для укладення кредитного договору.
В цьому контексті слід зауважити, що всупереч вимог ст. 81 ЦПК позивачкою не надано суду будь-яких доказів здійснення таких витрат саме за рахунок кредитних коштів та їх розмір, внаслідок чого суди позбавлені можливості оцінити істотність впливу таких обставин стосовно обсягу відповідальності позивача перед банком.
Стосовно доводів в частині визнання недійсним кредитного договору з підстав, передбачених ст.ст. 229, 230 ЦК України, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного договору і не має права оспорювати такий правочин з цих підстав. Зазначені обставини можуть бути підставою для оспорення позивачкою дійсності укладеного за її участю договору поруки, що не є предметом судового розгляду в даній справі.
Крім того оспорений кредитний договір № РР/22/167 від 25.02.2020 року між AT «Банк інвестицій та заощаджень» та ОСОБА_2 , як позичальником, вже був предметом дослідження апеляційного суду при розгляді справи за позовом АТ «Банк інвестицій та заощаджень» до позовом до ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ПП «ФІШ.КА», ТОВ «Пристань-17», ТОВ «Компанія ВЕСТА» про стягнення заборгованості. Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 24.06.2022 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 13.09.2022 року, позов задоволено повністю та стягнуто суму заборгованості з відповідачів.
Переглядаючи справу за даним позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору, колегія суддів, враховуючи приведені вище доводи, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування.
Доводи апеляційної скарги законність та обґрунтованість постановленого судом першої інстанції рішення не спростовують, доказами не підтверджені.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій немає.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коханія Олексія Володимировича залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 07 листопада 2022 року.
Судді: