про залишення позовної заяви без руху
07 листопада 2022 року Київ № 320/10049/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Джумелі В.В. звернувся через електронний кабінет до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2018 із урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2018 із урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з урахуванням проведених раніше виплат;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.04.2019 на підставі довідки Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 14.12.2021 № 2/3/1/6963;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.04.2019 на підставі довідки Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 14.12.2021 № 2/3/1/6963 з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, із урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, з урахуванням проведених раніше виплат.
Позовна заява сформована в системі «Електронний суд» 25.10.2022 та зареєстрована в суді 31.10.2022.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
У силу вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, при зверненні до суду із цим адміністративним позовом, позивачеві слід було сплатити 1984, 80 грн. судового збору за вимоги немайнового характеру (пункти 1 та 2 прохальної частини позову є взаємопов'язаними, як і пункти 2 та 3). Проте, судовий збір позивачем не сплачено, натомість заявлено клопотання про відстрочення сплати збору.
Вказане клопотання мотивоване тим, що у зв'язку з введенням на території України воєнного стану у позивача суттєво погіршився майновий стан.
Вирішуючи питання щодо заявленого клопотання суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону № 3674-VI).
Отже суд наділений повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.
При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання та навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Тобто відстрочення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов'язаних із цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.
Доказами рівня майнового стану фізичної або юридичної особи можуть бути наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Водночас окремий доказ, сам по собі, не свідчить про майновий стан, докази мають обґрунтовувати об'єктивні причини, які обумовлюють неможливість оплати судового збору.
На переконання суду жодних доказів на підтвердження незадовільного майнового стану позивача до суду не додано.
Враховуючи, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження доводів клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд доходить висновку про відсутність підстав для його задоволення.
Крім того відповідно до пунктів 5 та 8 частини п'ятої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно із частиною четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Зі змісту позовної заяви встановлено, що Київським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки направлено відповідачу довідку від 14.12.2021 № 2/3/1/6963 для перерахунку пенсії, проте станом на день подання позову такого перерахунку та виплати відповідачем не здійснено.
Проте до позовної заяви не додано заяви, з якою він звернувся до відповідача 06.12.2021.
Водночас, матеріали позовної заяви не містять заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин його пропуску в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яку позивач пов'язує з нездійсненням відповідачем перерахунку та виплати пенсії за довідкою від 14.12.2021 № 2/3/1/6963, оскільки в силу вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 Кодексу регламентовано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Звертаючись 25.10.2022 до суду з позовом, зокрема, про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання відповідача вчинити певні дії, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду.
Матеріали позовної заяви не містять належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, а також заяви про поновлення строку звернення до суду, враховуючи, що між датою видачі довідки та в подальшому зверненням до суду пройшло більше десяти місяців.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду.
Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку.
Слід зазначити, що встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням.
У силу вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Із позовної заяви та доданих до неї матеріалів судом не встановлено поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Крім того, пунктом 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Так, із прохальної частини позовної заяви встановлено (пункти 1 та 2), що позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2018 із урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2018 із урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з урахуванням проведених раніше виплат, а також пункти 3 та 4, відповідно до яких позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.04.2019 на підставі довідки Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 14.12.2021 № 2/3/1/6963 та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.04.2019 на підставі довідки Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 14.12.2021 № 2/3/1/6963 з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, із урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, з урахуванням проведених раніше виплат.
Суддя констатує, що спірні невиплати, у здійсненні перерахунку яких було відмовлено відповідачем, мали місце в різні періоди часу, обґрунтовуються різними фактичними обставинами та доказами, тобто виникли з різних юридичних фактів.
У силу приписів статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Підставою позову є юридичні факти, які наводяться позивачем на обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги та які мають значення для судового захисту суб'єктивного права, тобто підстава позову - це частина позову, що відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, і докази, що підтверджують позов.
Підстави позову не можна ототожнювати з нормами права, на які посилається позивач. Зазначений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який зазначив, що під підставами позову, які може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.
При цьому цими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин від характеру яких залежить правова кваліфікація спору.
Однак цей адміністративний позов не містить жодних посилань на однаковість підстав виникнення заявлених позовних вимог або поданих доказів; пояснень щодо того, в чому полягає їх однорідність (єдині підстави їх виникнення, доказування яких спирається на однакові докази і обставини, тощо).
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- оригіналу документа про сплату 1984, 80 грн. судового збору;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали;
- заяви про перерахунок пенсії, поданої відповідачу;
- уточненої позовної заяви (відповідно до кількості учасників справи та один екземпляр для суду) з визначеними у ній позовними вимогами, що мають єдині підстави їх виникнення (пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами), з урахуванням висновків суду, що наведені у цій ухвалі, або надати ґрунтовні та деталізовані письмові пояснення, що заявлені позовні вимоги є пов'язаними між собою з наведенням конкретного переліку таких підстав;
- щодо позовних вимог не пов'язаних єдиними підставами та доказами, - окремого адміністративного позову в загальному порядку.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
у задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Шевченко А.В.