07 листопада 2022 року м.Київ № 320/15923/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 14.04.2021 №0066032405;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 20.07.2021 №0037062-1310-1007 на суму 7152,20 грн.
Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач вказує, що ним відповідно до п. 295.1. ст. 295 ПК України, як платником єдиного податку другої групи щомісячно сплачувався єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця, що підтверджується платіжними документами. Враховуючи вищезазначене, вважає, що у контролюючого органу були відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення 14.04.2021 №0066032405, яким на підставі статті 122 Податкового Кодексу України за несплату (неперерахування) авансових внесків з єдиного податку у сумі 1200 грн до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у сумі 5952,20 грн. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Суд своєю ухвалою від 24.01.2022 відкрив спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.295.1 ст.295 ПК України, у частині несвоєчасної сплати авансових внесків по єдиному податку. Враховуючи вищезазначене, ГУ ДПС у Київській області вважає, що податкове повідомлення - рішення від 14.04.2021 №0066032405 та відповідно податкова вимога є такими, що винесені відповідно до норм діючого законодавства, а адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 , виданим Шевченківським РУ ГУ МВС України в м.Києві 31.10.1995.
ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку другої групи згідно заяви від 14.11.2017.
На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, п.п. 75.1.1 П. 75.1 ст. 75, п.76.1 ст. 76 розділу ІІ Податкового кодексу України, головним державним ревізором-інспектором Білоцерківського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб ГУ ДПС у Київській області проведено перевірку з питань своєчасності сплати ФОП ОСОБА_1 єдиного податку, за результатами якої складено акт від 12.03.2021 №00/3515/10-36-24-05/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено порушення п.295.1 ст. 295 Податкового кодексу України фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , а саме, несвоєчасно сплачено авансові внески з єдиного податку за період з січня 2019 року до січня 2020 року включно.
На підставі вказаних висновків, Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.04.2021 №0066032405, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 50% авансових внесків єдиного податку у сумі 5952,20 грн за затримку сплати авансових внесків єдиного податку у сумі 11904,40 грн.
Відповідно до пп.59.1 п.59.1 ст. 59 ПК України у зв'язку з виникненням податкового боргу по штрафних санкціям у сумі 5952,20 грн та зобов'язанню з єдиного податку у сумі 11904,40 грн, відповідачем сформовано податкову вимогу від 20.07.2021 №0037062-1310-1007.
Крім цього, у зв'язку з несвоєчасною сплатою штрафних санкцій з єдиного податку, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 14.04.2021 №0066032405 та податковою вимогою від 20.07.2021 №0037062-1310-1007, ГУ ДПС у Київській області було винесено рішення про опис майна у податкову заставу від 28.07.2021 №2646/10-36-13-10 на підставі ст. 89 ПК України.
Не погодившись із вищезазначеними податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Проте, рішенням ДПС України від 20.08.2021 №19141/6/99-00-13-05-06 скаргу ФОП ОСОБА_1 на податкову вимогу від 14.04.2021 №0066032405 та рішення про опис майна у податкову заставу від 28.07.2021 №2646/10-36-13-10 залишено без задоволення.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу протиправними, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши спірні правові відносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп.2 п. 291.4 ст. 291 ПК України встановлено, що друга група суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності - це фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Пунктом 293.2 ст. 293 ПКУ визначено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, зокрема, - для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до пунктів 295.1, 295.2 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Згідно п. 300.1 ст. 300 ПК України, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Згідно із пунктом 122.1 статті 122 ПК України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
Аналіз вказаних норм дає підстави суду дійти висновку про те, що несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку авансових внесків єдиного податку у встановлені строки (тобто, не пізніше 20 числа включно поточного місяця) тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку.
Як зазначено в акті перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала затримка сплати позивачем авансових внесків по єдиному податку на один день, зокрема, по таким періодам: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року та січень 2020 року.
Однак, з наданих позивачем копій платіжних документів судом встановлено наступне:
- згідно з платіжним дорученням №17 від 16.01.2019 ФОП ОСОБА_1 фактично сплачено єдиний податок за січень 2019 року 16.01.2019 у сумі 834,60 грн;
- згідно з платіжним дорученням №19 від 13.02.2019 ФОП ОСОБА_1 фактично сплачено єдиний податок за лютий-березень 2019 року 13.02.2019 у сумі 1669,20 грн;
- згідно з платіжним дорученням №20 від 04.04.2019 ФОП ОСОБА_1 фактично сплачено єдиний податок за квітень 2019 року 04.04.2019 у сумі 834,60 грн;
- згідно з платіжним дорученням №22 від 07.05.2019 ФОП ОСОБА_1 фактично сплачено єдиний податок за травень-червень 2019 року 07.05.2019 у сумі 1669,20 грн;
- згідно з платіжним дорученням №23 від 03.07.2019 ФОП ОСОБА_1 фактично сплачено єдиний податок за 3 квартал 2019 року 03.07.2019 у сумі 2503,80 грн;
- згідно з платіжним дорученням №25 від 03.09.2019 ФОП ОСОБА_1 фактично сплачено єдиний податок за 4 квартал 2019 року 03.09.2019 у сумі 2503,80 грн;
- згідно з платіжним дорученням №27 від 13.01.2020 ФОП ОСОБА_1 фактично сплачено єдиний податок за січень 2020 року 13.01.2020 у сумі 944,60 грн;
- згідно з платіжним дорученням №28 від 03.02.2020 ФОП ОСОБА_1 фактично сплачено єдиний податок за лютий-березень 20120 року 03.02.2020 у сумі 1889,20 грн;
- згідно з платіжним дорученням №29 від 13.03.2020 ФОП ОСОБА_1 фактично сплачено єдиний податок за квітень-травень 2020 року 13.03.2020 у сумі 1889,20 грн;
- згідно з платіжним дорученням №31 від 23.04.2020 ФОП ОСОБА_1 фактично сплачено єдиний податок за червень 2020 року 23.04.2020 у сумі 944,60 грн;
Отже, матеріалами справи підтверджується сплата ФОП ОСОБА_1 єдиного податку у строк до 20-го числа кожного спірного місяця включно, як це передбачено нормами ПК України.
Разом з тим, відповідач у своєму відзиві просить суд звернути увагу на те, що суми єдиного податку за весь 2019 рік та за частину 2020 року (січень - березень включно) за цими платіжними дорученнями від 16.01.2019, від 13.02.2019 №19, від 04.04.2019 №20, від 07.05.2019 №22, від 03.07.2019 №23, від 03.09.2019 №25, від 13.01.2020 №27, від 03.02.2020 №28, від 13.03.2020 №29, від 23.04.2020 №31 фактично надійшли спочатку на невірний рахунок, а в подальшому були перерознесені на вірний рахунок та відобразилися в інтегрованій картці позивача 22.04.2020, 23.04.2020 та 30.04.2020.
Вказане відбулося у зв'язку з невірним зазначенням позивачем в платіжних дорученнях казначейського рахунку на який здійснюється перерахування єдиного податку. У 2019 році єдиний податок потрібно було сплачувати на рахунок №31411699010656 (Фастівське управління державної казначейської служби України Київської області), а не сплачувати на рахунок № НОМЕР_3 (Васильківське управління державної казначейської служби України Київської області).
За таких обставин, позивач при сплаті єдиного податку зазначив невірний рахунок, що у свою чергу призвело несвоєчасну сплату (зарахування) сум єдиного податку на вірний рахунок після їх перерознесення.
Водночас, проаналізувавши судом зворотній бік інтегрованої картки позивача, суд встановив, що за платіжними дорученнями від 16.01.2017 №1, від 13.02.2019 №19, від 04.04.2019 №20, від 07.05.2019 №22, від 03.07.2019 №23, від 03.09.2019 №25, від 13.01.2020 №27, від 03.02.2020 №28, від 13.03.2020 №29, від 23.04.2020 №31, позивач дійсно суми єдиного податку за весь 2019 рік та за частину 2020 року сплачував на рахунок №31417699010746 (Васильківське управління державної казначейської служби України Київської області), які відобразилися в інтегрованій картці позивача лише 22.04.2020, 23.04.2020 та 30.04.2020.
Тобто, відповідно до платіжних доручень позивач сплатив ЄСВ, які були помилково спрямовані на інший рахунок, у зв'язку із чим не відображались на рахунку позивача, що призвело до формування недоїмки по сплаті ЄСВ.
Суд звертає увагу, що помилкове визначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми збору не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначені нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строки, а відтак і для застосування на підставі пункту 11 статті 25 вказаного Закону штрафних (фінансових) санкцій.
Згідно з частиною 4 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Частиною 5 статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Поняття «єдиний казначейський рахунок» закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затверджене наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122 (далі - Положення №122), та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначействі України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
Пунктом 2.1 Положення №122 встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Тобто, зі змісту пунктів Положення №122 слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок.
Правовий аналіз наведених вище норм Бюджетного кодексу України та Положення №122 дає підстави для висновку про те, що допущення платником помилок під час перерахування сум єдиного внеску на невірний бюджетний казначейський рахунок, має кваліфікуватися як дія, хоч й помилкова.
Варто відмітити, що єдиний внесок належить до загальнодержавних податків та надходить до державного бюджету України.
Окрім цього, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету.
Оскільки суми єдиного внеску сплачені позивачем на єдиний казначейський рахунок, то перерахування таких коштів із помилковим зазначенням рахунку єдиного соціального внеску не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми внеску у визначений відповідною нормою Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк.
Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті задекларованої суми єдиного внеску, не можуть бути підставою для застосування штрафів та нарахування пені, передбачених частинами 10 та 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №820/3561/16, від 25.03.2019 у справі №823/567/17, від 11.04.2019 у справі №822/3323/17.
Верховний Суд вважає, що допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску у строк, встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.
Крім того, суд звертає увагу на те, що акт камеральної перевірки та податкове повідомлення-рішення, й розрахунки до них містять суперечності щодо виду порушення позивача, зокрема в акті камеральної перевірки та розрахунку до нього зазначено про прострочення сплати позивачем ЄСВ за період з січня 2019 року до січня 2020 року на 1 день, а в податковому повідомленні-рішенні зазначається про несплату (неперерахування) позивачем авансових внесків єдиного податку у сумі 11904,40 грн за період фінансово-господарської діяльності за 2019-2020 роки, що також свідчить про необґрунтованість та безпідставність спірного рішення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за 2019-2020 роки, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 14.04.2021 №0066032045 у розмірі 5952,20 грн.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 20.07.2021 №0037062-1310-1007, суд зазначає, що вона є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2021 №0066032405.
Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
За таких обставин, вимога про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 20.07.2021 №0037062-1310-1007 підлягає задоволенню у зв'язку із задоволенням основної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 14.04.2021 №0066032405.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1816,00 грн згідно платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи.
Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити адміністративний позов.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 14.04.2021 №0066032405.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 20.07.2021 №0037062-1310-1007 на суму 7152,20 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ - 44096797, м.Київ, вул.Народного ополчення, 5а) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), сплачений ним судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.