28 жовтня 2022 року м.Київ № 320/15525/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д.,
при секретарі судового засідання Гаврилюк Я.В.,
за участю:
представника позивача - Поліщука П.Я.,
представника відповідача - Сливка А.В.,
розглянуши в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" до Головного управління Державної податкової служби в Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України та просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 170960703 від 04.08.2021, яким збільшено суму грошового зобов"язання на 11 408,00 грн;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 170980703 від 04.08.2021, яким зменшено розмір відємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 850 889,00 грн;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 264750703 від 03.11.2021, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 697 071,00 грн та збільшено податкове зобов"язання на суму 16 970 721,00 грн;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 170990703 від 04.08.2021, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 98 600,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки про порушення товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що документ під назвою «видаткова накладна», «договір», «накладна на внутрішнє переміщення товару», «акт виконаних робіт», «банківській та касові документи» навіть за умови його складення відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», не може бути безумовним та виключно-достатнім доказом фактичності вчинення господарської операції, адже стосовно нафтопродуктів законодавцем встановлено особливий порядок ведення обліку таких операцій.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2017 по 31.03.2021, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2017 по 31.03.2021 ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ».
За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки № 8872/10-36-07- 03/39440179 від 11.06.2021 у відповідності до якого стосовно позивача встановлено порушення:
п. 4.6.1. ст. 46, п.п. 49.18.2. п. 49.18. ст. 49, п. 137.4. п. 137.5 ст. 137 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11 408,00 грн в тому числі 4 квартал 2019 року 11 408 грн;
п. 4.6.1. ст. 46, п.п. 49.18.2. п. 49.18. ст.49, п. 137.4. п. 137.5 ст. 137 ПК України, а саме не подано податкову декларацію з податку на прибуток з додатками за 2019 рік;
п. 188.1 ст. 188. п. 189.1 ст. 189, п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, ТОВ «СОФІЯ ОИЛ» занижено податок на додану вартість на загальну суму 16 970 721 грн, в тому числі за періодами: листопад 2017 року 337 856,00 грн, грудень 2017 року 186 397,00 грн, січень 2017 року 376 352,00 грн, лютий 2017 року 132 535,00 грн, квітень 2018 року 418 388,00 грн, червень 2018 року 111 114,00 грн, вересень 2018 року 607 647,00 грн, жовтень 2018 року 766 568,00 грн, листопад 2018 року 996 158, 00 грн, грудень 2018 року 268 984,00 грн, січень 2019 року 238 281, 00 грн, лютий 2019 року 693 859, 00 грн, березень 2019 року 511 413,00 грн, квітень 2019 року 252 067, 00 грн, травень 2019 року 435 713,00 грн, липень 2019 року 179 661, 00 грн, серпень 2019 року 348 425, 00 грн, вересень 2019 року 1 288 596, 00 грн, жовтень 2019 року 276 889, 00 грн, листопад 2019 року 494 645, 00 грн, грудень 2019 року 283 857, 00 грн, січень 2019 року 579 957, 00 грн, лютий 2020 року 816 002, 00 грн, березень 2020 року 342 070, 00 грн, квітень 2020 року 345 555, 00 грн, травень 2020 року 330 575, 00 грн, червень 2020 року 491 021, 00 грн, липень 2020 року 117 991, 00 грн, серпень 2020 року 556 914, 00 грн, вересень 2020 року 730 874, 00 грн, жовтень 2020 року 484 588, 00 грн, листопад 2020 року 308 827, 00 грн, грудень 2020 року 422 618, 00 грн, січень 2021 року 654 205, 00 грн, лютий 2021 року 525 569 грн, березень 2021 року 58 550, 00 грн та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 850 889,00 грн в тому числі за березень 2021 року на 850 889 грн;
п. 201.10 ст. 201 ПК України за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН на суму ПДВ 17 724 477 грн;
п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2017-2021 рік в розмірі 47 340,00 грн та зв'язку з встановленими порушеннями п. 173.3 ст. 173, абзац «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України відповідно п. 119.2 ст. 119 ПК України;
ч. 1 п. 1 ст. 7, п. 1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017-2021 роки.
ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» надало до Головного управління ДПС у Київській області заперечення на акт перевірки № 70/12-07 від 12.07.2021.
04.08.2021 засобами поштового зв'язку ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» була отримана відповідь «Про розгляд заперечення» Головного управління ДПС у Київській області № 12739/12/10-36-07-03 від 28.07.2021. Заперечення враховано частково та спростовано висновки акту про наявність порушень: п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ, ч. 1 п. 1 ст. 7, п. 1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»
Висновки акту перевірки викладено в новій редакції.
17.08.2021 засобами поштового зв'язку ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» було отримано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Київській області № 170960703, № 170970703, № 170980703 та № 170990703 від 04.08.2021.
Відповідно до податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області:
№ 1709.60703 від 04.08.2021 за порушення п. 46.1. ст. 46, п.п. 49.18.2. п. 49.18 ст. 49. п. 137.4. п. 137.5. ст. 137 ПК України до ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» збільшено суму грошового зобов'язання на 11 408, 00 грн, штрафні (фінансові) санкції не застосовано на підставі п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України;
№ 170970703 від 04.08.2021 за порушення п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України до ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 946 213, 00 грн та збільшено податкове зобов'язання на суму 16 970 721,00 грн;
№ 170980703 від 04.08.2021 за порушення п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України до ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» зменшено розмір суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 850 889, 00 грн;
№ 170990703 від 04.08.2021 на підставі акту про результати документально планової виїзної перевірки № 8872/10-36-07-03/39440179 від 11.06.2021 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 98 600, 00 грн.
Позивачем було подано до Державної податкової служби України скаргу № 85/31-08 від 31.08.2021 на податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Київській області № 170960703, № 170970703, № 170980703 та № 170990703 від 04.08.2021.
29.10.2021 Державною податковою службою України прийнято рішення № 24581/6/99-00-06-01-01-06 про результати розгляду скарги, яким скаргу задоволено частково та податкове повідомлення - рішення № 170970703 від 04.08.2021 скасовано в частині застосування штрафних санкцій, податкові повідомлення - рішення: № 170960703, № 170980703, № 170990703 від 04.08.2021 залишено без змін.
Не погоджуючись за вказаним податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з вказаним позов до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків (п.п. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 ПК України).
Під витратами відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2. п. 75. 1 ст. 75 ПК Украйни визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, у тому числі якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до п.п. 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення;
електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У випадках, передбачених ст. 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень ст. 189 цього Кодексу.
Особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках визначенні у ст. 189 ПК України
Так. відповідно до ч. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
придбання або виготовлення товарів та послуг;
придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Також п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 ст. 197 цього Кодексу);
в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Згідно п. 201.1 ст. 200 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
порядковий номер податкової накладної; дата складання податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; індивідуальний податковий номер.
Також п. 201.4 ст. 200 ПК України визначено, що платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:
покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;
покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.
У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.
Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.
Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:
здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);
виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;
надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).
Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до ст. 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.
Відповідно до п 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:
враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно п. 200-1.3 ст 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 зі № 805/15496 (далі - Інструкція) встановлено єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.
Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.
Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємиів), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
Згідно розділу 6 Інструкції зазначено, що на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстраиії проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. ,
Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.
Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «СОФІЯ OЙЛ» використовує 3 резервуари місткістю 50 м3 кожен, тобто підприємству необхідно вести облік нафти і нафтопродуктів з записами у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у трьох резервуарах в цілому (150 м3) за формою № 7-НП з відображенням усіх технологічних операцій.
ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» листом від 02.06.2021 № 61/02-06 повідомлено, що товариством не ведеться Журнали реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП, чим порушено п. 6.1 розділу 6 Інструкції.
Тобто, під час перевірки позивачем не надало журнал вимірювання нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.
Суд звертає увагу, що такий журнал є обов'язковим для ведення на підприємствах України що зберігають, відпускають та обліковують нафту і нафтопродукти. Це передбачено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Мінпаливенерго, Мінтрансзв'язку, Мінекономіки та Держспоживстандарту від 20.05.2008 № 281/171/578/155. Її вимоги поширюються на всіх суб'єктів господарювання (підприємства, установи, організації та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним із таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
Вказаний журнал вимірювання нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП повинен був вестися за трьома резервуарами в цілому, а не за кожним окремо, проте позивачем в порушення п. 6.1. розділу 6 Інструкції журнал не вівся.
Крім того, відповідно до розділу 13 Інструкції інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях (крім бюджетних) здійснюється відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів. нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 № 69, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 за № 202/412, а в установах бюджетної сфери - відповідно до Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.1998 № 90, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.11.1998 за № 728/3168.
Пунктом 13.2 розділу 13 Інструкції визначено, що інвентаризації підлягають нафта (газовий конденсат) і нафтопродукти, що містяться у резервуарах і технологічних трубопроводах НПЗ, наявних на підприємстві транспортних засобах та тарі незалежно від права власності, а також готівка на АЗС. Інвентаризації підлягають також нафта і нафтопродукти, які згідно з договорами зберігаються на терміналах інших суб'єктів господарювання.
Інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах проводиться не рідше одного разу на місяць.
Відповідальність за організацію інвентаризації, правильне та своєчасне її здійснення покладається на керівника підприємства (п. 13.4 розділу 13 Інструкції).
Для здійснення інвентаризації розпорядчим документом керівника, підприємства створюються робочі і постійно діючі інвентаризаційні комісії, до складу яких залучаються особи, що мають досвід здійснення інвентаризації. Забороняється вводити до складу робочої інвентаризаційної комісії головного бухгалтера підприємства та матеріально відповідальних осіб (п. 13.5 розділу 13 Інструкції).
Згідно п. 13. 7 розділу 13 Інструкції робочі інвентаризаційні комісії здійснюють інвентаризацію нафти та нафтопродуктів та оформлюють акт інвентаризації нафти та нафтопродуктів на підприємствах за формою № 24-НП.
Не дозволяється проведення інвентаризації складом інвентаризаційної комісії менше трьох фахівців (п. 13.10 розділу 13 Інструкції).
До початку інвентаризації бухгалтерській службі необхідно завершити опрацювання всіх документів про надходження і відпуск нафти та/або нафтопродуктів, провести відповідні записи в регістрах аналітичного обліку, визначити залишки на день проведення інвентаризації та надати інвентаризаційній комісії довідку про книжкові залишки нафтопродуктів (нафти) за формою № 22-НП (п. 13.11 розділу 13 Інструкції).
Відповідно до п. 13.13 розділу 13 Інструкції під час здійснення інвентаризації нафти та/або нафтопродуктів необхідно:
визначити придатність до застосування ЗВТ та градуювальних таблиць. ЗВТ, що використовуються під час інвентаризації (у тому числі резервуари), мають бути повірені або пройти державну метрологічну атестацію;
визначити об'єм і масу нафти та/або нафтопродуктів за марками і видами в резервуарах, технологічних трубопроводах, залізничних цистернах, танках наливного судна в порядку, установленому цією Інструкцією.
Результати вимірювань у резервуарах і технологічних трубопроводах інвентаризаційною комісією заносяться до журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП, а також до акта вимірювання нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 3-НП.
Також заноситься до акта інвентаризації результати інвентаризації на підприємстві за формою №24-НП, які підписуються всіма членами комісії та матеріально відповідальними особами.
Крім того, Інструкцією забороняється вводити до складу робочої інвентаризаційної комісії головного бухгалтера підприємства та матеріально відповідальних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» наказом № 2-п від 03.01.2017 створено постійно діючу інвентаризаційну комісію у складі трьох осіб, до складу якої входить голова комісії - ОСОБА_1 (директор), члени комісії - ОСОБА_2 (головний бухгалтер) та ОСОБА_3 .
Також наявні акти інвентаризації нафти та нафтопродуктів за формою № 24-НП, довідки про книжкові залишки нафтопродуктів за формою 22-НП, акти замірів нафтопродуктів у резервуарах за формою 3-НП, інвентаризаційні описи (т.ф. № М-21), підписані учасниками комісії, а саме ОСОБА_1 (директор), ОСОБА_2 (головний бухгалтер) та ОСОБА_3 .
Так, в порушення п. 13.5 розділу 5 Інструкції товариством введено до складу інвентаризаційної комісії головного бухгалтера підприємства ОСОБА_2 , тобто фактично інвентаризаційна комісія складена з 2 осіб, чим порушено п. 13.5 розділу 5 Інструкції та відповідно акти інвентаризації нафти та нафтопродуктів за формою № 24-НП, акти замірів нафтопродуктів у резервуарах за формою 3-НП, інвентаризаційні описи (т.ф. № М-21) є «дефектними» та не мають юридичної сили.
Щодо посилань позивач на той факт, що Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно - матеріаіьних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 № 69, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 за № 202/412 - втратила чинність, не має будь-якого відношення до складу інвентаризаційної комісії, оскільки, заборона вводити до 1 складу робочої інвентаризаційної комісії головного бухгалтера підприємства та матеріально відповідальних осіб визначена п. 13.5 Інструкції № 281/171/578/155, яка є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює даний тип правовідносин.
Положення п. 13.5 Інструкції № 281/171/578/155 є нормами спеціальної дії також щодо положень Розділу II Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879.
Також позивач зазначає, що товариством не ведуться товарні книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП. Товарні книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП не є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Однак суд не погоджується з такою позицією позивача, оскільки відповідно до п. 14.4 розділу 14 Інструкції матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП (додаток 34). у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.
Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.
Рух нафти і нафтопродуктів у резервуарах за добу фіксується матеріально відповідальними особами в журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП з урахуванням п. 14.4 цієї Інструкції. Рух обліковий залишків за марками нафти та нафтопродуктів фіксується матеріально відповідальними особами в товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП, у тому числі окремо щодо кожного власника нафти та нафтопродукту.
Вищезазначені документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства.
Таким чином встановлено, що ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» не веде товарні книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП, чим порушено п. 14.4 розділу 14 Інструкції, оскільки не можливо встановити рух нафтопродуктів.
Також слід звернути увагу, що норми ПК України зобов'язують платників податків формувати показники податкової звітності на підставі даних, підтверджених первинними документами регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, іншими документами, які пов'язані з обчисленням і сплатою податків.
Так, положення п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачають, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю За: трансфертним ціноутворенням відповідно до ст. 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами 2 і 4 п. 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Абзацом 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
Відповідно до ст. 81 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
ПК України дозволяє платнику податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки надати документи і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Як слідує з матеріалів справи позивач не вчинив будь-яких дій щодо надання (надіслання) ним первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів до контролюючого органу ні під час перевірки ні під час розгляду заперечень.
Суд вважає за необхідне вказати, що у платника податків існує обов'язок надання документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Пунктом 44.6 ст. 44 ПК України є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.
У справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства поняття «закон» та «законність» розглядаються в контексті не тільки ст. 10, а й ст. 5 «Право на свободу та особисту недоторканність» Конвенції. ЄСПЛ вказує, що вимога пункту 2 ст. 10 Конвенції про те, що обмеження здійснення свободи вираження поглядів, яке має бути встановлене законом, є рівнозначною вимозі, передбаченій у п. 1 ст. 5 Конвенції про те, що будь-яке позбавлення свободи має бути законним. ЄСПЛ наголошує: Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба - з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», у п. 1 ст. 5 зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке позбавлення свободи відповідає меті ст. 5 і не є свавільним (п. 54).
На думку суду, відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податків права на отримання податкових преференцій, оскільки їх встановлення законодавцем має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, у свою чергу, передбачає здійснення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді витрат та/або податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податків сум витрат та/або податкового кредиту.
Завідома для платника податків відсутність розумної економічної причини щодо певних витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 822/844/16.
Здійснивши системний аналіз доказів залучених до матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем докази не спростовують висновків Головного управління ДПС у Київській області.
Щодо податкового повідомлення - рішення № 170960703 від 04.08.2021, яким збільшено суму грошового зобов'язання на 11 408,00 грн за неподання фінансової звітності, суд зазначає наступне.
Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем такого періоду (п. 137.4 ст. 137 ПК України).
Поквартально декларацію з податку на прибуток (далі - декларація) подають:
платники податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, перевищує 20 млн грн (п. 137.5 ст. 137 ПК України).
Декларація подається до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (п. 49.4 ст. 49 ПК України).
Відповідно до п. 46.1. ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Пунктом 49.3, 49.5 ст. 49 ПК України визначено, що іншими платниками декларація подається за вибором платника в один із таких способів:
особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення - таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу має бути надіслане не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання декларації;
засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому закінчується такий граничний строк.
Однак судом встановлено, що 24.02.2020 позивачем подало декларацію з податку на прибуток за 2019 рік, що підтверджується квитанцією № 2, реєстраційний номер документу 9334601386 від 24.02.2020.
Крім того, будь - яких повідомлень про відхилення декларації з податку на прибуток за 2019 рік від Головного управління ДПС у Київській області не отримував.
Таким чином висновки податкового органу щодо не подачі декларації з податку на прибуток за 2019 рік, що призвело до заниження фінансового результату за 2019 рік, з огляду на вищевказані обставини не ґрунтуються на доказах та фактах виявлених під час проведеної документальної планової перевірки ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).
Відповідно до ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України", відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідач як суб'єкти владних повноважень довів суду правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень № 170980703 від 04.08.2021, № 264750703 від 03.11.2021 та № 170990703 від 04.08.2021.
Щодо податкового повідомлення - рішення № 170960703 від 04.08.2021, то на думку суду воно є протиправним та підлягає скасуванню.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що непідлягають частковому задоволенню.
Частиною 3 ст. 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 22 700,00 грн (платіжне доручення № 5524 від 13.12.2021) та позов задоволено часткового, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в частині задоволених позовних вимог, а саме 13,20 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України № 170960703 від 04.08.2021, яким збільшено суму грошового зобов"язання на 11 408,00 грн.
У задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України № 170980703 від 04.08.2021, яким зменшено розмір відємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 850 889,00 грн - відмовити.
У задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України № 264750703 від 03.11.2021, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 697 071,00 грн та збільшено податкове зобов"язання на суму 16 970 721,00 грн - відмовити.
У задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України № 170990703 від 04.08.2021, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 98 600,00 грн - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" (код ЄДРПОУ 39440179) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797) судовий збір у розмірі 13 (тринадцять) грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 04 листопада 2022 р.