Постанова від 27.10.2022 по справі 911/1400/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2022 р. м.Київ Справа№ 911/1400/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Щербина А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

на рішення Господарського суду Київської області

від 04.08.2021 (повний текст складно та підписано 16.08.2021)

у справі № 911/1400/21 (суддя Грабець С.Ю.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 68 106,57 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1743 від 24.12.2015 року.

Також, позивач послався на те, що ним відповідачу були надані рахунки-фактури для сплати орендної плати за період з серпня 2020 року до березня 2021 року, на загальну суму 179 798,68 грн., відповідно до яких відповідач повинен був сплатити позивачу 74 916,11 грн., що підтверджується рахунками-фактурами №76/1497 від 31.08.2020 року, №76/1741 від 30.09.2020 року, №76/1929 від 31.10.2020 року, №76/2106 від 30.11.2020 року, №76/2355 від 31.12.2020 року, №76/277 від 31.01.2021 року, №76/524 від 28.02.2021 року, №76/837 від 31.03.2021 року, а також актами приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015, від 31.08.2020 року, 30.09.2020 року, 31.10.2020 року, 30.11.2020 року, 31.12.2020 року, 31.01.2021 року, 28.02.2021 року та 31.03.2021 року, копії яких долучені до матеріалів справи, але відповідач орендну плату не оплатив.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, оскільки вважає його необґрунтованим, зазначивши, що він має право на зменшення розміру орендної плати, оскільки орендоване ним майно не могло використовуватись у підприємницькій діяльності, у зв'язку із запровадженням на території України карантину та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 року "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (далі - Постанова №611), він має право на зниження орендної плати на 50 %.

У відзиві на позов відповідач просив суд першої інстації зменшити розмір пені та штрафу на 90%, послався на те, що відповідач перебуває у тяжкому фінансовому становищі, яке викликане значним скороченням кількості авіарейсів через запровадження карантину на всій території України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.08.2021 у справі № 911/1400/21 позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення заборгованості - задоволено частково, а саме: стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (01030, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 4, ідентифікаційний код 14348681) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 37 458,07 грн. (тридцять сім тисяч чотириста п'ятдесят вісім грн. 07 коп.) основного боргу; 1 782,02 грн. (одну тисячу сімсот вісімдесят дві грн. 02 коп.) пені; 3 745,81 грн. (три тисячі сімсот сорок п'ять грн. 81 коп.) штрафу; 464,25 грн. (чотириста шістдесят чотири грн. 25 коп.) трьох процентів річних; 1 993,73 грн. (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто три грн. 73 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору. Відмовлено в іншій частині позову.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судом першої інстанції встановлено, що відповідач вищевказані рахунки - фактури та акти приймання - здачі виконаних послуг згідно з договору №1743 від 24.12.2015 року отримав, що підтверджується реєстрами виданих/отриманих оригіналів документів за період надання послуг з 01.08.2020 по 31.08.2020, 01.09.2020 по 30.09.2020, 01.10.2020 по 31.10.2020, 01.11.2020 по 30.11.2020, 01.12.2020 по 31.12.2020 та 01.01.2021 по 31.01.2021, 01.02.2021 по 28.02.2021, копії яких долучені до матеріалів справи, а відповідач за період з серпня 2020 року до березня 2021 року орендну плату не сплатив.

Таким чином, доказів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б сплату відповідачем орендної плати за період з серпня 2020 року до березня 2021 року позивачу, відповідач суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 74 916,11 грн. є обґрунтованою.

Разом з цим, судом першої інстанції встановлено, що постановою Кабінетів Міністрів України №611 від 15.07.2020 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" врегульовані питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, тому оскільки, відповідач, як орендар, який використовує нерухоме державне майно для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину", має право на зменшення орендної плати на 50%., тому розмір орендної плати за вказаний період підлягає зменшенню на 50%, а стягненню з відповідача підлягає заборгованість у розмірі 37 458,07 грн.

Крім, стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 4 078,56 грн. пені, відтак за розрахунком суду першої інстанції 1 782,02 грн. підлягають стягненню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. Пунктом 3.8 договору встановлено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, відповідач також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, таким чином, сторони погодили, що за прострочення сплати орендної плати не менше, ніж три місяці, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Судом встановлено, що відповідач прострочив сплату орендної плати більше, ніж на три місяці, отже з урахуванням боргу по сплаті орендної плати в сумі 37 458,07 грн., штраф у розмірі 10% від цієї суми становить 3 745,81 грн., які підлягають стягненню.

Оцінивши обставини викладені в клопотанні про зменшення розміру штрафу та пені на 90%, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 525,12 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 984,71 грн., тому за розрахунком суду першої інстанції підлягають стягненню 1 993,73 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2021 у справі № 911/1400/21 в частині відмови у стягненні 37 458, 04 грн. основної заборгованості, 2 296, 54 грн. пені, 3 745, 80 грн. штрафу, 465, 02 грн. 3% річних, 981,17 грн. та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 37 458, 04 грн. основної заборгованості, 2 296, 54 грн. пені, 3 745, 80 грн. штрафу, 465, 02 грн. 3% річних, 981,17 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, та підлягає скасуванню в частині часткового задоволення позовних вимог, у зв 'язку із неповним встановленням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», п. 1 додатку № 2 до Постанови № 611, а також незастосуванням положень ст.188 Господарського кодексу України, ст.ст.651-654 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 127, 129-131 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна».

Щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції, про наявність правових підстав для застосування умов Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» в частині зменшення розміру орендної плати є можливими лише з моменту внесення відповідних змін до умов Договору.

Також, скаржник зазначив, що Постановою КМУ від 28.04.2021 року №630 Порядок було доповнено пунктом 129-1 відповідно до якого: «якщо у зв'язку із змінами у соціально-економічному становищі в країні або в окремих її регіонах внаслідок економічної кризи, стихійного лиха, запровадження карантинних обмежень або інших подій, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, Кабінет Міністрів України або представницький орган місцевого самоврядування ухвалили рішення про надання орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, визначеними у такому рішенні, підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються, проте, скражник вважає, що положення, зазначені в пункті 129 і Порядку не можуть застосовуватись до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем.

Також зазначає, що у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу, таким чином, вважає що висновки, наведені у рішенні Конституційного суду від 28.10.2009 №28-рп/2009 підтверджує позицію скаржника, що враховуючи вищу юридичну силу закону по відношенню до актів Кабінету Міністрів України, ані Постанова № 611, ані Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483) не можуть змінювати або встановлювати інший, ніж визначено законом, порядок внесення змін до умов господарських договорів, а тому, до спірних правовідносин мають застосовуватися норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна», які мають вищу юридичну силу, а на момент виникнення між позивачем і відповідачем спірних правовідносин за Договором, так і на момент розгляду судом першої інстанції справи, зміни до умов Договору в частині зменшення розміру орендної плати на підставі Додатку 2 до Постанови № 611 у наведеному вище порядку його сторонами не вносились.

Короткий зміст пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях щодо апеляційної скарги

04.10.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надійшли пояснення щодо поданої апеляційної скарги.

У своїх поясненнях третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача зазначає, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» було укладено договір оренди від 24.12.2015 №1743 державного нерухомого майна - нежитлове приміщення № 251, загальною площею 16,9 м2, реєстраційний номер за ЄРОДВ 20572069.1435.НЛТНПД 1884, що розташоване на другому поверсі пасажирського терміналу «D» за адресою: 08307, Київська область, Бориспіль-7, «Бориспіль» Міжнародний державний аеропорт та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Відповідно до н. 10.1 Договору, він був укладений на 1 рік та пролонгований додатковими договорами до 23.12.2020, рішення щодо продовження Договору знаходилось в процесі розгляду. ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» звернулося до Регіонального відділення із заявою про продовження дії договору оренди з усіма необхідними документами.

Відповідач звернувся до Регіонального відділення із заявою від 21.04.2020 № 02.2-09-51 про звільнення від орендної плати на період дії карантину запровадженого Кабінетом Міністрів України, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» було визначено переліки орендарів, які відповідно до Додатку 2 до даної постанови, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків.

Регіональне відділення задовольнило заяву відповідача частково та відповідно до п.1 наказу Регіонального відділення від 26.10.2020 № 672 «Щодо нарахування орендної плати па період дії карантину» установило, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоУ-2, нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786, здійснюється у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати.

Також, у п. 2 цього ж наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 26.10.2020 № 672 Регіональне відділення встановлює, що нарахування орендної плати відповідачу починається здати встановлення карантину, станом на 29.09.2021 заборгованість з орендної плати орендаря становила - 79 987.37 гри.

Короткий зміст пояснень Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" щодо апеляційної скарги

08.10.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" надійшли пояснення щодо поданої апеляційної скарги.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції не були враховані доводи позивача, що постанова Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 року "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" № 611 не містить посилань щодо відсутності необхідності укладати додаткові угоди про зміну орендної плати, а отже, в такому випадку необхідно застосувати Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України та Закон № 2269-ХІІ, які мають вищу юридичну силу, і відповідно до положень яких, зміни до договору в частині зміни розміру орендної плати вносяться шляхом обов'язкового укладення письмового договору.

В обґрунтування підстав апеляційного оскарження, позивач вказав на хибність висновків суду першої інстанції щодо відсутності необхідності внесення змін до Договору на підставі Постанови № 611 і пункту 1 додатку № 2 до неї.

Скаржник звертав увагу суду, що постановами Верховного Суду України від 18.03.2015у справі № 3- 19гс15(№ 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012), від 29.03.2017 у справі №916/1689/15, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2018 у справі №916/1578/15-г, викладена аналогічна за своїм змістом правова позиція та висновки.

За таких обставин висновок суду касаційної інстанції, що внесення постановою Кабінету Міністрів України змін до Методики розрахунку орендної плати (щодо розміру ставок орендної плати), на підставі якої відповідно до умов Договору оренди здійснюється визначення розміру орендної плати за державне майно, є підставою для зміни розміру орендної плати та зміни умов Договору оренди в цій частині (з урахуванням передбаченої умовами Договору оренди можливості перегляду розміру орендної плати), є обґрунтованим і законним» (постанова Верховного Суду України від 18.03.2015 у справі 18.03.2015 у справі № 3-19гс15(№ 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012).

Ураховуючи наведене, орендна плата за оренду майна державної та комунальної власності є регульованою ціною і в разі законодавчої зміни її розміру нормами чинного законодавства передбачено можливість внесення відповідних змін до умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, тому за таких обставин висновок судів попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, про те, що внесення постановою Кабінету Міністрів України змін до Методики розрахунку орендної плати (щодо розміру ставок орендної плати), на підставі якої відповідно до умов договору оренди здійснюється визначення розміру орендної плати за державне майно, є підставою для зміни розміру орендної плати та зміни умов договору оренди в ній частині (з урахуванням передбаченої умовами договору оренди можливості перегляду розміру орендної плати), є обґрунтованим і законним.

Короткий зміст заперечень Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" проти доводів апеляційної скарги

18.10.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу від Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Відповідач зазначив, що позивач не є стороною договору № 1743 від 24.12.15, а є лише балансоутримувачем майна, а позивач, як державне підприємство не наділений повноваженнями на самостійне визначення порядку взаєморозрахунків між сторонами Договору.

Не дивлячись на зазначене, позивач, в порушення приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, самостійно визначає порядок взаєморозрахунків між сторонами, приймає рішення про відсутність підстав для врахування у своїй роботі чинних, не скасованих і зареєстрованих Постанов Кабінету Міністрів України, які є обов'язковими для їх застосування відповідачем, державним підприємством, у своїй діяльності.

Зокрема, позивач стверджує, посилаючись на загальні положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що до моменту внесення змін до Договору, орендна плата має сплачуватися відповідачем у повному розмірі, але відповідач вважає, що позивач умисно здійснює звужене трактування відповідних положень, оскільки розглядає їх, як надання знижки за звичайних умов здійснення господарської діяльності.

Однак, знижку надано внаслідок запровадження карантинних обмежень (непереборні обставини), які мають безпосередній негативний вплив на здатність орендарів сплачувати орендну плату в повному обсязі, оскільки їх прибутковість багатократно знизилась, тому позивач невірно трактує законодавство та обставини справи, за якої орендарі державного майна, яке знаходиться на балансі аеропорту, будуть сплачувати 100% орендної плати без можливості застосування знижки, наданої Постановою №611.

Скаржник повідомляє суду апеляційної інстанції, що з урахуванням вищезазначеного обов'язку/права з нарахування 50% від орендної плати починаючи з дати встановлення карантину, Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" направляло на адреси аеропорту, третьої особи, Міністерства інфраструктури України значну кількість листів, які протягом тривалого часу були залишені адресатами без уваги, а майже через рік після запровадження карантину було отримано лист аеропорту від 10.02.21 № 19-22/1-71 (додаток 5 до відповіді на позовну заяву від 10.06.21) яким було підтверджено, що, зокрема, по Договору № 1743 авіакомпанії МАУ надано знижку у розмірі 50%, аналогічна позиція щодо нарахування орендної плати у розмірі 50% викладена в листі Фонду від 05.04.21 № 50-02.02-1510 (додаток 3 до відповіді на позовну заяву від 10.06.21).

Не дивлячись на те, що підписання додаткового договору для можливості застосування 50% знижки не вимагається, на адресу третьої особи було направлено лист від 24.03.21 № 02.2-09-5 з проханням укласти відповідні додаткові договори, на який отримано відповідь від 05.04.21 № 50-02.02-1502 (додаток 2) у відповідності до якої «внесення зміни до договору оренди Постановою не вимагається», дана позиція відповідача із зазначеного питання підтверджується пунктом 129-1 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ від 03.06.20 №483

Також вважає, що чинність і обов'язковість застосування відповідних положень постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 року "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" № 611 підтверджується судовою практикою в постанові Верховного Суду від 26.08.21 у справі № 910/13397/20.

Короткий зміст заперечень на відзив від Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

29.10.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" надійшли заперечення на відзив.

За результатом ознайомлення з відзивом на апеляційну скаргу, ДП «МА «Бориспіль» вважає його необгрунтованим та заперечує проти його змісту та вимог, оскільки судом не були враховані доводи позивача, що постанова Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 року "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" № 611 не містить посилань щодо відсутності необхідності укладати додаткові угоди про зміну орендної плати, а, отже в такому випадку необхідно застосувати Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України та Закон № 2269-ХІІ, які мають вищу юридичну силу, і відповідно до положень яких, зміни до договору в частині зміни розміру орендної плати вносяться шляхом обов'язкового укладення письмового договору.

За таких обставин висновок судів попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, проте, що внесення постановою Кабінету Міністрів України змін до Методики розрахунку орендної плати (щодо розміру ставок орендної плати), на підставі якої відповідно до умов договору оренди здійснюється визначення розміру орендної плати за державне майно, є підставою для зміни розміру орендної плати та зміни умов договору оренди в цій частині (з урахуванням передбаченої умовами договору оренди можливості перегляду розміру орендної плати), є обґрунтованим і законним.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2021, для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станіка С.Р., суддів Тищенко О.В.,Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №911/1400/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2021, розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2021 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя, суддю Північного апеляційного господарського суду Дикунську С.Я., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, звільнено у відставку, а тому здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 15.11.2021, для розгляду справи № 911/1400/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2021 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 прийнято справу № 911/1400/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2021 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А., а розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2021 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усуненння обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

У зв'язку із перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. з 04.07.2022 по 15.07.2022 включно у відпустці, судді Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) з 06.06.2022 по 08.07.2022 включно у відпустці та у зв'язку із перебуванням судді Кравчука Г.А. який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) з 20.06.2022 по 08.07.2022 включно у відпустці, вирішення питання стосовно апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпустки.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24 грудня 2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - відповідач) укладено договір оренди №1743 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - договір), згідно з умовами якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області передало, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення №251, загальною площею 16,9 кв.м., розташоване на другому поверсі пасажирського терміналу "D", за адресою: Київська область, м. Бориспіль - 7, Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - майно), та перебуває на балансі державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач).

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області було змінено назву на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - третя особа), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з п. 1.2. договору, майно передається в оренду з метою забезпечення діяльності з пасажирських перевезень.

Відповідно до п. 2.1. договору, відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що обов'язок щодо складання акта приймання - передачі при укладенні договору покладається на третю особу.

Згідно з п. 3.1. договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розділу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2015 р. 13 389,83 грн. (тринадцять тисяч триста вісімдесят дев'ять грн. вісімдесят три коп.).

Відповідно до п. 3.2. договору, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Згідно з п. 3.6. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та позивачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж у наступному співвідношенні 70% - до державного бюджету, 30% - позивачу.

Відповідно до п. 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та позивачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що відповідач зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та позивачу, компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, у тому числі податку на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з п. 10.1. договору, цей договір укладено терміном на 1 (один) рік, що діє з "24" грудня 2015 р. до "23" грудня 2016 р. включно.

Відповідно до п. 10.4 договору, у разі відсутності заяви однієї сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу уповноваженого органу управління, який надається на запит третьої особи.

24 грудня 2015 року майно передано третьою собою відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, копія якого долучена до матеріалів справи.

16 січня 2017 року третьою особою та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 24.12.2015 №1743 (далі - додаткова угода №1), згідно з умовами якої сторони домовились продовжити термін дії договору на 1 (один) рік до "23" грудня 2017 року включно.

26 грудня 2017 року третьою особою та відповідачем укладено додатковий договір №2 до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 24.12.2015 №1743 (далі - додатковий договір №2), відповідно до умов якого сторони домовились продовжити термін дії договору на 1 рік до "23" грудня 2018 року включно.

12 лютого 2019 року третьою особою та відповідачем укладено додатковий договір №3 до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 24.12.2015 №1743 (далі - додатковий договір №3).

Відповідно до п. 1 додаткового договору №3, у зв'язку із проведенням незалежної оцінки об'єкта оренди та виконання статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", сторони домовились пункт 1.1. Розділу 1 договору та пункт 3.1 Розділу 3 договору викласти в такій редакції:

"1.1. Третя особа передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення №251 площею 16,9 кв.м., реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1435. НЛТНПД1884, що знаходиться на другому поверсі пасажирського терміналу "D" (далі - майно), за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», та перебуває на балансі державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31 жовтня 2018 року і становить за незалежною оцінкою - 1 222 200,00 грн. (один мільйон двісті двадцять дві тисячі двісті гривень 00 коп.) без урахування ПДВ.".

"3.1. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року №786 (із змінами) (далі - Методика), і становить за перший (базовий) місяць оренди жовтень 2018 - 15 277,50 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті сімдесят сім гривень 50 коп.) без урахування ПДВ."

Згідно з п. 2 додаткового договору №3, сторони домовились продовжити термін дії договору на 1 рік - до 23 грудня 2019 року включно.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного суд першої інстанції вірно встановив, що між сторонами укладено договір, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, яка діяла на момент укладення договору оренди), орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, яка діяла на момент укладення договору оренди), орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору для сплати орендної плати за період з серпня 2020 року до березня 2021 року, позивачем були надані відповідачу рахунки-фактури, на загальну суму 179 798,68 грн., з яких до сплати позивачу підлягало 74 916,11 грн., що підтверджується рахунками-фактурами №76/1497 від 31.08.2020 року, №76/1741 від 30.09.2020 року, №76/1929 від 31.10.2020 року, №76/2106 від 30.11.2020 року, №76/2355 від 31.12.2020 року, №76/277 від 31.01.2021 року, №76/524 від 28.02.2021 року, №76/837 від 31.03.2021 року, а також актами приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015, від 31.08.2020 року, 30.09.2020 року, 31.10.2020 року, 30.11.2020 року, 31.12.2020 року, 31.01.2021 року, 28.02.2021 року та 31.03.2021 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Так, згідно з п. 3.6 договору, відповідач відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, мав сплатити на користь позивача за оренду майна:

- за рахунком-фактурою №76/1497 від 31.08.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 9 050,22 грн., у строк до 15.09.2020 року;

- за рахунком-фактурою №76/1741 від 30.09.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 9 095,47 грн., у строк до 15.10.2020 року;

- за рахунком-фактурою №76/1929 від 31.10.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 9 186,42 грн., у строк до 15.11.2020 року;

- за рахунком-фактурою №76/2106 від 30.11.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 9 305,85 грн., у строк до 15.12.2020 року;

- за рахунком-фактурою №76/2355 від 31.12.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 9 389,60 грн., у строк до 15.01.2021 року;

- за рахунком-фактурою №76/277 від 31.01.2021 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 9 511,67 грн., у строк до 15.02.2021 року;

- за рахунком-фактурою №76/524 від 28.02.2021 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 9 606,78 грн., у строк до 15.03.2021 року;

- за рахунком-фактурою №76/837 від 31.03.2021 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 7 770,10 грн., у строк до 15.04.2021 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач вищевказані рахунки - фактури та акти приймання - здачі виконаних послуг згідно з договору №1743 від 24.12.2015 року отримав, що підтверджується реєстрами виданих/отриманих оригіналів документів за період надання послуг з 01.08.2020 по 31.08.2020, 01.09.2020 по 30.09.2020, 01.10.2020 по 31.10.2020, 01.11.2020 по 30.11.2020, 01.12.2020 по 31.12.2020 та 01.01.2021 по 31.01.2021, 01.02.2021 по 28.02.2021, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та позивачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж у наступному співвідношенні 70% - до державного бюджету, 30% - позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 3 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач за період з серпня 2020 року до березня 2021 року орендну плату не сплатив.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б сплату відповідачем орендної плати за період з серпня 2020 року до березня 2021 року позивачу, представник відповідача до суду першої інстанції не наддав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 74 916,11 грн. є обґрунтованою.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено що постановою Кабінетів Міністрів України №611 від 15.07.2020 року "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (далі - постанова №611) врегульовані питання щодо звільнення орендарів від орендної плати.

Згідно з п. 1 постанови №611 установлено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:

- 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;

- 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

Відповідно до п. 2 постанови №611, на орендодавців державного майна покладено обов'язок із забезпечення нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину.

Відповідно до Додатку № 2 до "Переліку орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків", до цього переліку включені орендарі, які використовують нерухоме державне майно для розміщення офісних приміщень (зокрема в аеропортах); вітчизняні юридичні і фізичні особи, що є суб'єктами малого підприємництва, фізичні особи, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (зокрема в аеропортах).

З огляду, на пункт 1.2 Договору та вимоги додатку № 2 до Переліку, затвердженого Постановою КМУ № 611, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач має право на зниження орендної плати на 50 відсотків.

Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 611 зобов'язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20, щодо питання застосування приписів Постанови КМУ №611, вказаним нормативно-правовим актом зобов'язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину.

Оскільки, Постанова № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається.

Таким чином, суд апеляційної інстанції відхиляє довод скаржника стосовно того, що зменшення розміру орендної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» можливо лише з моменту внесення відповідних змін до умов Договору, як неоюгрунтований, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні приписів Постанови КМУ №611 щодо необхідності укладення додаткової угоди до Договору.

Суд першої інстанції вірно ухвалив і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що відповідач, як орендар, який використовує нерухоме державне майно для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, відповідно до п. 2 постанови №611, має право на зменшення орендної плати на 50%., а розмір орендної плати за вказаний період підлягає зменшенню на 50%., стягненню з відповідача підлягає заборгованість у розмірі 37 458,07 грн.

Також, скаржник зазначав, що Постановою КМУ від 28.04.2021 року №630 Порядок було доповнено пунктом 129-1 відповідно до якого: «якщо у зв'язку із змінами у соціально-економічному становищі в країні або в окремих її регіонах внаслідок економічної кризи, стихійного лиха, запровадження карантинних обмежень або інших подій, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, Кабінет Міністрів України або представницький орган місцевого самоврядування ухвалили рішення про надання орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, визначеними у такому рішенні, підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються, проте, скражник вважає, що положення, зазначені в пункті 129 і Порядку не можуть застосовуватись до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, суд апеляційної відхиляє даний довод, як необгрунтований належними доказами у розумінні ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 4 078,56 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач був зобов'язаний оплатити орендну плату не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розміру, із врахуванням зменшення суми оплати орендної плати за кожний місяць на 50%, тому оплата повинна була бути здійснена відповідачем наступним чином:

- за рахунком-фактурою №76/1497 від 31.08.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 4 525,11 грн., - до 15.09.2020 року включно;

- за рахунком-фактурою №76/1741 від 30.09.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 4 547,74 грн., - до 15.10.2020 року включно;

- за рахунком-фактурою №76/1929 від 31.10.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 4 593,21 грн., - до 15.11.2020 року включно;

- за рахунком-фактурою №76/2106 від 30.11.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 4 652,93 грн., - до 15.12.2020 року включно;

- за рахунком-фактурою №76/2355 від 31.12.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 4 694,80 грн., - до 15.01.2021 року включно;

- за рахунком-фактурою №76/277 від 31.01.2021 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 4 755,84 грн., - до 15.02.2021 року включно;

- за рахунком-фактурою №76/524 від 28.02.2021 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 4 803,39 грн., - до 15.03.2021 року включно;

- за рахунком-фактурою №76/837 від 31.03.2021 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 4 885,05 грн., - до 15.04.2021 року включно.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач орендну оплату позивачу не оплатив.

Так, розмір пені за рахунком-фактурою №76/1497 від 31.08.2020 року, враховуючи період заборгованості з:

16.09.2020 року до 04.03.2021 року, суму боргу в розмірі 4 525,11 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 252,38 грн.;

05.03.2021 року до 15.03.2021 року, суму боргу в розмірі 4 525,11 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 17,73 грн.;

- за рахунком-фактурою №76/1741 від 30.09.2020 року, враховуючи період заборгованості з:

16.10.2020 року до 04.03.2021 року, суму боргу в розмірі 4 547,74 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 208,92 грн.;

05.03.2021 року до 15.04.2021 року, суму боргу в розмірі 4 547,74 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 68,03 грн.;

- за рахунком-фактурою №76/1929 від 31.10.2020 року, враховуючи період заборгованості з:

17.11.2020 року до 04.03.2021 року, суму боргу в розмірі 4 593,21 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 162,81 грн.;

05.03.2021 року до 15.04.2021 року, суму боргу в розмірі 4 593,21 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 68,71 грн.;

16.04.2021 року до 16.05.2021 року, суму боргу в розмірі 4 593,21 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає 58,52 грн.;

- за рахунком-фактурою №76/2106 від 30.11.2020 року, враховуючи період заборгованості з:

16.12.2020 року до 04.03.2021 року, суму боргу в розмірі 4 652,93 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 120,70 грн.;

05.03.2021 року до 15.04.2021 року, суму боргу в розмірі 4 652,93 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 69,60 грн.;

16.04.2021 року до 01.06.2021 року, суму боргу в розмірі 4 652,93 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає 89,87 грн.;

- за рахунком-фактурою №76/2355 від 31.12.2020 року, враховуючи період заборгованості з:

16.01.2021 року до 04.03.2021 року, суму боргу в розмірі 4 694,80 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 74,09 грн.;

05.03.2021 року до 15.04.2021 року, суму боргу в розмірі 4 694,80 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 70,23 грн.;

16.04.2021 року до 01.06.2021 року, суму боргу в розмірі 4 694,80 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає 90,68 грн.;

- за рахунком-фактурою №76/277 від 31.01.2021 року, враховуючи період заборгованості з:

16.02.2021 року до 04.03.2021 року, суму боргу в розмірі 4 755,84 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 26,58 грн.;

05.03.2021 року до 15.04.2021 року, суму боргу в розмірі 4 755,84 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 71,14 грн.;

16.04.2021 року до 01.06.2021 року, суму боргу в розмірі 4 755,84 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає 91,86 грн.;

- за рахунком-фактурою №76/524 від 28.02.2021 року, враховуючи період заборгованості з:

16.03.2021 року до 15.04.2021 року, суму боргу в розмірі 4 803,39 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 53,03 грн.;

16.04.2021 року до 01.06.2021 року, суму боргу в розмірі 4 803,39 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає 92,78 грн.;

- за рахунком-фактурою №76/837 від 31.03.2021 року, враховуючи період заборгованості з:

16.04.2021 року до 01.06.2021 року, суму боргу в розмірі 4 885,05 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає 94,36 грн.,а разом 1 782,02 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, штраф застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 3.8 договору встановлено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, відповідач також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Так, сторони погодили, що за прострочення сплати орендної плати не менше, ніж три місяці, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Судом першої інстанції вірно встановлено і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, встановлено, що відповідач прострочив сплату орендної плати більше, ніж на три місяці,тому з урахуванням боргу по сплаті орендної плати в сумі 37 458,07 грн., штраф у розмірі 10% від цієї суми становить 3 745,81 грн., які підлягають стягненню.

У суді першої інстанції, у відзиві на позов представник відповідача просив суд зменшити розмір пені та штрафу на 90%, послався на те, що відповідач перебуває у тяжкому фінансовому становищі, яке викликане значним скороченням кількості авіарейсів через запровадження карантину на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Крім цього, неустойка не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

За відсутності встановленого законом переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №913/89/18 від 06.11.2018 року, у справі №916/65/18 від 04.12.2018 року, у справі №917/791/18 від 03.07.2019 року, у справі №904/5830/18 від 22.10.2019 року, у справі № 902/855/18 від 13.01.2020 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини викладені в клопотанні про зменшення розміру штрафу та пені на 90% та дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Три проценти річних за рахунком-фактурою №76/1497 від 31.08.2020 року, враховуючи період заборгованості з:

16.09.2020 року до 01.06.2021 року, складає 259 днів, тому три проценти річних від суми 4 525,11 грн. становлять 96,22 грн.;

- за рахунком-фактурою №76/1741 від 30.09.2020 року, враховуючи період заборгованості з:

16.10.2020 року до 01.06.2021 року, складає 229 днів, тому три проценти річних від суми 4 547,74 грн. становлять 85,52 грн.;

- за рахунком-фактурою №76/1929 від 31.10.2020 року, враховуючи період заборгованості з:

17.11.2020 року до 01.06.2021 року, складає 197 днів, тому три проценти річних від суми 4 593,21 грн. становлять 74,33 грн.;

- за рахунком-фактурою №76/2106 від 30.11.2020 року, враховуючи період заборгованості з:

16.12.2020 року до 01.06.2021 року, складає 168 днів, тому три проценти річних від суми 4 652,93 грн. становлять 64,23 грн.;

- за рахунком-фактурою №76/2355 від 31.12.2020 року, враховуючи період заборгованості з:

16.01.2021 року до 01.06.2021 року, складає 137 днів, тому три проценти річних від суми 4 694,80 грн. становлять 52,86 грн.;

- за рахунком-фактурою №76/277 від 31.01.2021 року, враховуючи період заборгованості з:

16.02.2021 року до 01.06.2021 року, складає 106 днів, тому три проценти річних від суми 4 755,84 грн. становлять 41,43 грн.;

- за рахунком-фактурою №76/524 від 28.02.2021 року, враховуючи період заборгованості з:

16.03.2021 року до 01.06.2021 року, складає 78 днів, тому три проценти річних від суми 4 803,39 грн. становлять 30,79 грн.;

- за рахунком-фактурою №76/837 від 31.03.2021 року, враховуючи період заборгованості з:

Суд першої інстанції вірно встановив і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що 16.04.2021 року до 01.06.2021 року, складає 47 днів, тому три проценти річних від суми 4 885,05 грн. становлять 18,87 грн.,а разом 464,25 грн., які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:

- за рахунком-фактурою №76/1497 від 31.08.2020 року:

за період з 16.09.2020 року до 01.06.2021 року: у жовтні 2020 року - 101,0% (УК №219 від 11.11.2020 року); листопаді - 101,3% (УК №241 від 11.12.2020 року); грудні - 100,9% (УК №7 від 13.01.2021 року); у січні 2021 року - 101,3% (УК №28 від 11.02.2021 року; лютому - 101,0% (УК №47 від 11.03.2021 року); березні - 101,7% (УК №70 від 13.04.2021 року); квітні - 100,7% (УК №88 від 12.05.2021 року); травні - 101,3% (УК №111 від 11.06.2021 року), від суми 4 525,11 грн., складає 433,29 грн.;

- за рахунком-фактурою №76/1741 від 30.09.2020 року:

за період з 16.10.2020 року до 01.06.2021 року: у листопаді 2020 року - 101,3% (УК №241 від 11.12.2020 року); грудні - 100,9% (УК №7 від 13.01.2021 року); у січні 2021 року - 101,3% (УК №28 від 11.02.2021 року; лютому - 101,0% (УК №47 від 11.03.2021 року); березні - 101,7% (УК №70 від 13.04.2021 року); квітні - 100,7% (УК №88 від 12.05.2021 року); травні - 101,3% (УК №111 від 11.06.2021 року), від суми 4 547,74 грн., складає 386,12 грн.;

- за рахунком-фактурою №76/1929 від 31.10.2020 року:

за період з 17.11.2020 року до 01.06.2021 року: у грудні 2020 року - 100,9% (УК №7 від 13.01.2021 року); у січні 2021 року - 101,3% (УК №28 від 11.02.2021 року; лютому - 101,0% (УК №47 від 11.03.2021 року); березні - 101,7% (УК №70 від 13.04.2021 року); квітні - 100,7% (УК №88 від 12.05.2021 року); травні - 101,3% (УК №111 від 11.06.2021 року), від суми 4 593,11 грн., складає 326,03 грн.;

- за рахунком-фактурою №76/2106 від 30.11.2020 року:

за період з 16.12.2020 року до 01.06.2021 року: у січні 2021 року - 101,3% (УК №28 від 11.02.2021 року; лютому - 101,0% (УК №47 від 11.03.2021 року); березні - 101,7% (УК №70 від 13.04.2021 року); квітні - 100,7% (УК №88 від 12.05.2021 року); травні - 101,3% (УК №111 від 11.06.2021 року), від суми 4 652,93 грн., складає 285,82 грн.;

- за рахунком-фактурою №76/2355 від 31.12.2020 року:

за період з 16.01.2021 року до 01.06.2021 року: у лютому - 101,0% (УК №47 від 11.03.2021 року); березні - 101,7% (УК №70 від 13.04.2021 року); квітні - 100,7% (УК №88 від 12.05.2021 року); травні - 101,3% (УК №111 від 11.06.2021 року), від суми 4 694,80 грн., складає 224,44 грн.;

- за рахунком-фактурою №76/277 від 31.01.2021 року:

за період з 16.02.2021 року до 01.06.2021 року: у березні 2021 року - 101,7% (УК №70 від 13.04.2021 року); квітні - 100,7% (УК №88 від 12.05.2021 року); травні - 101,3% (УК №111 від 11.06.2021 року), від суми 4 755,84 грн., складає 178,02 грн.;

- за рахунком-фактурою №76/524 від 28.02.2021 року:

за період з 16.03.2021 року до 01.06.2021 року: у квітні 2021 року - 100,7% (УК №88 від 12.05.2021 року); травні - 101,3% (УК №111 від 11.06.2021 року), від суми 4 803,39 грн., складає 96,50 грн.;

- за рахунком-фактурою №76/837 від 31.03.2021 року:

за період з 16.04.2021 року до 01.06.2021 року: у травні 2021 року - 101,3% (УК №111 від 11.06.2021 року), від суми 4 885,05 грн., складає 63,51 грн., а разом 1 993,73 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Твердження скаржника стосовно,

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими в задоволеній частині, які були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов задоволенню підлягає частково, у зв'язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2021 у справі № 911/1400/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2021 у справі № 911/1400/21- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2021 у справі № 911/1400/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль.

4. Матеріали справи № 911/1400/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

Г.А. Кравчук

Попередній документ

107175950

Наступний документ

107175952

Інформація про рішення:

№ рішення:	107175951
№ справи:	911/1400/21
Дата рішення:	27.10.2022
Дата публікації:	09.11.2022
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (13.09.2021)
Дата надходження:	13.09.2021
Предмет позову:	стягнення заборгованності

Розклад засідань:

Минулі засідання (2)

16.06.2021 11:50	Господарський суд Київської області
04.08.2021 11:00	Господарський суд Київської області

Запланованих засідань немає